МІКРООСЕРЕДКОВІ ПРОЦЕСИ В АНТРОПОГЕННИХ ЛАНДШАФТАХ ПОДІЛЬСЬКОГО ПОБУЖЖЯ

Краткое содержание

У першому розділі “Конструктивно-географічні засади дослідження антропогенних мікроосередкових процесів” проаналізовано досвід вітчизняних та зарубіжних вчених, які вивчали антропогенні мікроосередкові процеси у дестабілізованому середовищі; представлений авторський підхід до питання щодо різноманіття й мозаїчності мікроосередкових процесів, можливостей класифікації та значення їхніх досліджень у розвитку конструктивної географії й ландшафтознавства.

Мікроосередкові процеси – це первинний, зародковий прояв нових (ландшафтних, екологічних, енергетичних, речовинних та ін.) зв’язків, що формуються в сучасному дестабілізованому середовищі. Завдяки цьому мікроосередкові процеси можуть бути використані як індикатори поки-що прихованих трендів.

Наявність мікроосередків визначається при аналізі характеру мозаїчності рисунку просторової структури ландшафту досліджуваної території. Необхідно розрізняти натуральну, натурально-антропогенну й антропогенну мозаїчність. Натуральна мозаїчність структури ландшафту є його основною властивістю, яка відображає ступінь зрілості ландшафту, забезпечує його стійкість, функціонування без кризових ситуацій тощо. Прикладом натуральної мозаїчності у межах Подільського Побужжя є вільшняки, що включають в себе мілководдя, перезволожені ділянки, сплавники, ламані, осокові купини, пристовбурні мікропідвищення вільхи тощо. Усі ці елементи мозаїки об’єднані між собою в єдиний ландшафтний комплекс – вільшняк.

Натурально-антропогенна мозаїчність – явище вторинне, що часто на локальних ділянках викликає ускладнення структури ландшафтного комплексу. Як приклад – ускладнення просторової структури прибережних ландшафтів рівнинних річок під виливом підтоплення водосховищами. Тут формується екотонна система “вода-суша”, де виділяється від трьох до п’яти смуг трансформації ландшафтних комплексів. Ускладнення структури натурально-антропогенної мозаїчності зумовлене антропогенним чинником, але в подальшому її формування й функціонування проходить за природними закономірностями.

Антропогенна мозаїчність – зумовлена і розвивається під впливом антропогенного чинника. Вона може повністю відрізнятися від початкової, натуральної мозаїчності. Типовий приклад – кар’єрно-відвальний комплекс, що формується при розробці корисних копалин. Тут створюється складна структура непритаманних для навколишнього середовища антропогенних ландшафтних комплексів. Коефіцієнт мозаїчності розробок корисних копалин у 2-3 і більше разів перевищує коефіцієнт попереднього натурального ландшафту.

Польові дослідження у межах Подільського Побужжя й, частково, Поділля, показали, що частіше приходиться мати справу не з натуральними, а натурально-антропогенними й, особливо, антропогенно зумовленими мікроосередковими процесами. Натуральні ландшафтні комплекси на Подільському Побужжі залишились лише на 1,5-2% території. Переважають натурально-антропогенні, коли людина дає початковий імпульс (поштовх, збудження), а в подальшому процеси розвиваються або просто проходять як у звичайних умовах. Натурально-антропогенні процеси характерні для ландшафтно-техногенних систем: покинутих ділянок доріг, дамб на річках, аеродромів, меліоративних систем тощо.

До антропогенних віднесені процеси, розвиток яких контролюється або підтримується у певному режимі людиною. Здебільшого, це активно діючі ландшафтно-інженерні системи, а саме діючі кар’єри, дороги, меліоративні системи тощо. Таким чином, початковий поділ мікроосередкових процесів проведено за чинниками, що зумовлюють їх розвиток: натуральні, натурально-антропогенні й антропогенні.