ДИСКУРСИВНІ ВЛАСТИВОСТІ ДИРЕКТИВНИХ МОДАЛЬНИХ ЧАСТОК СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ : дискурсивные СВОЙСТВА Директивных модальных частиц СОВРЕМЕННОГО НЕМЕЦКОГО ЯЗЫКА

Краткое содержание

Розділ 1 “Теоретичні засади дослідження директивних модальних часток”. В німецькій мові нараховуєься від 15 до 51 МЧ, найчастотнішими є, за свідченням німецьких дослідників, частки ja, doch, mal, eben, auch, denn (A. Burkhardt, C. May). Із того факту, що кількість МЧ точно не встановлена, випливає, що немає єдності і в їхньому семантичному визначенні, тобто не встановлені ознаки МЧ, котрі виділяють їх в окремий клас часток. Це обумовлено тим, що, як і частки взагалі, МЧ довгий час залишалися поза увагою лінгвістів і вийшли на передній план досліджень тільки з прагматичним поворотом у кінці 60-х років. Проте, їхній статус і досі залишається не до кінця проясненим і суперечливим як у традиційній граматиці, так і в антропоцентричній парадигмі.

Насамперед, існує багато термінів для позначення цього класу часток: Einstellungspartikeln, Abtönungspartikeln (А. Burkhardt, J. Dahl, J. Dittmann, B. Franz, H. Weydt), illokutive Partikeln (G. Helbig), Satzpartikeln (B. Asbach-Schnitker, D. Hartmann), kommunikative Partikeln (H. Brinkmann, H. Henne), emotional-expressive Patikeln (J. Erben), Modalitätspartikeln, Diskurspartikeln, дискурсивні частки (О.С. Кубрякова, M. Zimmermann), Partikeln im eigentlichen Sinne (M. Perennec). Однак найпопулярнішим є термін “модальні частки” – Modalpartikeln, який закріпився і в вітчизняній германістиці.

МЧ займають провідне місце у переліках засобів вираження модальності (В.В. Виноградов, О.Л. Доценко, І.М. Кобозєва, В.В. Козловський). Спільним в усіх лінгвістичних тлумаченнях модальності є, по-перше, співвіднесеність з різноманітними мовними засобами, по-друге, поєднання об’єктивних і суб’єктивних аспектів цієї категорії. В сучасній лінгвістичній літературі модальність уважається функціонально-семантичною категорією, що виражає відношення. Залежно від роду цього відношення модальність розпадається на дві області – об'єктивну модальність (фізичну, онтологічну, внутрішню, кореневу, модальність de re) й суб'єктивну (логічну, гносеологічну, зовнішню, динамічну, модальність de dicto). 

Функціонування МЧ у мовленні належить до суб’єктивної модальності, яка має ярко виражений антропоцентричний характер: модальність, що актуалізується у дискурсі, стосується мовця з його ставленням до імовірнісних характеристик вираженої пропозиції, з одного боку (модус реальності), і до самої пропозиції (модуси знання, волевиявлення, оцінки і емоційності), тобто пропозиційна установка мовця), з іншого (за І.В. Смущинською). МЧ мають відношення саме до пропозиційної установки мовця, вони відображують модуси знання, волевиявлення, оцінки й емоційності. 

Серед найважливіших підходів до дослідження МЧ на сучасному етапі можна виділити процедурний (І.М. Богуславський, О.А. Застровський, Т.М. Ніколаєва, О.В. Чернцова, H. Altmann), перефразовий (Л.О. Омельченко, Т.О. Яцюк, A. Burkhardt), інтеракційний (І.Д. Матько, B. Sandig) та мовленнєвоактовий (І.М. Кобозєва) методи. Для когнітивно-комунікативної парадигми лінгвістики релевантними є інтеракційний і мовленнєвоактовий підходи, останній передбачає ономасеологічний і семасеологічний напрями дослідження.

 В першому випадку вивчаються окремі частки на предмет їхнього іллокутивного потенціалу: одна певна частка або група часток з метою звузити значення МЧ і відфільтрувати  ядро для кожної частки (E. Omelius-Sandblom).

В ономасіологічному напряму досліджуються певні іллокутивні типи МА з метою встановлення характерних для них часток. Такі розвідки мають на меті встановлення комунікативно-прагматичних характеристик висловлювань у дискурсі, що є передумовою для визначення прагматичних значень окремих часток.

У нашій роботі використано обидва підходи: по-перше, шляхом ономасіологічного аналізу встановлюються найчастотніші для директивів модальні частки, що дає змогу виділити їх в окрему директивну групу та встановити їх інвентар. По-друге, встановлюються дискурсивно-прагматичні властивості кожної з визначених часток. При цьому ми спираємося на думку І.М. Кобозєвої про необхідність синтезу вивчення семантичних і прагматичних властивостей часток.

На підставі виділених провідних частиномовних ознак – морфологічних, синтаксичних, семантичних – частку визначаємо як службову (незмінну) частину мови, яка не впливає на істиннісне значення речення і тому не може виступати в ролі самостійного члену речення. Розрізнюємо два підкласи часток – логічні, які виражають значення, близькі до значень елементів мови логіки – зв’язок, кванторів, операторів, та модальні частки, які слугують засобом вираження модусу висловлювання, суб’єктивної модальності речення або пропозиційної установки МА.

МЧ визначаємо як клас часток, значення яких є дискурсивно-прагматичним, тобто значення вони набувають тільки в дискурсі, під час реалізації МА. Основними властивостями МЧ є синтаксична незалежність, відсутність лексичного значення, прив’язаність до структурних типів речення, неможливість заперечення, ненаголошуваність, неусвідомленість уживання мовцями, можливість утворювати комбінації, відсутність відповідностей при перекладі з однієї мови на іншій, позиційні обмеження.

Основними дискурсивно-прагматичними функціями МЧ є функція вираження модусу висловлювання й інтеракційна. Ці функції проявляються на дискурсивному рівні, у комунікації: МЧ слугують для вираження ставлення мовця до висловлювання, зокрема, виражають модус (пропозиційну установку), інтегрують висловлювання в текст і комунікативну ситуацію, керують процесом діалогу, сигналізують про різноманітні когнітивні характеристики мовців.

За критерієм модусу волевиявлення виділяємо підклас директивних МЧ. Директивні МЧ визначаємо як такі, що під час реалізації МА виражають пропозиціональну установку або модус волевиявлення. 

Ми виходимо з положення сучасної когнітивної лінгвістики про те, що класифікації у мові мають властивості природних класифікацій з їх нежорсткими межами; ця риса мовних класифікацій яскраво проявляються на усіх рівнях будови мови, у тому числі в частинах мови (О.С. Кубрякова). У МЧ, по-перше, виділяються такі підкласи, які характеризують їх найповніше і можуть розглядатися як найкращі представники цієї частини мови. Цими класами є асертивні, питальні, директивні і експресивні МЧ. По-друге, встановлені ознаки і властивості МЧ складають гомогенну єдність, ці ознаки і властивості взаємозалежні, хоча у клас МЧ об’єднано слова з нетотожними наборами ознак.  

Для визначення підкласів МЧ та їх інвентарю залучається дискурсивний аналіз – з’ясування їх прагма-семантичних властивостей, що уможливлюється застосуванням ономасеологічного підходу, коли вивчається окремий мовленнєвоактовий тип на предмет встановлення типових для нього МЧ. Зокрема, питання визначення інвентарю класу директивних МЧ у нашій роботі вирішується шляхом ономасеологічного аналізу МА директиву з погляду на роль МЧ у реалізації модусу волевиявлення, який зумовлює директивний іллокутивний тип МА.

Директивні МЧ належать до мовних засобів функціонування спонукального дискурсу, який має діяльнісну природу й ґрунтується на категорії спонукання. Спонукання становить різновид цілеспрямованої людської діяльності, пов’язаної з наміром мовця вплинути на співрозмовника і певним чином зберегти або змінити існуючий стан речей. спонукального дискурсу. Носієм категорії спонукання у спонукальному дискурсі є модус волевиявлення, який відображає позицію суб’єкта мовлення щодо необхідності чи бажаності встановлення певного об’єктивного зв’язку між суб’єктом та предикатом пропозиції. 

Спонукальний дискурс визначаємо як мисленнєво-комунікативну дільність мовців, які реалізують директивні МА у комунікативній ситуації спонукання. Спонукальний дискурс характеризується специфікою прояву аспектів мовного використання, когнітивного і соціально-прагматичного, а саме: передавання / конструювання ідей і переконань мовців знаходить відображення в ідеалізованій когнітивній моделі (далі – ІКМ) МА директиву (когнітивний аспект), взаємодія комунікантів у відповідних до цієї ІКМ соціально-культурних контекстах і ситуаціях відбивається у реалізації МА директивів як мінімальних одиниць цього типу дискурсу (соціально-прагматичний аспект), що уможливлюється за допомогою специфічних мовних засобів, до яких належать директивні МЧ (аспект мовного використання).

Директивний МА становить мовленнєву взаємодію мовця і адресата, що ґрунтується на модусі волевиявлення, для досягнення перлокутивної цілі мовця, яка полягає у прагненні так вплинути на адресата, щоб той здійснив певну фізичну, мовленнєву або ментальну дію.

Розгалуження підтипів директивного МА проводимо на основі варіювання параметрів ІКМ цього іллокутивного типу МА, до яких належать: агенс, час дії, ступінь здатності агенса, ступінь бажання мовця, ступінь бажання адресата, ступінь витрат / користі, ступінь факультативності, ступінь мітигації, ступінь повноваження, ступінь соціальної дистанції, ступінь формальності контексту. Для МА директиву варіюють всі параметри ІКМ, крім другого – час дії, яка предикується, має місце тільки в майбутньому. Некатегоричні директиви (прохання, порада, пропонування, дозвіл) об’єднуються таким спільним параметром ІКМ як високий ступінь факультативності дії агенса (адресата або мовця і адресата). Категоричні директиви (команда, вимога, розпорядження, заборона, застереження) об’єднуються такими спільними параметрами ІКМ як низький ступінь факультативності дії агенса (адресата), користь дії для мовця і витрати адресата.

Розділ 2 “Ономасіологічний аналіз модальних часток у директивних мовленнєвих актах”. МЧ вживаються в усіх підкласах директивів, як категоричних, так і некатегоричних, за винятком команд, що пояснюється клішированою формою останніх, яка не допускає прагматичного варіювання суб’єктивно-модальністних характеристик МА.

Для МА вимоги характерними є МЧ doch, bloß, nur, schon, ja, auch, wohl, mal, einfach (у порядку зменшення їхньої частотності). ІКМ МА вимоги характеризується високим ступенем здатності агенса (адресата або мовця і адресата) та бажання мовця, низьким ступенем бажання адресата, мітигації та соціальної дистанції, залежністю ступеня факультативності від ступеня повноваження мовця і формальності контексту, що зумовлено варіативністю параметру користі та витрат – користь може бути як для обох, так і тільки для мовця, витрати належать адресатові. Високий ступінь бажання мовця відбивають МЧ auch, doch, ja. Ступінь витрат адресата знижують МЧ bloß, einfach, nur. Ступінь факультативності знижує МЧ doch. Ступінь повноваження мовця підвищують МЧ schon, wohl. Як мітигатор вживається МЧ mal. Ця ж МЧ відбиває низький ступінь соціальної дистанції.

Для МА розпорядження (наказу) характерними є МЧ doch, mal, nur, wohl, ja, einfach. ІКМ МА розпорядження характеризується високими ступенями здатності агенса (адресата), бажання мовця, низкими ступенями бажання адресата, факультативності та мітигації, користю предикованої дії для мовця. Специфіка ІКМ МА розпорядження полягає в наявності певних повноважень у мовця, що зумовлено або соціальною дистанцією (мовець має вищий стутус ніж адресат), або формальністю контексту (мовець виконує службові обов’язки). Високий ступінь бажання мовця підкреслюють МЧ doch, ja. Витрати адресата знатна знижувати МЧ einfach. Високий ступінь повноваження мовця та низький ступінь факультативності дії відображують МЧ doch, ja, wohl. У якості мітигаторів функціонують МЧ bloß, mal.

Для МА заборони характерними є МЧ nur, doch, bloß, ja, auch, einfach. ІКМ заборони характеризується високими ступенями здатності агенса (адресата), бажання мовця та соціальної дистанції, низькими ступенями бажання адресата, факультативності та мітигації, користю предикованої дії для мовця. Специфіка МА заборони полягає в параметрі користі й витрат: користь від дії належить мовцеві, витрати – адресатові, який має не виконувати певну дію, яка може бути здійснена після моменту мовлення, або припинити дію, яка відбувається в момент мовлення. Високий ступінь бажання мовця та низький ступінь факультативності відбивають МЧ auch, bloß, ja, nur. Ступінь витрат адресата зменшують МЧ bloß, einfach, nur. Cтупінь повноваження мовця та соціальну дистанцію підкреслюють МЧ einfach, nur.

Для МА застереження характерними є МЧ nur, bloß, doch, ja. ІКМ МА застереження характеризується низькими ступенями факультативності та мітигації та має специфічний ступінь витрат / користі: витрати адресата заради запобігання більших витрат адресата / мовця і адресата / третьої особи / мовця, адресата і третьої особи, користь адресата / адресата і мовця. Мовець має вищі повноваження – авторитет знання. Ступінь бажання мовця підвищують МЧ bloß, doch, ja. Ступінь витрат адресата мінімізують МЧ bloß, nur. Ступінь факультативності зменшує МЧ ja. Ступінь мітигації відображує МЧ bloß.

Для МА прохання (з різновидами благання й умовляння) характерними є МЧ mal, bloß, doch, nur, ja, wohl, schon, auch. ІКМ прохання характеризується високим ступенем здатності та низьким ступенем бажання агенса (адресата), який має виконати дію на користь мовця, та великим ступенем бажання мовця, тому ступені факультативності й мітигації високі. Високий ступінь здатності агенса відбиває МЧ mal. Високий ступінь бажання мовця відбивають МЧ auch, bloß, doch, ja, nur, schon. Cтупінь витрат адресата мінімізують МЧ doch, nur. Високий ступінь факультативності підкреслює МЧ mal. Мітигаторами виступають МЧ mal, wohl.

Для МА поради (з різновидом підбадьорювання) характерними є МЧ mal, einfach, nur, ja, bloß, doch, ruhig. ІКМ МА поради характеризується високим ступенем факультативності, варіативним ступенем бажання адресата (високим в разі проханої поради), користю для адресата або для мовця і адресата, а також специфікою параметру повноваження: мовець має особистий авторитет або авторитет знання, що надає цому право радити адресату виконати або не виконувати певної дії. Ступінь бажання мовця підвищують МЧ doch, ja. Ступінь витрат адресата зменшують МЧ bloß, einfach, ja, nur, ruhig. Високий ступінь факультативності  дії відбивають МЧ ja, mal, nur, які функціонують також як мітигатори. Високий ступінь повноваження відбиває МЧ ruhig.

Для МА пропонування (з різновидами пропонування послуги й запрошення) характерними є МЧ ja, mal, doch, einfach, nur, schon, auch, ruhig, bloß. ІКМ МА пропонування характеризується високим ступенем факультативності та має специфіку у параметрі витрат та користі: користь може належати мовцеві, адресату або обом, мовцеві й третій особі або тільки третій особі; витрати очікуються з боку адресата або мовця і адресата. Ступінь здатності агенса (адресата або мовця і адресата) підвищують МЧ auch, bloß, ja. Ступінь бажання мовця підвищують МЧ doch, ja. Ступінь витрат мінімізують МЧ doch, einfach, ruhig, wohl. Ступінь повноваження підвищується за допомогою МЧ doch, ja. Високий ступінь факультативності відбивають МЧ auch, mal, schon, які є також мітигаторами.

Для МА дозволу характерними є МЧ ruhig, nur, doch, mal, ja.ІКМ МА дозволу характеризується формальністю його дискурсивного контексту, великими ступенями повноваження і соціальної дистанції та належністю витрат і користі адресатові, що створює передумови для відсутності потреби в мітигації дозволу. Ступінь бажання мовця підвищує МЧ doch, ступінь витрат адресата – МЧ nur, ruhig. Високий ступінь факультативності підкреслює МЧ mal. Високий ступінь повноваження мовця відбивають МЧ ruhig, ja.

Ономасіологічний аналіз вживання МЧ в МА директивах показав, що за критерієм відображення параметрів ІКМ цього іллокутивного типу до директивних МЧ можна віднести МЧ doch, mal, nur, bloß, ja, einfach, ruhig, schon, wohl, auch (в порядку зниження їхньої частотності).

            Розділ 3 “Когнітивно-семантичні та прагмадискурсивні властивості директивних часток німецької мови”.

Встановлення когнітивно-семантичних властивостей директивних часток здійснюється за допомогою методу компонентного аналізу, тобто до аналізу тих сем, комбінування й активізація яких у висловлюванні сприяє творенню того чи іншого відтінку спонукального значення.

Ми керувалися положенням про те, що частини мови активізують при їхньому використанні різні структури свідомості і викликають у мовців різні типи репрезентацій (О.С. Кубрякова). З цієї точки зору нас цікавить, по-перше, які ментальні репрезентації викликають у мовців директивні МЧ у процесі реалізації дискурсу, по друге, як вони відображають пропозиційну установку мовця. Саме такий підхід до значення директивних МЧ ліг в основу визначення семантики окремої частки. При цьому застосовується принцип пословного опису часток, розглядання кожної лексеми, але обов’язково з урахуванням її парадигматичних зв’язків з іншими, функціонально подібними словами (за Т.М. Ніколаєвою). 

Р. Джекендофф, говорячи про мову думок, визначає вихідний список концептів, які структурують світ, що чуттєво познається: РІЧ, ПОДІЯ, СТАН, МІСЦЕ, ВЛАСТИВІСТЬ і КІЛЬКІСТЬ або ОБ’ЄМ.

Компонентний аналіз прагматичного значення директивних МЧ дозволив встановити, що воно зумовлене значенням омонімічних частин мови, від яких вони походять. Серед концептів, які структурують світ, що чуттєво познається, релевантними для директивних МЧ є концепти ПОДІЯ, МІСЦЕ, ВЛАСТИВІСТЬ і КІЛЬКІСТЬ, які активізуються в свідомості мовців у процесі реалізації спонукального дискурсу. Ознаки цих концептів відображають модус волевиявлення мовця, тому існують у якості прагматичних характеристик директивних МЧ, зокрема:

−   МЧ doch функціонує як директивна завдяки семам “багато” (ознака концепту КІЛЬКІСТЬ), “відомо” (ознака концепту ВЛАСТИВІСТЬ), “корекція” (ознака концепту ПОДІЯ), які активізують параметри бажання, повноваження мовця та витрат / користі предикованої дії ІКМ директивного МА.

−   МЧ mal функціонує як директивна завдяки семам “мало” (ознака концепту КІЛЬКІСТЬ), “зараз” і “коли-небудь” (ознаки концепту МІСЦЕ), які активізують параметри мітигації, факультативності та витрат / користі предикованої дії ІКМ директивного МА.

−   МЧ nur функціонує як директивна завдяки семі “обмеження”, яка виступає ознакою концепту КІЛЬКІСТЬ та активізує параметри бажання мовця, факультативності та витрат / користі предикованої дії ІКМ директивного МА.

−   МЧ bloß функціонує як директивна завдяки семі “обмеження”, яка виступає ознакою концепту КІЛЬКІСТЬ та активізує параметри бажання мовця та витрат / користі предикованої дії ІКМ директивного МА.

−   МЧ ja функціонує як директивна завдяки семі “відомо”, яка виступає ознакою концепту ВЛАСТИВІСТЬ та активізує параметри повноваження, бажання мовця, здатності агенса (адресата, мовця або мовця і адресата), факультативності предикованої дії та мітигації ІКМ директивного МА.

−   МЧ einfach функціонує як директивна завдяки семам “просто” (“не-складно” і “не-важко”) та “очевидно”, які виступають ознаками концепту ВЛАСТИВІСТЬ та активізують параметри витрат / користі предикованої дії, мітигації, бажання та повноваження мовця ІКМ директивного МА.

−   МЧ ruhig функціонує як директивна завдяки семам “безпроблемно” (ознака концепту ВЛАСТИВІСТЬ) і “корекція” (ознака концепту ПОДІЯ), які активізують параметри витрат / користі предикованої дії та повноваження мовця ІКМ директивного МА.

−   МЧ schon функціонує як директивна завдяки семам “зараз” (ознака концепту МІСЦЕ) і “корекція” (ознака концепту ПОДІЯ), які активізують параметри бажання, повноваження мовця та мітигації ІКМ директивного МА.

−   МЧ wohl функціонує як директивна завдяки семі “очевидно”, яка виступає ознакою концепту ВЛАСТИВІСТЬ та активізує параметри повноваження мовця, факультативності предикованої дії та мітигації ІКМ директивного МА.

−   МЧ auch функціонує як директивна завдяки семі “норма”, яка виступає ознакою концепту ВЛАСТИВІСТЬ та активізує параметри повноваження мовця, факультативності предикованої дії та мітигації ІКМ директивного МА.

Прагматичні властивості директивних МЧ базуються на їхній іллокутивній функції: оскільки МЧ у певних комунікативних типах речення (розповідному, питальному спонукальному) співвідносяться з певними типами МА, вони виступають як іллокутивні індикатори або іллокутивні модифікатори (G. Helbig, D. Wunderlich). Індикаторами МА вважаються такі мовні засоби, які вказують на іллокутивну силу висловлювання відносно незалежно від дискурсивного контексту.

До індикаторів МА директиву ми відносимо морфолого-синтаксичні й лексико-семантичні засоби, які сприяють творенню спонукання та у взаємодії із контекстом можуть однозначно вказувати на відповідну іллокуцію. Речення спонукальної структури і перформативні дієслова є основними індикаторами МА директива, який реалізовано у прямий спосіб.

Розглядаючи питання, що вважається імперативною / спонукальною структурою, спираємося на найширшу точку зору і вважаємо структури на кшталт Nimm (du) den Spaten!, Nehmt (ihr) den Spaten!, Nehmen Sie den Spaten!, Nehmen wir den Spaten! Nimmst du (wohl) den Spaten!, Wirst / willst / würdest du (wohl) den Spaten nehmen! Würde Anna (doch) den Spaten nehmen! спонукальними, а МА, виражені за їхньою допомогою, прямими директивами (D. Wunderlich).

У спонукальному дискурсі всі директивні МЧ функціонують як іллокутивні індикатори (у прямих директивних МА), індикуючи директивну іллокутивну силу МА в реченнях спонукальної структури, наприклад: Sagen Sie einfach, was Sie sagen wollen. (Lindemann)

Як іллокутивні модифікатори (у непрямих директивних МА) функціонують всі директивні МЧ, окрім schon, модифікуючи іллокутивну силу МА в реченнях розповідної і питальної структури у директивну.

МЧ, що модифікують іллокутивну силу МА, які реалізуються за допомогою речень питальної структури, – mal, nur, einfach, wohl, auch. Структура таких МА може бути вираженою спеціально-питальним або загально-питальним реченням, часто з модальним дієсловом, заперечною часткою nicht,  наприклад: Willst du nicht mal Ve unft annehmen? Ich will dir doch nur helfen! (Stolper)

У МА, реалізованих реченнями розповідної структури, модальні дієслова також виступають іллокутивними модифікаторами, оскільки розповідна форма речення використовується за свідченням багатьох лінгвістів як один із способів вираження спонукання до дії (Н.Ф. Гладуш, D. Wunderlich). Типовою формою є розповідне речення з дієсловами wollen, möchten, wünschen, які виражають пропозиційну установку, властиве саме директивам: бажання мовця, щоб адресат виконав дію, наприклад:

Ich möchte einfach hier oben bleiben (Bieler).

Директивні МЧ проявляють інтеракційні властивості, які знаходять відображення в їхній здатності функціонувати в ініціальних і реактивних дискурсивних ходах, що робить певний внесок у забезпечення когерентності діалогу. Усі директивні МЧ впливають на подальший перебіг комунікації, а саме на можливості реагування адресата на МА мовця. Проте, тільки MЧ doch, ja, nur властиві і ініціальним, і реактивним МА в однаковій мірі. 

Директивні МЧ schon, wohl використовуються в МА, які вводять дискурсивний хід, будучи, як правило, ініціальними, наприклад:

 „Na los, ruf schon an. Ich warte hier.“ Er stellte sich vor die Telefonstelle und sah aus, als würde er hier nicht eher weggehen, bis sie ihre Aufgabe erledigt hatte. (Mansdorf)

 „Du bist doch sauer. Ich sehe es dir an.“ „Mensch, Marc, wirst du jetzt wohl aufhören“ (Bolten)

В ініціальних дискурсивних ходах здебільшого вживаються директивні МЧ auch, bloß, mal, наприклад: „Gibt es bei euch auch was zu trinken?“ erkundigte sich Jörg. „Klar.“ (Bolten)

В реактивних директивах переважають директивні частки einfach, ruhig, наприклад:

„Soll ich zum Melle-Platz fahren?“, fragte ich unbeholfen. „Nein, lass, Katharina! Fahr einfach an die Alster und lass uns aufs Wasser schauen. Ich hab diese Stadt so geliebt, bevor mir alles genommen wurde“ (Fix)

„Bitte, Marina. Es ist wirklich unheimlich wichtig“, erklärte Marc.

Marina schluckte. „Also gut“, sagte sie und wandte sich Gitta zu. „Laß in der Küche ruhig alles stehen“ (Bolten)

Аналізуючи стратегічні властивості директивних МЧ німецької мови, ми спираємося на класифікацію мовленнєвих стратегій і тактик О.С. Іссерс. Типовими стратегіями для вживання директивних МЧ у німецькомовному спонукальному дискурсі є: стратегія наполегливості, яка функціонує у вигляді тактик наполягання, умовляння, переконування, аргументації; стратегія впевненості / невпевненості; стратегія ввічливості, яка передбачає тактики мітигації та етикету; емоційно-налагоджувальна стратегія, що представлена тактиками жарту, позитивних та негативних емоцій; стратегія дискредитації та діалогова стратегія .   

У реалізації стратегії наполегливості (тактики наполягання, умовляння, переконування, аргументації) у спонукальному дискурсі велику роль відіграють директивні частки doch, ja, einfach,mal, nur, schon. Вказані тактики об’єднуються ознакою широкого контексту, вони реалізуються у межах мікродіалогу, тому директивні МЧ, які виступають як носії цих тактик, семантично пов’язують директив з попередніми МА, наприклад:

„Sabeth“, fragte ich, „was ist los?“ Sie stand vor meiner Türe; ohne zu klopfen. „Sag’s doch!“ sagte ich. Sie stand barfuß und trug ihr gelbes Pyjama (Frisch)

Директивні МЧ реалізують тактики наполягання й умовляння у взаємодії з іншими мовними засобами, зокрема, лексичними (endlich, bitte, Mein Gott, im Stich lassen тощо), морфологічними (Konjunktiv), синтаксичними (повтори, парцеляція). Оскільки мовленнєвий вплив найвиразніше проявляється саме в директивному МА, то стратегію наполегливості можна вважати типовою для спонукального дискурсу.

Стратегія впевненості мовця в предикованій дії реалізуються в спонукальному дискурсі за допомогою директивних МЧ bloß, doch, auch, schon, ja, nur, стратегія невпевненості – за допомогою директивних МЧ einfach, ja, mal, wohl, doch, які можна поряд з іншими численними мовними засобами кваліфікувати як так звані хеджі – мовні сигнали невпевненості.

У спонукальному дискурсі стратегія невпевненості функціонує як референціальна невпевненість, що модифікує пропозиційний зміст висловлювання і регулюється принципом кооперації (А.В. Ярхо). Натомість афективну невпевненість – другий різновид цієї стратегії, яка модифікує іллокутивну силу висловлювання і регулюється принципом ввічливості, відносимо до стратегії ввічливості. Це є доцільним з погляду на специфіку спонукального дискурсу, де епістемічні характеристики пропозиції не мають такого великого значення, як у стверджувальному дискурсі.

Вживання директивних часток мовцями залежить від обраних ними стратегій ввічливості, всі директивні МЧ спроможні сприяти реалізації стратегій негативної і позитивної ввічливості та підпорядкованим цим стратегіям тактикам мітигації та етикету. Наш матеріал не містить прикладів, де директивні МЧ є виразниками стратегій ввічливості П. Браун і С. Левінсона Р7, Р13, Р14 та N9. Це можна пояснити тим фактом, що ці стратегії передбачають реалізацію МА асертивного або квеситивного типу (P7 – Припускай, створюй, стверджуй наявність спільних інтересів; P13 – Інформуй або запитуй про причини; P14 – Припускай або стверджуй взаємність; N9 – Номіналізуй твердження).  

Емоційно-налагоджувальна стратегія, що регулює стосунки між комунікантами в спонукальному дискурсі, представлена тактиками жарту, позитивних та негативних емоцій, які можуть виражатися усіма директивними МЧ – auch, bloß, doch, einfach, ja, mal, nur, ruhig, schon, wohl. Позитивні емоції, що їх виражає мовець, сприяють зближенню комунікантів, негативні емоції – їх дистанціюванню, а жарт спроможний робити і те, і інше.

Виражаючи негативні емоції, мовець ні в якому разі не намагається образити адресата, навпаки, їхні стосунки залишаються дружніми, хоча виникає тимчасове дистанціювання. Висловлюючи спонукання, мовець може бути роздратованим словами адресата, стурбованим проблемами, збентеженим неприємною новиною, наприклад:

„Ist was mit meiner Wohnung?“ „Du nervst! Halt einfach mal die Klappe, wir sind ja gleich da! Und wenn du unbedingt reden mußt, erzähl mir doch von deiner neuen Flamme.“ (Fester)

Стратегія дискредитації, яка спрямована на свідоме ушкодження лиця адресата та ініціювання конфлікту, представлена тактиками ображання, глузування, звинувачення, погрози, які можуть виражатися директивними МЧ bloß, doch, mal. Якщо емоційно-налагоджувана стратегія належить до кооперативно-гармонійного спілкування, то стратегія дискредитації є проявом конфліктної мовленнєвої взаємодії. Стратегія дискредитації має відношення до категорії оцінки, насамперед, негативної, особливість якої під час реалізації цієї стратегії полягає у тому, що суб’єктом оцінки виступає мовець, а її об’єктом – адресат.

Директивні МЧ auch, doch, mal, schon виступають у якості засобів оптимізації діалогової взаємодії, сприяючи реалізації діалогової стратегії у вигляді тактик перерозподілу ініціативи, зміни теми, встановлення, підтримання та переривання контакту. Типовими регулятивними засобами німецької мови є висловлювання з МЧ mal на зразок Sag mal, Hör mal, Pass mal auf, Guck mal тощо.

ВИСНОВКИ

Дослідження функціонування МЧ у спонукальному дискурсі дозволило, по-перше, виділити клас директивних модальних часток німецької мови та вирішити питання встановлення їх інвентарю шляхом ономасеологічного аналізу МА директиву з погляду на роль МЧ у реалізації модусу волевиявлення, яка формує спонукальний дискурс. По-друге, встановлено когнітивно-семантичні та дискурсивно-прагматичні властивості директивних МЧ сучасної німецької мови, яких вони набувають у ході реалізації діалогічного дискурсу.

Визначаючи МЧ як клас часток, значення яких є дискурсивно-прагматичним, якого вони набувають в дискурсі, під час реалізації МА, за критерієм модусу волевиявлення виділено підклас директивних МЧ. Директивні МА визначаються як мовленнєва взаємодія мовця і адресата, що ґрунтується на модусі волевиявлення, для досягнення перлокутивної цілі мовця, яка полягає у прагненні так вплинути на адресата, щоб той здійснив певну фізичну, мовленнєву або ментальну дію. Вживання директивних МЧ сприяє реалізації директивного МА, який становить мінімальну одиницю спонукального дискурсу.

Спонукальний дискурс характеризується специфікою прояву аспектів мовного використання, когнітивного і соціально-прагматичного, а саме: передавання / конструювання ідей і переконань мовців знаходить відображення в ІКМ МА директиву (когнітивний аспект), взаємодія комунікантів у відповідних до цієї ІКМ соціально-культурних контекстах і ситуаціях відбивається у реалізації МА директивів як мінімальних одициць цього типу дискурсу (соціально-прагматичний аспект), що уможливлюється за допомогою специфічних мовних засобів, до яких належать директивні МЧ (аспект мовного використання).

Проведено розгалуження підтипів директивного МА на основі варіювання параметрів ІКМ цього іллокутивного типу МА, до яких належать: агенс, час дії, ступінь здатності агенса, ступінь бажання мовця, ступінь бажання адресата, ступінь витрат / користі, ступінь факультативності, ступінь мітигації, ступінь повноваження, ступінь соціальної дистанції, ступінь формальності контексту. Для МА директиву варіюють всі параметри ІКМ, крім другого – час дії, яка предикується, має місце тільки в майбутньому. Некатегоричні директиви об’єднуються таким спільним параметром ІКМ як високий ступінь факультативності дії агенса (адресата або мовця і адресата). Категоричні директиви об’єднуються такими спільними параметрами ІКМ як низький ступінь факультативності дії агенса (адресата), користь дії для мовця і витрати адресата.

Ономасіологічний аналіз вживання МЧ в МА директивах показав, що за критерієм відображення параметрів ІКМ цього іллокутивного типу до директивних МЧ можна віднести МЧ doch, mal, nur, bloß, ja, einfach, ruhig, schon, wohl, auch (в порядку зниження їхньої частотності).

Компонентний аналіз прагматичного значення директивних МЧ дозволив встановити, що воно зумовлене значенням омонімічних частин мови, від яких вони походять. Серед концептів, які структурують світ, що чуттєво пізнається, релевантними для директивних МЧ є концепти ПОДІЯ, МІСЦЕ, ВЛАСТИВІСТЬ і КІЛЬКІСТЬ, які активізуються в свідомості мовців у процесі реалізації спонукального дискурсу. Ознаки цих концептів відображають волітивний модус висловлювання, тому існують у якості прагматичних характеристик директивних МЧ, зокрема, сема “багато” властива МЧ doch, сема “відомо” – МЧ doch, ja, сема “корекція” – МЧ doch, schon, семи “мало, “коли-небудь” – МЧ mal, сема “зараз” – МЧ mal і schon, сема “обмеження” – МЧ nur, bloß, сема “просто” – МЧ einfach, сема “очевидно” – МЧ einfach і wohl, сема “безпроблемно” – МЧ ruhig, сема “норма” – МЧ auch. Ці семи активізують такі параметри ІКМ директивного МА як  бажання, повноваження мовця, здатності агенса (адресата, мовця або мовця і адресата), мітигації, факультативності та витрат / користі предикованої дії.

У спонукальному дискурсі всі директивні МЧ функціонують як іллокутивні індикатори (у прямих директивних МА), індикуючи директивну іллокутивну силу МА в реченнях спонукальної структури, та всі директивні МЧ, окрім schon, функціонують як іллокутивні модифікатори (у непрямих директивних МА), модифікуючи іллокутивну силу МА в реченнях розповідної і питальної структури у директивну.

Директивні МЧ проявляють інтеракційні властивості, які знаходять відображення в їхній здатності функціонувати в ініціальних і реактивних дискурсивних ходах, що робить певний внесок у забезпечення когерентності діалогу. Зокрема, тільки в ініціальних МА в спонукальному дискурсі вживаються директивні МЧ schon, wohl, здебільшого в ініціальних – auch, bloß, mal, здебільшого в реактивних – einfach, ruhig. MЧ doch, ja, nur властиві і ініціальним, і реактивним МА в однаковій мірі. 

Типовими стратегіями дискурсивної реалізації МЧ є: стратегія наполегливості, яка функціонує у вигляді тактик наполягання, умовляння, переконування, аргументації (МЧ doch, ja, einfach, mal, nur, schon); стратегія впевненості (bloß, doch, auch, schon, ja, nur) / невпевненості (einfach, ja, mal, wohl, doch); стратегія ввічливості, яка передбачає тактики мітигації та етикету (всі директивні МЧ); емоційно-налагоджувальна стратегія, що представлена тактиками іронії, позитивних та негативних емоцій (всі директивні МЧ); стратегія дискредитації (bloß, doch, mal) та діалогова стратегія (auch, doch, mal, schon).   

Подальші дослідження директивних МЧ можуть проводитися у напрямку сполучуваності окремих директивних часток, залучення діахронічного, контрастивного та гендерного аспекту іх вживання.