| Краткое содержание: | У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету та завдання, визначено об’єкт, предмет та методи аналізу, окреслено джерельну базу та ілюстративний матеріал, методологічну основу дослідження, вказано на наукову новизну, теоретичне та практичне значення, представлено відомості про апробацію основних положень дисертації.
Основна частина роботи складається з трьох розділів.
У першому розділі «Загальна характеристика вторинних фразеотворчих процесів» проаналізовано термінологічний апарат у сфері фразеотворення та основні підходи до інтерпретації процесів утворення похідної ФО; схарактеризовано твірну базу вторинного фразеотворення та визначено фразеотворчий потенціал її одиниць; встановлено критерії розмежування нової похідної ФО та варіанта ФО; запропоновано підхід до визначення ономасіологічної структури похідної ФО.
Вивчення процесів творення ФО на базі існуючої фразеології було розпочато у 50‑х роках ХХ ст. Перші розвідки належать О. В. Куніну, М. К. Керимзаде – на матеріалі англійської, І. І. Чернишовій, С. Н. Денисенко, В. І. Гаврисю, В. П. Губарєву – німецької, Л. І. Ройзензону, Ю. Ю. Аваліані, А. М. Еміровій, Ю. А. Гвоздарьову – російської, Г. М. Удовиченку, М. Т. Демському – української, А. Г. Назаряну, Г. Г. Соколовій – французької мов. Увага дослідників зосереджувалась на способах творення, структурно-семантичних характеристиках твірних або похідних одиниць. Вчені використовували різні терміни на позначення такого фразеотворчого процесу – фразеологічна деривація, вторинна фразеологізація, вторинне фразеотворення, вторинна транспозиція. Термін вторинне фразеотворення, запропонований В. І. Гаврисем, видається найбільш прийнятним з огляду на його прозору смислову структуру та однозначність. Загалом, вторинне фразеотворення є дериваційним процесом у широкому розумінні цього поняття: деривація – створення одних одиниць на базі інших.
Вторинне фразеотворення продукує відчутно менше узуальних ФО, ніж первинне. Причина криється, перш за все, у трансформаційній дефектності значної частини ФО, наприклад, їхній нездатності регулярно піддаватися стандартним трансформаціям синтаксичної структури, як-от: лежні справляти – *справляння лежнів, собаками підшитий – *підшити собаками. Ця відносна нечисленність узуальних ФО, що виникли у результаті вторинного фразеотворення, вплинула на стан вивченості питання. Так, немає жодного спеціального дослідження вторинного фразеотворення на матеріалі української мови.
Твірна, або дериваційна, база у вторинному фразеотворенні – це сукупність фразеологічних одиниць національної мови, які можуть виступати твірними. Різне розуміння поняття «фразеологічна одиниця» призводить до розбіжностей у виділенні дериваційних баз первинного та вторинного фразеотворення. Поділ процесів фразеотворення на первинні та вторинні слід здійснювати на основі характеру семантичних змін, що мають місце у цих процесах, та на основі природи номінації.
Головні ознаки одиниць твірної бази – стійкість, відтворюваність, нарізнооформленість. Однак не всі одиниці з такими ознаками за своїми структурно-семантичними особливостями можуть становити потенційну твірну базу вторинного фразеотворення. Фразеотворчий потенціал ФО, тобто здатність ФО продукувати нові узуальні одиниці, безпосередньо пов’язаний із трансформаційним потенціалом ФО, здатністю ФО до оказіональних структурно-семантичних перетворень, оскільки вторинні фразеологічні утворення у своїх витоках є оказіонально трансформованими фразеологізмами.
Найвищий фразеотворчий потенціал спостерігаємо в ФО з образно вмотивованим значенням, яким властивий так званий ізоморфізм змісту та форми. Ці одиниці найбільше піддаються перетворенням різного типу: відособленню компонентів (укр. валити через пень колоду → через пень колоду; фр. Il faut hurler avec les loups → hurler avec les loups), поширенню компонентного складу у процесі розвитку образу (укр. розкривати карти → розкривати частину своїх карт; нім. Neue Besen kehren gut → Neue Besen kehren gut, aber die alten fegen die Hütten rein), субституції компонентів (англ. kiss of death → kiss of life; рос. Каждый сам кузнец своего счастья → Каждый сам кузнец своего несчастья).
Емпіричний матеріал доводить, що ФО з невмотивованим значенням також можуть виступати твірною базою вторинного фразеотворення. Для сучасного носія російської мови значення ФО на кривой не объедешь ‘кого-небудь не перехитруєш’ втратило вмотивований характер. Похідна синонімічна ФО на скейте не объедешь стала спробою відновити втрачену образність.
Наближеність одиниць із вмотивованим значенням до вільних сполучень слів часто унеможливлює їхні структурно-семантичні перетворення. Щоправда, чим більше компонентів у складі вмотивованої фразеологічної одиниці, тим вище її трансформаційний, а отже і фразеотворчий, потенціал, особливо при творенні ФО зі структурою речення на базі ФО з такою самою структурою (рос. Лучше быть здоровым и бедным, чем больным и богатым → Лучше быть здоровым и богатым, чем больным и бедным), значно нижчим – при відособленні компонентів з метою створення ФО зі структурою словосполучення (англ. A friend in need is a friend indeed → a friend in need).
Через свою семантичну природу ФО з частково вмотивованим значенням не можуть бути твірною основою вторинного фразеотворення. Заміна компонента зі зв’язаним значенням можлива тільки на синонімічний йому компонент, що веде до утворення варіанта ФО (англ. to win a victory – to gain a victory), заміна компонента з вільним значенням – до руйнування твірної ФО.
Важливо диференціювати одиниці, що утворюються внаслідок процесу вторинного фразеотворення та розвитку варіантності. Процес вторинного фразеотворення сприяє появі ФО з новими структурно-семантичними показниками, тобто він одночасно є пов’язаним зі змінами як форми, так і змісту, тоді як утворення варіанта ФО – з варіюванням одного плану мовного знака або тільки плану вираження (лексичний або структурний варіант ФО), або тільки плану змісту (розвиток полісемії ФО). За умови відриву варіанта ФО від варіантного ряду, до якого він належить, і перетворення його у нову сутність – самостійну синонімічну одиницю, варіантний рівень можна розглядати як проміжний етап вторинного фразеотворення, а відношення між двома процесами як включення. За нашими спостереженнями, розвиток синонімічних відношень між членами варіантного ряду відбувається нечасто (рос. сесть в калюжу [лужу] → сесть в калошу).
Спосіб вторинного фразеотворення пов’язаний з вибором мовцем – творцем нової ФО – ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки похідної одиниці, які складають її ономасіологічну структуру. Спираючись на теоретичні напрацювання у сфері теорії номінації (М. Докуліл, О. С. Кубрякова, О. С. Снитко), вважаємо, що у фразеотворенні ономасіологічний базис та ономасіологічна ознака похідної ФО мають лексемний статус, звичайно, тут маємо на увазі лексеми-компоненти ФО. Вибір базису свідчить про те, що номінатор прийняв рішення про належність позначуваного до певного класу понять: від найбільш широкого – предмет, процес, ознака тощо, аж до конкретних – жіноча / чоловіча стать; початок / припинення дії тощо. Таким чином, базисом є наявність чи відсутність певного компонента чи компонентів з їхніми значеннями (категоріальними, індивідуальними) в інтегральній семантиці ФО. Вибір ономасіологічної ознаки – це вибір індивідуальної характеристики, яку позначуване має і яка об’єднує його з іншими предметами чи явищами дійсності. Ономасіологічною ознакою похідної ФО є спільні компоненти у структурі твірної та похідної ФО зі значеннями, які вони мають в інтегральній семантиці комплексного знака.
Наприклад, в акті номінації мовець має на меті позначити ‘неприємну необхідність’. У німецькій мові наявна дієслівна одиниця in den sauren Apfel beißen ‘миритися з прикрою необхідністю’, семантика якої інкорпорує зміст одиниці – майбутнього продукту номінації. Мовець визначає, які компоненти існуючої ФО передають цей зміст, таким чином він знаходить мовний матеріал у єдності форми та значення, спільний для існуючої, тобто твірної, та похідної одиниць (ein saurer Apfel – ‘неприємне’ + ‘корисне’). Номінатор також відносить одиницю, що створюється, до певного класу – у цьому випадку до класу з ознакою ‘предметність’. Відповідно ономасіологічний базис – відсутність стрижневого дієслівного компонента beißen з його семантичним навантаженням ‘процесуальність’ + ‘миритися з необхідним’.
Ономасіологічним базисом при утворенні похідної ФО сестры по оружию ‘жінки-однодумці, близькі подруги, які багато пережили разом’ на базі ФО братья по оружию ‘однодумці, близькі люди, які багато пережили разом’ є ‘жіноча стать’, виражена за допомогою лексеми-компонента сестры та водночас відсутністю компонента братья (хоча – зауважимо – він експлікує в композиційній семантиці твірної ФО сему ‘люди’, а не ‘особи чоловічої статі’).
Поєднання ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки відбувається під час певної формальної операції (відособлення компонентів ФО, поширення компонентного складу ФО, лексичної субституції компонентів, словотвірної субституції компонентів), яку застосовують до твірної одиниці і яка забезпечує її перетворення та переосмислення згідно з номінативним завданням.
Похідна ФО з’являється, безумовно, не в результаті одноразової дії, а в результаті процесу фразеологізації, який може тривати кілька десятиліть, поки новостворена одиниця не набуде усіх ознак, притаманних повноцінному фразеологізму, але, зважаючи на сучасний розвиток засобів масової інформації, може бути й практично миттєвим (пор.: появу похідної одиниці Куй железо, не отходя от кассы після демонстрації на екранах фільму «Бриллиантовая рука»).
Похідні ФО – продукт вторинного фразеотворення, етапи якого схематично можна представити так:
твірна ФО (+ структурно-семантичне / лексико-семантичне перетворення) → оказіональна ФО → потенційна ФО (+ узуалізація) → похідна ФО
або:
твірна ФО (+ лексичне перетворення) → оказіональний варіант ФО → потенційний варіант ФО (+ узуалізація) → узуальний варіант ФО (+ втрата одним з варіантів внутрішньої форми) → синонімічна ФО.
Описуючи етапи фразеологізації, О. В. Кунін стверджує, що одним з них обов’язково повинен бути етап потенційної фразеологічності. Потенційні фразеологізми поширюють сферу свого використання, набувають усіх ознак фразеологічної стійкості і стають фразеологічними одиницями. Однак жоден дослідник не може з упевненістю сказати, це є потенційна ФО чи нова похідна одиниця, оскільки неможливо зафіксувати усі факти використання звороту, неможливо прослідкувати, коли кількісні зміни спричиняють якісні. Критерієм узуальності ФО у фразеографічній практиці зазвичай вважають використання ФО трьома різними авторами (О. В. Кунін, В. П. Бєлянін, І. А. Бутенко та інші).
Свою специфіку має утворення похідних паремій. По-перше, пареміям притаманна лаконічність форми, евфонія та ритмічність структури, які переважно намагаються зберегти у похідній одиниці (пор.: нім. Gelegenheit macht Diebe → Gelegenheit macht Liebe; рос. Старость не радость → Старость не радость, и молодость – гадость).
По-друге, структурно-семантичні перетворення паремій (на відміну від фразеологічних одиниць зі структурою словосполучення) можуть відбуватися або у певному контексті, або поза контекстом.
Контекстуальні оказіоналізми створюються безпосередньо у тексті і «заради» цього тексту, деякі вдало трансформовані прислів’я узуалізуються. Так, назва роману письменника П. Дж. Локса «A Man’s Home Is His Hassle» (1969) є відлунням прислів’я An Englishman’s home is his castle. У контексті відбулася заміна лексеми-компонента castle на співзвучну hassle. У цьому лексичному складі висловлювання стабілізувалося і отримало узуальне значення ‘будинок / домівка завдає людині багато клопоту’: I once bartended for a (married) bar owner who said, «Marriage is the most unnatural state a man can find himself in». Another goodie from him was his advice against buying a house: «A man’s home is his hassle» (physicforums. com/archive, 03.06.2007);
Thanks for the tip, Matt. But as a lifelong renter, I’ll take a pass. A man’s home is his hassle, I believe (thestranger.com/cgi-bin);
About one in six mortgages are «underwater» meaning the mortgage amount is greater than the value of the house. This just proves the old adage is right: «A man’s home is his hassle» (laughlines.blogs.nytimes.com, 10.10.2008).
Свідченням узуалізації є введення метаоператорів: усім відомо, що …; дійсно, в народі є такий вислів; правду говорят; как говорится; the old adage; da zahlt sich mal wieder das bekannte Sprichwort; comme on dit.
Розповсюдженою є мовна гра з прислів’ями, створення паремійних трансформів заради жарту. У деяких випадках вони зберігають авторство, наприклад фраза, що належить М. Фоменко Долг платежом страшен. Разом з контекстуальними оказіоналізмами, ці трансформи на початковому етапі поповнюють базу потенційних паремій.
Після завершення процесу узуалізації трансформ набуває узагальнено-образного значення та стає новою похідною одиницею, яку називаємо палімпсестом.
Потенціал паремійних палімпсестів стати узуальними одиницями є високим, на відміну від штучно створених похідних паремій радянської доби, типу Не красен цех плакатами, а красен результатами (від Не красна изба углами, красна пирогами).
Тематика паремійних палімпсестів відображає пріоритети суспільства, його ціннісну орієнтацію. Свідченням високого рівня політизації українського суспільства є похідна одиниця Де два українці, там три партії (на базі Де два українці, там три гетьмани).
Другий розділ дисертації «Типологія вторинного фразеотворення» присвячений типам вторинних фразеотворчих процесів, виділеним на основі структурного, семантичного та стилістичного критеріїв, аналізу способів вторинного фразеотворення, а також спільним та відмінним рисам вторинного фразеотворення досліджуваних мов.
Одним із принципів поділу вторинних фразеотворчих процесів на типи є структурний – співвідношення структури твірної та похідної ФО. І твірні, і похідні ФО належать до одного з двох структурних типів: ФО зі структурою словосполучення (непредикативна одиниця) та ФО зі структурою речення (предикативна одиниця). Оскільки з твірної одиниці одного типу може утворитися похідна, що належить або до того ж типу, або до іншого, то процеси вторинного фразеотворення можна поділити на внутрішньоструктурні та міжструктурні.
Якщо твірна та похідна одиниці належать до одного структурного типу, то процес вторинної фразеологізації називаємо внутрішньоструктурним: усі зміни відбуваються у межах предикативної або непредикативної структури.
Внутрішньоструктурне вторинне фразеотворення поділяємо на два підтипи:
а) утворення одиниці зі структурою словосполучення на базі одиниці зі структурою словосполучення;
б) утворення одиниці зі структурою речення на базі одиниці зі структурою речення.
Якщо твірна та похідна одиниці належать до різних структурних типів, то процес вторинного фразеотворення можна назвати міжструктурним. У такому процесі відбувається зміна граматичного значення одиниць. ФО зі структурою словосполучення входить до складу речення чи відособлюється від нього.
Міжструктурне вторинне фразеотворення також поділяємо на два підтипи:
а) утворення ФО зі структурою словосполучення на базі ФО зі структурою речення (предикативна одиниця → непредикативна одиниця);
б) утворення ФО зі структурою речення на базі ФО зі структурою словосполучення (непредикативна одиниця → предикативна одиниця).
Для кожного типу та підтипу властиві свої способи вторинного фразеотворення.
В одному фразеотворчому гнізді можуть бути представлені різні типи вторинного фразеотворення за співвідношенням структури твірної та похідної одиниць:
The early bird catches a worm → an early bird → a late bird
↓
The early worm gets caught by the bird → an early worm
Усі дослідники вторинного фразеотворення послідовно проводять аналогію між ним та словотвором. Найважливішим моментом у семантиці похідної одиниці є її зв’язок із твірною. Семантичне відношення між твірною та похідною одиницею у словотворі кваліфікують як словотвірне значення. Семантичне відношення між твірною та похідною ФО М. К. Керимзаде називає фразеодериваційним значенням. Для узгодженості термінів, використаних у дослідженні, вважаємо за доцільне використовувати термін «фразеотворче значення». Його виражає похідна одиниця, утворена у процесі вторинного фразеотворення.
Словотвірні значення традиційно поділяють на транспозиційні, модифікаційні та мутаційні. Подібні семантичні відношення можуть мати місце у вторинному фразеотворенні, а процеси, в результаті яких виникають похідні ФО з такими фразеотворчими значеннями, відповідно можна назвати транспозиційними, модифікаційними та мутаційними.
Кожна ФО зі структурою словосполучення співвідноситься з певною частиною мови. Існують дієслівні, субстантивні, ад’єктивні, адвербіальні, вигукові ФО. Якщо твірна та похідна одиниці співвідносяться з різними частинами мови, то процес вторинного фразеотворення називаємо транспозиційним.
Найпоширенішим серед транспозиційних процесів в усіх мовах є номіналізація (укр. розгойдувати човен – розгойдування човна; рос. обивать пороги – обивание порогов; нім. vom Thron(e) stoßen – ein Stoss vom Thron; англ. to stab in the back – a stab in the back; фр. mettre en l’air – mise en l’air). Чиста транспозиція відбувається, якщо зміна категоріального значення не супроводжується зміною індивідуальної семантики. Наведені приклади представляють чисту транспозицію.
Якщо відбуваються зміни в індивідуальній семантиці, то транспозиційні процеси супроводжуються модифікацією та мутацією. Модифікаційний тип відношень між твірною та похідною ФО передбачає, що обидві одиниці мають спільне поняттєве ядро, але похідна ФО передає певні додаткові смисли, мутаційний – похідна ФО отримує нове поняттєве ядро, яке базується на значенні твірної ФО.
Транспозиційно-мутаційні процеси мають місце, зокрема, при утворенні ФО, що є назвами виконавців дії на базі ФО, які називають дію: укр. бувати у бувальцях – бувалий у бувальцях; рос. отмывать деньги – отмывщик денег; англ. to fetch and carry – a fetcher and carrier; фр. faire de l’embarass – faiseur d’embarass. Транспозиційно-модифікаційні процеси: укр. цідити крізь зуби ‘говорити невиразно, ледве розтуляючи рот’ – крізь зуби ‘невиразно, ледве розтуляючи рот’; фр. mettre qch à jour ‘упорядкувати’ – mise à jour ‘впорядкування справ, записів’.
Зміна індивідуального значення ФО без зміни її категоріального значення характерна для нетранспозиційних типів вторинних фразеотворчих процесів, які поділяємо на модифікаційні та мутаційні.
Часткова зміна базової семантики – модифікація, наприклад, відбувається у процесі вторинного фразеотворення шляхом поширення компонентного складу: укр. викручування рук ‘здійснення тиску на кого-небудь з метою отримання вигідного для себе вирішення питання’ – тактика викручування рук ‘метод тиску на кого-небудь з метою отримання вигідного для себе вирішення питання’; рос. Чувствуйте себя как дома ‘влаштовуйтеся, як вам зручно’ – Чувствуйте себя как дома, но не забывайте, что вы в гостях ‘влаштовуйтеся, як вам зручно, але не забувайте про те, що ви не вдома’. Мутаційні зміни характеризують переважно одиниці, утворені шляхом лексичної субституції компонентів на основі аналогії або контрасту: рос. мазать черной краской ‘ганьбити кого-небудь, що-небудь’ – мазать розовой краской ‘прикрашати певні явища дійсності, надто вихваляти що-небудь’; англ. All work and no play makes Jack a dull boy ‘постійна праця без розваг робить людину занудою’ – All play and no work makes Jack a mere toy ‘одні розваги без роботи перетворюють людину на іграшку’.
Якщо у процесі фразеотворення змінюється граматичне значення: предикативна ФО – непредикативна ФО, то такий вторинний фразеотворчий процес є транспозиційним, тільки транспозиція має інший характер, її можна назвати міжструктурною: нім. Besser der Spatz in der Hand als die Taube auf dem Dach – der Spatz in der Hand ‘краще синиця в руках, ніж журавель у небі’ – ‘синиця в руках’.
Отже, вторинний фразеотворчий процес можна віднести до одного з таких типів: транспозиційний, транспозиційно-модифікаційний, транспозиційно-мутаційний, модифікаційний, мутаційний.
Підставою поділу вторинних фразеотворчих процесів на типи може бути стильова належність твірної та похідної ФО. За стильовим критерієм вторинні фразеотворчі процеси поділяються на внутрішньостильові та міжстильові (Л. І. Ройзензон). До внутрішньостильових належать процеси утворення ФО, що функціонують у літературній національній мові, на базі ФО, які також використовують у літературній мові; ФО-жаргонізмів на базі жаргонної фразеології; діалектних ФО, похідних від існуючих діалектних ФО. Так, утворення арготичної ФО на базі синонімічної арготичної ФО відбувається у межах внутрішньостильового вторинного фразеотворення: фр. être rond comme ballon – être rond comme une barrique (обидві одиниці мають значення ‘п’яний, як хлющ’).
За обсягом група похідних ФО, що сформувалися у результаті внутрішньостильових фразеотворчих процесів, значно перевищує групу ФО, утворених у результаті міжстильових фразеотворчих процесів, в усіх аналізованих мовах.
Проте останнім часом, як відзначають дослідники жаргонної фразеології, міжстильове вторинне фразеотворення значно активізувалось у напрямі «літературна ФО → жаргонна ФО». Здебільшого новоутворені одиниці мають іронічний характер: рос. тянуть одеяло на себя ‘діяти заради своєї вигоди’– взять одеяло на себя ‘визнати себе винним у злочині’ (жаргон злочинців). Серед одиниць багато паремійних палімпсестів: нім. Kleine Sünden bestraft der liebe Gott sofort – Kleine Sünden bestraft der liebe Gott sofort, große in neun Monaten.
Фразеологічна система мови видається типологічно значимою попри аналітичну природу її складових – фразеологічних одиниць. Д. О. Добровольський одним з перших зробив припущення про те, що формально-семантична вторинність фразеологічної системи надає підстави вважати вторинною організацію фразеологічної системи в цілому, тобто такою, яка здатна відбивати найбільш суттєві структурно-семантичні характеристики тієї чи іншої мови. Вчений висунув гіпотезу про залежність ступеня регулярності фразеологічної системи від ступеня аналітичності мови: чим аналітичніша мова, тим вище серійність фразеотворення, і навпаки, чим синтетичніша мова, тим менш інтенсивним є творення ФО за наявними структурно-семантичними моделями.
Здійснено спробу прослідкувати залежність регулярності вторинних фразеотворчих процесів від структурного типу досліджуваних мов: англійської, французької, німецької, української, російської (мови названі у порядку – від найвищого ступеня аналітизму до найнижчого та від найнижчого ступеня синтетизму до найвищого).
Способом вторинного фразеотворення, безпосередньо пов’язаним з такими типологічними властивостями мовної структури, як аналітизм та синтетизм, є словотвірна субституція стрижневого компонента. В усіх досліджуваних мовах шляхом словотвірної субституції компонента утворюються одиниці зі зміненим категоріальним або категоріальним та індивідуальним значенням.
Іменник-субститут у синтетичних мовах зазвичай утворюється шляхом афіксації, включаючи нульову (укр. сміятися крізь сльози – сміх крізь сльози; рос. выходить в астрал – выход в астрал; нім. ins Wasser schlagen – ein Schlag ins Wasser). Для мови з високим ступенем синтетизму загалом властиве більше різноманіття афіксів: укр.: переписувати історію – переписування історії; перевіряти на вошивість – перевірка на вошивість; роздавати слонів – роздача слонів; сіяти розумне, добре, вічне – сіяч розумного, доброго, вічного; бувати у бувальцях – бувалий у бувальцях; рос.: голосовать ногами – голосование ногами; демонстрировать мускулы – демонстрация мускулов; разбирать завалы – разборка завалов; раздавать слонов – раздача слонов; возить воздух – перевозка воздуха; отмывать деньги – отмывщик денег; продавать воздух – продавец воздуха; промывать мозги – промыватель мозгов.
В аналітичній французькій для творення іменника-компонента субстантивної ФО зі значенням ‘виконавець дії’ можливими є суфікси: -eur- broyer du noir – broyeur de noir; -euse- tirer les cartes – tireuse de cartes (особа жіночої статі). При утворенні похідної ФО зі значенням процесу або результату дії іменник-компонент є суплетивним утворенням. «Новый большой французско-русский фразеологический словарь» подає принаймні 50 таких похідних ФО, як-от: mettre en branle – mise en branle; prendre conscience de – prise de conscience; prendre l’habit – prise d’habit.
В англійській – найаналітичнішій з досліджуваних мов – вибір суфіксів на позначення ‘виконаця дії’ ще більш обмежений. Зафіксовано тільки одну узуальну похідну ФО, стрижневий компонент якої утворений за допомогою суфіксу -er-: to fetch and carry – a fetcher and carrier. Ще одна похідна субстантивна ФО позначає результат дії to feel in the bones – a feeling in the bones. Натомість в аналітичній англійській похідні субстантивні ФО виникають внаслідок конверсії, яка є виявом аналітизму в мові. В англійській мові шляхом конверсії формується стрижневий компонент похідної одиниці як при утворенні субстантивної, так і при утворенні дієслівної ФО: to roll in the hay – a roll in the hay; a pat on the back – to pat on the back. Випадки конверсії стрижневого компонента зустрічаємо в німецькій мові tun und lassen – das Tun und Lassen, leben und weben – das Leben und Weben.
Щодо інших способів вторинного фразеотворення, на підтвердження гіпотези Д. О. Добровольського зазначимо, що в англійській мові кількість моделей фразеотворення дещо менша, ніж в інших досліджуваних мовах, але їхня продуктивність вище. Наприклад, в англійській мові нами не зафіксовано похідних ФО, створених за моделлю prp + Adj +N → Adj + N, як-от: укр. у повному ажурі – повний ажур; рос. на свежую голову – свежая голова. Водночас понад 30 ФО зі структурою словосполучення є твірною базою для моделі дієслівна ФО + відособлення компонентів → субстантивна ФО: to have an itching palm – an itching palm; to sow one’s wild oats – wild oats; to tell tales out of school – tales out of school etc. Фактичний матеріал свідчить, що загалом можна говорити про більшу регулярність фразеотворення, зокрема вторинного, в англійській мові.
У третьому розділі «Когнітивно-дискурсивні аспекти вторинного фразеотворення» вторинне фразеотворення проаналізовано як складний ономасіологічний процес та описано його етапи – від довербальних, ментальних процесів, тобто організації когнітивних структур зберігання знань з метою породження нової похідної ФО, до вербалізації цих структур засобами опосередкованої номінації.
Вторинному фразеотворенню як процесу опосередкованого знакопозначення передує прототипна категоризація дійсності. Співвіднесення кількох ознак та властивостей об’єкта пізнання з прототипом, яким виступає твірна ФО, детермінує виникнення одиниці, опосередкованої одиницею вторинної номінації. Так, російська ФО мастер кислых щей ‘поганий, невмілий майстер’ стала прототипом ФО профессор кислых щей ‘самовпевнений дурень, вискочка’. Інтенсіонал значення похідної ФО містить сукупність прототипних ознак: 1) той, хто нічого не знає, не вміє; 2) людина, яка претендує на певне звання, але не відповідає йому. Власне, прототипом є сполучення назви простої селянської страви кислые щи, приготувати яку зовсім нескладно, та високого звання у певній сфері людської діяльності.
Виникнення похідних ФО, як і виникнення ФО у процесі первинного фразеотворення, починається із формування загального задуму мовця позначити певну денотативну ситуацію, представлену у вигляді мисленнєвої схеми. На етапі внутрішнього мовлення у номінатора встановлюється асоціативний зв’язок між чуттєвими образами, що виникають на першому етапі пізнавальної діяльності та кодують концепти у свідомості людини, та існуючими, раніше сформованими чуттєво-ментальними (когнітивними) образами, які виникають у результаті взаємодії первинних чуттєвих образів. Лінгвокреативне мислення породжує нову структуру когнітивно-асоціативних образів, пов’язану з іншою, відомою мовцю.
Ментальні процеси, що відбуваються при породженні похідної ФО, можна представити за допомогою фреймового моделювання. Важливим вихідним положенням при цьому є те, що фрейм є субстратом фразеологічного значення, але фразеологічне значення не має структури фрейму.
Отже, для мовця денотативна ситуація, яку необхідно позначити, представлена як схема, фрейм, тобто певний конструкт, що забезпечує когнітивну обробку стандартної ситуації. При організації тексту мовець використовує фрейм, у якому типова ситуація представлена за допомогою слотів, що репрезентують зафіксовану у свідомості ситуацію, та терміналів, які містять поглиблену інформацію про ситуацію. При фразеотворенні, тобто, власне, при створенні «мікротексту», слоти та термінали фрейму, який відображає певну типову ситуацію, фрагмент дійсності, містять компоненти майбутньої ФО. В основі ФО можуть лежати різні типи когнітивних структур – сценарій, фрейм-сцена, схема, а також прототип (якщо ФО не має власної пропозиції).
У процесі вторинного фразеотворення шляхом відособлення компонентів в усіх досліджуваних мовах задіяні переважно одиниці, що репрезентують структуровані динамічні ситуації – сценарії (укр. грати на болючій струні – болюча струна; рос. бросать камни в чей-то огород – камень в чей-то огород; нім. nach einem rettenden Strohhalm greifen – der rettende Strohhalm; англ. to tell tales out of school – tales out of school; фр. faire des châteaux en Espagne – châteaux en Espagne). Як виняток твірні ФО можуть репрезентувати статичні пропозиції, наприклад: укр. як з клоччя батіг – з клоччя батіг; англ. Life is not all beer and skittles – beer and skittles. Як і будь-яка інша фреймова структура, сценарій не є жорстко детермінованим: частина компонентів може виявитися необов’язковою. При фокусуванні на певному фрагменті дійсності відбувається активація взаємопов’язаних елементів сценарію. Якщо якісь елементи сценарію розцінюються як менш важливі для передачі смислу того чи іншого висловлювання, може відбуватися тимчасове гасіння, затемнення цих елементів у свідомості, або навіть швидше це можна описати як перехід цих елементів до фонових, на противагу елементам фігури (L. Talmy). Якщо похідна одиниця використовується частіше, ніж твірна, може мати місце відносне забуття первинного сценарію.
При утворенні похідної ФО шляхом поширення компонентного складу у свідомості зазвичай активується фрейм, одним з терміналів якого є вже існуюча ФО. Так, типова ситуація «хтось дуже швидко тікає» активує у свідомості фрейм, терміналом якого є існуюча ФО Hals über Kopf ‘стрімголов’ і який, поєднуючись зі слотом fliehen ‘тікати’ утворює нову сценарну ФО Hals über Kopf fliehen. Часте вживання елементів сценарію у мовленні, зміцнює зв’язки між ними, і ці елементи починають активуватися одночасно, коли увага мовця зосереджена на відповідному фрагменті дійсності.
Усі твірні та похідні ФО, задіяні у процесі вторинного фразеотворення шляхом розвитку образу, є сценарними. Сценарій похідної одиниці є продовженням сценарію твірної. Зв’язок між ними підтримується спільними елементами, присутніми в обох сценаріях. Так, сценарій: дитина сідає на іграшкового коника, якого дуже любить (твірна ФО сідати на свого коника), – має продовження. Пізніше дитині доводиться злізти зі свого улюбленого коника, звідси – похідна ФО злазити зі свого коника. В обох сценаріях наявні дитина та іграшка – коник, якого любить ця дитина. Усі події розгортаються навколо них. Сформовані ФО є терміналами фрейму «вести розмову на улюблену тему»: сідати на свого коника ‘починати розмову на улюблену тему’ та злазити зі свого коника ‘залишати розмову на улюблену тему’.
Якщо денотативна ситуація, яку необхідно позначити, видається подібною до іншої денотативної ситуації, то між фреймом, на базі якого формується ФО, та фреймом подібної ситуації виникає зв’язок. При цьому термінал другого фрейму містить існуючу ФО. У результаті міжфреймових зв’язків утворюється нова ФО. Подібними видаються ситуації смерті людини та поламки автомобіля, який вже не відремонтувати (отбросить коньки – отбросить колеса).
При формуванні похідної ФО шляхом словотвірної заміни стрижневого компонента відбувається конвертація фрейму (М. Ф. Алефіренко, С. А. Жаботинська). Утворення похідних ФО типу нім. in ein Wespennest greifen ‘розворушити осине гніздо; нажити собі ворогів’ – ein Griff ins Wespennest ‘наживання ворогів’ розглядаємо як конвертацію акціонального фрейму у предметно-предикатний.
Внутрішня форма є своєрідним кодовим переходом від довербального до вербального етапів породження мовної одиниці. Внутрішня форма ФО безпосередньо визначає сполучуваність та контекстуальне оточення цієї одиниці. Таким чином, внутрішня форма твірної одиниці зумовлює компонентний склад похідної фразеологічної одиниці при утворенні шляхом поширення компонентного складу та відособлення компонентів. Внутрішня форма твірної ФО визначає, які з компонентів ФО можна замінити і на які саме лексеми. Так, ФО метр с кепкой ‘про людину, невисоку на зріст’ стала твірною для ФО метр с бантом [бантиком] ‘про дівчинку, невисоку на зріст’. Компонент кепка можна замінити на лексему, яка позначає те, що мінімально збільшує зріст. Ознака ‘дівчинка’ потребує використання лексеми на позначення того, що є характерним саме для дівчинки. Лексема бант [бантик] відповідає обом умовам.
У дослідженні проаналізовано основні мотиваційні чинники вторинного фразеотворення: аналогію, контраст та фразеологічний образ. Встановлено особливості творення та функціонування похідних ФО, пов’язаних із твірними відношенням аналогії та контрасту (належність обох одиниць фразеотворчої пари до одного структурно-семантичного класу ФО; однакове емоційно-експресивне забарвлення одиниць; однакові сфери функціонування тощо). Показано різні механізми розвитку фразеологічного образу аж до асоціативного накладення образів.
Важливою буттєвою рисою похідних ФО є їхня діалогічність (в розумінні М. М. Бахтіна). Так, діалог сучасників з минулими поколіннями відбувається у паремійних палімпсестах: англ. Absense makes the heart grow fonder – of somebody else; нім. Ordnung ist das halbe Leben, aber die andere Hälfte ist schöner; фр. Les loups ne se mangent pas entre eux, les belles-mères non plus. Іноді діалогічність набуває експліцитного вираження у парцельованих конструкціях: Жизнь бьет ключом… По голове; Life is like a bed of roses… Full of pricks – чи коли перша частина похідної ФО виступає стимулом для співрозмовника, який продовжує фразу, відтворюючи похідну ФО цілком: «Ну , парень, далеко пойдет…» – «Ага, если милиция не остановит», – подхватил Савелий (В. Доценко. Охота Бешеного).
У Висновках узагальнено результати проведеного дослідження.
1. Вторинне фразеотворення – це процес, у результаті якого на базі наявних у мові фразеологічних одиниць створюються нові, похідні фразеологічні одиниці, що заповнюють номінативні лакуни, на противагу розвитку варіантності, яку можна розглядати як вияв надлишковості у мові.
2. З усіх фразеологічних одиниць, що складають твірну базу вторинного фразеотворення, образно вмотивовані ФО мають найвищий фразеотворчий потенціал. У свідомості мовця образ твірної ФО розвивається, стає більш чи менш деталізованим, іноді буквалізується, а потім втілюється, об’єктивується у похідних одиницях. У процесі вторинного фразеотворення номінатор зазвичай намагається відновити втрачену образність невмотивованих одиниць, а іноді поновити образність вмотивованої ФО. Це свідчить, що образ є важливим чинником вторинного фразеотворення.
3. Вторинне фразеотворення може бути тривалим процесом набуття одиницею стійкості та відтворюваності, разом з тим за певних умов, наприклад, при використанні у популярних кінофільмах, піснях, телепередачах може бути практично миттєвим.
4. За співвідношенням формально-змістової структури твірної та похідної ФО, що є вихідною та результативною одиницями, процеси вторинного фразеотворення можуть бути внутрішньоструктурними та міжструктурними. За співвідношенням семантики – транспозиційними, транспозиційно-модифікаційними, транспозиційно-мутаційними, модифікаційними та мутаційними.
Крім того, що вторинне фразеотворення націлене на заповнення номінативних лакун, транспозиційні процеси всіх типів у сфері вторинного фразеотворення зумовлені синтаксичним фактором, який починає діяти у мовленні та спричиняє зміни ФО, у результаті яких похідна одиниця здатна виконувати нову синтаксичну функцію, займати нову синтаксичну позицію. Мутаційні та модифікаційні процеси є наслідком дії прагматичних чинників (експресивізації висловлювання, мовної гри тощо).
За стильовим критерієм вторинне фразеотворення поділяють на внутрішньостильове та міжстильове. Кількісно в усіх досліджуваних мовах переважає перше, активізація останнього характерна для функціонування похідних ФО в останні роки, особливо в російській мові.
5. Більшість твірних одиниць в усіх досліджуваних мовах репрезентують динамічні ситуації – сценарії. Відповідно, сценарні ФО мають найвищий фразеотворчий потенціал, на відміну від одиниць, що дорівнюють прототипу.
6. Внутрішню форму твірної фразеологічної одиниці можна назвати своєрідним генотипом, оскільки вона є спадковою основою похідної одиниці, контролює її формування. У ній закладені шляхи можливих перетворень та розвитку – з одного боку, а з іншого – важливими є зовнішні умови творення одиниці. У фразеотворенні таким зовнішнім середовищем є дискурс, в якому відбувається творення ФО і який у згорнутому вигляді присутній у фразеологічній одиниці. |
