НОРМА Й УЗУС ПЕРСЬКОЇ МОВИ У ПЕРЕКЛАДНІЙ ЛЕКСИКОГРАФІ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
НОРМА Й УЗУС ПЕРСЬКОЇ МОВИ У ПЕРЕКЛАДНІЙ ЛЕКСИКОГРАФІ
Альтернативное Название: НОРМА И Узус персидского языка   В переводном ЛЕКСИКОГРАФИИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано вибір теми й напрямків дисертаційного дослідження, його актуальність, наукову новизну, методи, об’єкт і предмет, визначено його теоретичне та практичне значення, джерела аналізованого матеріалу, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.


 


У розділі 1 «Проблемні питання специфіки понять норми й узусу в перській мові» здійснено критичний аналіз загальнолінгвістичних поглядів на відмінності між нормою і узусом, вивчено джерела формування мовної норми та специфіку цього процесу в мовній ситуації Ірану, розглянуто проблему існування подвійних стандартів для перського письмового та усного мовлення, особливості відображення мовної норми й узусу у словниках різних типів, проаналізовано засадничі принципи перської лексикографії в її історичному розвитку й суперечності у поглядах на питання норми й узусу в сучасному іранському мовознавстві.


Cучасна лінгвістика успадкувала низку поглядів та індивідуальних трактувань понять мовної норми й узусу (в українському мовознавстві – М.І. Сулима, С.І. Головащук, М.М. Пилинський, О.Б. Ткаченко, К.М. Тищенко, Л.О. Кудрявцева, Г.М. Яворська, Г.П. Мацюк, Л.В. Струганець, Н.В. Хруцька та ін., у західному і російському – І.О. Бодуен де Куртене, Б. Гавранек, О.О. Шахматов, Л.В. Щерба, О.М. Пєшковський, Є.Д. Поливанов, Г.О. Винокур, О. Єсперсен, Ж. Марузо, Є. Косеріу (Кошеріу), Л. Єльмслев, В.В. Виноградов, Ф.П. Філін, С.Д. Кацнельсон, С.І. Ожегов, Ю.О. Бєльчиков, В.В. Веселитський, Л.І. Скворцов, Г.В. Степанов, в іранському – А. Садекі, М. Батені, Н. Пурджаваді, А. Кясраві Табрізі, Я. Модарресі, М. Каззазі, А. Наджафі, Д. Ашурі, Н. Ірані, А. Самії, В. Резаї, А. Кафі, К. Кабірі та ін.). Погляди лінгвістів можна поділити на дві групи: ті концепції, за якими норма й узус мають подібні визначення і функції, і ті концепції, згідно з якими існує протиставлення норми і узусу. Між поняттями узусу й норми існує таке саме логічне відношення, як між цілим і частиною, між стихійним і впорядкованим, між мінливим і сталим.


У перській мові проблема норми й узусу постає особливо гостро через те, що у ній усне мовлення має численні відмінності від письмового, а, отже, застосування нормативних лексичних одиниць, характерних для письмової мови, часто неможливо або небажано в усному мовленні. Між письмовою та усною перською мовою наявні суттєві відмінності. На лексичному рівні у перському розмовному мовленні вживаються інші порівняно з нормами письмової мови лексичні одиниці. Розмовною формою перської мови користуються не лише у столиці, але й у всіх провінціях. І хоча від початку усна форма базувалася на тегеранському діалекті, згодом вона звільнилась від територіальної ознаки й перейшла у ранг загальнонаціонального узусу та почала впливати на мовні норми.


Оптимальна міра й особливості наведення мовних норм словниками відмінні залежно від типу словника. У тлумачних лексикографічних джерелах доречно наводити весь спектр нормативних лексичних одиниць, навіть ті з них, що вийшли з ужитку. У перекладному словнику ситуація залежить від його адресованості до носіїв мови, з якої здійснюється переклад, або мови, якою здійснюється переклад, а також від напрямку перекладу. Перська колонка українсько-перського словника для іранців та словника для українського користувача не можуть не відрізнятися. Українсько-перський словник активного спрямування, створений для українських користувачів, має відображати у статті перекладу, на наш погляд, лише ті нормативні лексичні одиниці, які перебувають в активному вжитку. Наявність решти нормативних слів є зайвою, оскільки ними не бажано користуватись у комунікативних ситуаціях. І навпаки, наявність у словнику лексичних одиниць розмовної мови є необхідною для забезпечення реальних потреб спілкування.


Критичний аналіз досвіду перської лексикографії, здійснений з урахуванням сучасного стану лексикографічних знань, показує, що укладення перських словників від перших століть гіджри до початку новітньої доби носило вторинний характер щодо літературної традиції.


Завдяки діяльності Іранської академії мови і літератури у сфері створення прескриптивних норм перської мови проблеми мовної норми й узусу перебувають у центрі уваги іранських лінгвістів. Однак у їхньому визначенні мовної норми домінує прагматичний критерій. Унаслідок цього виникло парадоксальне становище, коли у дослідників, негативно налаштованих щодо зарахування мовленнєвих явищ розмовної мови у ранг нормативних, визначення норми значною мірою збігається з західними визначеннями узусу. Ознаки нормативності, визнані більшістю іранських дослідників, однаковою мірою притаманні як усній, так і письмовій формі перської мови. Однак, незважаючи на це, до 1990-х рр. усну форму перської мови вважали «відхиленням від норми».


 


У розділі 2 «Засоби відображення норми й узусу в перекладних словниках» вивчено роль синонімів у словниковій статті, розглянуто проблему віднаходження перекладного еквіваленту, досліджено відмінності сполучуваності слів у мовах оригіналу і перекладу, простудійовано проблему визначення ролі словникових поміток (ремарок) у перекладних лексикографічних джерелах порівняно з іншими типами словників, окреслено труднощі вибору способу перекладу безеквівалентної лексики.


Наявність синонімів у словниковій статті звичайно зумовлена типом словника. У тлумачному словнику синоніми, як правило, наводять повною мірою. Щодо питання про оптимальну міру наявності синонімів у перекладному словнику погляди лінгвістів дуже відрізняються – від думки про цілковиту корисність синонімів до впевненості у їх шкідливості. На нашу думку, синоніми не виконують суттєвої ролі у статті перекладу у словнику, призначеному для перекладу з іноземної мови на рідну. Проте у словнику, розрахованому на користувачів, для яких мова перекладу є іноземною, усі синоніми слід наводити у статті перекладу, але тільки за умови, що вони є перекладними еквівалентами заголовного слова.


При доборі укладачем словника перекладного еквівалента до заголовного слова постає низка проблем. Першою з них є проблема часткових еквівалентів, джерелом яких виступають відмінності у мовному членуванні дійсності. Головним завданням укладача в цій ситуації є наведення такого поєднання часткових еквівалентів, яке здатне забезпечити адекватний переклад заголовного слова в усіх його значеннях і контекстах. Другою проблемою є відтворення культурного компонента значення лексеми. У російсько-перській перекладній лексикографії цій проблемі не приділяли достатньої уваги, й тому, як правило, при перекладі українських поетичних творів перською мовою за допомогою наявних у словниках еквівалентів часто втрачається їхня глибина й культурна самобутність.


Окрім відомих функцій синонімів, у перській мові існує ще риторична функція (вживання замість одного слова двох синонімів з естетичною метою), яку виконують наведені поряд через сполучник і синонімічні пари слів. З огляду на це не варто виключати зі словникової статті тотожні за значенням синоніми, щоб не звузити можливості перекладачів у використанні стилістичних засобів.


Розуміння укладачем еквіваленту як повного або часткового залежить від ширшого чи вужчого трактування ним еквіваленту взагалі. У широкому сенсі повний еквівалент не лише має тотожне лексичне значення, але й відображає особливості граматичного, стилістичного, оцінного значень і культурного компоненту значення заголовної лексеми. Однак аналіз словникових еквівалентів, що подані у ролі єдиних, без поміток і пояснень (тобто за всіма ознаками у ролі повних еквівалентів), виявив вужче розуміння повного еквівалента окремими лексикографами. Відповідно виявлено непоодинокі в перській лексикографії випадки наведення часткових еквівалентів у ролі повних.


Виявлено нечіткість меж мовних явищ, які лексикографи розглядають як приклади відмінностей у сполучуваності слів. Багато таких випадків являють собою відмінності у семантиці слів мов оригіналу і перекладу або є граматичними відмінностями між мовами. Простежено джерела виникнення відмінностей у сполучуваності лексем, виявлено основні чинники, які спричиняють відмінності у валентності слів.


 


У розділі 3 «Типові труднощі у практиці лексикографічного відображення мовної норми й узусу та шляхи їх подолання» досліджено типи невідповідностей і неточностей у словнику, а саме: недосконале відтворення фонетичної структури слів, недоліки у визначенні сектора синонімії, неможливість користування словниковим еквівалентом при перекладі російського слова у природних для нього контекстах, конотативна і денотативна невідповідність перекладних еквівалентів заголовному слову, заміна адекватного перекладу транслітерацією або транскрипцією. Також запропоновано оптимальну структуру словникової статті та рекомендації щодо принципів укладання загальномовних і галузевих іншомовно-перських словників.


Проаналізовані перекладні словникові видання мають низку конкретних вад різних типів. Спостережено систематичні відхилення від сучасної загальноприйнятої транскрипції перських слів. Як правило, більшість розбіжностей стосується коротких голосних а, е, о всередині слів, які на письмі не відображаються і відмінні у діалектах і численних говірках. Досліджено також випадки відхилення від орфоепічних норм унаслідок копіювання при транскрипції написання слова. Також виявлено вплив російської транскрипції слів на фонетичну структуру перських перекладних еквівалентів.


Нерідко спостерігається систематичний пропуск одного, а іноді й більше, перекладних еквівалентів. Наведені ж словником еквіваленти є між собою синонімами, проте не всі виступають чіткими відповідниками заголовного слова. Найчастіше до складу словника не потрапляють лексичні одиниці, характерні для розмовного стилю перської мови. З огляду на специфіку перської мови, де розмовна форма має на лексичному рівні відмінності від писемної, наведення їх у статті перекладу є необхідним, оскільки перські розмовні лексичні одиниці неможливо адекватно замінити книжними.


Знайдено випадки наявності правильних перекладних еквівалентів, за допомогою яких, однак, неможливо правильно перекласти російське слово в усіх звичайних для нього контекстах. Найчастіше джерелом контекстуальної невідповідності є те, що заголовне слово перекладено не в усіх своїх значеннях, або певний відтінок значення слова залишився поза увагою укладачів словника. Також знайдено російські слова, що входять до складу сталих словосполучень, у яких мають перський переклад, відмінний від перекладу відповідного слова окремо. Однак ці словосполучення не наведені у словнику. Тому такі слова у складі словосполучень неможливо адекватно перекласти за допомогою тих еквівалентів, що наявні у словнику.


Дослідження виявило відмінності в конотаціях і часткову семантичну невідповідність наведених словниками еквівалентів значенню заголовного російського слова. Зокрема, проаналізовано випадки наведення перських перекладних еквівалентів, що мають додаткову негативну конотацію порівняно з російською лексемою. Серед випадків незначної денотативної невідповідності характерним є наведення еквівалентів, денотат яких близько споріднений із денотатом російського слова, проте не є цілком йому відповідним.


Серед виявлених випадків істотної денотативної невідповідності між російським заголовним словом та його перськими перекладними еквівалентами відзначено ситуації, коли не тільки російське слово і його перський перекладний еквівалент указують на різні поняття, але й застосування цих еквівалентів у перекладі призведе до погіршення стосунків користувача словника з носіями перської мови (наприклад, застосування до стилістично нейтральних російських слів перекладних еквівалентів, що є у перській мові образливими), або до завдання шкоди здоров'ю (наприклад, унаслідок неправильного дозування ліків), або до неадекватної поведінки користувача словника (наприклад, уживання ним у їжу неїстівних продуктів), або просто до непорозуміння (наприклад, застосування до звичайних російських слів перських еквівалентів, що викликають сміх у носіїв мови). Виявлено, що укладачі російсько-перських словників іноді замість перекладного еквівалента російського слова наводять лише його транслітерацію або перську транскрипцію.


Після аналізу виявлених неточностей словників дисертантом укладено перелік вимог до статті  словника, перекладного з рідної мови на іноземну. Послідовне застосування цих вимог у лексикографічній праці має надати користувачам необхідну для правильного застосування словникового еквівалента інформацію і покращити якість і адекватність перекладів.


 


Дисертаційне дослідження дає змогу зробити такі висновки.


1. Як показало вивчення наявної лінгвістичної літератури, проблема відображення норми і узусу перської мови в перекладних словниках у контексті українсько-перського та російсько-перського перекладу вперше стала предметом наукового дослідження у лінгвістиці. З’ясовано, що між поняттями узусу й норми існує таке саме логічне відношення, що є між цілим і частиною. Проте в аналізованих лінгвістичних дослідженнях первинному явищу узусу приділяють, як з’ясувалося, менше уваги, віддаючи перевагу проблемам нормативності. Таке становище викликає дисбаланс між станом вивченості проблем норми, з одного боку, і узусу, з іншого боку. Незважаючи на сказане, до більш опрацьованого теоретично поняття норми лінгвісти наводять визначення, в яких межі цього поняття недосить чітко окреслені. На виникнення поняття норми у свідомості членів мовного колективу вплинули чинники міжмовної та міждіалектної взаємодії.


Питання норми й узусу особливо гостро постає в перській мові через неоднорідність сучасного ареалу мови, а також через значні іншомовні впливи в історичному минулому (особливо з боку арабської та тюркських мов), у зв’язку з чим проводиться державна політика штучного коригування і підтримки лексичних норм, яку здійснює Іранська академія мови й літератури. Разом із загальним прискоренням темпів мовних змін через технічний прогрес і глобалізацію, ця діяльність призводить до того, що частина словникових еквівалентів перестає відповідати мовній дійсності. Іншою особливістю перської мови є значні відмінності її письмової норми від загальноприйнятого усного варіанту. Якщо це питання розглядати у світлі європейських мовознавчих категорій, то усний варіант перської мови слід уважати загальнонаціональним узусом.


2. Оптимальне відображення норми й узусу в перекладних словниках залежить від напрямку перекладу і призначення словника. Так, словник, призначений для перекладу з іноземної мови на рідну, повинен містити і сучасну норму, і застарілі слова, і ненормативну лексику (оскільки користувачам словника бажано розуміти будь-які тексти чи усні повідомлення, можливі в мовному середовищі). А словник, створений для перекладу з рідної мови на іноземну, повинен містити лише сучасну норму (без її застарілих елементів), оскільки перекладні еквіваленти з нього застосовуються в активному живому мовленні. З тієї самої причини він повинен, крім мовної норми, містити ще й факти загальнонаціонального узусу.


У перській мові розмовну лексику небажано в мовленні заміняти нормативною письмовою, оскільки це робить мовлення неприродним і сприймається іранцями як ознака недостатнього володіння мовою. Лексеми або деякі їхні значення, наявні в загальнонаціональному узусі, також повинні ввійти до складу словника на тій підставі, що їх неможливо адекватно замінити лексичними одиницями з перської літератури класичного періоду (саме в тому полягає їх відмінність від позанормативних мовленнєвих явищ).


3. Визначено, що слова зі статті перекладу слід розглядати насамперед як перекладні еквіваленти – безвідносно до того, чи є вони між собою синонімами. В окремих випадках перські еквіваленти російських слів узагалі є між собою антонімами. Важливо наводити всі повні еквіваленти слова, а за відсутності таких – усі часткові.


Обґрунтовано, що в словнику, призначеному для перекладу з рідної мови на іноземну, синоніми доречніше визначати за функціональним критерієм, оскільки вони необхідні для забезпечення потреб активного мовлення. Синоніми перекладного словника варто розглядати передусім як перекладні еквіваленти заголовного слова, проте не включати до словникової статті слова лише тому, що вони є синонімами вокабули.


Уперше на матеріалі перської мови проаналізовано розбіжності в різних видах інформації, яку здатне нести слово при тотожному лексичному значенні. Розглянуто на конкретних прикладах відмінності у стилістичній маркованості слів, морфологічній належності й інших граматичних деталях, аксіологічному забарвленні слів і культурному компоненті значення.


Розглянуто відмінності у сполучуваності українських і перських слів. Виявлено нечіткість меж мовних явищ, які лексикографи розглядають як приклади відмінностей у сполученості слів. Визначено джерела виникнення відмінностей у сполучуваності лексем. Розкрито три основні чинники, які спричиняють відмінності у валентності слів:  1) не відображена словниками розбіжність у семантиці, яка стає помітною при сполученні слів; 2) різна етимологія слів (у мовах із зовнішньою флексією, як-от у перській, похідні слова тяжіють до сполучення з іншими у спосіб, схожий на спосіб сполучення початкового слова); 3) наявна у перській мові тенденція уникати поєднання в межах одного словосполучення лексем різномовного походження. Істотну різницю у сполучуваності слів виявлено у так званих «риторичних» синонімічних парах, до яких слова добирають і розташовують за просодичними характеристиками.


 Виявлено суттєвий брак оцінних, рангових і стилістичних поміток у російсько-перських лексикографічних джерелах. Як окрему проблему двомовного словника досліджено переклад безеквівалентних лексичних одиниць. Проведено аналіз безеквівалентної лексики перської мови.


4. Проаналізовано типові для російсько-перського перекладу недоліки з найбільш уживаного нині словника Г.А. Восканяна (опрацьовано обсяг понад 15000 слів), з’ясовано природу виникнення неточностей і здійснено їх виправлення. Аналіз неточностей разом із пропонованими адекватними перекладними еквівалентами наведено у додатках.


Спостережено неточності відтворення фонетичної будови слів, недоліки в наведенні синонімічних лексичних одиниць, невідповідність контекстів уживання лексем, відмінності в конотаціях лексичних одиниць та невідповідності їхніх денотатів.


Виявлені випадки недосконалої передачі фонетичної структури слів означають діалектну, застарілу або просто помилкову вимову. Спостережено систематичні відхилення від сучасної загальноприйнятої транскрипції перських слів. Наприклад, до російського слова монастырь у словнику наведено перекладний еквівалент із транскрипцією [sowma’e], натомість у сучасній перській мові це слово вимовляють [soume’e]. Щодо наведеного у словнику еквівалента, то він фіксує таджицьку вимову слова. Досліджено також випадки відхилення від орфоепічних норм через уплив транслітерації в мові-донорі на словникову транскрипцію. Виявлено також  випадки впливу російської транскрипції слів на фонетичну структуру перських перекладних еквівалентів.


З’ясувалося, що у численних словникових статтях наведено не всі перекладні еквіваленти, що обмежує свободу перекладача при письмовому перекладі. Наприклад, до слова мама наведений перекладний еквівалент مادر mādar, тоді як перекладні еквіваленти مامان، مامی، مامانی māmān, māmi, māmāni відсутні. Наявний у словнику варіант уживається на письмі й перекладається російською мовою  мать. Запропоновані варіанти доречні при усному звертанні й розповіді у неофіційній обстановці. Перші два слова характерні для дорослого мовлення, третє – для дитячого.


Значна кількість пропущених словником слів належить до розмовного мовлення, тобто є частиною узусу, якому систематично приділяється мало уваги в російсько-перській лексикографії. Іноді також відсутні у словнику еквіваленти є точнішими або набагато вживанішими за наведені в ньому.


У певній кількості випадків, попри наведені у словнику правильні еквіваленти, вони виявилися придатними до вжитку не в усіх значеннях, контекстах або словосполученнях, де можна вживати відповідне російське слово. Наприклад,  до російського слова вентилятор у словнику наведено перекладний еквівалент دستگاه تحویه هوا dastgāhe tahviyeye havā. За його допомогою слово  неможливо перекласти у значенні, «вентилятор (домашня техніка)». Тому нами запропонований додатковий еквівалент – پنکه panke.


Також виявлено денотативну і конотативну невідповідність перекладних еквівалентів російським словам. Проаналізовано випадки наведення перських перекладних еквівалентів, що мають додаткову негативну конотацію порівняно з російською лексемою. У такий спосіб російське слово броский у словнику перекладено за допомогою перського слова زننده zanande, що відрізняється від слова мови оригіналу аксіологічно, оскільки слово زننده zanande має також значення «бридкий». Тому нами запропонований більш придатний до вживання еквівалент تند tond. Знайдено порушення денотативної відповідності словникових еквівалентів російським лексемам, як-от при перекладі слова необразованность за допомогою сумнівного еквіваленту بی معرفتی bimarefati, який є дуже образливим словом. Його використовують у лайці щодо людей, які через нерозуміння й нерозумність роблять зло іншим і собі. Тому запропоновано більш адекватний перекладний еквівалент کم سوادی kamsavādi.


Заміна перекладу транслітерацією або транскрипцією теж має місце в аналізованих лексикографічних джерелах. Наприклад, до російського слова багаж у словнику наведений не зрозумілий носіям мови перекладний еквівалент باگاژ bāgāž, тому запропоновано включити у статтю перекладу перські відповідники цього слова بار، بار سفر bār, bāre safar.


Досліджені неточності словникових еквівалентів ми співвіднесли з метатеоретичними категоріями Пірса Морріса. Недосконалу словникову транскрипцію віднесено до сигніфікативного аспекту семіозису. Недоліки у визначенні сектора синонімії та неповне відтворення контекстуальних характеристик означуваного словом поняття стосуються сигніфіко-синтактичного аспекту семіозису. Конотативна й денотативна невідповідності словникового еквівалента заголовному слову вочевидь належить до сигніфіко-прагматичного аспекту семіозису, і, нарешті, заміна перекладу транслітерацією або транскрипцією – до сигніфіко-контрастивного аспекту семіозису. У такий спосіб отримано підсумкову класифікацію опрацьованого матеріалу.


5. Проаналізовані неточності словників уможливлюють висновок про те, що, окрім людського чинника, значну роль у появі неточностей у словнику відіграють традиційні способи подання інформації у словниковій статті. Тому розроблено комплекс пропозицій щодо впорядкування статті, які носять рекомендаційний характер: 1) при наведенні часткових еквівалентів слід обов’язково зазначати, який саме семантичний аспект слова-оригіналу відображає перекладний еквівалент; 2) якщо українське або російське слово у певному сталому словосполученні перекладається інакше, ніж в ізольованій формі, то слід наводити таке словосполучення з перським перекладом; 3) усі синоніми, якщо вони є перекладними еквівалентами слов’янської лексеми, слід наводити у словниковій статті; 4) засоби керування необхідно наводити скрізь і послідовно у випадках, коли воно обмежене чітко встановленими правилами (це стосується так само і післяйменника rā – показника прямого додатку); 5) слід робити помітки, коли слово належить виключно до одного окремого стилю (книжн., розм.); 6) необхідні позначки про розбіжність аксіологічної оцінки (позитивне або негативне ставлення до денотату); 7) бажані рангові помітки (якщо з кількох наведених перекладів одне певне слово суттєво відрізняється за вживаністю – наприклад, є рідкісним, треба робити помітку про це; найчастотніші слова при цьому слід вносити до статті перекладу першими); 8) необхідно робити позначки про морфологічну належність перекладних еквівалентів за диференційним принципом; 9) треба перекладати всі значення, в яких може виступати українське слово.


Виконання цих простих умов, по-перше, зробить досконалішим відображення у словнику норми й узусу, а по-друге, запобігатиме помилкам користувачів словника і забезпечить адекватний переклад, що є головним завданням двомовних словників.


Таким чином, здійснене дослідження створює передумови і забезпечує теоретичну базу для укладання перекладних перських лексикографічних джерел нового рівня якості.


 


 


Перспективи дослідження – створення теоретичних засад для укладання великих українсько-перського і персько-українського словників, а також спеціалізованих перських словників. Перспективним видається порівняльне дослідження специфіки й тенденцій розвитку явищ норми й узусу в перській мові порівняно з іншими східними мовами суміжних регіонів, визначення спільних рис нормативного розвитку мов Близького Сходу. Варта уваги проблема соціолінгвістичної історії перської мови (у співвідношенні нормативної літературної мови з територіальними й соціальними діалектами). Потребує вивчення досвід діяльності Іранської академії мови і літератури в галузі впорядкування перської літературної мови (зокрема, у зіставленні з досвідом діяльності Французької академії, Академії Російської, Турецького лінгвістичного товариства, Академії мови басків та інших організацій із аналогічними функціями). Істотним виглядає вивчення ролі ідіолектів провідних діячів літератури у нормативних змінах перської мови.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины