АРГУМЕНТАЦІЯ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ: ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ (на матеріалі економічних текстів) : АРГУМЕНТАЦИЯ В СОВРЕМЕННОЙ НЕМЕЦКОЙ публицистике: прагмалингвистический АСПЕКТ (на материале экономических текстов)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання роботи, розкрито наукову новизну, сформульовано положення, що виносяться на захист, прогнозується теоретичне і практичне значення дослідження, схарактеризовано методи та матеріал дослідження.

У першому розділі «Теоретичні та методологічні засади дослідження публіцистичного аргументативного дискурсу» викладено теоретичні передумови дослідження,  здійснено аналіз робіт з досліджуваної теми, обґрунтовано вибір комунікативно-прагматичної концепції аналізу німецького публіцистичного аргументативного дискурсу, викладено методику дослідження.

Аргументація з позицій прагмалінгвістичної теорії трактується як вид мовленнєвої діяльності, одна з багатьох можливостей мовленнєвого впливу на свідомість людини, засіб, за допомогою якого досягається породження бажаних для адресанта думок.

Аргументація в німецькому публіцистичному дискурсі є ефективним засобом актуалізації прагматичної настанови на переконання, оскільки сутність мовленнєвого впливу в цьому виді дискурсу зводиться до організації мотивації адресата до здійснення ним відповідних дій, формуючи  переконання про їх корисність. Базу реалізації аргументації становлять потреби кожної окремої людини.

Сучасні концепції аргументації як засобу впливу на свідомість зводяться до наступного:

• аргументація є комунікативною діяльністю суб’єкта в триєдності вербального, невербального та екстралінгвального, метою якого є переконання адресата шляхом обґрунтування у правильності своєї позиції;

• аргументація реалізується в дискурсі, що розуміється в нашому дослідженні як мисленнєво-комунікативна діяльність, сукупність процесу й результату що включає як позалінгвальний, так і лінгвальний аспект. Формою фіксації аргументації є текст –  результативна частина дискурсу;

• у процесі аргументації беруть участь адресант і адресат; 

• аргументацію пов’язано зі зміною пропозиційних настанов знань, думок та поглядів адресата;

• аргументативний дискурс протікає згідно з правилами (максимами аргументації);

• аргументація здійснюється на основі аргументативних схем;

• аргументативний дискурс створюють мовленнєві акти, спрямовані на виправдання  чи спростування певної концепції;

• найголовнішою прагматичною складовою аргументації є інтенція адресанта (О.М. Баранов, А.Д. Бєлова, Л.Г. Васільєв, О.О. Волков,  Р. Гроотендорст, В.З. Дем’янков, Ф. ван Єємерин,             О.О. Івін, О.В. Куликова, L. Olbrechts-Tyteca, Ch. Perelman,  S. Toulmin, D. Walton).

Мінімальною одиницею німецького публіцистичного аргументативного дискурсу є мовленнєвий акт – мовленнєва взаємодія адресанта й адресата для досягнення певних перлокутивних цілей  адресанта шляхом конструювання ними дискурсивного значення в ході спілкування. Мовленнєвий акт як одиниця дискурсивної діяльності характеризується в параметрах інтенціональності, конвенціональності, пропозиціональності з урахуванням чинників адресанта й адресата.

Пропозиція – це різновид ментальної репрезентації людини, яка становить конфігурацію концептів і активується в її свідомості в процесі  комунікативно-когнітивної діяльності. Під час реалізації певного мовленнєвого акту пропозиція вербалізується, однак залишається суб’єктивною, оскільки одна і та ж ситуація має різні ментальні репрезентації у різних комунікантів.

Сукупність перлокутивної та іллокутивної цілей складають комунікативну інтенцію адресанта. Інтенція викликає активацію ментальної мовленнєвої дії, котра за участю дискурсивної тактики та дискурсивного контексту спричиняє вибір адресантом засобів реалізації мовленнєвого акту.

Аргументація в сучасному публіцистичному дискурсі спрямована на досягнення успішного перлокутивного ефекту. У разі прийняття концепції адресанта, адресат погоджується з її справедливістю, а положення, яке висувається адресантом, не обов’язково розглядається як істинне або неістинне. Мета сучасної публіцистичної аргументації полягає не в тому, щоб вивести істинний висновок з істинних аргументів, а в тому, щоб переконати адресанта в прийнятності певної позиції (тези) за допомогою  наведених аргументів.  

Аналіз прагмалінгвістичних особливостей аргументації в німецькому публіцистичному дискурсі ґрунтується на вивченні вербальних (публіцистичний текст), невербальних (графічний компонент) та екстралінгвальних чинників (ситуативних, соціальних, моральних, психологічних та етичних) (за А.Д. Бєловою), що зумовлює домінування комунікативно-прагматичної дискурсивної парадигми в лінгвістичних дослідженнях.

У другому розділі «Основні характеристики німецького публіцистичного аргументативного дискурсу» встановлено основні параметри німецького публіцистичного аргументативного дискурсу. Виявлено основні характеристики результативної частини дискурсу – публіцистичного тексту з економіки, доведено його аргументативну природу та відтворено модель, покладену в основу його створення. Описані позамовні чинники, що впливають на аргументацію в німецькому  публіцистичному дискурсі.

Німецький публіцистичний аргументативний дискурс як мисленнєво-комунікативна мовленнєва діяльність  адресанта і адресата призначений для розповсюдження суспільно значущої інформації з одночасним формуванням ставлення до неї і відображається у вигляді розгалуженої системи текстів, об’єднаних спільністю виконуваного соціального завдання.

Характерними ознаками публіцистичного аргументативного дискурсу є просторово-часова дистанція контакту комунікантів, однак при його організації адресант орієнтується на образ уявного адресата з високою мовленнєвою компетенцією. Однозначність сприйняття інформації  програмується автором та підтримується засобами аргументації. Для досягнення адекватного прагматичного ефекту аргументативна стратегія  є пристосованою до діалогу з адресатом. Сукупний  образ адресанта створює в адресата ілюзію відсутності заанґажованості та об’єктивності інформації.

Публіцистичний текст з економіки як форма фіксації публіцистичного аргументативного дискурсу характеризується особливою структурою та створюється з метою донесення інформації економічного характеру до масового адресата з одночасним формуванням запланованого адресантом ставлення до неї.

Прагматична настанова текстів цього типу задає формальні моделі втілення авторського задуму та відображається в характеристиці текстових категорій, реалізація яких свідчить про їх аргументативну природу. Основними текстовими категоріями, що підтверджують аргументативну природу текстів цього типу, є категорії інформативності, адресантності, проспекції / ретроспекції та тональності.

В основу формування публіцистичних текстів з економіки покладено принцип орієнтації на узагальнену модель. Схема узагальненої моделі публіцистичних текстів з економіки представлена формулою:

[АДРЕСАНТ        ПРОБЛЕМА        СПРИЙНЯТТЯ ТАК       тому що 

ПРАВИЛЬНО та / або КОРИСНО для        АДРЕСАТА].

[АДРЕСАНТ] інформує [АДРЕСАТА] про існування [ПРОБЛЕМИ], сприймати яку треба [ТАК].

[ПРОБЛЕМА] є позалінгвальним явищем, це факт чи подія суспільно-економічного або політичного життя. Проте вона може стосуватися також питань, які необхідно вирішувати кожній сучасній діловій людині: працевлаштування («Freier Chefsessel gesucht!» (Markt № 25, c. 3); «Karriere-Talente gesucht!» (Markt № 25, c. 4)); стосунки з колегами («Der Fremde»         (Markt № 34, c. 14); «Abkürzung im Arbeitsplatz» (Markt № 34, c. 8)); вирішення творчих задумів, підвищення ефективності праці («Mehr Erfolg mit Kreativität» (Markt № 15, c. 1)); розвиток нових технологій («In 15 Jahren alles automatisiert», «Mitteilsame Chips» (Markt № 33, c. 3)) та інші. При цьому [ПРОБЛЕМА] висвітлюється під певним кутом зору.

Компонент [СПРИЙНЯТТЯ ТАК] виконує інформативно-персуазивну функцію і презентує тезу.

Компонент [тому що ЦЕ ПРАВИЛЬНО та / або тому що це  КОРИСНО для АДРЕСАТА], є аргументацією на підтримку тези. Пряме / непряме спонукання діяти запропонованим чином виконує персуазивну функцію.

Узагальнена модель тексту цього типу дає змогу спостерігати втілення прагматичної настанови  на переконання шляхом аргументації.

Розглянемо приклад. Дві статті відображають один факт суспільно-економічного життя – отримання диплома  бакалавра, але [ПРОБЛЕМА] в кожній з них висвітлюється під певним кутом зору. Автор першої –  «Bachelor welcome!» демонструє позитивне ставлення до можливості отримати такий диплом та намагається впевнити адресата розділити його переконання ([СПРИЙНЯТТЯ ТАК тому, що це ПРАВИЛЬНО]): < …> Eine sinnvolle Entscheidung, wie We er Ollehowitz, Bereichsleiter Personal bei der Schwäbisch-Hall-Unte ehmensgruppe, findet: «Schließlich sind heute bereits 90 Prozent aller akademischen Abschlüsse Bachelor- und Mastergrade». < …> In den Bachelorstudiengängen sollen den Studenten neben dem nötigen Fachwissen auch Skills wie Fremdsprachenkenntnisse und Projektmanagement-Know-How vermittelt werden. < …> Von den meisten Personaler indes wird die Umstellung der Studiengänge begrüßt (Markt № 32, с. 6).

Автор другої статті «Deutscher Bachelor in Amerika nicht erkannt»  переконаний, що отримання  диплома бакалавра – це непродуманий крок і намагається застерегти адресата утриматись від прийняття поквапливого рішення. Він фокусує увагу на негативних моментах нововведення ([СПРИЙНЯТТЯ ТАК тому, що це КОРИСНО для АДРЕСАТА]):  < … > Der erhoffte Inte ationalität der deutschen Bachelor- und Master-Abschlüsse und damit das Ziel des Bologna-Prozesses wurden damit verfehlt, denn auch in Großbritannien wird der deutsche Bachelor nicht als gleichwertig anerkannt.< … > Wer in Deutschland einen Magisterabschluss erworben hat, wurde in den Vereinigten Staaten schon bisher zur Promotion zugelassen. Für Master-Absolventen gilt das nicht in jedem Fall.  Noch schwieriger könnte es für  deutsche Bachelor – Absolventen werden, die ihr Abitur nach zwölf anstatt   von 13 Jahren abgelegt haben (Markt № 32, с. 6).

Німецькі публіцистичні тексти з економіки як результативна частина публіцистичного аргументативного дискурсу сполучають вербальні та графічні зображувальні засоби, утворюючи візуальну, структурну, смислову та функціональну єдність, що забезпечує комплексний прагматичний вплив на адресата. Графічні засоби доповнюють та аргументують інформацію, виражену вербально. Вибір мовленнєвих та графічних засобів аргументації обумовлює інтенція адресанта. Графічний компонент у публіцистичних текстах економічного спрямування виражено схемами, гістограмами, ілюстраціями-карикатурами, фото.

У третьому розділі «Аргументація як засіб актуалізації прагматичної настанови в німецькому публіцистичному аргументативному  дискурсі» досліджено втілення прагматичної настанови  на переконання шляхом аргументації. Встановлено властивості німецького публіцистичного аргументативного дискурсу як сукупності взаємопов’язаних мовленнєвих актів, об’єднаних прагматичною настановою на переконання. Виокремлені мовні засоби реалізації мовленнєвих актів.

У німецькому публіцистичному дискурсі аргументація здійснюється сукупністю взаємопов’язаних мовленнєвих актів (МА), об’єднаних прагматичною настановою на переконання, яка має складну внутрішню структуру, що включає:

1) тезу, що є окремим мовленнєвим актом, який містить пропозицію 1 та іллокутивну силу 1;  

2) докази на користь тези (аргументи), що також є окремими простими мовленнєвими актами і містять пропозиції 2, 3, ... n та іллокутивні сили 2, 3, ... n.

Сукупність пропозиції 1 та  пропозицій 2, 3 ... n дає складну пропозицію аргументації. У свою чергу, іллокутивна сила 1 разом з іллокутивними силами 2, 3 ... n є її сукупною іллокутивною силою.  У наступному прикладі маємо чотири простих мовленнєвих акти і відповідно чотири  пропозиції та чотири іллокутивні сили:  Immer mehr Menschen legen immer größeren Wert auf Lebensqualität und Gesundheit (перший МА). < …> In Deutschland etwa schwitzen fast acht Millionen Menschen in Fitnesscente (другий МА), Yoga-Kurse stehen hoch im Kurs wie nie zuvor  (третій МА), und selbst bei Aldi stehen Bio-Produkte  im Regal (четвертий МА) (Markt № 42, с. 1).

 Жоден з мовленнєвих актів, взятий окремо, не має іллокутивної сили аргументації і не спрямований на досягнення перлокутивного ефекту переконання. Однак при аналізі  прикладу в цілому перший мовленнєвий акт інтерпретуємо як тезу аргументації, що має пропозиційний зміст: все більше людей надають великого значення своєму способові життя та здоров’ю. Інші три мовленнєві акти є аргументами на користь доведення цієї тези. Пропозиція 2: майже вісім мільйонів німців наполегливо тренуються у фітнес-центрах. Пропозиція 3: курси йоги сьогодні – надзвичайно популярні.  Пропозиція 4: на полицях магазинів стоять біо-продукти. Сукупна іллокутивна сила чотирьох мовленнєвих актів виражає іллокутивну силу аргументації.

Необхідно звернути увагу на те, що тільки сукупність пунктів 1 та 2  може бути описана як аргументація. Жоден окремо взятий мовленнєвий акт не може бути інтерпретованим як теза чи  аргумент: ці акти існують тільки в діалектичній єдності. Перлокутивна мета у проаналізованому прикладі спрямована на переконання.

 На аргументацію в німецькому публіцистичному дискурсі впливає вибір адресантом типу мовленнєвих актів та спосіб їх поєднання. Певний порядок мовленнєвих актів забезпечує семантична когерентність дискурсу, яка базується на понятті макроструктури та відображує його глобальний зміст.

У ході аналізу матеріалу виникла необхідність розмежування асертивних мовленнєвих актів «констатація» та «твердження» (В.Ю. Голубєв, О.В. Куликова). Головна відмінність між асертивами-констатаціями та  асертивами-твердженнями полягає в тому, що перші лише констатують факти, дійсний стан справ, об’єктивні відомості. Асертиви-твердження, передаючи фактичну інформацію, одночасно відображають і  ставлення до неї адресанта. Відтак, у нашому дослідженні  використано таку типологію іллокутивних актів: асертиви-констатації, асертиви-твердження, квеситиви, директиви, комісиви.

У німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі тезу реалізують асертиви-констатації, асертиви-твердження та квеситиви.

Аргументи представлені асертивами-констатаціями, асертивами-твердженнями та директивними мовленнєвими актами.

Показниками асертивів-констатацій є вживання адресантом теперішнього часу (Präsens), минулого доконаного часу (Perfekt), форми Zustandspassiv, інфінітивної конструкції «sein + zu + Infinitiv». Наприклад: Studenten schätzen  deutsche Unte ehmen als Wunscharbeitgeber (Markt № 28, с. 3); Gleichzeitig sind Experteschätzungen zufolge 70 Prozent aller Fähler am Arbeitsplatz auf mangelhafte Kommunikation zurückzuführen (Markt № 10, с. 1). 

Маркерами асертивів-констатацій є використання безособових конструкцій типу: es  ist  bekannt;  wie bekannt та інших. Наприклад: Es ist bemerkenswert, dass selbst im Zeitalter fortschrittlichster Kommunikationstechnologie einfache Schaubilder ein wichtiges Hilfsmittel der Verständigung geblieben sind  (Markt № 15, с. 2).

Показником асертиву-констатації є цитування, оскільки посилання на джерело інформації є способом зняти з себе відповідальність за повідомлення: «Ich habe immer wider gehört, dass BWL an der Uni Mannheim hart ist», erzählt Weinmann. «Aber wer ein Mannheimer Diplom hat, der hat bei seinen Bewerbungen Pluspunkte» (Markt № 25, с. 3).  

Асертив-твердження, головна функція якого, окрім повідомлення  нової інформації, полягає у вираженні авторського ставлення до пропозиційного змісту, вербалізується дієсловом у пасивному стані та модальним дієсловом: Das Management muss ständig steigenden Anforderung gerecht werden  (Markt № 13, с. 5).

Іллокутивну силу впевненої поведінки презентує також кон’юнктив: Aufgabe des Zeitmanagement sei es nicht, das persönliche Zeitempfindung völlig umzukrempeln (Markt № 26, с. 9).

Традиційним засобом вираження директивних мовленнєвих актів вважається імператив: Bringen Sie eine Information auf die einfachste, verständlichste Form! (Markt № 17, с. 12). Проте  в проаналізованому матеріалі  поради даються у м’якій формі, з використанням  активного та пасивного стану кон’юнктива, інфінітивних зворотів: Dabei wären Führungskräfte gut beraten,ihren Linienmitarbeite ein wenig mеhr Aufmerksamkeit zu schenken  (Markt № 34, с. 15).

Структура аргументації в німецькому публіцистичному дискурсі представлена одиничною та комплексною (за Р. Гроотендорст, Ф. ван  Єємерин). Аргументація вважається одиничною, коли на підтримку тези висунуто лише один аргумент. При комплексній аргументації тезу захищають кілька аргументів. У складі комплексної виділено множинну та складену, а в межах складеної – сурядну (координативну) та підрядну (ординативну). Множинна аргументація – це приведення кількох рівнозначних незалежних один від одного аргументів на підтримку тези, тобто проста сума одиничних аргументів. Складена підрядна аргументація використовується в тих випадках, коли адресант передбачає, що певний доказ (аргумент) буде прийнятий адресатом не відразу, оскільки сам потребує доказу. Одне твердження є обґрунтуванням іншого і лише весь ланцюжок аргументів створює захист. Складена сурядна аргументація  поєднує в собі окремі аргументи, які, на відміну від множинної, лише всі разом здатні в повній мірі обґрунтувати тезу, тобто цей вид аргументації спрямований на достатність аргументу.

Розгортання логічної схеми аргументації в німецькому публіцистичному  дискурсі здійснюються ретроактивно та проактивно. При ретроактивному способі поєднання теза, що несе основну змістову інформацію, передує аргументові, який обґрунтовує її та вводить нову додаткову інформацію. У проактивному способі порядок поєднання тези й аргументу / аргументів є протилежним ретроактивному. У цьому типі дискурсу використовується модель аргументації «перевернута піраміда», яка ставить тезу в сильну позицію, тобто на початок тексту. Це пояснюється екстралінгвальною метою адресанта привернути та утримати увагу адресата до повідомлення.

 У четвертому розділі «Стратегічні параметри німецького публіцистичного аргументативного дискурсу» виявлено провідні аргументативні тактики та прийоми їх реалізації, описано основні види аргументів та образні засоби аргументації.

 Реалізація прагматичної настанови шляхом аргументації – це продуманий стратегічний процес, який передбачає вибір адресантом певних аргументів, їх структурування відносно обраних аргументативних тактик та забезпечення їх мовної реалізації.

Аргументативна стратегія дискурсу є когнітивним планом спілкування, за допомогою якого контролюється оптимальне вирішення комунікативних завдань адресанта в умовах нестачі інформації про дії  адресата. Стратегія в сучасному німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі полягає в переконанні адресата у прийнятності певної концепції (тези), а тактика адресанта є способом реалізації стратегії.

Тактики в німецькому публіцистичному дискурсі є аргументативно спрямованими. Провідними тактиками є: тактика інформування (експліцитного та імпліцитного), тактика формування ставлення до повідомлення шляхом оцінювання і тактика спонукання, яка реалізується двома варіантами: «гра з мотивом» та «мовленнєва маска».

Тактику експліцитного та імпліцитного інформування реалізують стерті метафори, метонімії, нейтральна фразеологія. Оцінки через референт превалюють над оцінками через конотацію. Надається перевага раціональним, а не емоційним аргументам, які актуалізуються асертивами-констатаціями (в авторському мовленні) та асертивами-твердженнями (у мовленні персонажів).

Формування оцінного ставлення до факту чи події у суспільно-економічному житті є найбільш значимою тактикою, що використовується в німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі. Оцінну прагматичну настанову втілюють різнорівневі мовні засоби, які отримують відповідні конотації.

Разом з експлікованими актуалізаторами використовуються імпліцитно виражені оцінки, що дозволяє адресанту завуалювати своє ставлення до інформації. Активність адресата, який сам приходить до певного висновку, є тією основою, на якій базується імпліцитний спосіб передачі прагматичної  оцінки. Для активізації плану позитивного / негативного оцінювання в німецькому публіцистичному дискурсі вживаються:

– оцінні прикметники: Diese positiven Prognosen ziehen immer mehr Studierende an (Markt № 34, с. 1); Und genau das ist schwierig  (Markt № 35, с. 7);

– оцінні іменники: Erfolgsfaktor (Markt № 28, с. 2); Das große Los  (Markt № 32, с. 6);

 – дієслова, які містять оцінну семантику: Was wirklich zählt (Markt № 28, с. 1); Langjärug gewachsene Strukturen in den Unte ehmen blocken den Neun ab  (Markt № 35, с. 7);   Mehrere Dutzend Bücher zum Thema schwemmen den Markt  (Markt № 32, с. 1);

– фразеологізми із закладеною в їх значенні позитивною / негативною оцінкою: Der Vorstand lässt mir im Rahmen der Gesätz freie Hand  (Markt №  7, с. 17);

– експозиційні запитання: Sollen die Beschäftigten wieder länger arbeiten? (№ 32, с. 6);

– нейтральні мовні засоби, які отримують оцінну конотацію тільки в певній ситуації мовленнєвого спілкування: Berater Heike Schomberg vom Kölner Personaldienstleiter Access erinnert sich noch gut an einen  Kandidaten für eine ІT-Stelle, der ansah wie ein «Schachgroßmeister aus den Siebzige »  (Markt № 35, с. 8).

Тактика спонукання в німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі реалізується у формі порад та рекомендацій. Актуалізація спонукального висловлення обумовлена існуванням проблеми, тобто якась складова дійсного стану справ потребує зміни.

Тактика спонукання  реалізується двома варіантами – «гра з мотивом» та «одягання маски».

При використанні тактики «гра з мотивом» використовуються ті потреби адресата, до яких вона апелює. Наприклад: Möchten Sie eine Karriere machen? Dann sollten Sie sich öfter mit den Kollegen zum Bierchen treffen  (Markt № 29, с. 17). Мотивовані поради актуалізуються директивами та асертивами-констатаціями.  

Тактика «мовленнєва маска» базується на тимчасовій та ситуативній експлуатації чужого мовленнєвого образу, який адресант реконструює та привласнює з певною метою (Ю.С. Степанов). У німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі наявні такі основні варіанти вербалізації тактики «маска»:

– «мовленнєва маска співрозмовника»: Sind Sie ein Mann? Dann kennen Sie das sicher: Sie sind gerade ganz und gar in ein Telefonat mit einem Kunden vertieft, das Ihre ungeteilte Aufmerksamkeit verlangt, und dann  kommt tatsächlich die Kollegin von nebenan einfach so herein stolziert und tuschelt Ihnen eine auch so wichtige Frage ins freie Ohr. Als ob Sie Stereo hören könnten (Markt № 29, с. 17).

– «мовленнєва маска лідера»: Zuviel Routine? Oder neue Aufgaben zu lösen? Suchen Sie nach ungewöhnlichen Wegen. Wir stellen Innen fünf Methoden vor, die Ihnen garantieren die Sprünge helfen (Markt № 13, с. 11).

– «мовленнєва маска порадника»: Wie könnt das Olympische Prinzip bei Meetings lauten? Mein Vorschlag lautet: kürzer, schneller, effektiver  (Markt № 15, с. 14).

Основними аргументативними прийомами, які використовуються для вербалізації тактик в німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі, є «питально-відповідний хід», «імпліцитний коментар» та «цитування».

Найтиповішими функціями питально-відповідного ходу є оцінка, емоційне підсилення, а також нагадування (Т.А. Скуратовська). Пряме звертання створює ефект співбесіди, викликає у адресата бажання погодитися або спростувати сказане адресантом. Відповідь на запитання в питально-відповідному ході є констатуючим висловленням, яке при безпосередньому впливі мовця на адресата виконує аргументативну функцію. Наприклад: Worin unterscheiden sich die Tätigkeitsbereiche und Aufgaben einer Sekretärin von denen einer Assistentin? Wann kann sich eine Säkreterin zu Recht als Assistentin bezeichnen? (Markt № 20, с. 11).

При подачі факту дійсності адресант коригує та спрямовує увагу адресата, «підштовхує» його до висновку, використовуючи прийом «непрямий коментар»: Die Arbeitsämter verstehen zwar, dass die Firmen auf die Inte ationalisierung mit neuen Berufsbezeichnungen reagieren. Doch sie sind auch überfordert. Vor allem die Computerfirmen überraschen die Stellenvermittler mit immer exotischen Berufsbezeichnungen  (Markt № 15, с. 11). 

 Цитування є одним із найважливіших прийомів, які використовуються  в німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі. Аргументи, виражені цитуванням, уводяться бездієслівним способом та за допомогою дієслова.

Бездієслівний спосіб уведення цитованих аргументів представлений формулою «so + ім’я»: «Unser Leben verdichtet sich immer mehr», so Geißler, Professor für Wirtschaftspädagogik an der Universität der Bundeswehr» (Markt № 32, с. 3). Дієслова, що вводять цитату, можуть бути  нейтральними до змісту цитати (glauben, wissen, kommentieren, finden, erzählen, meinen, zu Bedanken geben, auf den Punkt bringen, resümieren  та ін.) або модифікувати її зміст, маючи на меті сформувати в адресата заплановане автором ставлення до повідомлення (klagen, bedaue , sich ärge ,  versiche , wa en, kritisieren та ін.). Наприклад: «Strategienkonzepte, Managementbesteller und Erfolgsregeln kursieren in steigender Ziel und lösen einander immer schneller ab», klagt Dieter Heuskel Deutschland-Chef der Boston Consulting Group (Markt № 32, с. 15). Негативна конотація дієслова klagen надає негативного забарвлення змісту цитати, орієнтуючи адресата на відповідне ставлення до повідомлення.

Основні аргументи в німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі апелюють до прикладу, до авторитету та до статистичних даних і спрямовані на раціональну сферу свідомості адресата.

Мета прикладу – узагальнити факт чи окремий випадок. Як ілюстрація він підкріплює вже усталене положення, а як взірець – спонукає до наслідування. Наприклад, тезу Globalisierung ist unverzichtbar підтримує аргумент, втілений у прикладі: Das gilt im Intranet-Zeitalter für nahezu jeden Mittelständler. Ein Beispiel: Die Firma Lingua-Video aus Königswinter vertreibt ausländische Spielfilme an Schulen und Bibliotheken. Obwohl sie nur sechs Mitarbeiter hat, kauft Firma in fünf Lände ein und vertreibt ihre Filme  weltweit. Möglich macht es die eigene Homepage, die für Kunden überall zugänglich ist  (Markt №  20, с. 3). Аргумент, виражений прикладом, може бути фактом з реального життя або вигаданою історією, яка моделює можливу типову ситуацію.

Аргумент до авторитету апелює до авторитетної організації, до думки спеціаліста певної галузі економіки та до думки людини, яка мала досвід, вирішуючи схожу проблему.

Апеляція до авторитету може бути прямою та непрямою. Непряма апеляція має свої особливості та переваги, оскільки не уточнюється, хто саме надав інформацію, зробив це з власної ініціативи, чи  з ініціативи журналіста. Наприклад: Aber was heißt  das nun für jeden Einzelnen bei der Berufswahl?  Die Experten sind einhellig der Meinung: Man soll sich seinen Beruf gemäß seiner Neigungen wählen und nicht weil Experten den Branche gerade eine  positive Prognose stellen (Markt № 30, с. 1). Непряма апеляція до авторитету (Die Experten) виглядає достатньо солідно, щоб справити враження на адресата, і водночас є менш відповідальною.

Аргументи, що апелюють до статистичних даних, презентують результати опитувань та результати досліджень. Аргументативну функцію цифри визначає зовнішня документальна точність, фіксація суми фактів дійсності, неспростовність та достовірність. Істотну роль у представленні аргументу-цифри відіграє аргументативний прийом «імпліцитний коментар», що задає вектор позитивної чи негативної оцінки їх декодування: Zwar zeigen 80 Prozent der 600 befragten Inte etnutzer  Interesse an E-Lea ing-Kursen. Allein 2001 gab es 3,4 % mehr Lehrende als im Vorjahr – 155 000 (Markt № 29, c. 13).

Аргументативні тактики та прийоми реалізуються широкою палітрою риторичних фігур, серед яких превалюють алюзія, антитеза та метафора. Використання образних засобів у ролі аргументів обумовлено віднесеністю публіцистичних текстів з економіки до царини публіцистики.

У загальних висновках підсумовано результати виконаного дослідження та окреслено перспективи подальших наукових розвідок з обраної тематики. 

ВИСНОВКИ

Дослідження особливостей аргументації в сучасній німецькій публіцистиці здійснено з позицій останніх досягнень теорії аргументації, прагмалінгвістики, теорії дискурсу, лінгвістики тексту, стилістики, психолінгвістики. Комунікативно-прагматичний підхід до розуміння об’єкта розвідки дав змогу дослідити аргументацію як засіб актуалізації прагматичної настанови на переконання в німецькому публіцистичному дискурсі.

Німецький публіцистичний аргументативний дискурс як мисленнєво-комунікативна мовленнєва діяльність адресанта і адресата призначений для розповсюдження суспільно значущої інформації з одночасним формуванням ставлення до неї, знаходить своє відображення у вигляді розгалуженої системи текстів, об’єднаних спільністю виконуваного соціального завдання.

Публіцистичний аргументативний дискурс є результатом дії лінгвальних та позалінгвальних чинників, що впливають на вибір адресантом мовних засобів з метою переконуючого впливу на адресата.

Німецький публіцистичний текст з економіки як форма фіксації публіцистичного аргументативного дискурсу характеризується особливою структурою та створюється з метою донесення інформації економічного характеру до масового адресата з одночасним формуванням запланованого адресантом ставлення до неї.

Найсуттєвіші ознаки публіцистичних текстів з економіки, які свідчать про їх аргументативну природу, визначають категорії інформативності, адресантності, тональності та проспекції / ретроспекції. В основу формування публіцистичних текстів з економіки покладено принцип орієнтації на узагальнену модель. Узагальнена модель публіцистичних текстів з економіки є інформативним текстом, який  передає повідомлення  про наявність певної проблеми та про шляхи її розв’язання, або про погляди стосовно цієї проблеми.   

 Аргументація є ефективним засобом актуалізації прагматичної настанови. Втілюючи прагматичну настанову в німецьких публіцистичних текстах з економіки, аргументація створює особливу сукупність взаємопов’язаних мовленнєвих  актів, об’єднаних прагматичною настановою на переконання.

 У процесі аргументації в німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі провідну роль відіграють аргументи, спрямовані на раціональну сферу свідомості адресата, що пояснюється його високою мовленнєвою компетенцією.

Основні аргументи апелюють до прикладу,  до авторитету та до статистичних даних. Приклад – це факт, якому притаманна певна інтенція. Прямі та непрямі апеляції до авторитету представлені трьома варіантами: апелювання до авторитетної організації,  апелювання до думки експерта у певній галузі економіки та апелювання до думки пересічної людини, яка мала досвід у вирішенні схожої проблеми. Аргументи до статистичних даних представлені результатами опитування та  результатами досліджень. 

Тактики в німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі є аргументативно спрямованими. Переважають тактика експліцитного та імпліцитного інформування, тактика формування ставлення до повідомлення  шляхом оцінювання і тактика спонукання, яка реалізується двома варіантами: «гра з мотивом» та «мовленнєва маска». Реалізацію аргументативних тактик у німецькому публіцистичному аргументативному дискурсі забезпечують аргументативні прийоми: «питально-відповідний хід», «імпліцитний коментар» та цитування.  

Проблематика дослідження аргументації у прагмалінгвістичному аспекті має широкі перспективи. Існує щонайменше дві можливості подальших розвідок: на матеріалі інших типів аргументативного дискурсу, зокрема юридичного, політичного, рекламного та електронного (інтернет-дискурсу), та з позицій інших мовленнєвих тактик аргументативного впливу.