ОСОБЛИВОСТІ ЗОНАЛЬНИХ ЗМІН ВЕРХНЬОПЛЕЙСТОЦЕНОВИХ ҐРУНТІВ БАСЕЙНУ ДНІПРА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ



Название:
ОСОБЛИВОСТІ ЗОНАЛЬНИХ ЗМІН ВЕРХНЬОПЛЕЙСТОЦЕНОВИХ ҐРУНТІВ БАСЕЙНУ ДНІПРА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Альтернативное Название: ОСОБЕННОСТИ зональной смены ВЕРХНЬОПЛЕЙСТОЦЕНОВЫХ ГРУНТОВ бассейна Днепра НА ТЕРРИТОРИИ УКРАИНЫ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У першому розділі «Стан вивченості плейстоценових викопних ґрунтів» розглянуто історію палеопедологічних досліджень викопних ґрунтів і лесів. Розвиток і накопичення першопочаткових знань про викопні грунти і леси пов’язані з працями В.К. Агафонова, П.Я. Армашевського, І.Ф. Леваковського, А.І. Набоких, П.А. Тутковського, К.М. Феофілактова, та ін. Педологічні підходи при вивченні похованих ґрунтів із застосуванням лабораторних методів висвітлені в роботах Д.К. Біленка, П.К. Заморія, А.А. Красюка, В.І. Крокоса, В.Д. Ласкарєва, Б.Л. Лічкова, Л.Ф. Лунгерсгаузена, Г.Ф. Мірчинка, А.І. Москвітіна, В.В. Різниченка та ін. Розвиток теоретичних і практичних уявлень про викопні ґрунти, перехід до палеогеографічних реконструкцій пов'язаний з дослідженнями О.М. Адаменка, А.Б. Богуцького, М.Ф. Веклича, Б.Д. Возгріна, Н.П. Герасименко, П.Ф. Гожика, Г.Д. Гродецької, В.А. Дубняка, А.С. Івченка, А.М. Карпенка, М.О.Куниці, Ж.М. Матвіїшиної, І.В. Мельничука, В.І. Передерій, Н.О. Сіренко, Е.О.Сіренко, С.І. Турло, Т.Ф. Христофорової, В.М. Шовкопляса та ін., з працями російських вчених – Н.С. Боліховської, А.О. Величка, І.П. Герасимова, Н.І. Глушанкової, З.П. Губоніної, М.І. Дергачової, С.П. Добродеєва, К.Г. Длуського, В.С. Зикіної, Г.І. Лазукова, К.К. Маркова, Т.Д. Морозової, О.Ю Новенко, Н.Г. Судакової та ін.


Методика мікроморфологічного вивчення викопних ґрунтів базується на працях зарубіжних мікроморфологів Р. Бревера, Дж. Далрімпла, P. Джунгеріуса, В. Кубієни, T. Мадейської, Л. Смолікової та ін. Вперше використав мікроскоп при дослідженні мікробудови ґрунтів на теренах колишнього радянського Союзу російський вчений академік Б.Б. Полинов, в Україні – М.Ф. Веклич та Ж.М. Матвіїшина. Мікроморфологічному аналізу сучасних і плейстоценових ґрунтів присвячені публікації Н.А. Білової, Є.І. Гагаріної, М.І. Герасимової, С.В. Губіна, О.І. Парфьонової, О.Г. Пархоменка, Ж.М. Матвіїшиної, Н.І. Матинян, В.В. Медведєва, Н.Г. Мінашиної, Т.Д. Морозової, К.М. Федорова, А.І. Цацкіна, Л.К. Целіщевої, С.А. Шоби, В.М. Яковенка, К.А. Ярилової та ін.


Другий розділ «Методика палеопедологічних досліджень» присвячений висвітленню основних методів, що використовувались при дослідженнях.


Макроморфологічний аналіз є головним при проведенні ґрунтових досліджень і складає основу діагностики ґрунтів. Він базується на вивченні зовнішніх ознак ґрунтів (забарвлення, структура, гранулометричний склад, вологість, складення, новоутворення і включення, перехід між горизонтами, межа).


Головним завданням мікроморфологічного аналізу є дослідження будови (складення, текстури, агрегованості, пористості та ін.) і речовинного складу (гумусу, глинистої речовини, новоутворень, включень, та ін.) ґрунтів у їх природній генетичній єдності. Його використовують, перш за все, для виявлення ознак давніх елементарних ґрунтоутворювальних процесів і він є складовою частиною палеопедологічних досліджень.


На підставі робіт В. Кубієни (1956), Е.І. Парфьонової (1977), К.А. Ярилової (1977), Г.В. Добровольського (1983), С.В. Зонна (1989), М.І. Герасимової, С.В. Губіна, С.А. Шоби (1992), Ж.М. Матвіїшиної (1992), Т.Д. Морозової (1981), В.О. Таргульяна (2008) та ін. в роботі використана наступна послідовність мікроморфологічного опису шліфів: колір, агрегованість, пористість, елементарна мікробудова (скелет, плазма), органічна речовина, мулиста частина, мінеральний скелет, новоутворення, мікроструктура (щільність).


По деяких ключових розрізах отримано 5 нових термолюмінесцентних датувань: с. Музичі – 110 000 ± 8000 (kdb2), c. Пирогове – 95 000 ± 8000 (plb1), м. Василівка – 52000 ± 6000 (vtb2), с. Львове – 58 000±7000 (vtb1), с. Станіслав – 48 000 ± 6000 (vtb2).


Третій розділ «Палеопедологічна характеристика верхньоплейстоценових ґрунтів на ключових ділянках сучасних природних зон басейну Дніпра на території України» присвячений детальному макро- і мікроморфологічному аналізу відкладів всіх стратиграфічних горизонтів верхнього плейстоцену (кайдацького – з підетапами kda, kdb1, kdb2, тясминського – ts, прилуцького – plb1, plb2, plc, удейського – ud, витачівського – vtb1, vtb2, vtc, бузького – bg1, bgембр., bg2, дофінівського – dfb1, dfb2, dfc, причорноморського – pč1, pč2, pč3).


Викопні ґрунти та леси верхнього плейстоцену досліджено в 24 розрізах у межах сучасних зон мішаних (хвойно-широколистяних) лісів, лісостепової і степової. Одинадцять розрізів (сс. Кодаки, Вільшанка, Кліщинці, Кагамлик, Кам'яні Потоки, Мишурин Ріг, Мости, Мала Лепетиха, Львове, Каїри, смт. Велика Знам'янка) досліджено вперше. В 14 розрізах (сс. Музичі, Пирогове, Стайки, Кліщинці, Мости, Бабурка, Львове, Широка Балка, Станіслав, смт. Градизьк, Велика Знам’янка, мм. Дніпропетровськ, Василівка) (рис. 1, 2) в шліфах визначені основні діагностичні мікроморфологічні ознаки ґрунтів і лесів верхнього плейстоцену. Виявлені індивідуальні макро- і мікроморфологічні характеристики верхньоплейстоценових ґрунтів дали можливість визначити їх генезис для відтворення палеогеографічних обстановок минулого і встановлення особливостей їх зональних змін по кожному палеогеографічному етапу.


В четвертому розділі «Особливості зональних змін верхньоплейстоценових ґрунтів на основі макро- та мікроморфологічних даних» охарактеризовано зональні зміни ґрунтів кайдацького, прилуцького, витачівського і дофінівського часу.


На основі аналізу макро- і мікроморфологічних ознак кайдацьких ґрунтів, підтверджено поширення у зоні мішаних (хвойно-широколистяних) лісів в першу оптимальну стадію кайдацького ґрунтоутворення (kdb1) сірих лісових і дерново-підзолистих (розріз с. Музичі) ґрунтів. Про це свідчать такі особливості їх мікробудови – наявність «відмитих» мікроділянок (збагачених на зерна кварцу) без плівок і оболонок в гумусово-елювіальних, елювіальних горизонтах, в ілювіальних – ознаки переміщення глин у вигляді численних виокремлень, натьоків, ознаки рухомісті оксидів заліза – мікроортштейни, плями та ін. Вперше встановлено, що на півночі сучасного лісостепу, крім сірих лісових ґрунтів, поширені – дерново-підзолисті (розріз с. Пирогове). На півдні сучасного лісостепу і північного степу були поширені бурі лісові ґрунти (розріз м. Дніпропетровськ), мікроморфологічні ознаки яких подібні до сірих лісових, але ґрунти відрізняються озалізненістю маси – лускуваті натьоки коломорфних глин мають червонуватий відтінок. В середній частині та на півдні степової зони поширені бурі лісові остеповілі ґрунти (розрізи с. Бабурка, м. Василівка, смт. Велика Знам’янка, с. Мала Лепетиха), що набувають степових ознак – менш потужні, із чітким карбонатним горизонтом (Н.О. Сіренко, 1986).


 


У другу стадію кліматичного оптимуму (kdb2) вперше встановлено формування на півночі темно-сірих і світло-сірих лісових ґрунтів (розрізи сс. Музичі, Пирогове). Розповсюдження в цей час набули чорноземоподібні ґрунти: чорноземи опідзолені (розріз с. Кліщинці), чорноземи близькі до звичайних (розріз с. Мости). Для ґрунтів характерним є посилення процесів гумусової акумуляції з півночі на південь, типовим є губчаста мікробудова, розвиток складних мікроагрегатів ІІ-ІІІ порядків, глиниста речовина слабко рухома (чорноземи опідзолені), або нерухома (чорноземи звичайні, південні), а у карбонатному горизонті переважає мікрокристалічний кальцит, який концентрується в порах і навколо них. На півдні сучасного степу, крім чорноземів звичайних і лучно-чорноземних ґрунтів, виявлені і чорноземи південні (розріз с. Станіслав), часто загіпсовані (розріз с. Львове) – наявність мікрокристалів гіпсу. Зональні зміни ґрунтового покриву кайдацького часу відображені на рис. 3, а (вклейка).

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины