ГАСТРОНІМИ В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ: КОГНІТИВНО-ОНОМАСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ : Гастроном В современном французском языке: КОГНИТИВНО-ономасиологичныи АСПЕКТ

Краткое содержание

У вступі вмотивовано вибір теми, обґрунтовано її актуальність, сформульовано мету й завдання, визначено об’єкт і предмет, наукову новизну, теоретичну та практичну цінність дослідження, подано характеристику матеріалу й методів дослідження, апробацію результатів роботи.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження мотивації французьких гастронімів» висвітлено головні аспекти вивчення номінації, розглянуто дискусійні проблеми сучасної когнітивної ономасіології, викладено методику когнітивно-ономасіологічного аналізу назв страв у французькій мові, проаналізовано різні концепції мотивації та підходи до її типологізації.

У свідомості французького етносу сфера кулінарії  є однією із ключових складових культури, адже смакові якості страв, їхнє естетичне оформлення і, врешті-решт, позначення як один із культурних кодів відтворюють самобутність існування народу, сукупність пріоритетів, системи цінностей і норм, уявлень про світ, традицій та звичаїв. За даними психолінгвістичних досліджень асоціативно-вербальних сіток в семантичній карті лексикону третє місце за поширеністю після назв осіб та частин тіла займають найменування страв, що визначає важливість для людини сфери кулінарії (Н. Золотова).

Дослідження мотиваційного механізму масиву французьких гастронімів ґрунтується на кількох засадничих принципах. Першим є принцип довільності мовного знака, постульований Ф. де Сосюром, згідно з яким, зв’язок між знаком та позначеним ним є конвенційним і випадковим. Дослідник як прихильник білатеральної теорії виключав із семіозису компонент дійсності і встановлював діаду мовного знака. Другим принципом є  детермінованість вибору мотиватора найменування різними чинниками: лінгвістичними, які визначають стандартні структури та номінативні техніки формування знака, когнітивними, що зумовлюють відображення у мові результатів когнітивної обробки знань про позначене за умови залучення прототипів, стереотипів і категорій свідомості; культурними, які передбачають врахування культурної специфіки, фіксованої в системі культурних установок, норм, цінностей тощо. Третім принципом є поєднання при творенні найменувань двох найважливіших номінаційних  механізмів: синтактикоподібності, що передбачає творення мовних одиниць на підставі вільних синтаксичних генотипів, – та асоціативного, який зумовлює творення номінативної структури, зважаючи на складний механізм асоціювання, що не завжди є синтактикоподібним.

Головним методом дослідження мотивації є розроблений О. О. Селівановою когнітивно-ономасіологічний аналіз, який дає змогу глибше пізнати когнітивні механізми етносвідомості, культурні пріоритети й норми французького народу, а також специфіку номінативних «технік» мови. Когнітивно-ономасіологічний аналіз здійснюється у двох напрямах: «від слова до думки» та «від думки до слова» – і передбачає два етапи: 1) інтерпретацію ономасіологічної структури найменування та 2) когнітивне моделювання структури знань про позначене. На першому етапі насамперед визначається номінативний статус назв (простий дериват, композит, складене найменування). Для простих дериватів при встановленні ономасіологічної структури виокремлюються ономасіологічна ознака (мотиватор) й ономасіологічний базис, або формант (М. Докуліл, О. С. Кубрякова). Номінативна структура композитів потребує поряд із цим з’ясування смислового та синтаксичного зв’язку між мотиваторами. Інтерпретація ономасіологічної структури складених гастронімів передбачає також установлення смислового й формального зв’язку компонентів сполуки з огляду на семантичну та граматичну домінанти.

На другому етапі здійснюється когнітивне моделювання структури знань про позначене на підставі базової моделі МПК, що репрезентує синергетичний зв’язок різних пізнавальних функцій свідомості і має польову структуру (О. О. Селіванова). Ядром цієї моделі є пропозиційний компонент, який містить  відносно об’єктивні, несуперечливі знання про позначене, вербалізовані одиницями у прямих значеннях, що корелює з асоціативно-термінальною частиною, представленою метафоричними знаками, що позначають інформацію за принципом фіктивності, а також наскрізним складником модусу, що згідно з концепцією Ш. Баллі, виражає «різні відтінки почуттів або волі». Структура знань про кулінарну сферу передбачає врахування культурного шару етносвідомості, який пронизує всі складники МПК.

Пропозиційний компонент структури знань про страву є системою пропозицій як мисленнєвих аналогів ситуацій приготування, презентації і споживання страви, її якості й кількості тощо. Пропозиція дорівнює диктуму, який пов’язаний із модусним компонентом, що корелює і з асоціативно-термінальною частиною МПК. Диктум відповідає предикатно-актантній рамці чи предикатно-аргументній структурі й містить предикат, що є центром пропозиції, і його валентнісні кореляти – терми (актанти й сірконстанти) (Л. Теньєр, Ч. Філлмор, У. Чейф, В. В. Богданов, В. Г. Гак, Г. О. Золотова та ін.). Асоціативно-термінальна частина формується на підставі метафоризації шляхом використання знаків інших концептів (сфер джерела, або донорських зон) на позначення реалій сфери кулінарії як мішені, або реципієнтної зони (М. Джонсон, Дж. Лакофф, Л. Ліпка, К. Рахіліна, Б. Рудзка-Остін й ін.). Складники асоціативно-термінальної частини МПК пов’язані з окремими компонентами диктуму або пропозиційною структурою в цілому.

Когнітивно-ономасіологічний аналіз відкриває можливості для якісно нового осмислення явища мотивації, яка розглядається як наскрізна операція номінативного процесу, що на вербальному рівні репрезентує зв’язок мовних знаків (мотиватора й мотивата), когнітивним підґрунтям якого є конекція різних складників структури знань про позначене (О. О. Селіванова). Результатом мотивації є формування ономасіологічної структури назви, що здійснюється шляхом вибору мотиваторів з мотиваційної бази найменування, створеної на підставі внутрішнього програмування як превербального етапу номінативного акту. При виборі мотиватора відбувається одночасне гасіння неактуальних фрагментів мотиваційної бази, що кваліфікується як ономасіологічна імплікація.

Попри розробленість у сучасному словотворі численних типологій мотивації, їхнє виокремлення залишається непослідовним і замкнутим в системі мови. Слідом за О. О. Селівановою, залежно від статусу мотиватора (-ів) у структурі знань про позначене в масиві французьких гастронімів ми розмежовуємо такі типи мотивації: пропозиційно-диктумний, асоціативно-термінальний, прецедентний та змішаний.

Другий розділ «Типологія мотивації французьких гастронімів» присвячений характеристиці пропозиційно-диктумної, асоціативно-термінальної, прецедентної та змішаної мотивації найменувань страв у французькій мові, з’ясуванню головних донорських зон для сфери кулінарії, розкриттю лінгвокультурної значущості прецедентних мотиваторів французьких гастронімів й описові аксіологічної специфіки мотивації цього класу слів.

Перший тип мотивації – пропозиційно-диктумний – за загальним механізмом є метонімічним, оскільки у процесі творення гастроніма актуалізуються зв’язки за суміжністю назви страви зі знаками ситуацій структури знань про позначене.

Інтерпретація ономасіологічних структур похідних пропозиційно мотивованих французьких гастронімів визначила, що вони побудовані за різними моделями і представлені простими дериватами (rôti, hachis), композитами (gibier-volaille, chaud-froid, mini-cakes) і сполуками (salade califo ienne, cabillaud sauté à la crème, salade exotique au citron vert). Найчисельнішими є складені найменування, синтаксична структура яких репрезентована переважно двокомпонентними гіпотаксичними конструкціями із субстантивним ядром та залежними від нього іменниками (tarte à l’oignon, boudin de sang, huîtres en beignets), прикметниками (galette bretonne, baba rapide, perdreaux rôtis, beignets soufflés), синтаксичний зв’язок яких із ядерним словом опосередкований різноманітними прийменниками. Багатокомпонентні сполуки сформовані на базі двокомпонентних ядерних структур за рахунок поширювачів: іменників (fondues belges au fromage, poulet grillé au four, potage froid de concombre) і прикметників (poissons marinés à la grecque, salade de betteraves à la scandinave, tarte aux pommes rapide, tarte aux pommes flambées, épaule d’agneau braisée).

Сурядний зв’язок між граматично рівноправними компонентами сполук трапляється у французьких найменуваннях страв рідко і представлений паратаксичними здебільшого іменниковими групами єднального типу: tiramisu citron meringue, saumon minute, dinde et blé. Комбінований зв’язок складених найменувань наявний в однорідних ядерних субстантивах або атрибутах і їхніх залежних компонентах: andouilles et andouillettes grillées, andouilles et andouillettes poêlées, steaks sauce à l’avocat, consommé blanc simple. У масиві французьких гастронімів рідкісними є сполуки із сурядними розділовими відношеннями (soupe aux gourganes ou aux fèves, beignets de courgette ou aubergine) – або  пояснювальними відношеннями (bœuf bouilli ou pot-au-feu, soupe à l’ail ou potage marseillais, soupe à l’oignon ou potage parisien).

У масиві досліджуваних французьких гастронімів головними пропозиційними компонентами, що обираються мотиваторами ономасіологічних структур, є встановлені в рольовій граматиці та семантичному синтаксисі складники предикатно-аргументних структур: 1) предикати каузативного впливу та 2) терми об’єкта – компонента з предметним значенням, що підлягає каузативному або іншому впливу; 3) суб’єкта – компонента зі значенням діяча; 4) комітатива – компонента зі значенням супровідного предмета; 5) трансгресива – компонента зі значенням каузації перетворення; 6) фабрикатива – компонента із речовинним значенням суміші, консистенції, рідини, що підлягає каузативному або іншому впливу; 7) локатива – компонента зі значенням місця, вмістилища; 8) темпоратива – показника часу; 9) медіатива – компонента зі значенням засобу дії; 10) інструментива – компонента зі значенням знаряддя дії; 11) дестинатива – компонента зі значенням призначення тощо. Рівень аргументів доповнюється компонентами гіперонімічного рівня (родо-видової класифікації у сфері кулінарії), рівнів якості й кількості, а також партитивного рівня (частин від цілого як інгредієнтів страви).

Кожний із складників пропозиції актуалізує в ономасіологічній структурі французьких гастронімів найбільш важливу для носіїв мови ознаку страви. Компонент об’єкта використовується здебільшого на позначення основного інгредієнта страви, що зазнає впливу з боку суб’єкта-агенса. Об’єктний мотиватор зазвичай виконує роль ономасіологічної домінанти у ряді гастрономічних сполук і визначається  семантичною специфікою предиката. У масиві досліджуваних нами французьких гастронімів виокремлюються мотиватори-об’єкти зі значенням: 1) об’єкта температурного впливу: pommes de terre sautées,  bananes flambantes,  canard rôti,  tomates poêlées aux œufs, – зумовленого традиціями приготування їжі, характерними для європейської кулінарії, коли продукт зазнає перетворень за допомогою температури; 2) об’єкта локативного зовнішнього впливу: bananes et ananas caramélisés, rognons panés, – що визначає оригінальність страви, оскільки цей вплив здебільшого характеризує саме французьку кулінарну традицію; 3) об’єкта локативного внутрішнього впливу: dinde truffée, tomates fourrées au roquefort, aubergines farcies au maigre, pommes de terre farcies, – який відображає властивий французькій кухні спосіб фарширування будь-якого, навіть незвичного для цього способу приготування продукту: овочів, риби, дичини тощо; 4) об’єкта медіативного впливу: saumon mariné au citron vert, amandes salées, lait concentré sucré, – що характеризує процес додавання до основного інгредієнта додаткових, які його перетворюють; 5) об’єкта розділення: bœuf  haché à la tomate, au basilic et  au pain, gratin de bœuf haché à la tomate, – переважно позначає спосіб приготування м’яса і є не досить поширеним у масиві французьких гастронімів, адже загалом процес кулінарної обробки продукту є втаємниченим і практично не експлікується  в назві. Об’єктний мотиватор може обиратися зі складу пропозиції, що фіксує ситуацію  споживання страви, яка не підлягає кулінарній обробці:  coques,  huîtres, oursins, langouste, foie gras cru.

Мотиватор-об’єкт в ономасіологічній структурі гастронімів може бути представленим гіперонімом як родовою назвою (papillotes de fruits variés, oiseaux rôtis), що зумовлене використанням у процесі номінації поняття вищого рівня категоризації, згідно із твердженнями представників прототипної семантики (Е. Рош, Дж. Лакофф, Р. Міллер, К. Сімпсон). Відсутність уточнень у гастрономічних найменуваннях пояснюється наявністю у французькій етносвідомості сформованих прототипів відповідних страв, як-от: родова назва poissons гастроніма glace de poissons позначає конкретні види риби: (merlans et grondins), які є прототипними інгредієнтами цієї страви. Гіперонімічний мотиватор назв страв у французькій мові дозволяє вербалізувати найбільш загальний обсяг інформації. Так, використання гіпероніма fruits у структурі гастроніма salade de fruits frais дає змогу представити у конденсованому вигляді різноманітні складники страви: 100 g de framboises, 200 g de fraises, 1 ananas, 1 citron, 1 orange.

Кореляція об’єкта та предиката відтворюється в ономасіологічних структурах ряду французьких гастронімів: aubergines frites, pommes flambantes, sardine grillée. Предикатні мотиватори у назвах страв представлені значеннями температурного впливу (langue bouillie, crêpes flambées, fruits rafraîchis, tomate à l’étuvée, pêches pochées, thon grillé, poulet rôti, tomates poêlées), зовнішнього локативного впливу (escalopes panées, bananes caramélisées), внутрішнього локативного впливу (pieds truffés, pigeons farcis), розділення (hachis aux courgettes, escalopes aux champignons hachés), додавання (galettes salées, maquereaux marinés), зміни форми (gâteau roulé à la crème de marrons, biscuit roulé à la confiture) тощо. Предикат репрезентований переважно каузативними дієприкметниками і прикметниками, що характеризують основний спосіб приготування страви, тому він не є ономасіологічною домінантою складеної назви, виключення становлять предикатні мотиватори позначені субстантивованими дієсловами: hachis parmentier, rôti froid mayonnaise, gratin d’aubergines.  

У мотиваційній базі  французьких гастронімів із предикатом корелює суб’єкт, що містить інформацію про людину, яка вперше запропонувала рецептуру відповідної страви, натомість, назви самих кулінарів майже не фіксуються через їхнє нівелювання у свідомості: sauce  Choron, sauce Вéchamel, bœuf Stroganov, tarte Tatin, filets de sole Marguery, kotletypojarskie, sachertorte. В ономасіологічних структурах подібних назв страв предикат імплікований, що зумовлене його можливою варіативністю.

За умови імплікації предиката в мотиваційній базі мотиваторами французьких гастронімів можуть обиратися й інструментив як показник знаряддя приготування страви (poulet à la broche, gigot d’agneau à la broche) або медіатив, що виражає допоміжний засіб приготування страви (pot-au-feu, pommes de tеrre cuites sous la braise) чи спосіб її презентації (maquereau en papillotes). Терм комітатива на позначення допоміжного інгредієнта страви із предметно-речовинним або конкретним значенням, навпаки, широко використовується при творенні французьких гастронімів, оскільки цей мотиватор часто-густо диференціює різноманітні страви: caramels au café і caramels au chocolat, omelette à l’oseille  і omelette à la tomate, bettes au beurre і bettes à la crème, céleri-branche braisé au gras і céleri-branche braisé au beurre. Окрему групу становлять мотиватори-фабрикативи, які зазвичай визначають речовину або рідину, з якої готується страва: croquettes de fromage, confiture de lait. Граматичною домінантою таких сполук виступає мотиватор-трансгресив як показник результату каузативного впливу й перетворення об’єкта: coulis de cassis, crépinettes de lapin,  soupe gratinée, quenelles de pommes de terre, bouillon d’abattis. Мотиватор-дестинатив указує на застосування страви щодо інших страв як додаток: sauce niçoise pour poissons, sauce caramel pour fruits au barbecue, – та щодо відповідних споживачів: mélange pour quatre personnes, «café au lait» pour enfants.

Поширеним мотиватором французьких гастронімів є локатив, репрезентований двома типами. До першого типу належать мотиватори-локативи на позначення певної території, де вперше приготувалась відповідна страва, що дозволяє встановити деякі прототипні компоненти знань як про страву, її вміст, спосіб приготування, так і про споживчі переваги та смаки. Відношення відповідної страви до кухні інших країн дає змогу простежити гетеростереотипні уявлення французів щодо кулінарних уподобань цих народів. Французькі гастроніми з локативним мотиватором à l’espagnol (truffes à l’espagnol, riz à l’espagnol, pommes de terre aux coques à l’Espagnol) позначають страви, незмінними інгредієнтами яких є апельсини, апельсиновий лікер або оливки, оливкова олія, томати. Мотиватор à la grecque у складі гастрономічних найменувань (poissons marinés à la grecque, сhampignons à la grecque, gratin à la grecque)  відтворює типові ознаки грецької  кухні – насиченість спеціями та широке використання томатів. Гастроніми з мотиватором à la portugaise (alose à la portugaise, lotte à la portugaise, dorade à la portugaise, anguille à la portugaise) фіксують прототипний сценарій приготування відповідних страв із риби, запозичений із португальської кухні. Ономасіологічні структури французьких гастронімів із мотиватором-локативом переважно являють собою сполуки іменник+прикметник, утворені за допомогою конструкції à la (à l’) зі значенням «на зразок чогось». Локативний мотиватор у складі гастрономічних найменувань представляє 1) регіон  (œufs à l’orientale, grondin à l’orientale); 2) країну (rhubarbe à la française, biftecks à l’allemande, gigot à l’anglaise, lotte à la portugaise, truffes à l’espagnol,  riz à l’indienne); 3) провінцію (pintade à la normande, escargots à la bourguignonne, cèpes à la provençale, risotto à la piémontaise, orange à l’andalouse); 4) французьке місто (petite marmite à la parisienne, filets de sole à la Orly, poulet à la Lyonnaise).

Мотиватор-локатив другого типу представляє складник місця ситуації приготування їжі. Він виражає значення вмістилища, посуду або пристрою, за допомогою якого куховарять або презентують страву: poulet en cocotte, pâte à la casserole, foie grillé à la poêle, camembert au four, Béchamel au micro-ondes.

При творенні французьких гастронімів застосовується й мотиватор-темпоратив, що вказує на час приготування страви або свіжість продуктів: crème dessert instantanée, savarin rapide, saucisses fraîches. В ономасіологічній структурі французьких гастронімів представлені мотиватори на позначення пори року, що зумовлені складом страви й часом її споживання: salade italienne d’été, salade italienne d’hiver, risotto de printemps. Використання темпоратива у сфері кулінарії пов’язане також із бажанням номінатора вигідно представити  страву споживачеві.

Увага до зовнішнього вигляду страви, її естетичного оформлення у французькій кухні зумовлює застосування мотиваторів рівня якості, що служать рекламним цілям. Мотиватори рівня якості позначають колір страви, соматичні й смакові відчуття від її споживання. Мотиватори кольору маніфестують домінуючий колір страви (roux brun, beurre noir, sauce brune), сорт, приналежність до виду інгредієнта (haricots verts en salade, beignets de fromage blanc, poires pochées au vin rouge, radis noirs), колір певного компонента, який додається й визначає загальне естетичне оформлення страви (sauce rouge, sauce verte, boudin noir à la normande, fond blanc de volaille). Мотиватори рівня якості відображають і сенсорні переваги носіїв мови при сприйнятті ними якостей страви, зокрема, соматичні відчуття (froids, chauds, sandwiches chauds, avocats tièdes au roquefort), тактильні (sablés secs, caramels durs au café), смакові (bouillon gras, potage maigre au riz, marinade douce).

Мотиватори рівня кількості служать диференційною ознакою певних страв, кількісні характеристики яких експлікуються в ономасіологічній структурі французьких гастронімів здебільшого за допомогою атрибута petit: petit sandwich, petites gaufrettes, ragoût aux petits légumes. Особливими репрезентантами мотиваторів кількісного рівня є показники співвідношення частин страви: confiture de quatre, quartiers d’oranges glacés, quatre quarts.

Частини від цілого (партитивний рівень) представлені у французьких гастронімах переважно на позначення частини тіла тварин, які застосовуються в якості об’єкта ситуації приготування страви: cervelle de bœuf, langue de mouton, pieds de veau, épaule braisée, cœur de bœuf en matelote.

Другим типом мотивації французьких гастронімів, альтернативним пропозиційно-диктумному, є асоціативно-термінальний, що за загальним механізмом є метафоричним, характеризується вибором знаків-мотиваторів зі сфер інших концептів, тобто фігуральним представленням інформації про страву, її інгредієнти, спосіб приготування, якості тощо.

У масиві французьких гастронімів донорськими зонами, які постачають знаки до сфери кулінарії, є переважно концептосфери ЛЮДИНА, ТВАРИНА, РОСЛИНА, АРТЕФАКТ. Головними принципами метафоризації при позначені страви є антропоморфізм, що ґрунтується на здатності людини уподібнювати речі навколишнього світу собі, біоморфізм і предметоморфізм, що у масиві французьких гастронімів представлені зазвичай асоціаціями з цілісними образами на підставі зовнішньої схожості. Основними механізмами знакової переінтерпретації при виборі метафоричних мотиваторів французьких гастронімів є синестезія як застосування знаків одних відчуттів на позначення інших, гештальтування як уподібнення страви цілісному нерозчленованому образу, а також мисленнєва аналогізація певних когнітивних сценаріїв.

Синестезія при найменуванні страв ґрунтується на переінтерпретації соматичних відчуттів як смакових, що пояснюється обмеженістю спектру останніх та їхніх мовних позначень: beurre ravigote, crème légère au chocolat, mayonnaise légère. Механізм гештальтування є надзвичайно поширеним в асоціативно-термінальній мотивації. Він дає змогу зацікавити споживача, продемонструвавши естетичне оформлення страви шляхом її уподібнення до тварин і їхніх частин тіла (hérissons, oreilles d’ours, langue de chat, papillons), квітів (tulipe), природних об’єктів (paille, rochers), зокрема, назв небесних світил (croissants), планет (anneaux de Satu e). Принцип антропоморфізму зумовлює використання знаків суперконцепту ЛЮДИНА на позначення назви страви при мотивації за подібністю сценарію: nègre en chemise, croque-madame. При метафоричній переінтерпретації застосовується і механізм схожості форми, кольору страви з відповідним предметом: cigarettes, аllumettes, tuile, copeaux. Механізм дифузної метафоризації на підставі подібності сценаріїв значно менше представлений у концептуальній сфері кулінарії. Здебільшого такими сценаріями є існування явищ природи, які порівнюються зі способом приготування їжі: île flottante.

За загальним механізмом найбільш близькою до асоціативно-термінальної мотивації є прецедентна, яка також характеризується вибором мотиватора з асоціативно-термінальної сфери, що містить поряд із фігуральними знаннями шар культурних знань. Механізм прецедентної мотивації застосовує знаки інших концептуальних сфер на позначення страв, однак природа переінтерпретації є іншою: до гастрономічного коду залучаються добре відомі представникам певної етнокультурної спільноти й актуальні в когнітивному та комунікативному плані знаки, які з огляду на рекламні потреби містять культурно значущу інформацію зі сфери історії, літератури та мистецтва. Вивчення таких найменувань дає змогу встановити культурні пріоритети й загальну систему цінностей французького народу.

У сучасній лінгвокультурології склалася традиція розмежовувати  прецедентні феномени за способом знакової репрезентації на прецедентне ім’я, прецедентний текст і прецедентну ситуацію (Д. Б. Гудков, Ю. М. Караулов,  В. В. Красних, Л. П. Клобукова, І. В. Міхалкіна). Така диференціація не має  єдиного параметра диференціації і змішує мовний, когнітивний і референційний рівні прецедентності. На мовному рівні прецедентний феномен представлений  1) словом-онімом, або іменем; 2) сполукою; 3) висловленням та 4) текстом. На когнітивному рівні ці одиниці репрезентовані різними структурами знань, а на референційному – певними подіями, ситуаціями, складниками яких є відповідні особи. За типом референції такі події можуть бути реальними або вигаданими, змодельованими колективною свідомістю народу чи конкретним автором.

В ономасіологічних структурах французьких гастронімів прецеденті феномени як мотиватори є онімами або зрідка сполуками і позначають як реальних історичних осіб: представників королівської династії (potage Condé, Henry IV, escalopes Casimir, consommé Léopold), фавориток (сrème  Pompadour, omelette Du Barry), дворянської еліти, державних (boudin Richelieu, pommes Colbert, purée Soubise), літературних (salade à la Dumas, bombe glacée Chateaubriand) і мистецьких діячів  (tou edos Rossini, œufs brouillés Massenet); – так і  вигаданих персонажів християнських текстів і художніх творів французької літератури: crème Eva, homar à la Portos, filet de bœuf Monte-Cristo, gâteau Esmeralda, Ruy Blas. Іноді французькі гастроніми мотивуються прецедентною сполукою: рommes Eva. Прецедентними мотиваторами гастронімів є також назви місць, пов’язаних з відомими для французького народу історичними подіями: Marengo sauté, artichauts Crécy.

За умови використання в ономасіологічних структурах французьких гастронімів різних за статусом компонентів структури МПК, такі найменування кваліфікуються як змішано мотивовані. Змішана мотивація французьких назв страв сприяє втіленню двох важливих завдань процесу номінації у сфері кулінарії: з одного боку, докладним представленням типу страви, її інгредієнтів, способу приготування тощо, з іншого – привертанням інтересу споживачів. При змішаній мотивації поєднуються пропозиційний, асоціативно-термінальний та модусний компоненти МПК: couronne d’œufs brouillés, langue de chat aux noisettes,  médaillons de surimi à la diable. Особливу вагу в даному випадку має модусний компонент, який передає сенсорні (sauce piquante au fromage blanc, le Mœlleux), психологічні (plaisirs au café, délice d’orange, hareng à la diable, barbue chérubin), естетичні й етичні оцінки страв (cake fin, savarin surfin, crème belle et bonne).

Поєднання в ономасіологічній структурі змішано мотивованих французьких гастронімів може бути синтактикоподібним, що передбачає синтаксичну сполучуваність слів на основі зв’язків пропозиційного й асоціативного компонентів (cigarettes russes, rochers aux amandes, pailles au fromage); й асоціативним, який поєднує ономасіологічні ознаки на підставі асоціації та не має безпосереднього синтаксичного зв’язку (sauce aurore, œufs mimosa, œufs miroir). Синтактикоподібний зв’язок реалізується в ономасіологічних структурах французьких гастронімів, побудованих за основними моделями NprépN, NA, із метафоричною домінантою і залежними складниками сполуки, які здебільшого у структурі знань про позначене відповідають  предикатам: rubans frits, allumettes glacées; – і різним термам пропозиції: 1) комітативам: éclairs au café, rochers aux amandes, pailles au fromage, tuile aux noisettes; 2) об’єктам: lait d’amande, turban de colin, 3) локативам: boules de Berlin, perles chinoises, rochers congolais; – а також компонентам рівня якості: forêt-noire. Залежний метафоричний компонент створюється  на підставі уподібнення страви за кольором, формою й текстурою знака до складників біоморфного й предметного культурних кодів: macarons à la neige, omelettes en arc-en-ciel, gâteau marbré, beignets en couronne  – а також шляхом дифузного  процесу переінтерпретації: ail en chemise, pommes de terre en robe de champs. Змішана мотивація збагачує знакові ресурси мови і демонструє інтеграцію двох найважливіших процесів, представлених логічним та образним мисленням.

Основні результати дисертаційного дослідження відображено у висновках:

1. У французькій етносвідомості найменування страв є одним із культурно маркованих і значущих фрагментів картини світу, адже в гастронімах відображено етнічну своєрідність мовного членування світу, різні сенсорні канали: зорові, соматичні, тактильні, смакові – та стереотипи, культурні традиції й норми французького народу. Когнітивно-ономасіологічний аналіз французьких назв страв установлює психоментальне підґрунтя та перевагу тих чи інших пізнавальних функцій етносвідомості.

2. Двовекторний аналіз французьких гастронімів, спрямований від слова до думки і від думки до слова, що передбачає проекцію ономасіологічної структури на структуру знань про позначене, змодельоване у вигляді МПК, дав змогу встановити тип мотивації найменування. Мотивація назв страв є наскрізною когнітивною операцією вибору мотиваторів із мотиваційної бази, створеної на підставі знань про способи приготування, споживання страви, її зовнішній вигляд, смакові якості, оцінку, аналогії з іншими концептами.

3. Масив французьких назв страв є номінативно неоднорідним, він представлений дериватами, композитами й найчисельнішою групою – складеними найменуваннями. У когнітивному аспекті французькі гастроніми відтворюють різні складники структури знань про позначене, зокрема: об’єктивні несуперечливі знання, що характеризують пропозиційно-диктумну мотивацію; фігуральну інформацію, яка позначена метафоричними знаками і є базою асоціативно-термінальної мотивації; культурний шар прецедентних феноменів, що фіксується в периферійній частині асоціативно-термінального компонента і характеризує прецедентну мотивацію; різноманітні оцінки, знаки яких використовуються при модусній мотивації. Застосування в номінативному акті різних за статусом складників представляє змішану мотивацію.

4. За результатами дослідження встановлено перевагу пропозиційно-диктумної мотивації французьких гастронімів. Цей тип мотивації за загальним механізмом є метонімічним, оскільки при номінації страв мотиваторами обираються компоненти, що позначають складники ситуації приготування, презентації, споживання їжі тощо. Головними пропозиційними компонентами, що служать мотиваторами ономасіологічних структур французьких гастронімів, є предикати каузативного впливу; терми об’єктів, суб’єктів, трансгресивів, фабрикативів, комітативів, локативів, темпоративів, інструментивів, медіативів, а також компоненти рівнів партитивності, якості та кількості. 

5. Асоціативно-термінальна мотивація гастрономічних найменувань французької мови ґрунтується на різних типах метафоричного перенесення знаків донорських концептуальних сфер до сфери кулінарії. Механізмами такого перенесення є синестезія як застосування знаків одних відчуттів на позначення інших, гештальтування як уподібнення страви цілісному нерозчленованому образу, мисленнєва аналогізація певних когнітивних сценаріїв. Найважливішими донорськими концептуальними сферами, знаки яких постають мотиваторами французьких гастронімів, є ЛЮДИНА, ТВАРИНА, РОСЛИНА, АРТЕФАКТ.

6. Прецедентна мотивація демонструє культурні пріоритети французів у сфері гастрономічних найменувань, зокрема, мотиваторами обираються добре відомі представникам певної етнокультурної спільноти й актуальні в когнітивному та комунікативному плані знаки, які містять культурно значущу інформацію з історії, літератури та мистецтва.

7. Змішаний тип мотивації гастронімів характеризується вибором різних за концептуальним статусом мотиваторів і зумовлений поєднанням знаків пропозиційно-диктумного типу, які демонструють об’єктивну  інформацію, з метафоричними, що увиразнюють найменування, надають йому образності й експресивності і модусними, які репрезентують сенсорні, психологічні, естетичні й етичні оцінки страв.