ПРОСОДИЧНІ МАРКЕРИ ГЕНДЕРНОЇ ВАРІАТИВНОСТІ МОВЛЕННЯ (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі англомовного дискурсу радіореклами) : Просодические МАРКЕРЫ ГЕНДЕРНОЙ вариативности РЕЧИ (экспериментально-фонетическое исследование на материале англоязычного дискурса радиорекламы)

Краткое содержание

У вступі аргументовано вибір теми, обґрунтовано актуальність, наукову новизну, теоретичну значущість, практичне значення дослідження, сформульовано мету й завдання, визначено об’єкт та предмет, окреслено методику дослідження, охарактеризовано експериментально-фонетичний матеріал, наведено основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі „Комунікативно-прагматичні та гендерні особливості дискурсу радіореклами” здійснено огляд і критичний аналіз  теоретичних розвідок з досліджуваної теми. У ньому пропонуються визначення таких понять, як дискурс радіореклами, радіореклама, жанри радіореклами. Окреслюються структурно-композиційні особливості зразків радіореклами з різною комунікативно-прагматичною інтенцією та їхні типологічні особливості. Розглядається гендерний аспект просодії дискурсу радіореклами, описуються такі проблеми, як норма та варіативність, психологічні чинники вибору мовленнєвих стратегій і тактик, специфіка озвучення радіореклами з урахуванням гендерного чинника і цільової аудиторії.

Дискурс радіореклами належить до аргументативних, спонукальних, маніпулятивних різновидів дискурсу й характеризується смисловою завершеністю, структурно-композиційною цілісністю, певною жанровою належністю, прагматично-змістовою єдністю, актуалізується через складний комплекс лінгвістичних та паралінгвістичних засобів. До диференційних ознак дискурсу радіореклами належить експресивність, асоціативність, інтерактивність, селективність, фоновість, всепроникність та дистантність  (Є.П.Стоянова, В.В.Ученова).

Антропоцентричність є обов’язковою категорією рекламного дискурсу і знаходить своє відображення передусім у гендерній варіативності. Адресат і адресант зі своїми гендерними характеристиками, індивідуальними та міжособистісними відносинами створюють основні координати комунікативного акту, що включають як вербальні, так і невербальні компоненти (М.Д.Городнікова).

Структура рекламного дискурсу є гендерно залежною від мовленнєвого коду. Саме у ньому найбільш очевидною є акцентуація гендерних стереотипів, а також динаміка останніх у часі (А.В.Кириліна). Концепти маскулінності та фемінності постійно відтворюються у рекламному дискурсі (М.Д.Городнікова). Проте, попри яскраво виражену гендерну асиметрію, можна спостерігати протилежну тенденцію у створенні реклами – технологію нейтралізації гендерного аспекту (І.О.Гусейнова). Це пов’язано зі зміною ролей та їхнім перерозподілом у соціально-диференційованому суспільстві (О.Д.Петренко). Жінки змінили стиль комунікації на більш активний, будуючи комунікацію з чоловіками на принципах паритету (А.Д.Бєлова). Такі зміни знайшли відображення і в сучасному дискурсі радіореклами, де переважають параметри категоричності: падіння частоти висхідних тонів, широкий діапазон ЧОТ, широкі інтервали мелодичного перепаду, підвищена інтенсивність (О.Г.Сомова).

Комунікативно-прагматична інтенція у дискурсі радіореклами знаходить вираження у цілому комплексі просодичних засобів. На відміну від інших видів реклами, які переконують, зацікавлюють за допомогою кольору, графіки, радіореклама компенсує ці засоби впливу просодичною організацією звукового континууму, впливає на емоційну пам’ять і виступає основним виразником підтексту. Просодія надає особливої аргументативної значущості висловленням завдяки певним кількісним змінам частотних, динамічних та часових характеристик мовлення. Просодичні засоби виступають сенсибілізаторами прагматичного значення та ефекту (Н.Ю.Георгієва, Т.Г.Лукша).

Опис специфіки звукового оформлення дискурсу радіореклами передбачає визначення функцій просодії в реалізації впливу на аудиторію. Просодичні компоненти у дискурсі радіореклами виконують інформаційну, емоційно-експресивну, мотиваційну, креативну, селективно-маркувальну, фасцинаційну, сегментативну, сугестивну, диференційну, кульмінативну, ідентифікативну, інтригативну, аргументативну, апелятивну та атрактивну функції (О.Г.Сомова). Остання полягає в тому, що масовий слухач впізнає за звучанням певний тип вимови, що відповідає певному звуковому стереотипові, відтворює звуковий образ (image) авторитета, популярної особистості або людини, схожої з ним (Т.І.Шевченко).

Звуковий поліфонізм у дискурсі радіореклами досягається за рахунок різного ступеня виокремлення просодичних параметрів відповідно до комунікативно-прагматичної інтенції. Мелодика належить до провідних просодичних компонентів. При створенні віртуальної радіореальності мелодика компенсує відсутність візуалізації, перетворюючись на зображальний та семантизуючий ретранслятор (О.Г.Сомова). Висока варіативність ЧОТ –  акустичного кореляту мелодики – позитивно сприймається як ознака компетентності, динамічності, екстравертності, доброзичливості, здатності точно передавати смисл висловлення (Т.І.Шевченко, W.E.Cooper, J.Sorensen).

Маніпуляція гучністю може використовуватись для позначення контрасту або емфази. Різкі перепади гучності підкреслюють високу емоційну насиченість висловлень (А.А.Калита). Не менш важливу роль у дискурсі радіореклами відіграє темп мовлення, що допомагає розподілити увагу слухача між основною та другорядною інформацією. Варіативність темпу використовується для створення драматичного ефекту й виконує образотворчу функцію (Л.К.Цеплітіс).

Тип тембрального забарвлення у дискурсі радіореклами функціонально зумовлений. Так, для реклами косметики використовується м’який, придиховий голос. Хрипкий голос використовується у рекламі товарів, що асоціюються з високим соціальним статусом, наприклад для реклами дорогих, розкішних автомобілів (P.Roach). Хрипкий голос належить до виразних характеристик чоловічого мовлення. Завдяки хрипливості чоловічі голоси звучать більш мужньо (Т.І.Шевченко). Придиховий голос, як яскрава характеристика жіночого мовлення, часто використовується у паралінгвістичній функції для відтворення інтимної атмосфери (J.Laver). Серед причин використання придиховості називають бажання жінок зачарувати чоловіка-співрозмовника, отримати схвальну оцінку з його боку. На етнологічному рівні придиховий голос може розглядатися як частина стратегії залицяння, що відіграє не менш важливу роль, ніж зовнішній вигляд та жести (R.A.W.Bladon, C.G.Henton). Жінки, що послуговуються придиховим голосом у паралінгвістичний функції, прагнуть максимізувати свої шанси в досягненні комунікативної мети.

У другому розділі „Організація та проведення експериментально-фонетичного дослідження” окреслено методи й алгоритми проведення експерименту, описано корпус експериментального матеріалу і процедура статистичного аналізу.

Експериментально-фонетичне дослідження особливостей просодичної структури англомовного дискурсу радіореклами передбачало здійснення аудитивного й електроакустичного аналізу. Початковий етап експерименту полягав у зверненні до мовленнєвого досвіду носіїв мови для відбору звукового матеріалу, що відповідає зразкам кодифікованого літературного мовлення, а також для визначення категорії мовців, ступеня емоційного забарвлення, типу комунікативно-прагматичних висловлень. Відібрані на цьому етапі звукові матеріали були використані для подальшої слухової ідентифікації експериментального матеріалу за участю професійних фонетистів із метою встановлення лінгвістичного статусу просодичних характеристик мовлення.

У межах дослідження було проаналізовано просодичні характеристики наративів (власне розповідь, повідомлення, заява), директивів (пропозиція, порада, прохання) й інтерогативів (загальні, спеціальні, риторичні питання). Спираючись на теоретичні положення експериментальної фонетики, та застосувавши сучасне програмне забезпечення, ми здійснили комплексний аналіз просодичних параметрів мовлення, представленого різними категоріями мовців для визначення диференційних та інтегральних форм їхнього вираження. У бінарній опозиції у дослідженні представлені дикторське (підготовлене) та акторське (квазіспонтанне) мовлення, що аналізувалося з позицій гендерного підходу. Аналіз передбачав опис мелодичних конфігурацій, тональних, динамічних, часових та тембральних характеристик.

Під час комплексного аналізу експериментального матеріалу ми спиралися на загальноприйняті в експериментальній фонетиці принципи та методи інтерпретації отриманих даних (В.О.Артемов, А.Й.Багмут, В.О.Васильєв, Л.Н.Блохіна, А.А.Калита, Р.К.Потапова та ін.).

У третьому розділі „Гендерна варіативність просодії комунікативно-прагматичних типів висловлень в англомовному дискурсі радіореклами” здійснено комплексний аналіз просодичних компонентів, зокрема гендерно маркованих параметрів мовлення, й визначено їхню роль у реалізації функції впливу в наративах, директивах та інтерогативах,  озвучених аналізованими категоріями мовців.

На підставі аудитивного аналізу виявлено, що до просодичних маркерів гендерної варіативності мовлення належить мелодика. До дистинктивних ознак наративів чоловіків-дикторів слід віднести високу рекурентність поступово-низхідних мелодичних шкал та низьких низхідних термінальних тонів, що є характерними для ділового спілкування.  Диферентором наративів жінок-дикторів є пониження голосу, використання емоційно-нейтральних мелодичних шкал і тонів у поєднанні зі спеціальним підйомом. Такий мелодичний контур надає мовленню офіційного, категоричного звучання.

Якщо диктори надають перевагу простим термінальним тонам, то актори широко використовують емфатичні варіанти термінальних тонів. У наративах чоловіки-актори не поступаються жінкам-акторам різноманіттям інвентарю емоційно-забарвлених термінальних тонів. Як чоловіки-актори, так і жінки-актори широко використовують такі термінальні тони, що надають їхньому мовленню експресивного забарвлення.

Просодичними маркерами гендерної варіативності директивів є домінування простих термінальних тонів, зокрема низьких низхідних у чоловіків-дикторів і складених та складних термінальних тонів у жінок-дикторів. Низькі низхідні тони надають мовленню чоловіків-дикторів відтінку вагомості та наполегливості, тоді як використання складних тональних конфігурацій жінками-дикторами надає їхньому мовленню емоційно-експресивних конотацій. Високою рекурентністю характеризується низхідний + висхідний термінальний тон, основними характеристиками якого є імплікативність, апелятивність та оптимістичність. Послуговуючись таким тоном, жінки-диктори намагаються заінтригувати реципієнта, даючи зрозуміти, що інформація, яка прозвучить далі, також буде актуальною.

Тональні малюнки у директивах акторів характеризуються більшою строкатістю та експресивністю, ніж у дикторів, за рахунок ускладненості тональних конфігурацій, що утворюють більш емфатичні варіанти спонукальних висловлень.