НІМЕЦЬКА НАРОДНА ПОБУТОВА КАЗКА: ТЕМАТИЧНІ, СТРУКТУРНО-КОМПОЗИЦІЙНІ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ : НЕМЕЦКАЯ НАРОДНАЯ Бытовая СКАЗКА: ТЕМАТИЧЕСКИЕ, СТРУКТУРНО-композиционные и Лингвокультурные ХАРАКТЕРИСТИКИ

Краткое содержание

У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми, її наукова новизна, визначаються об’єкт і предмет дослідження, його мета, завдання; розкриваються методологічні засади дослідження, практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження німецької народної побутової казки” узагальнені теоретичні питання, пов’язані із сутністю казки як актом мовленнєвої комунікації, що підпорядковується відповідним жанровим правилам. У розділі окреслено основні етапи розвитку наукової думки за проблемою дослідження народної казки. Критичне узагальнення результатів попередніх теоретичних досліджень даної проблематики вітчизняними та зарубіжними лінгвістами слугує підґрунтям для уточнення  поняття “казка” як жанру. Казка – це невелике за обсягом прозове оповідання незвичайного (з погляду повсякденної логіки) змісту з установкою на вимисел. Для казки характерними є образність; замкнутість наративної структури; стабільність персонажів та сталість їхніх функцій; поверховість і типовість діючих осіб без змалювання їхнього внутрішнього світу; наявність однієї сюжетної лінії; типові сюжетні мотиви та типові сюжетні будови; стереотипні сценарії розвитку подій, які відповідають наївній моралі відповідного етносу; символіка чисел, природи, анімалістичний погляд на світ; зв’язок з міфом; символічне розв’язання повсякденних проблем.

Дослідження німецької народної побутової казки ми побудували за наступним алгоритмом. 

Крок 1 висвітлював загальну характеристику мовленнєвого жанру народної казки. Визначення загальних жанрових ознак народної казки та аналіз характеристик жанру побутової казки дозволив окреслити тематичні, структурно-композиційні та лінгвокультурні особливості останньої. Вивчення особливостей мовленнєвого жанру казки базувалося на врахуванні основних аспектів мовленнєвого жанру – теми, композиції, стилю та волі мовця.

Крок 2 полягав у дослідженні соціокультурного контексту епохи породження текстів німецьких народних побутових казок та відповідних лінгвокультурних казкових символів (загальномовних номінацій на позначення домінант національної культури). Встановлення соціокультурного контексту породження текстів німецьких народних побутових казок дозволив інтерпретувати авторський замисел, світобачення, суспільно-політичну, етичну та естетичну позиції.

Крок 3 ставив за мету встановити співвідношення тексту побутової казки з особистістю адресата, його свідомісті, світобаченням; дослідити тематику тексту казки, інтенції автора; визначити значимість і сприйняття народної побутової казки, фактори її ефективності та функції стосовно конкретного адресата.

Крок 4 передбачав дослідження внутрішньо-текстових ознак німецької народної побутової казки: основних тематичних полів, структурно-семантичних особливостей, механізмів реалізації дидактичної та розважальної функцій, лексичних особливостей.

Крок 5 – це дослідження смислової організації тексту, вивчення принципів вербалізації ментальних одиниць, архетипічного образу героя побутової казки та лінгвокультурних казкових символів німецької народної побутової казки, їхнього функціонування у тексті. Аналіз культурно значущих казкових символів німецької мови дозволив описати специфіку казкової картини світу німців.

Нами встановлено, що релевантною ознакою німецької народної побутової казки є наявність символів. Спостерігається протиставлення добра і зла, перемога добрих сил, кореляція між зовнішніми та внутрішніми якостями героїв тощо. Це втілюється в основних казкових символах німецьких народних побутових казок, які є сутністю, передусім, її когнітивної природи. Відповідно, у першому розділі особливу увагу приділено поняттям “казкова картина світу” та “лінгвокультурний казковий символ”. Казкова картина світу має категоріальний смисл та співвідноситься із сукупністю знань людини у певний історичний період та розглядається як етап пізнання людиною фольклорного світу. Лінгвокультурний казковий символ ми тлумачимо як одиницю колективного знання, що має мовне вираження й позначена національною специфікою. Символ є структурою, яка об’єднує у цілісний образ інтегровану інформацію про зображений об’єкт. Інформація поступає, зокрема, з текстів народних казок, в яких багаточисельні дії суб’єкта та його атрибути висвітлюють ознаки основних символів німецької народної побутової казки.

У другому розділі “Тематичні, структурно-композиційні характеристики німецької народної побутової казки” основну увагу зосереджено на дослідженні функціональних особливостях казкового тексту. 

До тематичних ознак текстів німецьких народних побутових казок ми відносимо: події, викладені автором; учасників – героїв казок; інформацію про дії персонажів; обставини, що супроводжують подію; фон, який пояснює подію; оцінку учасників подій.

Установлено, що побутові казки наближені до реального життя, можуть мати сатиричний або жартівливий характер. Реалізм німецьких побутових казок виявляє себе в темах, які обирали казкарі, в проблемах, яких вони торкались, у діючих особах. У ролі героїв казок виступають кухарі, шевці, пастухи, слуги, купці, лікарі, пралі (Köchinnen, Schneider, Hirtenjungen, Knechte, Kaufleute, Feldscherer, Doktoren, Spinnerinnen); селяни (Bauern), солдати (Soldaten); злочинці (Räuber). Головними героями у межах розкриття теми міжособистісних стосунків виступають чоловік (Ehemann), дружина (Ehefrau), батько (Vater), мати (Mutter), син (Sohn), дочка (Tochter), дідусь (Großvater) і онук (Enkel). У багатьох побутових казках змальовано стосунки в родині – між чоловіком і дружиною (Ehemann und Ehefrau), дурнем і сільськими людьми (Tor und Baue ); у соціальних сферах – між бідняками й панівною верхівкою (armer Mensch und herrschende Gewalt). Зважаючи на особливості головного конфлікту, наявний матеріал ми умовно поділили на твори: 1) дидактичні (повчальні), які знайомлять адресата з правилами поведінки, здатністю вийти зі скрутного становища за допомогою особистих якостей (розуму, хитрощів, працелюбності тощо), напр., казки: “Bruder Lustig”, “Das tapfere Schneiderlein“; 2) соціально-антагоністичні: “Der Arme und der Reiche”, “Das Bürle”, в яких відтворено проблеми суспільних інституцій доби створення текстів; 3) сатиричні, що висміюють людські вади, недоліки системи: “Der Nagel“, “Die drei Faulen“; 4) гумористичні або розважальні казки, схожі на бурлески (Burleske) та шванки (Schwänke): “Der gescheite Hans“, “Der gute Handel“; 5) казки релігійного циклу – так зв. Kinderlegenden: “Der heilige Joseph im Walde“, “Die zwölf Apostel.

Аналіз текстів показав, що композиція німецької народної побутової казки вкладається у схему з чотирьох взаємопов’язаних частин: заголовка, експозиції, основної частини (зав’язки, кульмінації) та фіналу. Інтерпретація тематизуючої функції свідчить, що переважно зустрічаються заголовки, які називають персонажів (30%), казкові атрибути чи об’єкти (27%), або дають характеристику особистим якостям персонажів побутових казок (23%). Особливістю назв німецьких народних побутових казок є те, що 18%  заголовків відображають суспільні зв’язки чи соціальний стан героїв. Заголовок побутової казки може містити декілька складників змістової структури, одночасно називає: імена та прізвиська персонажів (напр., “Hans heiratet“); їхні особисті якості (“Das tapfere Schneiderlein“); відмінні особливості (“Das Mädchen ohne Hände“); дії (“Sechse kommen durch die ganze Welt“); родинні зв’язки (“Der Teufel und seine Großmutter“); суспільні зв’язки, соціальний стан (“Die drei Spinnerinnen“); локативні характеристики (“Der Schneider im Himmel“); казкові атрибути (“Der goldene Schüssel“); жанр казки (“Das Diethmarsische Lügenmärchen“).

Встановлено, що введення діючої особи в експозиції німецьких побутових казок відбувається в конкретній послідовності: іменник (загальна назва) eine Köchin → займенник sie → іменник (власна назва) Gretel. У побутових казках, в яких персонажі не мають імен, загальна назва іменника потім стає власною, як наприклад, у казці “Das Blaue Licht” (ein Soldat → er / der → der Soldat): “Es war einmal ein Soldat, der hatte dem König lange Jahre treu gedient; als aber der Krieg zu Ende war und der Soldat, der vielen Wunden wegen, die er empfangen hatte, nicht weiter dienen konnte, sprach der König zu ihm… Da wußte der Soldat nicht, womit er sein Leben fristen sollte…”.

Для німецьких побутових казок характерними є функції: “складне завдання – виконане завдання” або “проблема – розв’язання проблеми”, в основі яких лежить принцип недостатності. Форми недостачі ми розподілили за об’єктами: відсутність засобів існування (грошей, їжі) (напр.: “Bruder Lustig”, “Das Bürle”); відсутність спадкоємців / спадку / присутність декількох спадкоємців на один спадок (“Das Eselein”); необхідність здобути професію (“Der gele te Jäger”). Головним у казці стає хід виконання складного завдання та його вирішення. Герой німецьких побутових казок не отримує прямого завдання виконати завдання (ліквідувати недостачу). Така необхідність визначається життєвими обставинами: спонукальним моментом у сюжеті виступає головна тематична ситуація (неслухняну дитину покарав бог (“Das eigensinnige Kind”); король хоче перевірити, чи дійсно дитина дає відповіді на усі запитання (“Das junggeglühte Männlein”) тощо. Характерною рисою, відтак, є відсутність наказу й офіційної згоди героя для того, щоб діяти. 

У процесі дослідження з’ясовано, що для більшості німецьких народних побутових казок характерним є закритий тип фіналу. Фінальний блок побутових казок складається із розв’язки та епілогу, в яких адресата інформують про результати подій, наприклад: “Als er sich aber zur Arbeit gesetzt hatte, ging sie zu ihrer Gevatterin und vertraute ihr die Geschichte, sie dürfte sie aber keinem Menschen wieder sagen; ehe aber drei Tage vergingen, wußte es die ganze Stadt, und der Schneider kam vor das Gericht und ward gerichtet. Da brachte es doch die klare Sonne an den Tag“. Наведений фрагмент ілюструє, що у фіналах текстів таких  казок підсумовується основна інформація; інколи до їхнього складу входять авторські висновки та трактування сюжету. “Підсумковими” маркерами виступають прислівники da, darauf, darob, also; сполучник und.

У розділі розглянуто вживання традиційних формул як основної вербальної ознаки німецьких народних побутових казок. У дослідженні термін “формула казки” застосовано для позначення стійких конструкцій, які можна віднести до вербальних ознак, що виконують функції композиційної організації та маркування тексту. Відповідно до їхньої дистрибуції у тексті традиційно казкові формули розподіляють на три типи: ініціальні, медіальні, фінальні. Ініціальні формули казки виступають лінгвокогнітивним засобом реалізації казкового хронотопу, а отже, і засобом створення казкової картини світу. Традиційні маркери початку казки зустрічаються у 65% німецьких побутових казках. Найбільш вживаними є звороти: – Es war einmal… (33%); –  Es war… (17%); –  Es saß / hatte / hörte / zog / lebte einmal… (6%); –  Vor alten Zeiten… (2%); Vorzeiten… (1%); Vor Zeiten, als… (1%); Vor ein paar hundert Jahren…(1%); Zur Winterzeit… (1%); Zur Zeit… (1%). Ініціальні формули побутової казки імпліцитно вказують на віддаленість казкових подій від реального життя. У 42% часову віддаленість подій підкреслено за допомогою слова einmal. Фінальні формули вказують на завершення сюжетної ситуації; при цьому може закінчуватися як одинична подія, так і цілий текст. Лише у трьох побутових казках ми зафіксували фінальну формулу …und lebten vergnügt bis an ihr Ende. Використання фінальної формули – не єдиний спосіб реалізації категорії дискретності тексту казки. Передусім, завершеність визначається її сюжетом. Саме тому 88% побутових казок не завершуються фінальними формулами. Вони пропонують лише фактологічне закінчення дії, не підводячи при цьому жодних підсумків оповідання. Наприклад: Da sprach der Teufel zu den dreien: "Nun hab ich die Seele, die ich haben wollte, ihr seid aber frei und habt Geld für euer Lebtag." Маркерами згортання казкового оповідання виступають прислівник da (33%) та похідні від нього займенникові прислівники damit (2%), dazu (1%), darob (1%), danach (1%), darauf (1%); прислівник also (4%): Also lebt der Mensch siebenzig Jahr; сполучники und (5%) та als (5%): Als er begraben war, wuchs auf der einen Seite des Grabes eine Rose, auf der anderen eine Lilie heraus. Усі зазначені типи ініціальних та фінальних формул є свідченням стереотипності лінгвостилістичної організації казкового тексту. Особливістю німецьких народних побутових казок є відсутність медіальних формул.

У третьому розділі “Лінгвокультурні характеристики німецької народної побутової казки” розглянуто архетип героя казки (за К.Г. Юнгом) як втілення архетипічних уявлень про ідеал людини, який має загально фольклорний характер і якому підпорядковуються казкові традиції. Ми провели аналіз принципів виявлення інваріантних характеристик героїв (за В. Проппом, Є. Новіком, М. Гаспаровим, О.Діма та ін.). У результаті дійшли висновку, що архетип героя німецької побутової казки складається із семи компонентів: 1) типи героїв за характером здійснюваних дій; 2) атрибутивні характеристики героя; 3) приналежність до одного зі світів; 4) герой, як втілення певної моральної ідеї; 5) герой як носій визначених функцій; 6) мотиви, що лежать в основі певних дій героя; 7) типи героїв за розвитком теми. 

Дослідження дозволило встановити ієрархічне розташування компонентів в узагальненій структурі архетипу героя. Перше місце компонента “характер здійснюваних дій” у структурі архетипу зумовлено тим, що герої німецьких народних побутових казок є персоніфікацією генетичної пам’яті народу, де зафіксовано ставлення до релігії, землі, природи та відповідні національні характеристики.

Компонент “атрибутивні характеристики” є константним, що забезпечує його друге за ієрархією місце у структурі архетипу героя казки. Не властива казці психологічна розробка характерів компенсується використанням постійних епітетів, які поділяють дійових осіб казки на позитивних і негативних.

Генетично пов’язані з анімізмом і тотемізмом образи героїв міфічного світу та світу вищих сил з об’єкту первісних вірувань перетворюються на естетичні артефакти. Вищі сили стають способом вираження суспільної оцінки, носіями колективних уявлень про соціальну справедливість як про суспільну норму. Такими обставинами визначається третє місце компонента “приналежність до одного зі світів” у цій ієрархії.

Компонент “моральна ідея” демонструє те, що ментальна установка героя німецької побутової казки визначається передусім бажанням жити у достатку.

Компонент “локалізація” позначається через місце дії, місце проживання героя, що є важливим для розуміння характеру німецького народу, оскільки це пов’язано з історичними особливостями формування етносу.

“Мотиви, що лежать в основі дій героя” є не просто збігом обставин чи набором стійких сюжетних функцій, а виступають однією з причин існування героя у казці. Вони безпосередньо пов’язані із загальною тематикою німецької народної побутової казки.         

З’ясовано, що кожний з компонентів співвідноситься із казковими символами. Компонент “локалізація” втілюється у символі “дім” (Haus); компоненти “моральна ідея”, “характер здійснюваних дій” та “мотиви, що лежать в основі дій героя” характеризуються символами “порядок” (Ordnung), “робота” (Arbeit), “ощадливість” (Sparsamkeit). Символи “добро” (das Gute) і “зло” (das Böse) знаходять вираження у компонентах “атрибутивні характеристики” та “належність до одного зі світів”.

З розглянутого корпусу текстів німецької побутової казки ми встановили, що символ “дім” (Haus) характеризується низкою смислів:

1. Дім – це місце проживання, будівля (Wohnstätte). Різні персонажі (різні верстви населення суспільства) вкладають у “дім” різні смисли. Для простих людей Haus – це  халупа (Hütte), дерев’яний будинок (Holzhaus), хижка (Häuschen), хатинка (Häuslein); для багатих та знатних осіб – замок (Schloss), палац (Palast), панський будинок (Herrenhaus), маєток (Landhaus), резиденція (Landsitz). Велетні проживають у високих горах (hohe Berge). Для розбійників дім – це ліс (Wald, ein Haus in den Wald) та ущелини (Schluchten, Felsenhöhlen). Умови проживання чорта є досить схожими до умов розбійника: Нечистий також мешкає у будиночку в лісі – ein Häuschen  in den Wald. Будинок у лісі (Haus in dem Wald) має негативну конотацію та асоціюється у німців зі злом. Протиставленням “лихому земному домові” у побутових казках виступає Himmel (“Дім на небі”) – місце проживання героїв „Kinderlegenden”. Він представляється як небесний сад (himmlischen Garten), пряник (Zuckerbrot), солодке молоко (süße Milch), золото (Gold), білина (Weiß).

2. Дім – майно (Vermögen). Для простолюдинів майном є лексема “Haus“: Es war ein Mann, der hatte drei Söhne und weiter nichts im Vermögen als das Haus, worin er wohnte. Для королів – Königreich (царство).

3. Дім – обстановка у домі (Haushaltung   – das „Gut des Hauses“), який втілюється лексемами та сполученнями: gemütlich, saube , schmücken mit Blumen, streuen Binsen auf den Estrich.

4. Дім – родина („Hausstadt“  –  домашнє вогнище, „Familie“ (сім’я).

5. Дім – місто (Stadt), де живе король (Königssitz); площа, на якій відбувається торгівля (Markt); місце, до якого вирушають на пошуки роботи (Arbeit).

Структура символу “порядок” (Ordnung) визначається смислами:

1. Порядок – слідування правилам, встановлених державою та контрольовані нею (eine Ordnende, etwas einrichtende und festsetzende Regel, ein Gesetz), що визначається такими лексемами, як судовий розгляд (Gericht), засуджений (gerichtet), правило (Regel), закон (Gesetz), належати (gebühren), керівництво (Obrigkeit), в’язниця (Gefängnis).

2. Порядок – слухняність (Gehorsamkeit) втілюється лексичними одиницями з негативною конотацією: неслухняний (unartig), вередливий (eigensinnig), не слухати батьків (tun nicht, was Elte haben wollen), відсутність співчуття (kein Wohlgefallen). Це зумовлено тим, що однією з функцій побутової казки є дидактична, а лексеми з негативним навантаженням мають більший повчальний вплив.

3. Порядок – суспільна ієрархія (Einrichtung der Gesellschaft), який вербалізується у лексемах на позначення професій героїв побутових казок, та їхнього суспільного становища. Наприклад, слуга (Knecht), що стоїть набагато нижче на ієрархічних східцях, беззаперечно підкорюється своєму господарю (Herr). Тому символ “слуга” (Knecht) характеризують такі супроводжуючі лексеми та сполучення, як служити (dienen), запопадливий (fleißig), сумлінний (redlich), першим прокидається і останнім лягає спати (der erste aus dem Bett und der letzte hinein), важка праця (eine saure Arbeit).

4. Порядок – особлива форма об’єднання людей (Einigung). Це явище формують лексичні одиниці, які характеризують мету об’єднання: збиратися , щоб пройти світ (sich vorgenommen, die Welt zu durchziehen), шукати пригод (Abenteuer zu suchen), здійснювати  величні вчинки (große Taten zu vollbringen), пройти крізь увесь світ (durch die ganze Welt kommen).

У символі “праця” (Arbeit) відбиті такі риси німецького характеру, як працелюбність (Arbeitsamkeit), працездатність (Arbeitsfähigkeit) та ретельність (Fleiß).

Символи “добро” (das Gute) і “зло” (das Böse) втілюються лексамами відповідно: турботливий / ласкавий / працелюбний; жадібний / заздрісний (sorgsam / zärtlich / fleißig; neidisch / gierig / neidisch). Символи “добро” (das Gute) і “зло” (das Böse) у німецьких побутових казках вербалізуються дієсловами, що позначають дії персонажів, оцінними прикметниками із загальною оцінкою добрий / хороший (gutherzig / gut), а також нерозумний / злий (dumm / böse). Більш частотними є прикметники із загальною оцінкою, що є наслідком “принципу недостатності”, відповідно до якого в казках можна спостерігати недостачу чи повну відмову від характеристики. Але адресату й адресанту цілком достатньо таких характеристик, як “хороша дівчинка“ (Es war einmal ein kleines Mädchen… Es war aber gut und fromm) чи “дурна баба“ (die dicke Trine), для того аби передати і зрозуміти сутність героя. Специфіка прикметників, які входять до складу вільних словосполучень і визначають морально-етичні характеристики персонажів у казці, полягає в тому, що вони безпосередньо вказують на те, добрий персонаж чи злий, відносячи інші його характеристики на другий план.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано визначення німецької народної побутової казки як невеликого за обсягом прозаїчного оповідання жанру народної казки, в якому відтворено реальні картини з життя німецького народу, типові національно-ментальні образи, їхні характери та взаємини.

Основні наукові та практичні результати дисертації полягають у наступному:

1.    Казка є культурно-лінгвістичним утворенням, що відображає національний світогляд. Це своєрідний спосіб збереження, розвитку та передачі традиційної культури мовлення. Не випадково казковий текст нами розглянуто у контексті культури і мови з урахуванням прояву основних особливостей поведінки персонажів. Казка орієнтує людську свідомість на ідеали суспільства, руйнує логічне обґрунтування об’єктивно пізнаваної дійсності, створюючи національну казкову картину світу. У той же час, елементи тематичних ознак німецьких народних побутових казок свідчать, що вони є наближеними до реальності. Персонажі казок у розумінні автора та читача виступають як реальні особи, часто мають імена; їхні соціальна належність або матеріальне становище детально розкриті. Конфлікти між персонажами виникають у сфері соціальних або суто сімейних відносин. Зважаючи на особливості головного конфлікту, усі побутові казки ми розподілили на твори дидактичні, соціально-антагоністичні, сатиричні, гумористичні, казки з релігійного циклу (“Kinderlegenden”).

2.    Ґенеза німецької народної побутової казки дозволяє розглядати її як структурну цілісність, відображену у людській свідомості, в особливому символічному контексті. Структурно-семантичні характеристики німецької народної побутової казки полягають в особливості композиції казкового сюжету, що є складною органічною взаємодією низки конструктивних планів: сполучення стадій сюжету (зав’язка, кульмінація, розв’язка) та взаємодія мотивів. Розбіжності в композиційній структурі німецьких побутових казок зумовлені тим, що до їхнього складу ввійшла велика кількість ретельно описаних повсякденних та історичних подій та обставин.

Принципом композиційної побудови текстів німецьких народних побутових казок, особливо їхньої основної частини, є лінійна організація тексту, елементи якого розташовано у певній послідовності, зумовленій тісними причиново-наслідковими зв’язками між ними. Кожна наступна подія казки є логічним продовженням попередньої, що впливає на ефективність сприйняття ідеї тексту.

Встановлено, що 65% німецьких народних побутових казок мають композиційну схему близьку до структури чарівних казок. Це властиво німецьким народним побутовим казкам, які розпочинаються з ініціальних традиційних маркерів. Інваріантна структура таких казок складається з чотирьох основних компонентів: 1) початкова ситуація, що фіксує певний негативний факт; 2) презентація протилежного за характеристиками персонажа; 3) ситуація випробовування головного героя; 4) закінчення. Зрештою, головний герой досягає бажаного результату. Такий порядок розташування функцій визначається прагматичною метою казкового тексту.

3.    Основними вербальними характеристиками текстів німецьких народних побутових казок є  традиційні формули. Відповідно до їхньої дистрибуції у тексті, а також додаткових функцій, які вони виконують, традиційно казкові формули розподіляють на три типи: ініціальні, медіальні, фінальні. Елементи сильних позицій початку та кінця казки реалізують категорію дискретності, відмежовуючи текст від позатекстової реальності. Характерними формулами для німецької народної побутової казки є ініціальні та, у дещо меншій мірі, фінальні. Їхні функції полягають у маркуванні тексту як казкового, що значно спрощує процес його інтерпретації, в реалізації казкового хронотопу та введенні дійових осіб. У текстах німецьких народних побутових казок лексичними маркерами виступають: в ініціальних – прислівник einmal, що вказує на невизначеність та нелокалізованість у часі; у фінальних – прислівники da, damit, dazu, darob, danach, darauf, also та сполучники und та als, котрі виступають маркерами згортання казкового оповідання. Відсутність великої кількості фінальних стереотипних формул (лише 12%) можна пояснити наявністю різноманіття фінальних лексичних маркерів. Це ж саме стосується й медіальних формул, котрі у побутових казках відсутні. На просторові та часові переміщення персонажів, рух сюжету вказують медіальні лексичні маркери: einmal, da, so, als, und, dann, he ach; bald, einige Tage später, nach einigen Jahren; nicht weit von, gegenüber, hinten, unter, über, daneben та ін.

4.    Казка – це єдність інформаційних та архетипічних характеристик. Однак, німецька народна побутова казка не завжди відкрито демонструє інформативність. Казка трансформує відношення між позначуваним та позначеним і замінює їхню еквівалентність ілюзією інших відношень (атрибутивності, причинності тощо). У нашому дослідженні множинність цих відношень обмежується кількістю таксономічних рівнів у структурі архетипу героя німецької народної побутової казки: 1) тип героя за характером здійснюваних дій; 2) атрибутивні характеристики героя; 3) належність до одного зі світів; 4) герой як втілення певної моральної ідеї; 5) локалізація героя; 6) мотиви, що лежать в основі певних дій героя; 7) тип героя за розвитком теми.

5.    Структура архетипу героя німецької народної побутової казки складається із семи компонентів – семантичних полів, які визначають необхідні та достатні параметри лінгвістичної ідентифікації героя німецької народної побутової казки. Система ранжування складових структури архетипу вказує на національну специфіку представлення головних героїв. Кожний компонент можна співвіднести із провідними національними символами, які характеризують героя казки як представника народу. Компонент “локалізація” втілюється у символі “дім” (Haus);  “моральна ідея”, “характер здійснюваних дій” та “мотиви, що лежать в основі дій героя”, є складовими змісту таких символів, як “порядок” (Ordnung), “праця” (Arbeit) та “ощадливість” (Sparsamkeit). Символи “добро” (das Gute) і “зло” (das Böse) знаходять вираження у компонентах “атрибутивні характеристики” та “приналежність до одного зі світів”. 

У результаті дослідження основних архетипів героїв німецьких народних побутових казок ми встановили, що: Солдат є уособленням панібратства, простоти мислення, хитрощів; Смерть – втіленням справедливості; Велетень є персоніфікацією величезної фізичної сили і, у той же час, дурості; Чорт  уособлює безмежну магічну силу, спокусу – диявольську силу грошей; Король є милостивим монархом з добрим серцем; Бог – втілює милість. Сприйняття монарха як намісника Бога на землі призвело, на нашу думку, до ототожнення цих персонажів у народній свідомості німців. Функції цих персонажів у текстах німецьких народних побутових казок є досить схожими – з поправкою на безмежну силу Всевишнього. Відтак, діаді “Чорт – Розбійник” можна протиставити діаду “Бог – Король”. 

6.    В аксіологічних нормах текстів німецьких народних побутових казок формується установка на такі цінності, як: законослухняність, суворе дотримання суспільних правил і законів, делікатність, працьовитість, засудження неробства, шанобливе ставлення до освіченості, життєвого розуму, висміювання дурості, особливо жіночої, самостійність дітей.

7.    Отримані результати й висновки є перспективними для дослідження  тематичних, структурно-композиційних та лінгвокультурних особливостей інших типів текстів німецького фольклору. Проведення порівняльного дослідження текстів народних побутових казок дозволить виявити спільне та відмінне у побутових казках різних народів.