ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ В АСПЕКТІ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ :

Краткое содержание

Актуальність теми. Гарантування рівності чоловіка і жінки є невід’ємною частиною прогресу людства, елементом демократії і важливою умовою розбудови правової держави. Сучасний стан суспільних відносин вимагає все більше використовувати знання, навички та творчі здібності жінок, потребує активного залучення їх у різні сфери суспільного життя. Лише в умовах верховенства права, коли реально забезпечуються не тільки рівні права, але й рівні можливості їх реалізації різноманітними організаційно-правовими засобами, стверджується принцип рівності чоловіка і жінки.

Проголосивши стратегію європейського розвитку, Україна обрала шлях забезпечення прав і свобод людини і громадянина, впровадження стандартів рівних прав і рівних можливостей чоловіка і жінки. У зв’язку з цим необхідний комплексний науковий аналіз загальних закономірностей формування, розвитку і гарантування прав, свобод і законних інтересів жінки як суб’єкта права, з урахуванням міжнародних гендерних стандартів у різних сферах суспільного життя, розробка рекомендацій щодо законодавчого забезпечення реалізації конституційного принципу рівних прав і можливостей чоловіка і жінки.

Для проведення відповідних юридичних досліджень важливо використовувати як гендерний підхід, так і сучасні політичні теорії. У дисертації жінка розглядається насамперед як член суспільства зі своїм особистим статусом і власною стратегією правової поведінки. Сенс гендерного підходу, на думку авторки, полягає не просто у виявленні відмінностей між чоловіком і жінкою, а й у впровадженні в право нових моделей суспільних відносин, що підлягають правовому регулюванню. Гендерний підхід як один з методологічних прийомів дає можливість нового погляду на традиційні проблеми суспільно-правових процесів, позитивно впливає на модернізацію і демократизацію українського суспільства.

У роботі акцентується увага на цінності права як знаряддя соціального прогресу, гаранта загальної свободи та рівності, які не мають абсолютного характеру і підлягають нормуванню заради задоволення інтересів окремої особи і суспільства в цілому.

Авторка виходить з того, що в умовах гендерної рівності чоловік і жінка наділені власним колом прав і обов’язків. Це обумовлено об’єктивним процесом розвитку людської цивілізації, відповідає потребам суспільства і залежить від особливих біологічних та психологічних характеристик чоловіка і жінки. Право не може змінювати основоположні об’єктивні процеси суспільного розвитку і відповідно не може урівняти соціальний статус чоловіка і жінки. Воно може різними методами правового регулювання за допомогою надання додаткових і спеціальних прав частково вирівнювати правовий статус різних учасників правовідносин, створювати рівні можливості для реалізації їх суб’єктивних прав, що повною мірою стосується чоловіків і жінок.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми «Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави» (державна реєстрація №  0106u002283).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення закономірностей формування і розвитку правового статусу жінки як суб’єкта права, що повинно сприяти визначенню  змісту гендерної рівності, шляхів її досягнення та правових засобів її забезпечення. Відповідно до поставленої мети вважається необхідним вирішення таких завдань:

·    проаналізувати витоки та історичний розвиток ідеї рівноправності статей у політико-правовій думці для визначення тенденції поступового підвищення цінності жінки як учасника суспільних відносин;

·    сформулювати поняття гендерної рівності та визначити його співвідношення з поняттям «правова рівність»;

·    дослідити види та форми гендерної рівності;

·    визначити зміст та  види дискримінації за ознакою статі;

·    розглянути різні прояви дискримінації за ознакою статі та засоби їх ліквідації;

·    вивчити досвід зарубіжних країн щодо подолання соціальних стереотипів про роль жінки і чоловіка в суспільстві та шляхи подолання  дискримінації за ознакою статі;

·    розглянути особливості реалізації жінкою своїх прав у різних сферах суспільного життя;

·    дослідити міжнародні, регіональні й внутрішньодержавні правові механізми захисту прав жінки.

Об’єктом дослідження є сфера суспільних відносин, в яких відбувається реалізація принципу гендерної рівності.

Предметом дослідження є загальні закономірності формування правового статусу жінки в гендерному вимірі.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система принципів, прийомів та підходів, заснована на філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методах. В основу роботи покладено антропологічний підхід та  онтологічний метод. Згідно з ними проаналізовано сутність прав жінки, які є формально рівними з правами чоловіка, але через біологічні відмінності статі потребують особливого правового забезпечення та захисту. Діалектичний метод дозволив виявити основні закономірності розвитку ідеї рівності чоловіка і жінки та особливості її  прояву в різних правових системах. Історико-правовий підхід використовувався при аналізі процесів і подій, які вплинули на формування та розвиток правового статусу жінки, а також при узагальненні поглядів на роль жінки в історії політико-правової думки, визначенні етапів розвитку феміністичного руху, вивченні релігійних доктрин тощо. Аксіологічний підхід дозволив встановити, як визнання цінності жіночого початку впливало на розширення кола прав і свобод жінки, правове закріплення повторювальних суспільних відносин за участю жінки. Формально-догматичний метод використовувався при аналізі нормативних приписів щодо жінки як суб’єкта права, які зафіксовані в міжнародних договорах і вітчизняних нормативно-правових актах. Тексти міжнародних договорів і національних нормативно-правових актів інтерпретувалися з позицій забезпечення принципу недискримінації щодо суб’єктів права як чоловічої, так і жіночої статі. Метод системно-структурного аналізу став основним прийомом при дослідженні правового механізму захисту прав жінки, що включає внутрішньодержавні, регіональні та міжнародні механізми правового захисту, за допомогою яких забезпечується реалізація принципу гендерної рівності. Порівняльно-правовий метод використовувався при вивченні досвіду інших країн щодо питань, пов’язаних з реалізацією принципу гендерної рівності. Телеологічний метод дав можливість розкрити мету прийняття Закону Україні «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» та інших важливих документів та програм.

Використовуючи конкретно-історичний підхід, авторка дослідила погляди на права жінки багатьох видатних мислителів минулого: Платона, Арістотеля, Августина Блаженного, Томи Аквінського, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Г. Гегеля, Ж. Кондорсе, Ш. Фур’є, Дж. Ст. Міля, К. Маркса, Ф. Енгельса, А. Бебеля, Л. Браун, К. Цеткін, В. Леніна, та інших.

Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження та зроблених у дисертації висновків стали праці учених, які заклали підвалини дослідження прав людини та проблем впровадження гендерної рівності в суспільні відносини. Зокрема, йдеться про таких вітчизняних учених-правознавців,  як: М. Баймуратов, М. Буроменський, А. Заєць, О. Зайчук, М.  Козюбра, О. Копиленко, А. Колодій, Т. Мельник, К. Левченко, С. Максимов, О. Мурашин, Ю. Оборотов, А. Олійник, Н. Оніщенко, О. Петришин, В. Погорілко, С. Погребняк, П. Рабінович, В. Селіванов, О. Скрипнюк, Ю. Тодика, М. Цвік,  В. Шаповал, С. Шевчук та інші; таких російських учених,  як: М. Бондар, Г. Гаджієв, Л. Завадська, Є. Заковряшина, О. Здравомислова, А. Квачевський, Т. Кліменкова, О. Лукашева, В. Нерсесянц, К. Орович, С. Поленіна, Й. Покровський, В. Четвернин, Г. Шершеневич та інші; таких зарубіжних учених, як: Ж.-Л. Бержель, Ф. Гайєк, Р. Давід, П. Жид, Ф. Люшер, Дж. Ролз, Н. Рулан, А. Токвіль, Л. Фуллер, М. Фрідман, К. Цвайгерт, Р. Циппеліус та інші.