ВЕРБАЛЬНІ ФОРМУЛИ ПОБАЖАНЬ У РІЗНОСТРУКТУРНИХ МОВАХ: ПРАГМАСЕМАНТИЧНИЙ І ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ : ВЕРБАЛЬНЫЕ ФОРМУЛЫ ПОЖЕЛАНИЙ В ризноструктурних ЯЗЫКАХ: Прагмасемантични И Лингвокультурологические АСПЕКТЫ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, визначено завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну дисертації, методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, теоретичне й практичне значення здобутих результатів, указано форми апробації та структуру роботи.

У першому розділі “Прагмасемантичні та лінгвокультурологічні засади вивчення вербальних формул побажань у різноструктурних мовах” визначено характер співвідношення слова та висловлення як вербальних формул побажань, з’ясовано їхні прагмасемантичні особливості як мовленнєвих актів та лінгвокультурну специфіку як фольклорних текстів; розроблено методику зіставлення вербальних формул побажань у різноструктурних мовах.

У сучасній лінгвістиці існує два підходи до розгляду побажань: лінгвопрагматичний, представники якого розглядають побажання як вид мовленнєвої діяльності, позначений ілокутивною інтенцією і зорієнтований на бажаний перлокутивний ефект (Н. Баландіна, М. Гусаренко, Н. Мекко,
A. Chudzik) та лінгвокультурологічний, де об’єкт дослідження становлять малі форми фольклору, в яких закодовано сакралізовані смисли, характерні для певних обрядодій (Т. Агапкіна, Л. Виноградова, Н. Головіна, В. Жайворонок, О. Тищенко, С. Толстая, М. Толстой, K. Briggs, A. Engelking, C. Jobes, L. Lockhart).

У дисертаційному дослідженні пропонується поєднання двох підходів до вивчення вербальних формул побажань (далі ВФП), які є: по-перше, ілокутивно-вмотивованими одиницями, що реалізуються через елементи зовнішньої і внутрішньої прагматики та визначаються як оптативно-директивні експресиви; по-друге, структурно-стійкими, стереотипними, закодованими одиницями, яким властива колективна культурна пам’ять певних етнолінгвоспільнот.

Оптативно-директивні експресиви – це вербальні формули із позитивною / негативною оцінною семантикою бажальності, яка на формальному рівні виражається через наказовий та умовний (спонукальний, бажальний) способи дієслівно-дейктичних конструкцій. Останні розмежовуються на 1) директиви – за наявності об’єкта апеляції (англ. Go to blazes (V (inf) + S (nom); укр. Дай Боже (Бог) здоров’я (V (imp) + S (nom) + S (acc)), болг. Иди на оня свет (V (imp) + Prаep + S (nom), ч. Jdi na horoucí horu (V (imp) + Praep + S (loc)); 2) оптативні директиви – з опосередкованим значенням апелятивності (англ. May the good saints protect you (V (aux) + Adj + S + V (inf)) + Pron (acc)), укр. Бодай тебе взяла завійниця (Part + Pron + V (imp) + N (nom), болг. Господ ум и разум да ти даде (S (nom) + S (nom) + S (nom) + Part + Pron + V (imp)), ч. Bodejž ti psi hudlí (Part + Pron (dat) + S (nom) + V (imp)) та 3) власне оптативи, що позбавлені семантики апелятивності, оскільки ґрунтуються на інтенції мовця до самого себе або до неозначених осіб (англ. Evil, death short life (S (nom) + S (nom) + Adj + S (nom), укр. Аби-с весела, як весна, багата як осінь (Part + Adj + S (nom) + Adj + S (nom)), болг. На онай свет (Praep + Adj + S (nom), ч. Červa v duši do skonání (S (gen) + Praep + S (loc) + Praep + Adv) (табл. 1, стор. 6).

У дослідженні підготовлено теоретико-методологічну базу вивчення ВФП з позицій комунікативної прагмасемантики та лінгвокультурології. Ці підходи дають змогу розглядати такі одиниці крізь призму теорії мовленнєвих актів та реконструювати первісне значення благо- / злопобажань у зіставлюваних лінгвокультурах.

Зіставлення англійських, українських, болгарських та чеських ВФП здійснювалося за такою методикою. На першому етапі було визначено зовнішню прагматику вербальних формул побажань як оптативно-директивних мовленнєвих актів (директиви, оптативні директиви, оптативи). На другому етапі здійснювалося зіставлення внутрішньої прагматики оптативних директивів, що мають експресивно-оцінну семантику, на основі якої розрізняються як благо- / злопобажання. На третьому етапі експресиви благо- / злопобажання проаналізовано за семантичними опозиціями і символічними архетипами. Останній етап спрямовувався на виявлення спільних / відмінних мотиваційних сфер та аломотивів вербальних формул побажань в англійській, українській, болгарській та чеській мовах.

У другому розділі “Прагмасемантична характеристика вербальних формул побажань у різноструктурних мовах” проаналізовано структуру зовнішньої прагматики вербальних формул побажань в англійській, українській, болгарській та чеській мовах, виявлено їхні ілокутивні складники та визначено роль архетипної символіки благо- / злопобажань з урахуванням семантичних опозицій.