Концепт ВЛАДА в сучасній німецькій лінгвокультурі : Концепт ВЛАСТЬ в современной немецкой лингвокультуре

Краткое содержание

Розділ 1 «Теоретико-методологічна основа дослідження концепту ВЛАДА в німецькій лінгвокультурі». Антропоцентрична парадигма, яка домінує в сучасній лінгвістиці, сприяла зверненню уваги науковців до досліджень взаємозв’язку ментальних, мовних та культурних факторів у процесі осмислення людиною певних фрагментів реальної дійсності. Окреслена проблема належить до предметного кола багатьох наук, у тому числі й лінгвокультурології, яка покликана вивчати вербалізовані одиниці концептуальної картини світу, які визначають особливості етнічного менталітету певної спільноти (В.А. Маслова, О.Т. Хроленко, В.В. Воробйов). У цьому контексті етнічний менталітет розуміють як «унікальний етноспецифічний спосіб презентації довкілля», що визначає національну самобутність народу (А.М. Приходько). Концептуальна картина світу інтегрує всі продукти мисленнєвої діяльності людини як національно специфічні «базові моделі світобачення» (О.О. Селіванова, Л.А. Лисиченко, В.А. Маслова). Натомість мовна картина світу фіксує засобами вербального вираження найсуттєвіші для її носіїв прояви власного внутрішнього світу та навколишнього середовища (І.О. Голубовська, О.С. Кубрякова). Таким чином мова розглядається як один зі способів вираження явищ культури, під якою розуміють сформовані та закріплені історично уявлення соціальної спільноти, виражені у відповідних проявах поведінки та артефактах (М. Кучкер, С. Шмід, А.Раймер, М.Ріхтер). Сукупність пов’язаних між собою явищ культури та явищ мови, які відтворені в свідомості окремої особистості, називають лінгвокультурою певної етнічної спільноти (Л.О. Городецька).

Основною одиницею лінгвокультурологічних досліджень виступає лінгвокультурний концепт, який пропонується визначати як вербальну ментальну одиницю культурно значимого, сформованого на основі спільних історично закріплених аксіологічних та соціальних орієнтирів знання, яке акумулюється та транслюється як колективний культурний досвід (В.І. Карасик, Г.Г. Слишкін, В.В. Красних, В.А. Маслова).

Дослідження лінгвокультурного концепту ВЛАДА здійснюється шляхом розгляду його семантичної структури та аналізу контекстуальної реалізації. Семантична структура концепту ВЛАДА в реферованій роботі розглядається в єдності понятійного (вивчається через семантичний прототип поняття, фреймову модель та внутрішньосистемні зв’язків назви концепту), образного (перцептивний та метафоричний образи), оцінного (надана суб’єктом оцінка фрагмента дійсності, який репрезентує концепт ВЛАДА), символьного (представлений квазісимволами влади) та етнокультурного компонентів (формується різними типами знань про концепт, які людина отримує на основі вербалізації концепту та психічних функцій своєї свідомості (О.О. Селіванова): мислення, відчуття, почуття, інтуїції, трансцеденції). Контекстуальний аналіз проводиться шляхом виділення когнітивних смислів лінгвокультурного концепту ВЛАДА в німецьких пареміологічних та афористичних текстах, моделювання його польової структури (за методом семантико-когнітивного аналізу З.Д. Попової та Й.А. Стерніна) та визначення особливостей рольової диференціації учасників влади в німецькій лінгвокультурі.

Вивчення основних визначень поняття «влада» / «Macht» у сучасних гуманітарних та соціальних науках дозволило встановити, що воно, по-перше, має широкий міждисциплінарний характер: належить до предметного кола філософії, політології, соціології, економіки, психології, менеджменту, кратології. По-друге, досліджуване поняття характеризується дискусійними та контроверсійними підходами до його визначення: за секційним розумінням «power over» (М.Вебер, Ф.Ніцше, П.Блау) влада пов’язується з асиметричною, ієрархічно структурованою, конфліктною формою взаємодії; несекційна традиція «power to» (Н.Луман, Г.Арендт, М.Фуко) наділяє владою всі форми взаємодій, здійснення яких передбачає досягнення власної волі. У провідних теоріях влади німецьких дослідників М.Вебера, Г.Попітца, Ю.Габермаса та ін. простежується чітке розмежування понять «влада» / «Macht», «панування» / «Herrschaft» та «насильство» / «Gewalt».

Влада як одна з визначальних форм суспільних взаємовідносин виявляє рівень розвитку цього суспільства. Відповідно до розроблених у сучасній культурології типологій аналізу культур (аналіз ціннісних домінант культур Ш. Шварца, типологія культур Г. Гофстеда, німецькі культурні стандарти С. Шроль-Махль, матриця культур Ф.Тромпенарса та Ч. Гампден-Тернера) розуміння владних відносин формує один зі стратифікаційних чинників, за якими розрізнюють національні культури.

На основі провідних підходів до розуміння поняття «влада» / «Macht» в наукових дослідженнях визначено семантичний прототип концепту ВЛАДА, який формується сукупністю архісеми «Взаємодія», родових сем («Суб’єкт влади», «Об’єкт влади», «Ресурсність», «Результативність», «Інтенційність»), видових сем («Каузальність», «Універсальність», «Інтерактивність», «Соціоцентрична дія влади», «Егоцентричний вплив влади», «Структурні джерела влади», «Особисті джерела влади») та низкою оказіональних ознак. Розуміння поняття «влада» / «Macht» за секційним підходом сформовано на основі розширення семантичної структури досліджуваного поняття у значенні «power to».

В результаті дослідження концептуалізації понятійної сфери владних відносин у хронологічному аспекті встановлено, що в основу етимону досліджуваного концепту покладено сему «Ресурсність», яка профілює владні відносини як гендерно марковану взаємодію. Виявлено, що подальша концептуалізація відбувалася внаслідок розширення знань про відповідний фрагмент дійсності, передусім за рахунок наповнення слотів «Джерела влади», «Суб’єкт влади», «Результат влади». У міфологічній та побутовій картинах світу концептуалізація понятійної сфери влади здійснюється через розширення змісту відповідного концепту на всі форми взаємодій, як суспільного, так і несуспільного характеру.

Розділ 2. «Семантична структура концепту ВЛАДА в сучасній німецькій лінгвокультурі». Понятійний компонент концепту ВЛАДА досліджується через встановлення інваріантних та варіативних елементів відповідної фреймової моделі та визначення її ієрархічної структури. Фреймова модель концепту ВЛАДА представлена двома макрофреймами: макрофрейм 1 «Влада як суспільні відносини» та макрофрейм 2 «Влада як взаємодія несуспільного характеру». В межах макрофрейму 1 виокремлюється ряд субфреймів: «Влада в державно-політичній сфері», «Влада у соціальній сфері», «Влада в побутовій сфері». Макрофрейм 2 утворюють субфрейми: «Влада як відображення зовнішнього світу», «Влада у сфері ірраціонального» та «Влада у внутрішньому світі людини». В основі обох макрофреймів лежить низка інваріантних вузлів: «Суб’єкт влади», «Об’єкт влади», «Мотив суб’єкта влади», «Джерела влади», «Дія», «Методи здійснення влади», «Характеристики влади», «Результат влади», між якими існують каузальні зв’язки: кожний із вузлів може бути причиною та / або наслідком для іншого вузла.

Ключовою назвою досліджуваного концепту в німецькій мовній картині світу виступає лексема «Macht» як найбільш уживана, узагальнена, стилістично нейтральна вербальна одиниця. В основних лексикографічних джерелах лексема «Macht» визначається за видовими семами семантичного прототипу: «Каузальність», «Універсальність», «Егоцентричний результат влади» (сема «Волездійснення»), «Соціоцентрична дія влади» (семи «Маніпулювальна дія» та «Обмежувальний вплив»), «Особисті джерела» (Fähigkeit, Kraft), «Структурні джерела влади» (Befugnisse, Recht), «Використання насильства». Актуальні парадигматичні зв’язки лексеми «Macht» вказують на широку семантичну диференціацію номінацій владного впливу за сферами поширення, які корелюють із виділеними субфреймами, наприклад, назви влади в державно-політичній сфері: Staatsmacht, öffentliche Gewalt, Regierung; у соціальній сфері: Anführung, Leitung, Management. Концептуалізація влади в німецькій лінгвокультурі відбувається за рахунок розширення таких слотів фреймової моделі концепту: «Суб’єкт влади» (Verwaltung, Leitung, Obrigkeit), «Джерела влади» (особисті: Strärke, Kraft, структурні: Befugnis, Bevollmächtigung), «Результат влади» (егоцентрична дія: Ansehen, Prestige; соціоцентричний вплив влади як передумови порядку: Macht – Wirrsal, Chaos). Аналіз дериватів лексеми «Macht» засвідчив високу продуктивність дериваційного елемента -macht- для утворення композитів (виділено 665 слів), що вказує на актуальність відповідного ментального утворення в досліджуваній лінгвокультурі.

Досліджуючи образний компонент концепту ВЛАДА, ми встановили, що перцептивний образ формується на основі основних органів чуття людини: об’єкт влади є реципієнтом візуального та аудіовербального образів влади, натомість через суб’єкт влади формуються тактильний, одоричний та густичний образи влади. Метафоричний образ представлений сукупністю концептуальних метафор у кількості 34 одиниць, які належать до структурного (60 %), рідше онтологічного та орієнтаційного типів концептуальних метафоричних моделей.

Онтологічний тип метафор представлений моделями: «Влада – сутність» (як динамічний процес, як біоморфний образ, який росте), «Суб’єкт влади – великий» / «Об’єкт влади – малий», «Влада – крихкий об’єкт» (die Macht zerbröselt), «Влада – предмет власності» (зокрема: Die Macht am Rhein in Frauenhand [Mannheimer Morgen. – 20.02.1998]), «Влада – впорядкована структура» (вертикального векторного чи концентричного типів), «Влада – контейнер» (in j-s Macht liegen), «Влада – локус» (an der Macht sein, zu Macht gelangen). Концептуальні метафори структурного типу представлені такими типами: антропоморфні метафори («Влада – суб’єкт», «Влада – священнослужитель»: концепт отримує здебільшого негативні риси носія влади: die Arroganz der Macht, його соматичну будову та одяг); патологічні метафори («Влада – інстинкт», «Влада – хвороба»: Helmut Kohl & Johannes Rau: Benebelt von der Macht [Der Spiegel. – 03.02.2000. – Nr. 5]); соціальні метафори (влада уподібнюється грі, театру, науці, боротьбі: Tauziehen um die Macht bei RTL [Mannheimer Morgen, 20.09.1995]); реіморфні метафори (влада розглядається як споруда, механізм, фетиш, пастка, товар, страва); акціональні метафори (здійснення влади уподібнюється таємниці, розрахунку, перешкоді, виконанню музичного твору, управлінню човном); природоморфна метафора «Влада – природне явище»; зооморфна метафора «Влада – дика тварина», наприклад: die Zügel der Macht; фототермічна метафора «Влада – світло» актуалізує егоцентричний результат влади: der Glanz der Macht. В орієнтаційних метафорах «Влада – рух угору», «Високий соціальний статус відповідає верху; низький соціальний статус – низу», «Суб’єкт влади – попереду, об’єкт – позаду» концепт ВЛАДА закріплюється за верхнім та переднім щодо концептуалізанта локальним простором. Отримання влади сприймається німцями як дорога, яку необхідно подолати, наприклад: Auf ihrem Weg an die Spitze der Macht genoss sie den Vorteil, aus gutem Hause zu stammen [Mannheimer Morgen.–22.01.2001].

У результаті дослідження символьного компонента концепту ВЛАДА визначено вісім груп квазісимволів, через які актуалізується концепт у німецькій лінгвокультурі. В основному (75%) концепт ВЛАДА об’єктивується через реіморфні символи (образи військової зброї як атрибут її отримання: Als Symbole der Macht wurden ˂…˃ ein jahrhundertealter Speer und ein Lederschild gereicht [Mannheimer Morgen.– 02.11.1995]; образ коштовностей, речей як символи заможності суб’єкта: die Krawatte; споруди за їхнім функціональним призначенням як уособлення захисту, величі: die Burg, die Bank-Türme). Нетиповими символами влади в німецькій картині світу є антропоморфні образи (постаті суб’єктів), зооморфні символи (образи сильних тварин: Löwe, Adler) та мистецькі твори (die ope nahe Messe als Symbol für Macht). Символи державної влади (Insignien der Macht або Hoheitszeichen) виступають ознаками ідентифікації одного із видів влади.

У німецькій лінгвокультурі фрагмент дійсності, який репрезентує концепт ВЛАДА, наділяється переважно кількісно великою оцінкою: Globalmacht, Hypermacht. Квалітативна оцінка влади представлена загальною (добре / погано / нейтрально/ амбівалентна характеристика) та частковою (через виокремлення відповідного параметра владних відносин) оцінками. У досліджуваній лінгвокультурі концепт ВЛАДА наділяється здебільшого (90%) нейтральною голістичною оцінкою, однак констатації негативної оцінки влади переважають позитивну характеристику влади. Часткова оцінка здійснюється через виокремлення вузла «Результат влади» (телеологічна оцінка): позитивно оцінюється конструктивний вплив влади на суспільний порядок та суб’єкт, наприклад: Positiv an Macht ist die Möglichkeit, die eigene Welt mitzugestalten und Dinge wirklich zu ände [Weber E. Frauen und die Macht [Електронний ресурс]]; негативно сприймається вплив влади на обмеження свободи дій людини і деформація внутрішнього світу суб’єкта. Оцінка владних відносин в утилітарному аспекті здійснюється через виокремлення вузла «Дія»: схвалення отримує ідея поділу влади, натомість засуджується її узурпація. Етична оцінка надається суб’єктові влади.

Етнокультурний компонент концепту ВЛАДА визначається специфікою організації мовного, практичного, образно-перцептивного та інтуїтивного типів знань про репрезентований концептом фрагмент дійсності. Найбільш актуальними смислами у структурі мовного знання були визначені такі: «Суб’єкт влади», «Особисті джерела влади», «Структурні джерела влади», «Отримання влади», «Здійснення влади», «Використання насильства». Практичне знання в семантичній структурі концепту ВЛАДА відтворено у фреймовій моделі, актуальні варіативні елементи якої (слоти «Суб’єкт влади», «Результат влади» (соціоцентрична дія влади та вплив на емоційну сферу учасників), «Дія» (отримання, здійснення влади)) фіксують національну специфіку досліджуваної ментальної одиниці. Особливість образно-перцептивного типу знань про відповідний фрагмент дійсності визначається домінуванням візуального образу влади через уподібнення влади її суб’єкту. В ході дослідження встановлено, що інтуїтивне знання про концепт ВЛАДА в німецькій лінгвокультурі відтворюється в просторових (Macht ist aufwärts gerichtet; Macht / Subjekt der Macht ist vo ), соціальній (die eigene Macht wird akzeptiert, die fremde Macht unterdrückt), чуттєвій (viel Macht), культурній (Macht wird positiv, negativ oder neutral eingeschätzt), космологічній (Macht fördert Ordnung) та природній (Macht wird entweder als personifiziertes Lebewesen oder als unbelebtes Ding wahrgenommen) бінарних опозиціях. Специфіка категоризації владних відносин у німецькій лінгвокультурі полягає у використанні біоморфного, акціонального, просторового та предметного кодів культури, під якими ми в цій роботі слідом за В.В. Красних розуміємо понятійну сітку, використовуючи яку носій мови структурує та оцінює навколишній і свій власний світи.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що інтуїтивне знання про відповідний фрагмент дійсності втілюється в етнокультурних архетипних образах влади, реконструйованих на матеріалі німецької мовної картини світу. Так, архетипний образ влади як вертикальної осі вказує на абсолютизацію підпорядкування та культу керівника. Архетипний образ влади як обмеженого простору профілює концепт ВЛАДА як елемент для підтримання порядку, а також як можливість рівноправної співучасті для її учасників. Архетипний образ влади як сакрального феномена проявляється в існуванні таємниць у процесах отримання та здійснення влади. Архетипний образ боротьби для отримання влади фіксує національно закріплену культурну установку щодо потенційної можливості набути владні повноваження. В межах архетипного образу влади як надприродної сили концепт ВЛАДА пов’язується з особистими рисами її суб’єкта. Архетипний образ влади як джерела достатку профілює перевагу суб’єкта над об’єктом влади, що уможливлює реалізацію владних відносин.

Розділ 3. «Вербальна об’єктивація лінгвокультурного концепту ВЛАДА в афористичних та пареміологічних текстах». Етнокультурна специфіка концепту ВЛАДА в афоризмах та пареміях досліджується шляхом виділення 54 когнітивних смислів концепту ВЛАДА, які наповнюють основні інваріантні складові фреймової моделі концепту. На основі когнітивних смислів, які наповнюють вузли «Суб’єкт», «Об’єкт» в макрофреймі 1, визначено узагальнений національний образ учасників влади. В межах макрофрейму 2 суб’єкт влади специфікується трьома основними смислами, які пов’язують владу з магічною, таємничою силою та внутрішнім самоконтролем концептуалізанта: Macht als geheimnisvolles Wesen, Macht als magische Stärke, Macht als Selbstkontrolle.

Вузол «Дія» наповнюється в досліджуваних текстах когнітивними смислами, які визначають поведінку суб’єкта влади як прагнення до влади (Macht als Streben), застосування влади (Macht als Einsatz), зловживання нею (Macht als Missbrauch), збільшення влади (Macht als Mehrung). Натомість поведінка об’єкта влади передбачає визнання влади (Macht als Anerkennung), підпорядкування (Macht als Unterordnung), підтримку (Macht als Unterstützung), опір їй (Macht als Widerstand).

У вузлі «Методи здійснення влади» (17%) актуалізуються такі основні можливості здійснювати владу: вплив (Macht als Einfluss), припис (Macht als Vorschrift), маніпулювання (Macht als Manipulation), пригнічення (Macht als Unterdrückung), санкції (Macht als Strafgewalt), етимологічно закріплений за лексемою «Macht» зв’язок зі значенням «велика кількість» (Macht als Menge), тотожне несекційному підходу розуміння влади як співпраці (Macht als Bündnis).

Найбільш детально в пареміологічних та афористичних текстах представлено вузол «Характер влади» (27%), когнітивні смисли якого вказують на наділення концепту ВЛАДА притягальною силою (Macht als Anziehungskraft), ієрархічною структурою (Macht als Hierarchie), полярними аксіологічною оцінкою (Macht als ambivalentes Zusammenwirken) та соціальною значимістю (Macht als Nichtigkeit / Bedeutsamkeit), часовою характеристикою (Macht als permanente / kurzzeitige Zusammenwirkung); здійснення влади передбачає обмеження (Macht hat Einschränkungen), почергову зміну учасників (Macht als Interatktivität); умовний характер розмежування учасників (Macht als Rollenveränderung), між якими існує нездоланна прірва (Macht als Kluft zwischen den Teilnehme ). Концепт ВЛАДА в пареміологічних та афористичних текстах визначається складною формою взаємодії (Macht als Kompliziertheit), поле дії якої чітко визначено (Macht hat Grenze), інакше влада має необмежений характер (Macht als Allmacht). У німецькій лінгвокультурі фіксується також перевага влади над правом (Macht hat Vorrang vor Recht) та її зв’язок із багатством (Macht als Reichtum). З точки зору суб’єкта концепт ВЛАДА характеризується як обов’язок (Macht als Pflicht), відповідальність (Macht als Verantwortung), випробування (Macht als Prüfung). Натомість для об’єкта значимими є автентичність, легітимність влади (Macht als Echtheit), витрати, пов’язані з її здійсненням (Macht als Ausgaben) та неминучий характер влади (Macht als Unabwendbarkeit).

Вузол «Джерела влади» найменш представлений у німецькому мовно-культурному просторі (9%) й актуалізується в когнітивному смислі Macht hat Ursprung та співвідноситься зі структурними (Macht als Verfügungsgewalt) й особистими джерелами влади (Macht als Stärke). Вузол «Результат влади» розширюється смислами, які специфікують егоцентричний вплив (суб’єкт отримує свободу (Macht als Freiheit), перевагу (Macht als Vorrang) та особисту вигоду (Macht als Gewinn)) і соціоцентричний вплив влади (як можливий стан хаосу (Macht als Chaos) або справжнього (Macht als Ordnung) чи удаваного порядку (Macht als scheinbare Ordnung), як очікуваної справедливості (Macht als Gerechtigkeit) або несправедливості (Macht als Ungerechtigkeit), як надія на можливі зміни (Macht als Veränderungsstrategie) та справдження очікувань (Macht als Wunscherfüllung)).

Змодельована на основі актуальності когнітивних смислів польова структура концепту ВЛАДА в німецькій лінгвокультурі характеризується як така, що має чітке об’ємне ядро, яке формується образним (Macht als Subjekt) та інформаційним (Macht als Einfluss) полями, і дифузну периферійну частину, яка покриває дві третини змісту концепту й інтегрує понад 90% когнітивних смислів. Периферія концепту ВЛАДА представлена інформаційним (Macht als Interaktivität, Macht als Verfügungsgewalt, Macht als Stärke та ін.) та інтерпретаційним полями, остання формується утилітарно-регулятивною (Macht als Gewinn, Macht als Allmacht, Macht als Anerkennung та ін.) та соціо-культурною (Macht als Unterordnung, Macht als Streben, Macht als Vorrang та ін.) зонами. Оцінна та енциклопедична зони є неактуальними: вони займають в основному дальню та крайню периферії концепту ВЛАДА.

Дослідження лінгвокультурних особливостей рольової диференціації учасників влади здійснюється через визначення національно специфічних прототипів соціального стереотипу, який виступає як ословлений узагальнений типовий образ учасника влади, та прототипів ідеального учасника владної взаємодії, який мислиться як бажаний, взірцевий вербально відтворений образ учасника влади. Прототип соціального стереотипу суб’єкта влади визначається в німецькій лінгвокультурі як невідповідальний, непродуктивний, свавільний нероба, наприклад: Es gibt Staubsaugervertreter, die verkaufen Staubsauger. Es gibt Versicherungsvertreter, die verkaufen Versicherungen. Und dann gibts noch die Volksvertreter...! [Willis Witze. Politiker [Електронний ресурс]]. У спілкуванні він нещирий. Серед його особистих рис виокремлюються відсутність розумових здібностей та брак розуміння у ставленні до підлеглих. Стереотип суб’єкта влади мислиться огрядною особою, за соціальним становищем – заможним. Антонімічний образ прототипу ідеального суб’єкта влади – це розумний, працьовитий, порядний учасник, який відверто і помірковано спілкується, йому можуть допомагати радники, і його обов’язок вбачається в допомозі підлеглим: Die Obrigkeit soll drey Ämter und drey Namen führen; sie soll helfen, nähren, wehren, und soll heissen: Heiland, Vater, Retter [Wander K. Deutsches Sprichwörter-Lexikon. Ein Hausschatz für das deutsche Volk [Електронний ресурс]]. В аспекті диференціації суб’єктів влади за гендерною ознакою незаперечна перевага віддається чоловікам: Wo regiert das Spinnrad, da steht es schlimm um Haus und Staat [там само].

Прототип об’єкта влади менш представлений у пареміях та афоризмах, що вказує на його нижчу актуальність для досліджуваної лінгвокультури. Об’єкт влади як соціальний стереотип характеризується як обов’язковий учасник. Взаємовідносини між суб’єктом та об’єктом влади, як вважають німці, ґрунтуються на сліпій довірі, звичці об’єкта підпорядковуватися, його пригніченні. За об’єктом влади залишається також право протидії. Натомість прототип ідеального об’єкта влади мислиться сумлінним, вірним, розумним, якому не дозволено насміхатися над керівником, але його конструктивна критика викликає повагу: Ein Knecht, den man ehrt, der widerspricht oft seinem Her [там само]. Окрім того, в процесі реалізації влади підпорядкована особа має виявляти співчуття, підтримку керівникові, відтак стає співвідповідальним учасником реалізації владної взаємодії: Der Untertanen Liebe ist der Könige stärkste Festung [там само]. Таким чином, стосунки між суб’єктом та об’єктом влади у німецькій лінгвокультурі позбавлені повної залежності та безапеляційного підпорядкування об’єкта.

ВИСНОВКИ

В ході дослідження концепту ВЛАДА в сучасній німецькій лінгвокультурі встановлено його етнокультурну специфіку, яка визначає взаємозв’язок культурного, національного та мовного факторів в процесі осмислення владних відносин. У дисертації вербалізований лінгвокультурний концепт ВЛАДА розглядався в межах німецької наукової та побутової картин світу. У наукових дослідженнях проблема владних відносин має актуальний міждисциплінарний характер, її вивчення передбачає комплексний аналіз влади в аспекті суб’єкта, об’єкта, джерел влади та мотивів суб’єкта, методів реалізації влади, владних дій, характеру, результатів здійснення влади. На основі розгляду наукової картини світу визначено семантичний прототип концепту ВЛАДА як взаємодії, в якій суб’єкт, маючи відповідні ресурси, свідомо спрямовує поведінку об’єкта на певний результат. У побутовій картині світу зафіксовано всі виділені в наукових дослідженнях аспекти вивчення владних відносин, що вказує на зближення наукового та побутового світосприйняття. Однак домінантними у побутовій картині світу виявилися використання влади, постать суб’єкта та соціоцентричний результат влади.

В результаті дослідження з’ясовано семантичну структуру концепту ВЛАДА в німецькій лінгвокультурі: понятійний, образний, оцінний, символьний та етнокультурний компоненти, розглянуто роль кожного з них. Національно зумовлені особливості концепту ВЛАДА представлені в його етнокультурному компоненті, який у дисертації досліджувався через найактуальніші мовне, практичне, образно-перцептивне та інтуїтивне знання про відповідний фрагмент дійсності. Встановлено, що концепт ВЛАДА у німецькій лінгвокультурі визначається за соціоцентричним результатом (актуальний для практичного знання у фреймовій моделі), що виявляє прагматичний характер побутової картини світу та визначає типову для німців орієнтацію на владу як запоруку порядку та безпеки. Для німецької лінгвокультури характерне уподібнення влади її суб’єктові, що проявляється, наприклад, у домінуванні візуального образу влади; це загалом є типовим для побутового світосприйняття при осмисленні абстрактних сутностей. Основними владними діями в німецькій мовній картині світу визначено отримання, прагнення влади, що корелює з характеристикою німецької культури як маскулінної, в якій владу можна отримати. Цей висновок підтверджує й вища актуальність особистих джерел влади, порівняно зі структурними, що зафіксовано, наприклад, у внутрішній формі лексеми «Macht». Типовим для німецької лінгвокультури виступає насильство як метод здійснення влади. Інтуїтивне знання про відповідний фрагмент дійсності вказує на використання багатоаспектних можливостей категоризації владних відносин, існування національного архетипного образу влади.

На матеріалі паремій та афоризмів з’ясовано особливості концептуалізації та категоризації владних відносин через виділення 54 когнітивних смислів концепту, які доповнюють основні лексичні значення назви концепту, що може бути враховано при укладанні словників та здійсненні перекладу. Встановлено, що третину змісту концепту ВЛАДА в німецькій лінгвокультурі складає його ядро, решту – семантично різнопланова периферія. У роботі розкрито особливості категоризації влади на прикладі рольової диференціації учасників владних відносин: прототипи суб’єкта влади представлені двома антонімічними образами, а прототипи об’єкта влади категоризуються з позицій результативної реалізації владних відносин.

Перспективними вбачаються вивчення вербалізації концепту ВЛАДА у різних типах дискурсу, а також компаративні дослідження вербалізації концепту в національних картинах світу.