АНГЛІЙСЬКІ ТЕРМІНОЛОГІЧНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ У ТЕКСТАХ З ПРОБЛЕМ ТЕХНОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
АНГЛІЙСЬКІ ТЕРМІНОЛОГІЧНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ У ТЕКСТАХ З ПРОБЛЕМ ТЕХНОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ
Альтернативное Название: АНГЛИЙСКИЕ терминологические словосочетания В тексте ПРОБЛЕМ ТЕХНОГЕННОГО ВЛИЯНИЯ НА ОКРУЖАЮЩЮЮ СРЕДУ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі  обґрунтовано вибір теми, її актуальність і новизну, визначено об’єкт і предмет дослідження, мету і завдання, актуалізовано теоретичну та практичну цінність роботи, перелічено основні методи дослідження, наведено фактологічний матеріал, описано структуру дисертаційної роботи, сформульовано винесені на захист положення.


У першому розділі “Стратегії термінознавства як науки”: досліджено термінознавство як науку в історичному розвитку та на сучасному етапі; проаналізовано події, що впливали на її розвиток і становлення; відображено роль відомих термінологів та основних міжнародних організацій у розвитку термінознавства; розглянуто спільні та відмінні риси термінологічних і нетермінологічних одиниць; досліджено ТС як конструктивний вид терміна та категоріальні особливості ТС як різновиду терміна і різновиду словосполучення загальномовної системи; сформульовано визначення ТС.


Дослідження питань стратегій термінознавства як науки дало змогу зосередитися на актуальних проблемах реалізації трансферу історичного досвіду в сучасному термінознавстві, на основних тенденціях і напрямах діяльності термінологів. Зацікавленість діахронією термінознавчих проблем пояснюється витоками термінологічної науки, адже становлення термінознавства як окремої галузі відбулось саме на початку ХХ ст.


Дослідження термінознавчих праць дало змогу визначити 4 етапи найактивнішої діяльності термінологів: 20–30-ті, 50–60-ті, 70–80-ті, 90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.


Швидкий розвиток термінологічної діяльності в різних країнах світу в 90-х роках і пожвавлення міжнародної співпраці у цій галузі зумовили інтенси­фікацію науково-практичної роботи термінологів, публікацію результатів термінологічних досліджень та укладання термінологічних тлумач­них і перекладних словників, створення банку термінологічних даних, організацію міжнародних термінологічних конгресів. Кінець ХХ – початок ХХІ ст. характеризується активізацією термінологічної роботи в багатьох мовах, запровадженням значної кількості нових термінів, що зумовлено розвитком комп’ютерних технологій, розширенням наукового спілкування за допомогою Інтернету, проникненням автоматизованих систем у найрізноманітніші галузі науки і техніки та зростанням можливостей обробки баз даних. Якщо наприкінці ХХ ст.  термінознавство зосереджувалося на творенні національних терміносистем, то на початку ХХІ ст. простежуємо тенденцію до створення міжнаціональних термінів, зумовлену прагненням до європейської та світової інтеграції, що сприятиме порозумінню фахівців різних країн світу, розв’язанню проблем, передусім, техногенного характеру в умовах глобалізованого світу.


Аналіз праць таких сучасних термінологів, як Т. P. Кияк, Е. Ф. Ско-роходько, В. В. Дубічинський, М. Д. Гінзбург, І. М. Кочан, С. В. Гриньов, В. М. Лейчик, В. Ф. Новодранова, С. Д. Шелов, Л. А. Манерко, Т. Бадіа,  Г. Будін, Х. Галінскі,  Х. Піхт, С. Райт, Дж. Загер, Р. Охлі, Е. Лараз та ін., засвідчив, що сьогодні увагу дослідників привертають як проблеми теоретичних засад термінології, так і проблеми, пов’язані із застосу-ванням результатів теоретичних досліджень у практиці міжнародного спілкування, гармонізації термінологічних систем, поєднанні традиційних та інноваційних процесів їхнього розвитку в умовах глобалізації та інтеграції наукових і виробничих галузей діяльності людини. Сучасні термінологи досліджують когнітивні аспекти у термінознавстві, спрямовані на досягнення міжнаціональних комунікативних цілей, з’ясовують термінологічні універсалії, а також розробляють загальні принципи упорядкування термінології, що має вихід на укладання тлумачних і перекладних галузевих словників, теорію та практику перекладу спеціальних текстів.


Своєрідним ключем до розуміння природи терміна та розв’язання багатьох термінологічних проблем є диференціація термінологічних і нетермінологічних одиниць. У роботі систематизовано та виокремлено ті питання, які дають змогу отримати узагальнені результати на основі порівняльного аналізу відмінностей деяких аспектів термінологічних і нетермінологічних одиниць, пов’язаних, передусім, із особливостями їхнього застосування в англійських текстах з проблем техногенного впливу на довкілля. Проаналізовано їхню участь у побудові висловлювань, значення, понятійної системи, використання, відношення між значеннями і поняттями термінів і слів, потребу в дефініції, формування, умови існування. Доведено, що і слова, і терміни як найменші одиниці загальновживаної чи спеціальної мови, здатні до відтворення, беруть участь у побудові висловлювань. У цьому простежується їхня неминуча подібність і відображається єдність мовних явищ. Однак слугуючи фреймами певних видів дискурсу з різними комунікативним спрямуванням і прагматикою, слова і терміни вирізняються певними розбіжностями. Передусім, слова виражають загальні уявлення або побутові поняття, терміни – спеціальні поняття.  Побутові поняття однорідні з узагальненими поняттями і характеризуються апроксимацією, наближеністю до суті; головною ознакою терміна є конкретизація поняття, проникнення в суть предметів, явищ, процесів.


Головна сфера функціонування слова – побутовий і художній дискурс; головна сфера функціонування терміна – спеціальний дискурс, який ми визначаємо як дискурс, когнітивні та комунікативні цілі якого спрямовані на реалізацію завдань певного фаху. Термін здатний реалізувати термінологічне значення у спеціальному дискурсі та нетермінологічне або частково термінологічне значення – у неспеціальному дискурсі. У термінотворенні беруть участь як учені, фахівці, експерти, так і наукові чи фахові колективи; слова-нетерміни, зазвичай, формуються колективно, у суспільстві, хоча використання слова може стати індивідуальним, особистим. У розробленій таблиці представлено стратегії термінологічних досліджень та їхню прагматику на прикладі порівняльних характеристик термінологічних і нетермінологічних мовних одиниць.


Визначення параметрів компаративного аналізу термінологічних і нетермінологічних одиниць науково-технічного дискурсу та вивчення проблеми їхньої диференціації сприяє розв’язанню питання правомірності зачислення тієї чи іншої лексичної одиниці до термінів, яке є визначальним у лексикографічній роботі та відкриває можливості подальших досліджень лінгвістичних і функціональних особливостей як однокомпонентних термінів, так і термінологічних словосполучень.


Логічним продовженням дослідження диференціації терміно-логічних і нетермінологічних одиниць є визначення спільних та відмінних рис між простим і складним терміном, однокомпонентною термінологічною одиницею і термінологічним словосполученням, місця термінологічного словосполучення у системі мови, його термінологічних і лінгвістичних особливостей як складової частини теорії словосполучень. Аналіз англійських текстів з проблем техногенного впливу на довкілля та застосування елементів квантитативно-статистичного аналізу засвідчив, що термінологічні словосполучення простежуються у 70 % загальної кількості термінів. Обґрунтування необхідності вивчення цієї проблеми базується на усвідомленні подвійної природи об’єкта дослідження як твердження про те, що термінологічні словосполучення володіють ознаками терміна, з одного боку, та ознаками словосполучення – з іншого.       


Оскільки термінологічне словосполучення є різновидом терміна і підпорядковується закономірностям функціонування терміносистеми певної галузі, проаналізовано вимоги до нього, які ґрунтуються на загальнолітературних нормах і на специфіці термінології. Як термін, термінологічне словосполучення відповідає вимогам дотримання норми точного орієнтування на об’єкт та норми системності.


Визначальною для ТС є вимога стислості форми, адже їх утворюють з кількох компонентів-слів. На нашу думку, термін необхідно формувати на основі об’єктивного, чіткого відображення суті поняття, яке він позначає. Найпоширенішими є ТС з дво- і трикомпонентних конструкцій (environmental contaminant, cryogenic absorber, chemical reaction; activated carbo filter, radioactive surface contamination, sulphur acid accumulation,), які становлять, відповідно, 35 і 25 % ТС в англійських текстах із проблем техногенного впливу на довкілля. Проте у подібних текстах використовують і полікомпонентні ТС, до яких належать чотири-, п’яти- і більше-компонентні ТС (wash acid circulation system, effective natural gas refinery system, steady fuel emission sulphur content reduction, high level tar sand recovered sulphur production),  а  їхня частка становить 10%. ТС є елементами терміносистеми і володіють певними системними характеристиками, а їхні зв’язки з іншими термінами системи регулюються логіко-понятійними відносинами.


Оскільки ТС, як і словосполучення загальномовної системи, характеризуються контактністю у практиці спілкування, можна стверджувати про певний ступінь сталості відтворюваних словосполучень залежно від частотності їхнього використання. Досліджено, що ТС семантично близькі до вільних словосполучень: їхні значення (як і значення вільних словосполучень) дорівнюють сумі значень їхніх частин. Однак результат цієї суми є семантично нероздільним і цілісним, що дає змогу зачислити їх до класу сталих словосполучень, найяскравішим виразником яких є фразеологізми. Семантично ТС розташовуються між вільними та фразеологічними словосполученнями. На відміну від фразеологізмів, які функціонують як цілісність на рівні словосполучення, ТС функціонують як окремі  компоненти у складі словосполучень.


За результатами виконаного у першому розділі дисертаційного дослідження cформульовано визначення ТС, під яким розуміємо складний термін, котрий виражає поняття певної галузі знань або фахової діяльності, репрезентований сталим прийменниковим чи безприйменниковим словосполученням і складається із стрижня та залежних компонентів. ТС відповідає вимогам дотримання норм точного орієнтування на об’єкт, стислості форми та системності, характеризується вмотивованістю, тенденцією до моносемії в межах своєї терміносистеми, відсутністю експресії, стилістичною нейтральністю, оптимальним рівнем інтернаціоналізації, визначенням понятійно-семантичного смислу в дефініції. ТС функціонує як цілісна семантична одиниця за одночасного збереження значень його компонентів.


Отже, вивчення стратегій термінознавства зумовило розуміння терміна як лінгвістичного явища, яке, з одного боку, дає змогу розмежовувати наукові дисципліни, а з іншого – слугує сполучною ланкою у процесі трансферу знань термінологів різних поколінь, націй, напрямів і шкіл. Здійснений аналіз ключових проблем сприяв поглибленню усвідомлення нероздільності теоретичних спостережень і практичної реалізації їхніх результатів як у плані дослідження термінологічних одиниць загалом, так і їхнього різновиду – ТС. 


Другий розділ “Термінологічне словосполучення як один із продуктивних компонентів структури англомовних науково-технічних текстів” присвячено дослідженню природи ТС, його структурних особливостей та семантичної диференціації. Значну увагу відведено вивченню проблем термінотворення і вторинної  деривації ТС, його синтаксичних і семантичних різновидів.


Науково-технічним текстам притаманні прийменникові (hуdrogen sulphate of sodium, fraction of total mass) та безприйменникові (finе dispersed powder, wаtеr соoling towеr, sulphur rесоvеrу рlant) ТС. Безприйменникові структури широко використовуються в англійських науково-технічних текстах, а джерела різноманітних атрибутивних відношень між субстантивними компонентами ТС, як різновиду словосполучення загальномовної системи, сягають середньоанглійського періоду, коли іменник у загальному відмінку виконував функції препозитивного означення. Саме воно й викликає особливе зацікавлення.


Вивчаючи існуючі погляди щодо статусу цієї лінгвістичної структури та запропоновані в теоретичних дослідженнях варіанти визнання її словосполученням, іменною фразою, складним словом чи номінативним біномом, інкорпорованим властивостями складних слів і словосполучень, вважаємо за доцільне визнати її саме термінологічним словосполученням. Така ідентифікація дає змогу бути послідовними у визначенні як двокомпонентних, так і три- та полікомпонентних структур, які, безперечно, не можна вважати складними словами чи номінативними біномами. ТС не варто ідентифікувати як іменну фразу. Остання функціонує як єдина семантична структура, тоді як ТС властива семантична цілісність суми семантичних значень усіх його компонентів.


Стосовно категоріального статусу атрибутивного компонента, у випадку двокомпонентного безприйменникового терміна, чи атрибутивного ланцюжка, у випадку три- та полікомпонентного, вважаємо, що загалом вони набувають субстантивності, поєднуючи значення якісності та предметності. За своєю природою безприйменникове ТС, що складається зі стрижня та атрибутивного ланцюжка, вираженого іменниками,  цілком заслуговує на статус субстантивного полікомпонентного ТС.


На матеріалі текстів з проблем техногенного впливу на довкілля розроблено моделі утворення ТС та проаналізовано такі методи утворення науково-технічних термінів у мові техногенних галузей, як  використання та модифікація існуючих ресурсів і створення нового лінгвістичного інструментарію. За нашими спостереженнями, типовими видами використання і модифікації термінів, існуючих у науково-технічних текстах з проблем техногенного впливу на довкілля, є афіксація (drain  –  drainage, , humid  –  humidity, , press  –  pressure), об’єднання окремих слів у складні (rock-type, weather-resisting), утворення ТС (rock-type soil, weather-resisting pipe; rock-type soil foundation, weather-resisting pipe), конверсія (supply (n,v), load (n,v), design(n,v), site (n,v), pile (n,v)) та компресія, тобто скорочення назви шляхом абревіації (flexible manufacturing  –  FM, adjacent channel  –  AC, temperature coefficient of capacitance –  TCC), акронімії (amplifire – amp, variable – var), dimention – dim, degree – deg), урізання (ultraviolet – UV, transmultiplexer – TMUX, clinometer – CLN) тощо.


Дослідження термінотворення засвідчує, що частина наукової терміносистеми залишається незмінною, однак технічна термінологія не є постійною за формою і способом існування, оскільки змінюються матеріали, методи виробництва, дизайн тощо. У цьому процесі провідну роль відіграє антропологічний чинник. Кваліфікація та знання фахівців, причетних до термінотворення, мають особливе значення для їхньої успішної діяльності й перебувають у прямо пропорційній залежності від неї.


На основі аналізу запропоновано конкретні рекомендації термінологам і фахівцям щодо забезпечення успішної комунікації та взаєморозуміння. Поєднання рекомендацій і результатів аналізу може стати основою планування термінологічної роботи галузей техногенного впливу на довкілля.


Досліджено також семантичну та синтаксичну вторинну деривацію термінологічних структур. Зміст дериваційного процесу через семантичне переосмислення зводиться до певного семантичного нарощування. Будь-яке похідне слово є не лише сумою вихідних основ. Очевидно, нова семантична якість має певне переносне значення, а, отже, основою семантичної деривації слугує метафора.


До синтаксичної вторинної деривації належить, передусім, спосіб утворення полікомпонентних субстантивних ТС за допомогою збільшення кількості компонентів їхніх атрибутивних ланцюжків (process treatment process water treatment process waste water treatment process). Динаміка утворення складних термінів додаванням означень, виражених іменниками, до їхніх стрижнів засвідчує, що зі зміною форми терміна через синтаксичну деривацію звужується та конкретизується його семантичне значення. Очевидно, що і семантичний, і синтаксичний дериваційні процеси завершуються утворенням похідної одиниці, яка стає семантично завершеною лише тоді, коли визначається її місце в системі мови і вона взаємодіє з іншими термінологічними одиницями, створюючи численні парадигматичні та синтагматичні асоціації. Розроблена схема дериваційного дерева складного терміна ілюструє функціонування вторинної семантичної деривації на прикладі утворення ТС шляхом конкретизації значення стрижня терміна під впливом значення атрибутивного елемента.


Застосовуючи основні принципи диференціації структурних особливостей ТС (вид сполучуваності компонентів, тип граматичного зв’язку між ними, граматична категорія стрижня, вид синтаксичної структури) здійснено диференціацію словосполучень на: прийменникові, безприйменникові; прості, складні, комбіновані; іменникові, дієслівні, прикметникові, дієприкметникові та дієприслівникові. Проаналізовано також моделі: лінійної структури з прийменниками (application of hypsochromic shift), лінійної структури без прийменників (gamma irradiation), нелінійної структури з прийменниками (improvement in gas system for sulphuric acid plant), нелінійної структури без прийменників (dust and fume removal process). Виконане дослідження сприяє деталізації, та систематизації показників структурних характеристик термінологічних словосполучень для забезпечення основи подальшого вивчення їхнього внутрішнього потенціалу.


Семантичну класифікацію ТС науково-технічних текстів з проблем техногенного впливу на довкілля здійснено на основі аналізу стрижнів словосполучень, виражених іменниками, та атрибутивних ланцюжків, виражених як іменниками, так і прикметниками. Досліджено також семантичні значення ТС як цілісних номінативних одиниць, які вони набувають унаслідок взаємовпливу значень складових компонентів і які реалізуються лише в конкретному контексті; проаналізовано класи ТС: терміни-категорії, загальнонаукові, загальнотехнічні та міжгалузеві ТС. Здійснений аналіз сприяє систематизації результатів вивчення значень елементів ТС, їхньому взаємозв’язку і взаємозумовленості та усвідомленню неможливості лексичного розчленування мовних одиниць.


Отже, виконана робота допомогла розширити знання про термін та його мовну природу, зумовила розуміння взаємозв’язку термінознавчих та лінгвістичних досліджень, а також необхідність об’єднання зусиль фахівців і термінологів у розв’язанні багатьох термінознавчих питань, зокрема тих, що стосуються термінотворення, яке неминуче супроводжує розвиток науки та виробництва.


У третьому розділі “Функціональність термінологічних словосполучень в англомовних науково-технічних текстах з проблем техногенного впливу на довкілля” проаналізовано особливості фреймової організації науково-технічних текстів, їхнє місце в системі функціональних стилів, досліджено питання контексту як фрагмента тексту для реалізації значення терміна, визначено прагматичні функції ТС та їхню роль у маркованості англійських науково-технічних текстів.


Досліджуючи фреймову організацію англійських науково-технічних текстів з проблем техногенного впливу на довкілля, з’ясовано поняття “текст” та його корелятивні зв’язки з поняттям “дискурс”, що сприяє дещо повнішому розумінню прагматики тексту та визначенню місця науково-технічного тексту в лінгвістичній моделі “текст–дискурс”. Доведено, що текст – обємна комунікативна одиниця, побудована за правилами, закріпленими в системі мови й покладеними в основу схем чи моделей текстів різної типології. Перетворення моделей текстів на конкретні твори відбувається в процесі мовленнєвої діяльності і становить його головний зміст та одну з базових цілей. Відповідність сприйняття текстів забезпечується не лише мовними одиницями та їхнім поєднанням, а й необхідним обсягом знань і комунікативною спрямованістю.


На основі аналізу різноманітних науково-технічних текстів здійснено їхню диференціацію за функціональними та видовими ознаками, сформульовано визначення науково-технічного тексту з проблем техногенного впливу на довкілля як різновиду науково-технічного тексту. З одного боку його можна класифікувати як цілісну чітко організовану комунікативну одиницю, побудовану за правилами утворення текстів, закріпленими в загальній системі мови, з інваріантним характером узуальної моделі текстів гнучкого типу, котра є аналогом та результатом процесу мовленнєвої діяльності фахівців техногенної сфери. З іншого боку, його можна характеризувати як певну функціональну систему з притаманною їй сукупністю елементів (фреймів) композиційної структури та лексико-синтаксичної організації, об’єднаних загальною функціональною спрямованістю на виконання комунікативних завдань і трансферу інформації як екологічного, так і виробничого характеру. До структурних одиниць фреймової організації текстів цього типу належать заголовкові фрейми, інтродуктивні комунікативні фрейми, основні комунікативні фрейми, кінцеві фрейми та фрейми наукового апарату. Використання спеціальних термінів створює особливе тло, яке вирізняє науково-технічні тексти різних галузей. Важливе значення серед структурних одиниць фреймової організації текстів цього типу мають ТС, а серед них, передусім, безприйменникові субстантивні ТС, реалізація потенціалу яких сприяє високій інформативності науково-технічних текстів за мінімальних затрат використаних у них мовних засобів (hydrogen fluoride damage, gas purification system, energy flow increase resistance).


Особливим фрагментом тексту, який забезпечує умови реалізації значення термінологічної одиниці, є контекст. Проаналізовано коло питань, пов’язаних з контекстом терміна в науково-технічному тексті, який налагоджує зв’язок між терміном і галуззю його використання та  визначає, деякою мірою, структуру тексту загалом. Вважаємо, що в контексті необхідними є одиниці, які містять інформацію про загальне ціле; структурною одиницею тексту, яка дає змогу виявити властивості, пов’язані з завданнями як комунікації, так і моделювання, слугує контекст терміна у тексті. Використовуючи метод математичного моделювання, обґрунтовуємо формулу визначення контексту терміна:


Kt = T : Nt,


де Кt – контекст; Nt кількість термінологічних одиниць у тексті; T – текст .


Звідси отримуємо і формулу для визначення тексту: Т = Кt • Nt, що (з урахуванням певних похибок) сприяє можливості його моделювання як складової процесу ефективного текстотворення. Розрізняємо лінгвістичний та екстралінгвістичний, експліцитний та імпліцитний, асоціативний, експлікативний та означальний види контекстів.


Отож, для забезпечення ефективності функціонування контексту необхідно створити максимально чіткий, завершений образ поняття, за яким термінолог матиме змогу розпізнавати його під час повторного використання у відповідній галузі. Вважаємо, що для термінолога  контекст є ключем до поняття – наріжного каменя термінологічної роботи, яка поєднує три основні елементи – термін, поняття та галузь використання.


Використання полікомпонентних ТС є опти­мальним способом насиченості науково-технічного тексту інформацією. ТС здатні до синтаксичного розширення за рахунок додаткових модифікаторів до стрижня термінологічного словосполучення, до ад’юнктів, до словосполучення загалом. Зі збільшенням інформаційної місткості ці словосполучення залишаються засобами компактного й докладного опису дійсності.


Інформаційну місткість ТС значною мірою зумовлено семантикою його субстантивних компонентів. Як засвідчили наші дослідження, зі збільшенням кількості елементів атрибутивних ланцюжків збільшується об’єм понятійного смислу, а також й обсяг інформації, яку експлікують полікомпонентні ТС. Володіючи високим ступенем компресії, номінативності та інформативності, вони беруть участь у реалізації таких стильових рис науково-технічних текстів, як стислість, номінативність, інформаційна насиченість.


ТС несуть значне прагматичне навантаження, фігуруючи у заголовках досліджуваних текстів. Дослідження засвідчує, що заголовки, представлені ТС, привертають увагу читача-фахівця своєю багатозначністю, комунікативною насиченістю і пов’язаною з цим завуальованістю викладу, а також  виконують функцію суб’єкта, предикатом щодо якого слугує текст.


Заголовкові фрейми та їхні стрижні можна диференціювати з погляду семантики за назвами процесу чи об’єкта, станом речовин, описом структури, методом дослідження.  ТС-заголовки, які виражають назви процесів, становлять найбільшу частку (35 %) серед усіх інших видів (Frash Sulphur Removal. The Numerous Difficulties in Ore Mining Practice. The Environment Improvements  of the Baltic Sea Area. Progress in Sulfur Recovering efficiency).


Зафіксовано такі прагматичні типи висловлювань проаналізованих заголовків, як повідомлення, попередження, загроза, спонукання, несхвалення. Виявлено, що повідомлення становлять найбільшу частку (35 %) серед  інших прагматичних типів висловлювань (Production Capacity Growth Set to Continue. New Sulphuric Acid Production under Study. Prices Come Under Pressure. Coal Export Continue Upward).


Аналіз функціональності ТС у досліджуваних науково-технічних текстах з проблем техногенного впливу на довкілля дає змогу всебічно вивчити їхні лінгвопрагматичні особливості та отримати повнішу картину щодо об’єкта дослідження, що засвідчило не лише його теоретичний, а й практичний доробок та дозволило отримати конкретні результати і визначити основні шляхи реалізації цих результатів у навчально-методичній та науково-практичній діяльності, сформулювати рекомендації для подальшої діяльності термінологів та  фахівців як у царині термінознавства, так і у сфері техногенного впливу на довкілля, окреслити перспективи цієї діяльності на лінгвістичному рівні в умовах розвитку інформаційних технологій та інтеграційних процесів у наукових і виробничих галузях сучасного світу.  


 


ВИСНОВКИ


Виконане дослідження дало змогу вивчити можливості англійської мови для вдосконалення її термінологічного апарату, визначити місце термінологічних словосполучень серед одиниць їхньої мовної системи, проаналізувати  інтернаціональні елементи і доцільність їхнього використання іншими мовами в умовах інтеграції та глобалізації світу, розробити і запропонувати рекомендації щодо виходу теоретичних даних у практиктичну діяльність (зокрема, у викладання термінознавства у ВНЗ, у тому числі і з допомогою комп’ютерних технологій), лексикографічну практику, роботу зі стандартизації термінологічних одиниць і діяльність української термінологічної школи техногенних галузей зі створення міжнародного банку даних. У роботі розроблено також стратегії термінологічних досліджень, що сприяє вдосконаленню фахового навчання, яке належить до стратегічно важливих дидактичних концепцій викладання іноземних мов у ВНЗ.


Аналіз терміносистеми техногенного впливу на довкілля ґрунтувався, передусім, на законах загального термінознавства, а принциповим положенням стало узагальнення досвіду дослідників та наукових шкіл, пошуки універсальних завдань і шляхів їхнього розв’язання, систематизація знань про розвиток термінології та періодизації діяльності відомих термінологів, визначення параметрів, спільних для терміносистем різних галузей, і вивчення особливостей науково-технічної мови техногенної сфери, дотримання принципів послідовності та логічності у виборі термінологічного апарату дослідження, виконанні кількісних підрахунків і створенні схем.


Визначено, що ТС становлять 70 % загальної кількості термінологічних одиниць в  англійських текстах з проблем техногенного впливу на довкілля. Вони є продуктивними елементами термінологічної системи і володіють системними характеристиками техногенної сфери, а їхні зв’язки з іншими термінами системи регулюються логіко-понятійними відношеннями. Поширеними є термінологічні словосполучення з дво- та трикомпонентних конструкцій. ТС властиві цілісна структура, наголошення кожного компонента і збереження його самостійного лексичного значення. Семантично ТС посідають проміжне місце між вільними та фразеологічними словосполученнями і, на відміну від фразеологізмів, які функціонують як один компонент на рівні словосполучення та як окремі компоненти в складі словосполучення, їхня семантична цілісність завжди є сумою семантичних значень усіх компонентів.


Випрацьовано рекомендації щодо діяльності термінологів, передусім, акцентовано увагу на ролі антропологічного чинника в утворенні термінів і прямо пропорційній залежності успіху даного процесу від рівня знань і кваліфікації термінологів, що може слугувати принциповою основою планування термінотворення різних галузей науки й техніки. Запропоновані моделі ТС можна використовувати для утворення нових полікомпонентних термінів, що сприятиме системності й перед­бачуваності в термінологічній роботі для забезпечення успішної комунікації та взаєморозуміння між фахівцями.


Вивчення проблеми деривації сприяло з’ясуванню способів паралельних синтагматичних розгортань вихідних символів і закономірностей їхніх можливих перетворень, що дало змогу визначити основу для протиставлення твірних одиниць похідним, джерел деривації – їхнім результатам, дослідити семантичні наслідки цих операцій та, зрештою, створити схему дериваційного дерева як візуальний зразок процесів термінотворення, зручний для використання у навчальних цілях. Отож у прикладному значенні результати дослідження проблеми деривації можна використати для вдосконалення процесу навчання термінології, передусім під час викладання іноземної мови за фахом.


Результати дослідження структурних особливостей ТС дають підстави стверджувати, що існування різноманітних граматичних моделей ТС зумовлене, здебільшого, їхньою участю у професійній комунікації, яка сприяє реалізації різних граматичних форм і категорій, властивих цим одиницям мови. Створені в процесі здійснення диференціації структурних зв’язків між стрижневими і залежними компонентами та аналізу граматичного зв’язку між ними, виду сполучуваності компонентів і типу їхніх граматичних категорій схеми структурних моделей ТС можна використовувати у навчальних цілях і в термінологічній діяльності. Результати дослідження також слугуватимуть основою створення зразків моделей термінів для підвищення ефективності роботи зі стандартизації нових термінологічних одиниць.


Визначення семантичних типів ТС на основі аналізу семантики стрижнів ТС, виражених іменниками, та атрибутивних ланцюжків, виражених іменниками і прикметниками, а також здійснення семантичної класифікації, основним критерієм якої стала ознака співвіднесеності денотативного та сигніфікативного значень компонентів,  сприяє систематизації процесу вивчення елементів термінологічних словосполучень, розумінню їхнього взаємозв’язку та взаємозумовленості, створює основу для ґрунтовного дослідження проблеми диференціації термінологічних і нетермінологічних одиниць, яка неминуче постає перед термінологами під час роботи над укладанням галузевих словників.


Особливе місце у фреймовій організації текстів з проблем техногенного впливу на довкілля займають безприйменникові субстантивні ТС, реалізація потенціалу яких сприяє підвищенню інформативності змісту за мінімальних затрат мовних засобів, а реалізація значень ТС відбувається лише у певному контексті, який допомагає розпізнавати точне значення і тип терміна спеціальної галузі та рівень співвіднесеності терміна з іншою галуззю. Оскільки ТС, з одного боку, характеризуються тенденцією до розширення структури з метою підвищення їхньої інформаційної місткості, а з іншого – мають високий ступінь компресії, номінативності й інформативності, вони відіграють вагому роль у реалізації відповідних стильових рис науково-технічних текстів, зокрема, таких як стислість, номінативність, інформаційна насиченість.


Вивчення особливостей природи, деривації, структури, семантики, функціонування ТС в англійських науково-технічних текстах з проблем техногенного впливу на довкілля сприяє розширенню лінгвістичних досліджень науково-технічного стилю як елемента системи функціональних стилів і підтверджує його право на існування в цій системі. Результати багатоаспектного аналізу термінологічних словосполучень можна використати в дослідженні словосполучень інших структурних типів у різних функціональних системах, визначенні напрямів термінологічної та лексикографічної діяльності, вивченні засобів економії сучасної англійської науково-технічної мови на морфологічному і синтаксичному рівнях.    


 


Словник, представлений у додатку до дисертації, може слугувати основою укладання ґрунтовного словника техногенних термінів і галузевих словників техногенної сфери, зокрема словника термінів охорони довкілля. Ілюстративний матеріал, таблиці та рисунки доцільно використо­вувати під час викладання фахової англійської мови, для укладання перекладних і тлумачних термінологічних словників як з навчальною метою, так і для повсякденної роботи і міжнародної співпраці фахівців, науковців, термінологів та перекладачів.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины