ЖІНОЧЕ НАСЕЛЕННЯ РЕҐІОНУ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ (НА МАТЕРІАЛАХ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність, мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Науково-теоретичні основи дослідження суспільно-географічних аспектів жіночого населення” розглянуто місце категорії “жіноче населення” у СГ, запропоновано авторське трактування цієї дефініції, здійснено періодизацію історії суспільно-географічного вивчення ЖН. Подано методологію та методику досліджень ЖН як структурного елемента демографічної системи реґіону та проаналізовано низку чинників, виділених за територіальним охопленням, які мають вплив на формування та територіальну організацію (ТО) ЖН.

Оскільки СГ з огляду на антропоцентризм досліджень у центр вивчення ставить людину, сукупність людей ― населення, логічно, що однією із її основних складових є географія населення (демогеографія), важливою підсистемою якої є ЖН. З огляду на це в даній роботі звернено увагу на територіальні закономірності формування, розміщення і розвитку ЖН у конкретному суспільно-географічному середовищі. Вивчаються причинні залежності між кількістю ЖН, його віковою та соціальною структурою, репродуктивною мотивацією та діяльністю, формуванням і використанням жіночої робочої сили, а також розселенням у зв’язку з особливостями господарства і природного середовища.

Одним із основних методологічних прийомів у географії є просторова структуризація, або таксонування. Одним з найпоширеніших таксонів є реґіон. Багатозначний термін “реґіон” вживається для позначення таксонів, що зіставляються,  але  належать до різних систем таксонування; для позначення будь-яких територій, що розглядаються в дослідженні; для позначення територіальних одиниць певного класу в конкретній системі таксонування. В нашому дослідженні реґіоном виступає Львівська область ― територія, обмежена адміністративними кордонами.

ЖН як структурний елемент демографічної системи реґіону характеризується низкою особливостей, серед яких, наприклад, вроджені і набуті демографічні ознаки, специфіка взаємопов’язаних трьох видів руху ЖН (природного, механічного та соціального) тощо, а також особливостями структури (наприклад, за демографічним,  шлюбним станом, за ставленням до праці).

Демогеографія охоплює широке коло проблем ЖН: вивчає реґіональні відмінності його демографічних характеристик, інтенсивності й структури міґрації; соціального та етнічного складу; розміщення жіночої робочої сили, її використання й галузеву структуру; щільність і характер розселення; реґіональні відмінності у способі життя, культурі, побуті, трудових навичках.

Тому ЖН трактується нами як сукупне поняття, як складова частина демографічної системи, специфічні риси якої пов’язані з біологічною будовою й реалізацією репродуктивної функції, а також як складова демогеографічної системи, характерні риси якої пов’язані з територіальними відмінностями.

Замість термінів “дослідження жіночих проблем”, “феміністичні дослідження” дедалі частіше як синонім застосовується термін “ґендерні дослідження”. Останній охоплює не лише фемінність, а й маскулінність, що дає йому перевагу при використанні. Адже, саме “замаскованість” маскулінності не дає змоги зрозуміти ґендерні проблеми до кінця, а отже, й розв’язати їх. Коли йдеться про ґендерні відмінності, то маються на увазі усереднені відмінні особливості, якими наділені жінки й чоловіки. Хоча усереднені відмінності можуть стосуватися багатьох характеристик, цей поділ виявляє значно більшу подібність між жінками й чоловіками і значно більшу варіативність серед чоловіків і жінок. З огляду на це в дослідженні застосовується ґендерний аналіз.

На основі здійснених наукових пошуків ми виділили такі періоди в історії суспільно–географічних досліджень ЖН: нагромадження демографічної статистики (до середини ХІХ ст.); формування інформаційної бази в рамках статистичної науки та розгортання соціально-економіко–географічних досліджень (середина ХІХ – початок ХХ ст.); вивчення проблем ЖН у руслі радянської ідеології (структуризація у вивченні населення відбувалася як за демографічними, так і за недемографічними ознаками (рівень здоров’я, зайнятість, громадська й політична активність тощо), а також з огляду на зниження рівня народжуваності (друга половина ХХ ст.); всебічне вивчення ЖН у контексті глобальних тенденцій: зниження народжуваності, демографічне старіння населення, розгортання ґендерної політики, здійснення політики сталого розвитку.

Ми класифікували чинники ТО ЖН реґіону. Так, увесь спектр чинників, які впливають на формування та ТО ЖН реґіону пропонуємо розділяти за територіальним охопленням: загальнодержавні, реґіональні, локальні. Не можна не брати до уваги глобального рівня. Глобальні чинники діють у глобальному середовищі і є зовнішніми стосовно конкретної держави (позадержавними). У цьому зв’язку можна виділити такі підгрупи глобальних чинників: геодемографічні, геоекономічні, геокультурні. Вирізняти з-поміж них найвпливовіші, на нашу думку, недоречно оскільки на сучасному етапі має місце їх емерджентний вплив, хоча поза сумнівом основні демографічні тенденції в реґіоні відбуваються в руслі загальноєвропейських та й загальносвітових демографічних тенденцій. Загальнодержавні чинники мають вплив на формування та ТО ЖН в усіх реґіонах країни. До них можна віднести правові, інформаційні, соціальні, економічні та політичні. Реґіональні чинники формування та ТО ЖН діють у межах конкретного реґіону і часто є основою для формування реґіональної ідентичності і самоусвідомлення населення. Виявлено, що у Львівській області особливо яскраво простежується вплив історико-географічного та етнонаціонального чинників. Локальні чинники визначають формування та ТО ЖН області на найнижчому рівні ― на рівні населених пунктів, виробничих колективів, родин. Вплив їх може суттєво відрізнятися у різних частинах реґіону, однак лише на локальному рівні можна виявити чимало закономірностей, які нівелюються на рівні адміністративних районів чи області загалом.

У другому розділі “Демогеографічна характеристика жіночого населення Львівської області” відображено динаміку кількості ЖН Львівщини впродовж 47-ми років; проаналізовано зміну основних компонентів жіночого демовідтворення, з урахуванням спеціальних коефіцієнтів; висвітлено сучасні репродуктивні мотивації ЖН, його міґраційну активність, виявлено зміни в шлюбно-сімейній структурі ЖН.