СУЧАСНА ЕКЗОМОРФОДИНАМІКА УКРАЇНСЬКИХ ФЛІШОВИХ КАРПАТ



Название:
СУЧАСНА ЕКЗОМОРФОДИНАМІКА УКРАЇНСЬКИХ ФЛІШОВИХ КАРПАТ
Альтернативное Название: СОВРЕМЕННАЯ ЕКЗОМОРФОДИНАМИКА УКРАИНСКИХ флишовЫх КАРПАТ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У першому розділі Науково-методологічні засади дослідження екзоморфодинаміки Карпат розкрито змiст основних підходів, термiнiв i понять теорiї екзоморфодинамiки, узагальнено досвiд вивчення сучасних екзогенних геоморфологічних процесiв (СЕГП) в Українських флiшових Карпатах та висвітлено методику проведеного дослідження.


Екзоморфодинаміка є складовою динамічної геоморфології та має свій науково-понятійний апарат, який дає змогу проводити дослідження як на теоретичному, так і на прикладному рівні. Теоретичною складовою екзоморфодинаміки виступають досягнення кліматичної, інженерної, екологічної геоморфології та інженерної (фізичної) геології, а головним методологічним принципом є системний підхід.


Предметом екзоморфодинамічних досліджень є сучасні та давні екзогенні геоморфологічні процеси, які за фізичною сутністю відрізняються від інших процесів рельєфоутворення – ендогенних, космогенних, техногенних.


До визначення категорії “сучасності” екзогенних геоморфологічних процесів застосовано діахронний підхід, який передбачає встановлення нижньої часової межі за принципом просторово-часових співвідношень форм рельєфу і рельєутворювальних процесів і дає змогу поділити сучасні екзогенні геоморфологічні процеси за тривалістю на постійні, періодичні та епізодичні, а за інтенсивністю – на активні і стабілізовані. Епізодичні та періодичні процеси, які мають інтенсивність у кілька десятків разів вищу від середньої інтенсивності постійних процесів, віднесено до групи екстремальних.


Окрім таких загальноприйнятих понять і категорій як спектр, тривалість, інтенсивність, активність, сукцесії процесів в екзоморфодинамічному аналізі доцільно використовувати поняття морфодинамічного комплексу (МДК), який об’єднує динамічні форми рельєфу з характерним спектром сучасних процесів, та екзогенної морфодинамічної системи (МДС), яка складається з об’єднаних низхідною гілкою літопотоку морфодинамічних комплексів. Такий підхід дав змогу здійснити просторово-часовий аналіз СЕГП, конкретизувати такі поняття як функціонування, динаміка, розвиток екзоморфодинамічних систем Українських флішових Карпат.


Завдяки використанню методологічних надбань інженерної та еколо­гічної геоморфології дало можливість чітко окреслити поняття екзоморфодинамічної стійкості, небезпеки, захищеності; екзоморфодинамічного ризику і прогнозу, які є ключовими в обґрунтуванні системи екзоморфодинамічного моніторингу.


Аналіз результатів проведених раніше досліджень екзогенних процесів в Українських Карпатах показав, що вони тісно пов’язані із практикою господарського освоєння регіону. Українськi флішові Карпати належать до одного з найбiльш вивчених регiонiв України у екзодинамiчному аспекті. Проте, при значній кількості публікацій (Romer, 1899, 1904; Sawicki, 1917; Swiderski, 1932, 1937; Соколовський, 1954; Онуфрiєнко, 1955; Курiлов, 1955; Красуцька, 1958; Перехрест, Кочубей, Печковська, 1971; Цись 1964, 1967, 1968; Стадницький, 1964, 1970, 1975; Скварчевська, 1956, 1967; Лящук, 1963; Єрмоленко, 1963; Міллер, 1963; Кравчук, 1967, 1982, 1984, 2005; Болюх, 1970; Сливка, 1971, 1974; Чалик, 1974; Кожуріна, 1967; Логвинов, Раевский, Айзенберг, 1973; Пасулько, 1967; Бефани, Бефани, Вишневский и др., 1967; Дяков, 1970; Чубатий, 1984; Ананьев, 1977, 1980, 1985; Хомин, 1988, 1992; Стойко, Третяк, 1978; Палiєнко, Жуков, 1983; Палiєнко, 1989, 1999; Кожурiна, Лукасевич, Новосельський, Дорфман, 1972; Третяк, Демедюк, Каганов, 1981; Голояд, 1994; Рудько, 1991, 1996; Рудько, Адаменко, 1995; Адаменко, 1996; Адаменко, Рудько, Ковальчук, 2000; Голояд, Бойчук, 2001; Рудько, Кравчук, 2002; Ковальчук, 1987, 1997, 2003; Дубіс, 1995; Дячук, Сусідко, 1999; Сусідко, Лук’янець, 1999; Ободовський, Гребінь та ін., 1999; Дячук, Сусідко, 1999; Ободовський, Гребінь та ін., 1999; Мельник, 1999; Гошовський, Рудько, Преснер, 2002; та ін.) вiдсутня регiональна класифiкацiя СЕГП, не виявлено механiзмів виникнення i розвитку багатьох процесiв, недостатньо висвiтлено взаємозв’язки мiж окремими процесами, не встановлено закономірностей просторово-часового розподiлу процесів.


Власне на цих питаннях акцентовано увагу в дисертаційному дослідженні; автор здійснив його використовуючи методи польового картографування СЕГП, дешифрування космічних та аерознімків, польового експерименту, стаціонарних спостережень за процесами, кількісної оцінки інтенсивності процесів, порівняльного географічного аналізу, а також аналізу екзоморфодинамічних систем з використанням технологій ГІС.


У другому розділі Особливості рельєфу Українських флішових Карпат відзначено характерні риси морфоструструктури регіону, проаналізовано екзоморфодинамічні властивості флішових порід, обґрунтовано схему геоморфологічної регіоналізації, подано детальну характеристику геоморфологічної будови ділянок стаціонарних досліджень.


Успадкована від доорогенного періоду поздовжня структурно-літологічна зональність зумовила характерну для флішових Карпат поздовжню морфоструктурну зональність. Скибова, Кросненська і Внутрішня флішова морфоструктурні зони з виразно відмінними рисами рельєфу та спектрами рельєфоутворювальних процесів є головними морфоструктурними складовими флішових Карпат у межах України.


Підпорядкованість рельєфу складчасто-покривній тектоніці в орогенний період призвела до формування специфічної для флішових Карпат морфоструктурної організації. В межах морфоструктурних зон наявні гірські групи, пасма, ізоклінальні хребти, повздовжні улоговини, окремі масиви і котловини, конформні тектонічним покривам, складкам, лускам, відторженцям, вікнам, олістостромам тощо.


Безпосередній вплив суміжних з флішовими Карпатами структур, виражений у різноамплітудних горизонтальних і вертикальних рухах земної кори та міграції складчастості, призвів до закономірного зростання висоти та енергії рельєфу вздовж простягання Українських флішових Карпат з північного заходу на південний схід.


Літологічні особливості, зокрема такі властивості флішового комплексу як верствуватість, чергування пісковикових та аргіліто-алевролітових верств, експонованість стосовно земної поверхні, пластичність, текстура та тріщинуватість порід визначили просторову неоднорідність процесів вивітрюванння та вибіркової денудації. За співвідношенням пісковикових і аргіліто-алевролітових пластів у будові товщ флішової формації виділено три типи корінних відкладів різної стійкості щодо денудації: стійкі, середньостійкі, слабкостійкі. Літологічний чинник відобразився на характері розчленування та енергії рельєфу, формуванні кори вивітрювання, розвитку різних типів літоморфоструктур, серед яких в Українських Карпатах виділено полонинський, східнобескидський, верховинський, горганський типи.


Регіональний аналіз рельефу Українських флішових Карпат на фоні всієї Карпатської гірської споруди дав змогу віднести досліджувану територію до геоморфологічної підпровінції Зовнішніх Карпат провінції Східних Карпат. У межах України цю підпровінцію поділено на три геоморфологічні області: Скибову, Вододільно-Верховинську, Полонинсько-Чорногірську, у складі яких виділено 10 геоморфологічних підобластей і 24 геоморфологічні райони.


Обґрунтовано необхідність виділення перехідних геоморфологічних регіонів: Покутсько-Берегометських Карпат (між Зовнішніми Карпатами і Передкарпаттям) та Березне-Ліпчанської улоговини, Стрімчакових гір і Рахівських гір (між Зонішніми і Внутрішніми Карпатами). До них приурочена максимальна концентрація СЕГП, вони виступають важливими екотонами. Регіональні геоморфологічні одиниці утворють каркас просторового екзоморфодинамічного аналізу.


Детальні геоморфологічні дослідження на тестових ділянках показали, що структурно-літологічні умови флішових Карпат є визначальними у розвитку форм та елементів рельєфу на локальному рівні, а ландшафтно-кліматичні чинники зумовлюють різноманіття та інтенсивність СЕГП.


У третьому розділі Типологічний аналіз сучасних екзогенних геоморфологічних процесів обґрунтовано регіональну класифікацію процесів, розкрито умови, причини та механізми їх виникнення і розвитку.


 


Запропонована класифікація дала змогу типізувати СЕГП Карпат за такими критеріями: генезисом, місцем прояву, часом прояву, рельєфоутворювальним ефектом, екологічними наслідками, чинниками і агентами, механізмом розвитку (рис. 1).

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины