Шляхи реалізації аспектуальної семантики в сучасній німецькій мові

Краткое содержание

Розділ 1. “Аспектуальність у німецькомовних текстах”. Аспектуальність − універсалія, яка, крім загальномовних ознак, містить також елементи, специфічні для певної мови або групи споріднених мов. У німецькій мові в ролі морфологічного ядра аспектуальності виступає дієслівна лексика, насамперед тому, що від неї залежить актуалізація аспектуальної семантики граматичних форм і конструкцій.

Однією з ознак аспектуальності є лімітативність. Лімітативність становить одну із постійних актуалізаційних ознак, оскільки в кожному висловлюванні знаходить прояв те чи інше відношення до межі: наявність межі, або власне лімітативність, або її відсутність – алімітативність. Відношення до межі закріплене вже в лексичній семантиці  дієслова (лексична межа).

Значення термінативності / атермінативності властиве більшості дієслівних основ і синкретично представлене в аспектуальних антонімах, та у висловлюванні зосереджене в самій видочасовій формі (“внутрішня межа”) або ускладнене іншими засобами делімітації дії і виступає як “зовнішня межа” [Н. Слюсарєва]. У процесі актуалізації значень внутрішньої і зовнішньої межі враховується взаємодія мовленнєвих засобів: характер дієслівної лексеми (лексичне значення дієслова і його співвіднесеність із категорією термінативності / атермінативності), видочасова форма, лексичні делімітатори дії:

1. Von nun an liebte er sie. [WEF:79]

2. Anne holte was zum Essen, holte Wein und blieb, bis er die Reportage beendet hatte. [NFO:264]

У першому прикладі маркером лімітативності є обставина von nun an, яка обмежує дію в головній предикативній одиниці, тоді як дія в підрядній предикативній одиниці необмежена. У другому висловлюванні лімітатором дії в головній предикативній функції виступає коннектор bis. У цих випадках межа є зовнішньо позначеною.

Різновидом лексико-семантичної аспектуальності німецького дієслова є також значення способів дієслівної дії. Мета підрозділу – простежити розвиток дослідження питання „способів дії”, показати диференціацію дієслів за способами дії та представити граматичну релевантність акціонального значення.

До способів дії ми відносимо особливості лексичних значень усіх дієслів, які так чи інакше стикаються із загальною зоною аспектуальності й не обов’язково виражені спеціальними модифікуючими морфемами. За нашими спостереженнями, спосіб дії, по-перше, властивий усій дієслівній лексиці, незалежно від формального вираження, по-друге, не обов’язково є модифікуючим і, по-третє, належить до граматичної системи, а не до словотворень.

Cпособи дії − це не поділ дієслів на термінативні / атермінативні, а, передусім, семантичний поділ. Вони можуть виділятися в лінгвістичному описі в тій чи іншій мірі деталізації, причому їх вичленування відбувається на основі не якогось єдиного принципу поділу, а ряду досить різноманітних рис схожості та відмінності між дієсловами в їх лексичних значеннях, у відомих особливостях їх уживання, їх словотворення, взаємодії з видом тощо.

Важливим компонентом аспектуальності є категорія досягнутої / недосягнутої межі дії. У загальному розумінні “межа дії” – це її часова межа, її конкретизація у часі, це значення рівня повноти та вичерпності фіксуючого даним дієсловом прояву дії у часі.

Мета підрозділу дослідження – виявити значення поняття “межа дії” німецького дієслова на лексичному рівні, на рекціональному рівні І, рекціональному рівні ІІ та на рівні речення.

На лексичному рівні дієслова поділяються на три не різко розмежовані один від одного семантичні групи, а саме: термінативні дієслова (die grenzbezogenen Verben), атермінативні дієслова (die nichtgrenzbezogenen Verben), нейтральні дієслова (die neutralen Verben).