СИНОНІМІЯ СТАРОГРЕЦЬКИХ ПРИКМЕТНИКІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ “НЕЩАСНИЙ” У ТРАГЕДІЯХ ЕСХІЛА, СОФОКЛА ТА ЕВРИПІДА

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
СИНОНІМІЯ СТАРОГРЕЦЬКИХ ПРИКМЕТНИКІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ “НЕЩАСНИЙ” У ТРАГЕДІЯХ ЕСХІЛА, СОФОКЛА ТА ЕВРИПІДА
Альтернативное Название: Синонимия древнегреческих ПРИЛАГАТЕЛЬНЫХ со значением \"НЕСЧАСТНЫЙ\" в трагедии Эсхила, Софокла И Еврипида
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У першому розділі «Проблеми синонімії в граматичній теорії античності та їхня екстраполяція на розвиток сучасної теорії лексичної синонімії» передовсім розглянуто становлення проблематики синоніма в античній синкретичній граматиці. У процесі дослідження встановлено, що вчені античності, здебільшого, лише вказували на  існування явища синонімії, подавали визначення синонімів, або розмірковували над окремими аспектами синонімії. І лише Продик з Кеосу цілковито присвятив свої студії проблемам синонімів.


Античні автори подавали дефініції синонімів як  слів: а) з тотожними значеннями (Демокріт, Спевсип, Арістотель, Амоній, Секст Емпірик, Діонісій Фракієць, Прокл, Симпліцій, Присціан, Донат, Сервій, Проб, Кледоній, Помпей, Консенцій, Досифей); б) з подібними, проте дещо різними значеннями (Продик, Ноній Марцел, Корнелій Фронтон); в) з тотожними або подібними значеннями (Сергій). Іноді пропонували прийоми виявлення смислових розбіжностей між лексемами синонімічних груп (Продик, Ноній Марцел), розмежовували  стилістичні функції синонімів (Арістотель, Цицерон). Значних змін в античну добу зазнав і термінологічний апарат: явище синонімії трактували як поліонімію (Спевсип) або синонімію (Корнелій Фронтон). Власне синоніми називали по-різному: ісорропи (Демокріт), синоніми (Арістотель, Сервій), синоніми або поліоніми (Донат, Сергій,        Консенцій), мультидика (De Smaragdi). Термін «синоніми» трактували як: а) слова, що мають спільне звучання і спільне значення  (Спевсип, Арістотель, Олімпіодор, Елій, Софоній, Квінтиліан); б) слова, що мають різне звучання, але тотожні (близькі, тотожні або близькі) значення (Арістотель, Сервій, Проб, Кледоній, Помпей, Досифей). Отож в античності не існувало єдиної теорії синонімії зі спільною проблематикою, термінологією, дефініціями. Існувала лише всеосяжна  синкретична антична граматика, об’єднуючи усі мовознавчі та літературознавчі проблеми. Власне в межах цієї граматики у Стародавній Греції ще в V ст. до н. е. зародилась сучасна теорія лексичної синонімії.


Питання синонімів в античну добу розглянуто у запропонованій праці не лише як історичне підґрунтя сучасної проблеми. Зроблено спробу простежити процес розвитку античного вчення щодо синонімів у сучасній теорії лексичної синонімії. Цьому передував тривалий період, який позначився появою спеціальних словників грецьких синонімів: Віктуріуса Цицерона та М. Руландуса (1537, 1563), словника греко-латинських синонімів під редакцією  Д. Гшелії (1590), праць, в яких приділено значну увагу синоніміці: К. Дінеруса про грецькі епітети (1589), у тім числі синоніми, ґрунтовний  тлумачний словник Г. Стефануса «Thesaurus Graecae Linguae» (1572), двомовний глосарій  І. Меурсі (1610). Словник старогрецької мови Т. Вомеля «Griechische Synonymik» видано 1819 року; словник М. Пілона – 1847 року,  словники І. Шмідта «Synonymik der griechischen Sprache» та «Handbuch der lateinischen und griechischen Synonymik», які не втратили свого значення і сьогодні, вийшли з друку у 1876–1889 рр.


Значну увагу приділено також сучасному стану теорії лексичної синонімії – визначенням критеріїв синонімічності, проблемам класифікації синонімів, різноманітним підходам до їхнього вивчення, принципам побудови синонімічного ряду та визначенню домінанти. У роботі вважаємо за доцільне приєднатися до визначення синонімів, запропоноване В. В. Левицьким, згідно з яким синоніми – це слова, що повністю або частково збігаються  денотативно, а також за сигніфікативним та структурним компонентами, а тому здатні до взаємозаміни в тексті без суттєвої зміни смислу цього тексту. Провідне місце в аналізі займає методика інвентаризації синонімічного ряду прикметників зі значенням «нещасний» як складової семантичного поля «трагічне» у давньогрецькій трагедії.


У праці трагедійний дискурс розуміємо як дискурс письмової комунікації, вербальна структура якого містить специфічні для трагедії лексеми, що пов’язані з концептосферою, менталітетом і культурою творців давньогрецької трагедії. Під час аналізу античної теорії «трагічного» та численних  його визначень простежуються два центральних поняття, на яких базується його наукове розуміння: поняття «страждання» і поняття «нещастя», здебільшого спричинені смертю, загибеллю, руйнацією. Поняття «нещастя» є дещо ширшим, ніж поняття «страждання», оскільки може увібрати в себе поняття «страждання». На рівні концептів у таких випадках дослідники стверджують їхню семантичну дублетність або парність. Погоджуємось із думкою С. В. Мастєрскіх, що структуру концепту можна представити як коло, центром якого слугує ядро, а периферією – все те, що привнесено культурою, традиціями, етнічним та особистим досвідом.


Визначення меж обраного семантичного поля здійснено за методикою зіставлення еквівалентних полів двох мов, запропонованою Е. М. Мєдніковою. Аналіз словникових тлумачень лексем семантичного поля «трагічне» старогрецької мови дає 443 лексичні одиниці, що належать до різних частин мови. У нашому дослідженні проаналізовано лише прикметники, оскільки вони найповніше репрезентують концепт «трагічне» і можуть кваліфікувати будь-який об’єкт (живий чи неживий), подію, абстрактну категорію як трагічну. Сформований за допомогою комп’ютерної вибірки, аналізу словників і текстів трагедій Есхіла, Софокла та Еврипіда, синонімічний ряд прикметників зі значенням «нещасний» налічує   53 лексеми: a1gamoς, a1dwroς, a1Jlioς, a1nergoς, a1nolboς, a1normoς, a0nu/mjeutoς,  a1numjoς, a0pa/rJenoς, a1potmoς, a1upnoς, baru/potmoς, barudai/mwς,  da/ioς, daio/jrwn, dei/laioς, dialgh/ς, dusa/Jlioς, du/sgamoς, dusdai/mwn, du/smoroς (du/smoiroς), du/snostoς, du/snumjoς, du/soimoς, du/spotmoς, dusta/laς, du/sthnoς, dustuch/ς, kako/potmoς, kako/ς, kakotuch/ς, lugro/ς, lupro/ς, me/laς, me/leoς, mogero/ς, mocJhro/ς, oi0ktro/ς, ou0lo/menoς, palintuch/ς, pa/mmoroς, pana/Jlioς, pa/noizuς,  panta/laς, pantlh/mwn, polu/mocJoς, polu/ponoς, sce/tlioς, talai/pwroς, talai/jrwn, talaka/rdioς, τάλας, tlh/mwn.


Конституенти окресленого синонімічного ряду досліджено із застосуванням комплексної методики, яка дає змогу розглянути лексичні синоніми у шести базових аспектах: етимологічному, структурному, семантичному, дистрибутивному, функціональному і кількісному. Розглядаючи синоніми, йдемо двома шляхами: від лексеми до змісту та від змісту до форм його вираження, тобто поєднуємо семасіологічний та ономасіологічний підходи як взаємодоповнюючі. Головний принцип дослідження – семантичний. Власне вчення про синоніми є наслідком спостережень за семантичними зв’язками слів (Д. І. Шмельов). У праці за допомогою компонентного аналізу виокремлено семантеми, семеми, а також семи в семантичних структурах синонімічних прикметників. З’ясовано, що значення прикметника «нещасний» об’єднує дев’ять споріднених значень, якими характеризуються:


–  усі ті, що зазнали, зазнають або зазнаватимуть нещастя;


–  усі ті, що спричинили, спричинюють або спричинятимуть нещастя:


а)  ті, що  спричинили… нещастя несвідомо, мимоволі;


б)  ті, що  спричинили… нещастя свідомо і навмисно;


в)  те, що  спричинило… нещастя;


  усі ті, що зазнали, зазнають, зазнаватимуть і спричинили, спричинюють, спричинятимуть нещастя:


а)  ті, що зазнали… і спричинили… нещастя несвідомо, мимоволі;


б)  ті, що зазнали… і спричинили… нещастя свідомо і навмисно;


  все те, що було, є або буде сповнене нещастям;


  все те, де відбувається нещастя;


  все те, що є ознакою нещастя.


Кожне значення у плані змісту приймаємо за окрему семему, семантичними компонентами якої є неподільні, елементарні на обраному рівні дослідження одиниці значення – семи. Серед сем виокремлюємо архісеми – загальні семи родового значення (активність, пасивність, активність + пасивність, об’єктивність), темпоральну сему (Т–/Т/Т+  – минулий /теперішній /майбутній час), диференційні семи – семи видового значення (результативні семи нещастя, смерть, негідне) і потенційні семи (навмисність, мимовільність), які відображають другорядні характеристики позначуваного об’єкта (В. Г. Гак). Оскільки прикметники є семантично несамостійним класом слів, то встановлюючи семантичну структуру кожного з членів синонімічного ряду, зупиняємося на проміжній стадії щодо визначення «розчленованої позитивної інформації», яку можна кваліфікувати за А. Н. Шраммом як тлумачне семантичне визначення (ТСВ).


У другому розділі «Прикметники ta/laς, tlh/mwn і du/sthnoς як стрижневі синонімічного ряду зі значенням «нещасний» та їхні емфатичні варіанти» досліджено семантику, сполучуваність і функціональний статус прикметника ta/laς (нещасний)  як домінанти синонімічного ряду. З двох майже тотожних з погляду семантики та етимології прикметників ta/laς і tlh/mwn на роль домінанти синонімічного ряду претендує перший. Його семантема налічує дев’ять семем (С):


С I –  «той (та), що зазнав (зазнала) /зазнає /зазнаватиме нещастя»;


С II –  «той (та, те), що спричинив (спричинила, спричинило) /спричинює /спричинятиме нещастя», яка базується на архісемі активність і розпадається на три семеми нижчого рівня:


С II.1  – «той, що мимоволі спричинить нещастя»;


С II.2  – «та, що навмисне спричинила /спричинює смерть»;


С II.3  – «те, що було /є причиною нещастя»;


С III – «той /та, що спричинив (спричинила /спричинює /спричинить і зазнав (зазнала) /зазнає /зазнаватиме нещастя»,  яка базується на архісемі активність + пасивність і розпадається на дві семеми нижчого рівня:


С III.1 – «той (та), що мимоволі спричинив (спричинила) /спричинює /спричинить нещастя/смерть і зазнав (зазнала) /зазнає /зазнаватиме нещастя»;


С III.2 – «той (та), що навмисне спричинив (спричинила) /спричинює /спричинить смерть і зазнав (зазнала) /зазнає /зазнаватиме нещастя»;


С IV – «те, що було /є /буде сповнене нещастям»;


С V – «те, що було місцем нещастя»;


С VI – «те, що  є ознакою майбутнього нещастя».


Спостерігаємо, що серед виокремлених значень прикметника ta/laς у трагедіях усіх трьох авторів домінує С І. Результативною є сема нещастя, лише у С ІІ.2 та С ІІІ.2 (по лінії агенса - живого ініціатора подій) –  смерть, у С ІІІ.1 (по лінії агенса) нещастя або смерть. Темпоральну сему в повному обсязі
(Т–/Т/Т+) реалізовано у С І, С IV, С ІІІ.1 і С ІІІ.2. У межах С І та  С ІІІ прикметник ta/laς може відігравати роль суб’єктивно-об’єктивної, лише суб’єктивної або  об’єктивної оцінки. У цій функції прикметник ta/laς, здебільшого, є епітетом таких глибоко трагічних та багатостраждальних постатей, як Андромаха, Гекуба, Електра, Касандра, Філоктет. У трагедіях прикметник ta/laς найчастіше сполучається із займенниками,  передусім –
з особовим e0gw/.


Семантику, функціонування та сполучуваність прикметників tlh/mwn (злощасний, лихий) і du/sthnoς (нещасний, жалюгідний)  постійно розглядаємо у порівнянні із домінантою ta/laς. Результати  спостережень засвідчують, що синонімічні пари прикметників ta/laς –  tlh/mwn  і ta/laς – du/sthnoς перебувають у відношеннях близької до абсолютної синонімії, ступінь семантичної еквівалентності цих пар сягає коефіцієнта 1 (0,94). Семантеми прикметників tlh/mwn  і du/sthnoς налічують по вісім семем, однак найчастіше у трагедіях реалізується С І. Сполучуваність цих прикметників подібна, а в одинадцяти випадках цілковито збігається.


            Розглянуті емфатичні варіанти прикметників ta/laς і tlh/mwn дають змогу констатувати, що у значеннях описаних прикметників визначальною є оцінна функція (кваліфікативна структура за Е. М. Вольф), яскраво простежується емоційна домінанта (Ш. Баллі). У перших компонентах цих складених прикметників не простежуються додаткові семантичні нюанси, проте вони додають до значення похідного прикметника кванторну сему. Емфатичні варіанти реалізують у трагедіях лише три посилених значення домінанти ta/laς (і близького до неї tlh/mwn), притаманних для С І, ІІІ.1, ІV, тобто до диференційної семи нещастя додається кванторна сема інтенсивне. Їхні ступені синонімічності значно нижчі: у прикметника dusta/laς (найнещасніший) – 0,5, у  pantlh/mwn і panta/laς – 0,4.


            Виконаний аналіз засвідчив, що  прикметники ta/laς, tlh/mwn, du/sthnoς, dusta/laς, pantlh/mwn і panta/laς утворюють ядро семантичного поля «нещасний», домінантою якого є ta/laς.


Третій розділ «Модифікації неповних синонімів зі значенням «нещасний» в умовах звуження семантеми-домінанти» присвячено розгляду конституентів обраного синонімічного ряду, що перебувають за межами його ядра (47 лексем). Їхні семантеми налічують меншу, ніж домінанта ta/laς кількість семем. Залежно від ступеня звуження семантеми виокремлено три функціональні блоки синонімів: з низькою дефектністю семантеми
(2-3 семеми), з високою дефектністю семантеми (5-7 семем) і з максимальною дефектністю семантеми (8 семем).


Найближче до домінанти знаходиться функціональний блок із п’яти прикметників з низькою дефектністю семантеми «нещасний»:


1)     бісемемна дефектність: a1Jlioς, dusdai/mwn;


2)     трисемемна дефектність: dustuch/ς, me/leoς, talai/pwroς.


Найчастіше у них відбувається випадіння С ІІ.1. Як і у ta/laς, домінуючою в семантемах цих прикметників є С І. Значну кількість описаних тут прикмет­ників вжито у мові усіх трьох трагіків. ТСВ і семантична структура цих прикметників вирізняються від домінанти не лише за кількістю семем у структурі семантеми, але й за широтою і варіативністю темпоральної семи, а іноді ще й за варіативністю на рівні семи статі, результативної семи чи адресата – спрямованості нещастя. Здебільшого, синоніми цього функціональ­ного блоку можуть відображати об’єктивну, суб’єктивну та суб’єктивно-об’єктивну оцінку. Сполучуваність лексем з низькою дефектністю семантеми збігається зі сполучуваністю домінанти у декількох позиціях. Усі ці прикметники вживаються як контекстні партнери особового займенника e0gw, подібно до домінанти, вони є епітетами до постатей Андромахи та Едіпа.


Ближче до периферії аналізованого  ряду, розташовано функціональний блок із шістнадцяти лексем з високою дефектністю семантеми-домінанти:


1) п’ятисемемна дефектність: dei/laioς,  du/smoroς, du/spotmoς;


2) шестисемемна дефектність: kako/ς, kakotuch/ς, ποlu/mocJoς,  polu/ponoς, sce/tlioς;


3)    семисемемна дефектність: a1nolboς, barudai/mwn, baru/potmoς, kako/potmoς, mogero/ς, mocJhro/ς, oi0ktro/ς,  ou0lo/menoς.


Найчастіше у них відбувається випадіння С ІІ.2. Як і у ta/laς, домінуючою у цих прикметників є С І. Лише п’ять з описаних нами прикметників (du/spotmoς, du/smoroς, sce/tlioς, kako/ς, dei/laioς) вжито у мові усіх трьох трагіків. ТСВ і семантична структура цих прикметників майже цілковито збігається з ТСВ і семантичною структурою синонімів з низькою дефектністю домінанти. Ці прикметники систематично вживають у парі з особовим займенником e0gw/. Як епітети, такі прикметники часто змальовують ті самі образи трагічних героїв, що й домінанта ta/laς (Гекабу, Електру, Іокасту, Етеокла та Полініка, Едіпа, Медею).


Найбільший функціональний блок (25 лексем) у межах синонімічного ряду зі значенням «нещасний» утворюють авторські гапакси, маловживані прикметники та прикметники, у семантичних структурах яких значення «нещасний» є другорядним або лише контекстуальним.  У семантемах таких прикметників наявною є лише одна з дев’яти семем, виокремлених у семантичній структурі домінанти ta/laς, тобто їхні семантеми є максимально дефектними. Цією єдиною семемою, реалізованою у текстах трагедій, є:


1)      С ІV: a1potmoς, a1upnoς, daio/jrwndusa/Jlioς, du/sgamoς,  lugro/ς, lupro/ς, palintuch/ς;


2)      С І: a1numjoς, a0pa/rJenoς, da/ioς, du/snumjoς, pa/mmoroς, pana/Jlioς, talai/jrwn;


3)      С ІІ.3: a1gamoς, a1dwroς,  a1nergoς, a0nu/mjeutoς, dialgh/ς, du/soimoς;


4)      С V: a1normoς, du/snostoς і pa/noizuς;


5)      С ІІІ.1: talaka/rdioς.


Лише один з описаних прикметників (pana/Jlioς) вжито у мові усіх трьох трагіків. ТСВ і семантична структура цих прикметників відрізняється від домінанти, передусім, широтою темпоральної семи. Сполучуваність значної кількості конституентів цього функціонального блоку переважно не збігається зі сполучуваністю домінанти ta/laς, поряд з якою ці прикметники як епітети регулярно змальовують образи Андромахи, Гекаби та Едіпа.


 


 


ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ


 


Виконане дослідження старогрецьких ад’єктивних синонімів зі значенням «нещасний» у трагедіях Есхіла, Софокла та Еврипіда дало змогу дійти таких висновків:


1.  Давньогрецький трагедійний дискурс слугує унікальним тлом для дослідження лексичної синоніміки старогрецької мови. Прикметники зі значенням «нещасний» утворюють у трагедіях багатолексемний синонімічний ряд,  інвентаризацію лексем якого здійснено із застосуванням глибинного семантичного аналізу. Розглянуто кожен із конституентів ряду в шести основних аспектах: етимологічному, структурному, семантичному, дистрибутивному, функціональному та кількісному, що дало змогу вперше ретельніше визначити ТСВ та докладно окреслити структуру семантеми та комбінації семем у кожної лексеми аналізованого ряду.


            2.  Всебічний аналіз семантичної структури кожної із 53-х лексем синонімічного ряду зі значенням «нещасний», з позицій повноти семантеми домінанти, уможливив визначення у межах ряду ядерних і периферійних конституентів. У центрі ядра ряду локалізовано домінанту ta/laς, у семантемі якої можна чітко простежити максимально повний набір семем (9), що безперечно, визначає її стрижневе положення. На користь такого твердження – загальновживаність, стилістична нейтральність та особливості дистрибуції прикметника ta/laς.


 


            3. Найближче до домінанти розташовані етимологічно, семантично та синтагматично подібні до неї прикметники tlh/mwn і du/sthnoς, семантема яких налічує 8 семем. Функціональна подібність цих прикметників – вияв майже абсолютної синонімії. У групу ядерних лексем ряду зі значенням «нещасний», поряд із прикметниками ta/laς, tlh/mwn і du/sthnoς, потрапляють також їхні емфатичні варіанти. Периферію ряду утворюють три функціональні блоки неповних синонімів: з низькою, високою та  максимальною дефектністю семантеми. Дефектність семантеми є визначальною для встановлення семан­тичних відстаней між домінантою та конституентами синонімічного ряду.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины