СХІДНОНІМЕЦЬКІ НАЗВИ РЕМІСНИКІВ ТА ЇХНЄ ПОШИРЕННЯ У ПОЛЬСЬКІЙ, БІЛОРУСЬКІЙ І УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ XIV–XVII СТ.



Название:
СХІДНОНІМЕЦЬКІ НАЗВИ РЕМІСНИКІВ ТА ЇХНЄ ПОШИРЕННЯ У ПОЛЬСЬКІЙ, БІЛОРУСЬКІЙ І УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ XIV–XVII СТ.
Альтернативное Название: Восточногерманские НАЗВАНИЯ РЕМЕСЛЕННИКОВ И ИХ РАСПРОСТРАНЕНИЕ В польском, белорусском и УКРАИНСКОЙ ЯЗЫКАХ XIV-XVII СТ.
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено предмет і об’єкт праці, подано методи й прийоми аналізу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, сформульовано винесені на захист положення, описано структуру й обсяг роботи.


У першому розділі „Історія і проблематика досліджень назв ремісників у контексті німецько-слов’янських мовних контактів“ проаналізовано фахову літературу з цієї тематики, охарактеризовано історію, напрями, методи досліджень германізмів у німецькій і слов’янських мовах, зокрема – місце ремісничих найменувань.


Мовознавці вивчають германо-слов’янські мовні контакти (К. Уленбек, А. Стендер-Петерсен, В. Кіпарський, А. Карлінський), німецькі запозичення у польській (С. Лінде, Ґ. Корбут, Л. Мошиньський, С. Урбаньчик, М. Шимчак, Д. Буттлер, А. Каршнєвич-Мазур та ін.), білоруській (І. Чартко, О. Галай, А. Булика), українській (П. Єфименко, І. Шаровольський, Д. Шелудько, Р. Смаль-Стоцький, В. Скачкова, О. Горбач, В. Акуленко, М. Гьофінґгоф та ін.) мовах, окремих польських (Л. Заброцький, Я. Сятковський, Р. Олеш, Т. Менцель, Ґ. Гентшель), українських (З. Савченко, А. Рот, М. Онишкевич, Д. Костюк, М. Кочерган, О. Майор, Х. Вільперт та ін.) діалектах, посередництво польської та чеської мов (А. Клечковський, Ю. Бестерс-Дільґер, С. Неверкла та ін.), фонетичну, морфологічну і семантичну адаптацію (В. Кестнер, Е. Еґґерс, М. Онишкевич, М. Кочерган, М. Гьофінґгоф та ін.) та інші аспекти.


Лише Е. Росберґ присвятила спеціальне дослідження ремісничим термінам німецького походження Київщини. Рештою дослідників розглянуто їх у контексті інших назв однієї чи кількох мов (Б. Відера, Н. Трубачов, М. Корчиц, В. Манівчук, К. Випих, Р. Гринько, І. Сабадош, О. Гриджук).


Спеціальних досліджень, присвячених вивченню найменувань ремісників німецького походження у слов’янських мовах, не виявлено. Дослідники описують усі назви ремісників однієї чи кількох слов’янських мов, серед яких простежується й німецький компонент (М. Френцель, Г. Дідківська, І. Коропенко, М. Гарбачик, Б. Симанцік, О. Кровицька).


Отже, питання історії запозичень вивчено недостатньо і однобоко, причому використано лише слов’янський матеріал та майже завжди словники літературної німецької мови. Акцентуючи недоліки таких методів, обґрунтовуємо необхідність поглиблення історико-лінгвогеографічного аналізу дослідження запозиченої лексики з залученням історичних словників німецьких діалектів і слов’янських мов, а також атласів.


Водночас окреслено коло труднощів, які, зазвичай, виникають у процесі дослідження термінів. Передусім, необхідно було розрізнити назви професій і антропоніми. Не до всіх географічних назв на території сучасної Польщі, наведених у „Deutscher Wortatlas“, вдалося відшукати польські відповідники.


В основу нашого поділу ремісників покладено класифікацію професій Г. Балова (виокремлено 15 груп). З них обираємо та ще більше структуризуємо лише ті, що стосуються ремісництва.


У другому розділі „Назви ремісників у східнонімецьких діалектах XIV  XVII ст. та їхні словотвірні особливості“ подано усі виявлені назви ремісників, форми їхнього поширення, датування і локалізацію за відповідними групами, а також виокремлено синонімічні пари, описано випадки суфіксального словотворення, словоскладання і визначено мотивуючі для найменування основи.


Усього виявлено 270 назв ремісників, з них 64 займалося обробкою металу, 52 – дерева, 22 – шкіри, хутра, 31 – текстильними ремеслами, 30 – пошиттям і ремонтом одягу та взуття, 21 – будівництвом, 25 – приготуванням їжі, 6 – опаленням та освітленням, 4 – наданням послуг у сфері догляду за тілом, 5 – художніми ремеслами, 10 – іншим.


Мотивуючими основами для найменування термінів слугували назви: ремісничих виробів (175); матеріалу, з якого їх вироблено (37); виконуваної дії (34); використаного засобу для приготування шкіри (1); кольору (1), заводу, красильні (1); частини тіла – бороди (1); за загальною характеристикою виробів (7); за загальною характеристикою матеріалу (4); за кольором дубильних речовин (2); за кольором металу, що обробляється (2); за смаком виробів (1); за першими словами молитви (1). Нез’ясованим залишається питання словотворення лексем Schmied, buthelorre.


Визначено, що майже половину ремісничих термінів (132) утворено за допомогою суфіксів. Найбільша частка припадає на -er (87) i його діалектні варіанти: -ner (27), -ler (7), -(i)erer (4), -ir (2), -ier (1). Зафіксовано також суфікси -orre (1) та -ere (2), які є „свідками“ та перехідними ланками запозичення суфікса -er від лат. -ārius. Водночас у назвах ремісників нотуємо коливання суфіксів у межах одного й того ж найменування, що є типовим для різних німецьких діалектів. Зафіксовано також одне ремісниче найменування з суфіксом -inger (slechtinger). Без додавання суфікса утворено три ремісничі назви – Schmied, Koch, Krummholz, проте у пам’ятках сілезького діалекту зафіксовано варіанти smeder i kocher.


Другими твірними основами у різнокореневих назвах ремісників слугують -macher (28), -schmied (24), -hauer (14), -schneider (8), -gießer (6),
-mann (5), -schläger (5), -dreher (4), -bäcker (4), -binder (3), -gerber (3), -büßer,
 -böter (3), -wurcht(er) (-worcht) (3), -zieher (2), -weber (2), -scherer (2),
-brecher (2), -näher (1), -feger (1), -gräber (1), -schuster (1), -knecht (1),
 -streicher (1), -besetzer (1), -meister (1), -bräter (1), -schmelzer (1), -metz (1),
-knappe (1), -schnitzer (1), -stämpfer (1), -schlosser (1), -vesser (1).


Окрім цього, відзначено 53 синонімічні ряди, наприклад: Messerer-Messerschmied „виробник клинків до шпаг, кинджалів, ножів“, Flaschner-Flaschenschmied „пляшкар“, Kannengießer-Zinngießer „виробник глечиків, чаш та ін.“, Böttcher-Büttner-Scheffler „виробник бочок для пивоваріння“, Wagner-Stellmacher-Rademacher-Rädler-Achsenhauer-Krummholz „виробник возів“, Rotgerber-Loher „чинбар“, Seiler-Stricker „виробник легких тросів, канатів тощо“, Schneider-Schröder „кравець“ та інші.


У третьому розділі „Поширення східнонімецьких діалектних назв ремісників у польській, білоруській та українській мовах (XIV  XVII ст.)“ описано та проаналізовано за групами ті діалектні різновиди найменувань ремісників, що знайшли своє відображення у слов’янських мовах.


У польській мові XIV  XVII ст. виявлено 80 ремісничих термінів, занотованих у східнонімецьких діалектах. Їх відображено у назвах ремісників і антропонімах, у старобілоруській та староукраїнській мовах XVI  XVII ст., виявлено по 25 ремісничих термінів. Зокрема, 16/5/5 з них займалося обробкою металу, 13/6/5 – дерева, 6/3/3 – шкіри, хутра, 12/2/4 – текстильними ремеслами, 6/0/0 – пошиттям і ремонтом одягу та взуття, 11/6/5 – будівництвом, 11/1/1 – приготуванням їжі, 1/1/1 – наданням послуг у сфері догляду за тілом, 2/1/1 – художніми ремеслами, 2/0/0 – іншим. Ці підрахунки не налічують діалектних варіантів найменувань ремісників.


Вплив кожного зі східнонімецьких діалектів не був рівносильним.


До сілезьких діалектних основ, що знайшли відображення у слов’янських мовах, зачислюємо 38:


1)   обробка металу: flaschner, goltsloer, kleynsmed, koppersmed, ringkmacher, smeth;


2)   обробка дерева: bothener, bottner, bött(e)ner, *stallmach, *stellmach, wayner, weiner (weyner);


3)   обробка шкіри та хутра: *garber, görteler, korschner, kurschner, korsner, taschner, tesch(e)ner, tesschner;


4)   текстильні ремесла: bleicher, czychener (czichener), czwi er, ga cziger, kemmer, knappe;


5)   пошиття та ремонт одягу і взуття: menteler, net(h)er;


6)   будівництво: parlirer, steynbrecher;


7)   приготування їжі: gruczener, melczer;


8)   художні ремесла: schilder;


9)   інше: *banbier, *bambier, goldener, topper.


До впливу прусського діалекту зачислюємо 8: balbier, clensmed, dreger, geiseler, korsener, körsener, korzner, remer, а до східнопомеранського 1 – лише pelczer.


Декілька термінів не можемо однозначно зачислити до одного діалекту, оскільки їх майже одночасно зафіксовано у двох. Однак ймовірно, що до сілезько-прусських діалектних основ належать 7: barbi(e)r, balbir, bottener, czwe er, fleyscher, gerber, plethener.


Аналіз лексикографічних джерел засвідчує потужний вплив інших німецьких діалектів (80):


До алеманських діалектних основ зачислено такі терміни (15): Blachner, Glaser, kesler, kesseler, kursener, *mesgir (*mezgir), mulner, murer, Pfluger, scherer, schindeler, slosser, smid (smyd), wag(e)ner. У деяких випадках вдається точніше визначити говір (8) – верхньоалеманський: klinger, korber, stoler zimirman (czymmirman); нижньоалеманський: maler; швабський: bogner, gleser (glezer), Gruber; ельзаський: Blacher.


Простежуються також баварські мовні елементи в назвах ремісників (8): sneider (sneyder); можна виокремити середньобаварські терміни: maurer, riemer (rymer), Scheffler; північнобаварські: Graber, wogner; південнобаварські: legler, nagler.


У деяких випадках важко визначити джерело поширення діалектизмів унаслідок одночасної фіксації на значній території південнонімецьких (алеманських і баварських) говорів (4): czimmerman (czymerman), smit(h), snizzer, walker.


Франкські говори також стали продуктивним джерелом найменувань ремісників. До гессенського впливу зачислюємо (18): beckir, bodener, flescher, kangiß, kangisser, kerber, kuch(e)ler, malir, meler, Montzere, *mynczer, slusser, slesser, stuler, zygeler, Zcegler, welker, welkyr; східнофранкського (5): Büttler, wolner, platener, butener, dreseler і рипуарського (1) – smed. До франко-тюринзької – (2) діалектні основи: Bettner і Bed(d)ner. Інший термін на позначеня бондаря Bittner трапляється на межі верхньосаксонського, тюринзького, східнофранкського, північнобаварського говорів і в сілезькому.


Виявлено і нижньонімецьку ремісничу назву becker. Сюди належить і остфальське dreyer, і північнонижньосаксонське molner.


Відповідники до іншої частини назв ремісників у слов’янських мовах, а саме особові назви чи апелятиви, виявлені на території колишніх німецьких говірок Чехії, умовно назвемо судетськими (13), оскільки свого часу їх принесено німецькими поселенцями із Заходу чи Півдня: Bednar, Klingensmit, Colaczer, Glazer, Gortler, Knapp, Leffler, Milnar, smelczer, Oler, T(h)asner, Schubert, schu(h)ster.


У багатьох випадках одна і та ж лексема простежується у різних говорах водночас (7). Отож, чітко визначити її діалектну основу неможливо. Це стосується ремісничого найменування wegener, яке може бути мекленбурзьким або нижньоалеманським. До них належать також Bonder – сілезько-східнопомеранського або саксонсько-тюринзького походження; bog(h)ener – ельзаського або нижньонімецького, snitzer (snyczer) – швабського або рейнфранкського, pate oster – швабського або нижньонімецького, алеманського чи нижньонімецького – decker, huter і maler – сілезького або судетського.


Зазначимо, що у слов’янських мовах цього періоду в найменуваннях ремісників та антропонімах виявлено чимало дублетних варіантів до згаданих (східно)німецьких діалектних форм:


1)   обробка металу (47): Smy(e)th, Smito; Kober; Clyndenschmyt, Klynkner, plathnirs, platners; kles(z)myth, Cleynsmid, Clenismed, Claismed, Clensmeth, Clesmith, Cleszimit, Cles(z)ymit, cleysmytr; slosnar, slyosarz, S(l)iusarz, Sliosarz, слюзаръ, слhсар(ъ), Слисар; Pfansmit, Pfansmed, Pfansmet; Koppersmid, Coppersmeth, Coperszmider; Flosznar; kotlarz; Cunwirzsz, Konkeser, Conuissar; Lodwisarz, Ludwiser, Rodgisser, Rothgisser, Rodgiersz; guldszlaer, guldszlager; monczer, myncarz, Mynicarz, mi(e)nc(z)ar(z), мындзар(ъ), миндзар(ъ);


2)   обробка дерева (15): Putniarz; бондоръ; starmach(ar), Stelimach; woynar, Wuyner; Stiulero; Dregier, Dresnar; Pati oster(s), Pat(er)nostir; Noldinbeser; Bo(n)gner, Begner; Korbirz;


3)   обробка шкіри та хутра (9): Remir, rymacz; Gerthlar; Cusznerz, Kossnar, Cosztnar, kusznirz; Pelser, Peltschnar;


4)   текстильні ремесла (24): Wulner, Folner; blecher „той, що вибілює полотно“; Bli(e)charz; Weszner; verbirs, farbirs, farbyerz, фарбhр; Knaap, Knob, Knop(a); czycharzs, Czeuchner, Czewchner; Czwe aro, Czvye ar, Czew ar, Czwy ar; S(z)muklerz, Smukierz, шмухлер(ъ), шмыхлер(ъ), шмуклhр;


5)   пошиття та ремонт одягу і взуття (6): Snaider, S(z)nayder, Schuwart, Schuwirt, Schubird, Hutir;


6)   будівництво (18): Schindlero, Szynlar, Schinlar, Syndlar; Mawrer, muliarz, Mulars, мурал(ь); Cziglir; s(z)trichar(z), strycharz, strichars, Streycher, Streychir, Streykyr; Glasir; Bryknar, brukarz;


7)   приготування їжі (7): Melner; Coleczar; browarz(s), Melczir, Melczyr; Kuchers(se), Cucharz;


8)   надання послуг у сфері догляду за тілом (11): Barwyerz, Barwer(z)o, Baruerio, balwi(e)rz, бальбер(ъ), балвер(ъ), болверъ, барберь, барвhръ, болвhръ, (борверьство);


9)   художні ремесла (3): Molir, Szyldlar, Scylder;


10) інше (1): Goldiner.


Східнослов’янські мови зберігають діалектні варіанти ремісничих назв, які не згадано у мові-посереднику: біл., укр. слhсар(ъ), укр. Слисар; біл. мындзар(ъ), укр. миндзар(ъ); біл., укр. бон(ъ)дар(ъ), біл. Бутлеръ, біл. бондоръ, укр. Бондорєнко; біл. ремарь; біл., укр. шмухлер(ъ), шмыхлеръ, шмуклhръ; біл. декарь, біл., укр. мураль, укр. мурал(ъ); укр. бляхнhр(ъ); біл. барбер, бальбер(ъ), болвер(ъ), борверьство, укр. барбер(ъ), Барберь, балбєр(ъ), болвhръ, балбhръ; укр. Малир.


Окрім того, у польській мові віднайдено згадки про 14 nomina agentis, яких не зафіксовано у сілезькому, прусському та східнопомеранському діалектах: Klinger, Klingenschmied, Helmer, Hauer, Zinner, Schläger, Pflüger, Kübler, Holzner, Kalker, Tüncher, Weißbäcker, Härter, Gießer. Дві останні ремісничі назви, а також Metzger і Sticher, згадано в українських пам’ятках. Припускаємо вплив як судетських говірок (Gießer, Ziner, Pflüger, Tüncher), так і алеманських (Helmer, Kübler, Metzger). В інших випадках неможливо чітко визначити німецьку діалектну основу.


У старопольських джерелах зафіксовано 10 синонімічних рядів на позначення ремісничих професій: Schmied-Kober „коваль“; Klinger-Klingenschmied „виробник клинків до шпаг, ножів тощо“; Stellmacher-Wagner „виробник возів“; Schnitzer-Stuhler „столяр“; Kürschner-Pelzer „кушнір“; Kämmer-Wollner „той, що чистить і розпушує вовну“; Bleicher-Wäscher „той, що вибілює полотно“; Schubart-Schuster „швець“; Ziegler-(Ziegel) streicher „цегляр“; Küchler-Kolatscher „пекар“. Синонімічну пару Klinger-Klingenschmied не занотовано у східних німецьких діалектах. В усіх трьох досліджуваних слов’янських мовах зафіксовано лише один ряд синонімів: Schnitzer-Stuhler „столяр“.


Здебільшого, терміни, запозичені зі східнонімецьких говорів польською (67 з 80-ти), білоруською (21 з 25-ти) і українською мовами (21 з 25-ти), становлять одноетимонні лексеми. До різнокореневих у польських джерелах належать варіанти німецьких діалектних назв ремісників з такими твірними основами -schmied (4), -gisser (2), -macher (2), -schläger (1), -zieher (1), -gerber (1), -brecher (1), -bart (1), -mann (1). У білоруській та українській мовах відображення знаходять лише основи -gisser (2), -macher (1) -mann (1).


Поширення назв ремісників проілюстровано на 15-ти лінгвістичних картах.


 


Висновки.


1. Унаслідок порівняння та типологічного аналізу результатів досліджень з історії (східно)німецьких діалектів і лінгвогеографічних даних польської, білоруської, української мов у багатьох випадках вдалося встановити не лише діалектне джерело походження назв ремісників, але й простежити шлях їхнього поширення, починаючи у багатьох випадках з ХІІІ ст.


2. Виявлено, що східнонімецькі діалекти, здебільшого, слугують посередником у процесі розповсюдження лексики, а не її джерелом. Адже значну кількість діалектизмів розповсюджено представниками інших німецьких діалектів, оскільки Померанія (XII ст.), Пруссія та Сілезія (XIII ст.) були колонізовані поселенцями з різних німецьких земель.


3. Зібраний матеріал дає змогу виокремити такі діалектні основи запозичених слов’янськими мовами варіантних форм назв ремісників: східнонімецькі (сілезькі, прусські, східнопомеранські), франкські, алеманські, судетські, баварські, нижньонімецькі, а також визначити питому вагу кожного з німецьких говорів до словникового складу слов’янських мов. Поняття „східнонімецькі“ і „судетські“ є дещо умовними, оскільки територію, яку вони займали, було заселено носіями різних німецьких діалектів.


Частини зафіксованих у слов’янських мовах XIV  XVII ст. найменувань ремісників не виявлено у східних німецьких діалектах, однак вона є в інших. Очевидно, що ці найменування могли потрапити до слов’янських мов безпосередньо із судетських говірок або через їхнє посередництво. Припускаємо, що деякі терміни використовували лише на розмовному рівні у німецьких говорах. Однак у слов’янських мовах унаслідок фіксації у літературних джерелах вони стали літературними найменуваннями ремісників.


4. Свідченням того, що значну кількість термінів могли використовувати лише в усному мовленні й таким способом вони потрапити далі на схід, є:


1) наявність у слов’янських мовах XIV  XVII ст. дублетних діалектних форм до назв ремісників (141 приклад), яких не згадано у сілезьких, прусських, східнопомеранських та інших пам’ятках (стп. slosnar, укр. слюзаръ, біл., укр. слhсар(ъ) та ін.);


2) нотування у польських та українських джерелах свідчень про 16 нових назв ремісників, не зафіксованих у східнонімецьких діалектах (Gießer, Helmer, Klinger та ін.);


3) фіксація у білоруській та українській мовах XVI-XVII ст. записів щодо варіантів ремісничих назв, яких немає в мові-посереднику (біл. ремарь, укр. бляхнhр(ъ), біл., укр. слhсар(ъ) та ін.).


З урахуванням цієї обставини слов’янські мови засвідчують минуле німецьких діалектів.


5. Із 270-ти східнонімецьких назв ремісників польська мова XIV  XVII ст. запозичила 80 найменувань, білоруська та українська XVI  XVII ст. – по 25 кожна. Найбільше в усіх трьох слов’янських мовах запозичень є серед ремісничої лексики на позначення металообробників, деревообробників і будівельників. Із 64-х східнонімецьких найменувань металообробників у польських пам’ятках засвідчено 16, у білоруських та українських – по 5, з
52-х деревообробників – 13 у польській мові, у білоруській – 6, в українській – 5. Щодо назв будівельників (21) – у польських джерелах занотовано 11, у білоруських – 6, в українських – 5 найменувань ремісників. У старопольській мові також простежуються 12 назв текстильників (загальна кількість - 31) і 11 харчовиків з 25-ти східнонімецьких, у білоруській – 2/1, в українській – 4/1.


Із 22-х східнонімецьких найменувань шкіряників і хутряників: у польських пам’ятках знаходимо свідчення про 6, білоруських і українських – по 3; з 2-х назв перукарів: у трьох слов’янських мовах – по 1; з 5-ти ремісників, що займались художніми ремеслами: у польських – 2, білоруських і українських – по 1; з 30-ти кравців і взуттьовиків: лише у польських – 6; з 10-ти найменувань ремісників, що займались іншими ремеслами, також лише у польській мові виявлено 2 назви.


З 6-ти назв вуглярів, скіпщиків і свічкарів у жодній мові не знайдено запозичень. У слов’янських пам’ятках не занотовано записів щодо східнонімецьких назв плетільників, канатників, виробників взуття з дерева та банників.


6. У старопольських джерелах зафіксовано 9 синонімічних рядів з 53-х східнонімецьких. Тут згадується також синонімічна пара Klinger-Klingenschmied, яку не занотовано у східних німецьких діалектах. Натомість в усіх трьох досліджуваних слов’янських мовах зафіксовано лише один ряд: Schnitzer-Stuhler.


7. Слов’янські мови запозичували, здебільшого, однокореневі назви на позначення ремісників. Якщо у східнонімецьких діалектах одноетимонні ремісничі назви становлять майже половину (132 із 270-ти) від усіх термінів, то у польській мові їхня частка зростає до 67-ми з 80-ти. У білоруській та українській – до 21-го із 25-ти у кожній.


8. З 32-х других твірних основ лише 9 відображено у старопольських пам’ятках (-schmied, -gisser, -macher, -schläger, -zieher, -gerber, -brecher, -bart, -mann) і по три – у старобілоруських та староукраїнських (-gisser, -macher,
-mann
). Половину двоскладових термінів у кожній зі слов’янських мов становлять найменування ремісників на позначення металообробників. Це можна пояснити тим, що у східнонімецьких діалектах саме у цій групі двоскладові назви ремісників майже удвічі перевищують односкладові (41 проти 22-х), що не простежується у жодній іншій терміногрупі (Grobschmied, Goldschläger, Rotgießer, Stellmacher та ін.).


Найпродуктивніша запозичена друга твірна основа польських складних іменників -schmied не знаходить свого відображення у східнослов’янських мовах. Отже, чим далі на схід поширюється певний запозичений шар лексики, тим меншим у ньому стає відсоток складних термінів.


9. Напрям руху німецьких поселенців можна простежити за складеними лінгвістичними картами. Їхній слід не завжди чіткий, подекуди обривається. Однак вдається відрізнити такі головні шляхи поширення найменувань ремісників, що часто перетинаються між собою:


1) з франкських говорів (гессенського, східнофранкського, рипуарського) частково через судетські говірки у сілезький і далі на схід; тут найчастіше бракує даних щодо посередництва інших діалектів;


2) з алеманських говорів (верхньо-, нижньоалеманського, швабського, ельзаського) через баварський чи східнофранкський у судетські говірки, далі – у сілезький діалект і частково прусський; з трьох останніх діалектних ареалів лексика проникає у польську мову, а через її посередництво – у білоруську та українську;


3) з баварських говірок через судетські у сілезький діалект і далі;


4) з нижньонімецьких (північнонижньосаксонського, остфальського, мекленбурзького, західнопомеранського) у прусські говірки і слов’янські мови.


10. Слов’янські мови виступають свідками історії німецької мови не лише на лексичному, але і на фонетичному рівнях. Свідченням цього є віддзеркалення у слов’янських мовах різних фонетичних процесів, які відбувались у німецьких діалектах (субституція свн. ä/ë>a: стп. Gerber-garbarz, stelmach-stalmach; дисиміляція свн., снн. r>l: стп. Barwyerz-balwierz, біл., укр. барвер-балвер та ін.).


 


11. Запропонований у дисертації підхід до вивчення східнонімецьких назв ремісників та їхнього поширення у слов’янські мови можна застосовувати щодо дослідження інших термінологічних пластів лексики. Перспективним видається детальний аналіз і розмежування впливів кожної з груп німецьких діалектів на лексичний склад відповідних слов’янських мов, враховуючи і розмежовуючи ті фонетичні, морфологічні та семантичні явища, які відбувались у німецьких говорах, і ті, які утворювались у процесі адаптації запозиченої лексики. Вважаємо за необхідне порушити також тему можливого посередництва чеської мови, історії німецьких колоній на слов’янських землях, ролі мови їдиш у поширенні лексем.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины