СУЧАСНИЙ НІМЕЦЬКОМОВНИЙ НАУКОВИЙ ДИСКУРС З ЛІНГВІСТИЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ: ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ФРЕЙМОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
СУЧАСНИЙ НІМЕЦЬКОМОВНИЙ НАУКОВИЙ ДИСКУРС З ЛІНГВІСТИЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ: ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ФРЕЙМОВА ОРГАНІЗАЦІЯ
Альтернативное Название: СОВРЕМЕННЫЙ немецкоязычный НАУЧНЫЙ ДИСКУРС С ЛИНГВИСТИЧЕСКОЙ ПРОБЛЕМАТИКОЙ: ОСНОВНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ И фреймовая ОРГАНИЗАЦИЯ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Розділ 1. “Теоретичні засади лінгвістичних досліджень наукового дискурсу”. Через складність та багатоаспектність феномену дослідження НД є багато думок щодо інтерпретації цього поняття (В.Б.Бурбело, О.М.Ільченко, О.В.Михайлова, R.Clair, D.Mumby). У сучасних уявленнях науковий дискурс трактується масштабно: як цілеспрямований спосіб раціональної передачі наукового знання, прагматично зорієнтований, соціально й етнокультурно зумовлений (О.М.Гніздечко, О.М.Гордєєва); як різновид мови, котрий використовується в межах певної галузі (N.Fairclough); як сукупність усіх наявних (і потенційно можливих) текстів, що вербалізують наукове знання як результат пізнавальної діяльності суб’єктів науки (В.Є.Чернявська). НД – це багатовікова практика співтовариства творців науки (розглянута в сукупності всіх її соціокультурних вимірів), здійснюючи яку, вчені створюють й удосконалюють свій “кінцевий словник”, тобто власний запас понять, за допомогою яких члени співтовариства виражають своє розуміння специфіки НД (О.М.Кравченко, В.С.Лук’янець, Л.В.Озадовська). Відповідно до неозорої множини різних визначень будемо говорити про НД в узагальненому розумінні як мовний / текстовий корелят стосовно наукової сфери людської свідомості та практики.


НД презентований як тип інституційного дискурсу (О.М.Ільченко, В.І.Карасик), ознакою якого є статусна функція комунікантів. Учасниками НД є дослідники як презентанти наукової громадськості. При цьому специфіку спілкування в науковій сфері визначають симетричні стосунки колегіальності завдяки рівним пресупозиціям учасників, сформованим нормам цього соціуму та наявності значної кількості наукових текстів. У науковому співтоваристві прийнятне поважне звернення “verehrte Kolleginnen und Kollegen”, що нейтралізує всі статусні ознаки. Те, що діада учений – колега потребує в НД модифікації, засвідчується завданням вченого не лише здобути знання, оцінити їх і повідомити про них громадськість, а й підготувати нових учених. Дослідники виступають       у декількох іпостасях, виявляючи при цьому різні статусно‑рольові характеристики: учений‑дослідник, учений‑експерт, учений‑популяризатор, учений‑педагог. Варіативність статусних відносин у НД не шкодить успішності наукової комунікації завдяки регламентованості переважної більшості жанрів НД. Ведуться дискусії з приводу того, що вважати прототипним жанром НД – монографію чи статтю, які, очевидно, утворюють його центральну частину відносно до периферійних (університетського підручника). Однак усі жанри НД із різним змістом та призначенням підпорядковані характеру наукового мислення: наука оперує поняттями й категоріями, а процес наукового мислення втілюється   в умовиводах та розмірковуваннях.


Сучасний розвиток німецькомовного НД значною мірою зумовлений експансією інформаційних технологій. Унаслідок цього виникають нові жанри / жанрові різновиди СННД із лінгвістичної проблематики, серед яких: електронні статті (elektronische Artikel in einer elektronischen Fachzeitschrift für Sprache und Liguistik); Інтернет‑форуми (z.B. Forum für Linguisten); віртуальні конференції (Inte et-Konferenzen); електронне наукове листування через мережу Інтернет: чати (chatrooms), персональні веб-сторінки вчених (persönliche wwwSeiten /     Web-Seiten / Inte etseiten); наукове листування за e-mail (E-Mail).


Важливими є зміни кордонів не лише всередині одного типу дискурсу, а також між різними його типами, суть яких полягає в інтердискурсивності (В.Є.Чернявська, О.Й.Шейгал). Характеризуючи взаємодію між дискурсами, інтеграцію, перехрещення декількох різних сфер людського знання і практики, простежуємо сфери перетину НД з іншими різновидами інституційного дискурсу (педагогічним, політичним, релігійним, рекламним і дискурсом мас-медіа).


Мета НД – зробити внесок у наукову (дисциплінарну) картину світу (Н.К.Рябцева), завдання – введення нової наукової інформації, її передача або нова інтерпретація відомостей про навколишній світ, які сприймаються адресатом – носієм цієї картини. У НД відбувається постійне оброблення інформації, яка надходить із самого НД, внутрішніх когнітивних запасів і зовнішньої ситуації спілкування. Узагальнена інформація про типи ситуацій, соціокультурні контексти зберігається в пам’яті у вигляді фреймів, сценаріїв та ситуативних моделей      (T.A. van Dijk, Ch.J.Fillmore). Їхня роль у дискурсі пов’язується з тим, що це не лише інформаційні структури, а й механізми, які пояснюють досягнення розуміння з використанням уже наявних попередніх знань (О.С.Кубрякова, В.З.Дем’янков, Л.Г.Лузіна, E.Goffman, D.Hudson, S.C.Levinson).


Ґрунтуючись на набутках фреймознавців (С.А.Жаботинська, К.Я.Кусько, K.Ehlich) і послуговуючись ідеєю про нерозривність власне мовних знань і знань про світ, розуміємо фрейм як структуру репрезентації знань про стереотипну ситуацію та про текст, який її описує (M.Minsky); як особливі уніфіковані конструкції знання або пов’язані схематизації досвіду, які мотивують, визначають і взаємно структурують групи слів (Ч.Філлмор). Фрейм утворює особливу організацію знання, яка становить необхідну попередню умову нашої здатності до розуміння тісно пов’язаних між собою слів.


Фреймовий підхід має відмінність від інших способів систематизації лексики (лексичного поля, семантичного поля, лексико-семантичних груп, тематичних груп, набору ключових слів, асоціативного поля), хоча провести межу тут не завжди можна й не завжди доцільно. Фреймова семантика кодує культурну й контекстуальну фонову інформацію (D.D.Clarke, B.Nerlich). Семантика фреймів, яку можна назвати “неолексичною теорією поля” (М.Post), є продовженням за нових обставин та в новому інтелектуальному контексті теорії лексичного та семантичного поля. Конструктивніше залучати в ході сучасних лінгвістичних досліджень різні типи лексичних угруповань, важливі для реалізації ситуативно‑концептуального змісту авторської прагматики.


Розділ 2. “Основні характеристики сучасного німецькомовного наукового дискурсу з лінгвістичної проблематики”. З огляду на зростання статусу німецької мови як засобу міжнародного наукового спілкування, актуальним завданням є дослідження основних характеристик СННД із лінгвістичної проблематики. Сучасний німецькомовний науковий дискурс трактуємо як дискурс писемної / усної наукової комунікації (включаючи й електронну), вербальна структура якого містить, логічно конструює й актуалізує лексеми мови науки, вироблені німецькомовною науковою спільнотою для наукового пізнання дійсності в сучасний період соціокультурного та освітнього розвитку. У СННД, який ураховує вплив на спілкування багатьох немовних факторів, на перший план виступають соціальні й антропоцентричні параметри комунікації та орієнтація передусім на прагматичний аспект спілкування. У фокусі уваги опиняються такі основні дискурсотвірні характеристики: логічність, однозначність, інтерактивність, інтертекстуальність, оцінність, які є коректними   в мовному відношенні, адекватними ситуативно й відповідають дискурсотвірним вимогам. Слід зазначити, що один і той самий мовний засіб реалізує декілька характеристик, що є закономірним: потенції мовних засобів багатогранні.


У СННД із лінгвістичної проблематики значущою є логіка розгортання наукового матеріалу, співвіднесена не лише з процесом викладу матеріалу, а й       з перебігом доведення ідеї. У процесі експлікації автором логічних кроків задіяна низка засобів: запитання, заголовки, підзаголовки розділів і / чи їхня рубрикація, нумерація, шрифти тощо. Одним із найбільш “чистих” метатекстових компонентів НД є ментальні перформативи (Ю.Д.Апресян, О.М.Гніздечко), роль яких не обмежується замітками на полях чи коментарями до тексту (Н.К.Рябцева). Крім метатекстового, на них лежить передусім риторичне навантаження, пов’язане        з організацією структури розмірковування. Розмірковуючи, автор спричиняє здійснення адресатом відповідних мисленнєвих операцій, що ідентифікуються ментальними перформативами, інтерпретація яких містить каузативний компонент. Наприклад: Was ich Standardversion der Prototypensemantik nenne, entspricht dem Modell, das E.Rosch und die Wissenschaftler ihres Umfeldes in den Arbeiten, die Anfang und Mitte der siebziger Jahre entstanden sind, entworfen haben (G.Kleiber, Prototypensemantik) (“Я називаю плюс каузую адресата називати). Як елемент розмірковування ментальні перформативи узгоджують перебіг думок адресата з ходом думок автора, надаючи першому можливість виконувати за автором його логічні кроки, тобто сприяють утворенню нового інтелектуального стану. За допомогою ментальних перформативів автор виробляє “самозвіт” (selfreporting utterance) (G.N.Leech): знімає можливу смислову невизначеність свого розмірковування. Унікальність ментальних перформативів полягає в тому, що ментальні дії суб’єкта пізнання вписані в когнітивну поведінку,     епістемічний контекст.


Логічність СННД із лінгвістичної проблематики є не лише наслідком логічного мислення, а й результатом певної креативної мовної діяльності, творчого володіння дискурсними засобами логічного викладу. Дискурсні засоби когезії беруть активну участь у встановленні катафоричних (прямоспрямованих) і анафоричних (зворотноспрямованих) зв’язків. Прямоспрямована зв’язність указує на те, про що буде повідомлено в наступному сегменті, тому дієслово, як правило, виражає дію, що стосується майбутнього часу: Wir werden uns im folgenden vor allem mit der Frage beschäftigen, was aus psycholinguistischer Perspektive Begriffe ausmacht, und wir werden zum Ergebnis kommen, dass […]. (Angelika Linke, Studienbuch Linguistik). Підметом у реченнях цього типу                в більшості випадків є особовий займенник 1-ої особи множини wir, рідше – форма однини ich: worauf ich weiter unten zurückkommen werde; Auf der Basis dieser Feststellungen werde ich im ersten Abschnitt eine Gruppe von Alte ationen vorstellen […] (Linguistik online 26, 1/06). Засоби прямоспрямованої зв’язності (vgl. weiter unten, wie die unten zitierte Passage zeigt, wie (das folgende Schema) zeigt) спонукають адресата будувати інформативний простір СННД за принципом градаційного динамізму – від меншої до більшої значущості. Шляхом послідовного викладу й логічної акцентуації (dann, nun, anschließend, hierauf, darauf, fe er, weiter, weiterhin, als nächstes, demnächst, schließlich, zunächst, zuletzt, letztlich, und zwar, d.h. (das heißt), d.i. (das ist)) автор допомагає читачеві швидше зорієнтуватися в текстовому просторі, знаходити потрібну інформацію й декодувати закладені в ній смисли.


Зворотноспрямована зв’язність указує на те, про що уже повідомлялося, цьому сприяє форма дієслова, виражена перфектом: wir haben oben bereits festgestellt, dass …; wie wir oben gesehen haben; Wir haben aus sprachwissenschaftlicher Sicht schon einiges zum Thema “Bedeutung sprachlicher Einheiten” gesagt (vgl. v.a. Kapitel 4) (Angelika Linke, Studienbuch Linguistik). Дискурсні засоби зворотноспрямованої звязності (die oben angeführte Erklärung, aus dem bisher Angeführten, wie oben schon angedeutet, wie schon erwähnt wurde, wie bereits einleitend (oben) erwähnt, wie im vorstehenden Abschnitt dargelegt, wie schon festgestellt wurde, wie bereits in ... (im Abschnitt …) erläutert worden ist, а також посилання на інші праці: wie schon (in einer vorläufigen Veröffentlichung) mitgeteilt, wie (in einer früheren Untersuchung) gezeigt) указують на ті моменти, які збагачуються новими логічними звязками. Унаслідок цього формується контекст, на який нашаровується нове наукове знання: Wir haben bisher ziemlich allgemein von phonologischen, graphematischen und konzeptuellen Repräsentationen gesprochen, ohne diese näher zu untersuchen. Im folgenden soll die Repräsentation von Wortbedeutungen etwas näher betrachtet werden (Angelika Linke, Studienbuch Linguistik). За рахунок його співвіднесення з уже відомим воно осмислюється, засвоюється і включається в систему дисциплінарних знань реципієнта.


Дискурсні засоби когезії спрямовують усвідомлення адресатом наукового тексту в потрібному руслі, указують, у яких уривках тексту слід шукати ту чи іншу інформацію, визначають відносну інформативну цінність різних його фрагментів. Це – свого роду прагматичні інструкції щодо того, як слід сконцентрувати увагу адресата, активізувати його пам’ять та розумову діяльність при активному сприйнятті інформації для її оптимального засвоєння.


Досягнення логічності й точності викладу в СННД із лінгвістичної проблематики реалізується вживанням термінів, пов’язане з прагненням до однозначності й забезпеченням стислості наукового викладу. Тенденція              до однозначності знайшла в СННД відображення не лише у вжитку термінів     (der Diskurs, der Prototyp, extralinguistisch, die Präsupposition) (Hadumod Bußmann, Lexikon der Sprachwissenschaft), а й у функціонуванні загальнонаукової               (die Funktion, die Analyse, der Begriff, das Objekt, theoretisch, definieren) й загальновживаної лексики (der Weg, nämlich, darstellen). При вдалому відборі однозначних мовних засобів і / чи під час їхньої організації підвищується ясність наукового викладу.


СННД із лінгвістичної проблематики характеризується також інтертекстуальністю, яка становить багатовимірний зв’язок окремого тексту з іншими текстами за лініями змісту, жанровими особливостями, структурою, формально-знаковим вираженням (О.В.Михайлова, В.Є.Чернявська). Маніфест інтертекстуальності (N.Fairclough) засвідчує, що одні тексти є базою, підвалиною, необхідною передумовою й умовою існування для знову створюваних текстів, які їх цитують, що сприяє науковому розвитку. Інтертекстуальність пояснює той факт, що будь‑який науковий твір ретроспективно і проспективно пов’язаний з іншими дослідженнями. Наукова новизна відображає поступальність, еволюційність, спадкоємність пізнання в часовому контексті. Інтертекстуальність у СННД актуалізується через два види: цитату (запозичення) та посилання (умовні позначення). Засоби інтертекстуальної взаємодії є формою реалізації відношення до знань, отриманих попередниками, реалізацією методологічної характеристики в особливій пізнавальній ситуації в науці.


У CННД із лінгвістичної проблематики превалює одномовний вид інтертекстуального зв’язку, водночас простежується тенденція до наведення цитат і посилань англійською мовою з першоджерела, наприклад: Chomsky hat die Wende in der Linguistik rückblickend folgendermaßen beschrieben: “... the shift was from behavior or products of behavior to states of the mind / brain that enter into behavior” (Chomsky 1986:1) (Monika Schwarz, Einführung in die kognitive Linguistik). Автор спирається на авторитетну думку як на вихідний момент для проведення власного дослідження і формулювання власних висновків. Цитати вводяться в текст шляхом занурення (маркери зчеплення при цьому відсутні) або за допомогою маркерів зчеплення (у прикладі – Chomsky hat ... beschrieben), за участю яких відбувається інтеграція авторської і цитованої мови, створюються умови для їх взаємодії. Маркери зчеплення (so schreiben X und X, X bemerkt zu dieser Problematik, X hat vorgeschlagen) є органічним продовженням авторської оповіді, хоча виділяються з неї на підставі специфічної функції введення й коментування.


У СННД із лінгвістичної проблематики існує особлива форма передачі мови іншої особи: непряма мова маркована кон’юнктивом і / чи додатковим підрядним реченням, яке приєднується до головного речення за допомогою сполучника dass або без нього. Наприклад: Pasch (1977, 37f.) ist dagegen der Auffassung, [...] dass die Annahme einer (logisch-)semantischen Valenz überflüssig sei (Karl-E st Sommerfeldt, Günter Starke, Einführung in die Grammatik der deutschen Gegenwartssprache).


Співвіднесеність запозиченого змісту й оформлення посилання визначається особливими екстралінгвальними факторами, які впливають на формальний бік: тут відіграє свою роль бібліографічна, редакційна й навіть культурно-національна традиція, а також індивідуальність ученого, яка проявляється у прагненні до нарочитої точності та добросовісності при вираженні спадкоємності.


Ураховуючи ознаку комунікативної рівності учасників наукового спілкування, констатуємо, що CННД за своєю організацією є інтерактивним, тобто діалогічним (Л.В.Славгородська, В.Є.Чернявська) – не лише в розумінні М.Бахтіна (імпліцитно) чи у зв’язку з посиланнями на науковий контекст, а й передусім завдяки явному зверненню до адресата й залученню його до розмірковування (експліцитно), від позначок “дивіться” (sieh + Seitenangabe, sieh Tabelle), “порівняйте” (vgl.), “наприклад” (z.B.) і до використання: риторичних запитань у контактно‑встановлюючій, активізуючій функції, питально‑відповідних комплексів, імперативних конструкцій у ролі звернень, порад, рекомендацій, а також широке використання графічних засобів виділення, спектра кольорів (типове для електронного журналу), схем, рисунків, які дають змогу заволодіти читацькою увагою й утримати її.


Учасники наукової комунікації дотримуються принципу кооперації Г.Грайса, спрямованого передусім на адекватну передачу інформації, та принципу ввічливості Дж.Ліча, який визначає аспекти прагматичної ситуації діалогу              з позиції відношень між його учасниками. Ці прагматичні принципи зведено          у СННД у норму, де існує постійна тенденція до зниження категоричності оцінок, яка грунтується на максимі схвалення (мінімізація критики й несхвалення щодо адресата): Das soll keineswegs als Einwand verstanden werden. Im Gegenteil: Ehe solche Umsetzungen in seriöser Weise vorgenommen werden können, müssen die theoretischen (linguistischen) Probleme [...] gelöst werden. Gerade in dieser Hinsicht liegt das große Verdienst des vorliegenden Bandes [...] (DaF 4/2006). Цим мінімізується також незгода між автором й адресатом (максима згоди) та антипатія (максима симпатії), що досягається комбінуванням засобів вираження некатегоричності: аксіологічними предикатами, кванторами, апроксиматорами тощо. Максима скромності реалізується у відомих обмеженнях на самовихваляння: Der Verfasser dieser Zeilen wird sich dennoch nicht zu diesen Höhen aufschwingen (Georges Kleiber, Prototypensemantik). Максими згоди й симпатії проявляються в такій характерній особливості наукового діалогу, як апеляція до ментального світу адресата, до його уяви, з тим, щоб спонукати його до інтелектуальної діяльності: Nehmen wir nur das Beispiel […] (Georges Kleiber, Prototypensemantik). Максимальне залучення читача до ймовірної співпраці досягається формою 1-ої особи множини імператива, а також кооперативною формою підмета у множині wir, за допомогою якої автор вважає суб’єктом поточної ментальної операції не лише себе, а й адресата. Національною специфікою антропоцентричних образів інспірується такий дискурсивний факт, що форми 1-ої особи множини передбачають інтенсивний ефект перцепції адресата-німця. Очевидно, активізує зазначені вербальні експлікатори екстралінгвальний контекст, адже німецькому менталітетові, як відомо, властива схильність до об’єднання. Цей висновок ще один аргумент на користь думки про те, що особливості мови пов’язані з ментальністю її носіїв.


Усупереч поширеній думці про неупередженість та об’єктивність наукового викладу валоризується аксіологічність, рух об’єктивного до суб’єктивного (Н.К.Рябцева). З одного боку, це пояснюється раціональністю мови – наявністю    в ній засобів, які поєднують у собі предметний (дескриптивний) і аксіологічний смисл, з іншого – прагматичною завантаженістю оцінки та її активною участю в розмірковуваннях – в аргументації, поясненні, порівнянні й виборі, у здатності оцінки мотивувати дії – у її модальності. Оцінність СННД із лінгвістичної проблематики не лише не знижує якості викладу, а навпаки, дає змогу його згортати, розгортати й організовувати. За оцінністю стоїть програма дій, пор.: nicht präzise genug präzisieren, nur oberflächlich bestimmt werdengenauer bestimmen, Ungenauigkeitenberichtigen. Незрозумілі, поверхові, неточні, нові явища та факти задають епістемічну перспективу їх вивчення, пояснення, систематизації, узагальнення тощо.


Розділ 3. “Фреймова організація сучасного німецькомовного наукового дискурсу з лінгвістичної проблематики”. У пізнавально-комунікативній діяльності наукової галузевої спільноти фреймової лексикалізації зазнають ті фрагменти дійсності, які уявляються колективу мовців життєво важливими, найбільш значущими з погляду практичної діяльності. Фреймова організація СННД із лінгвістичної проблематики є об’єднанням фреймів: НАУКОВЕЦЬ, НАУКОВА ПУБЛІКАЦІЯ, ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП, виділені нами як основні, прагматично значущі на загальному фоні пізнавально-комунікативної практичної діяльності лінгвістів. Структура фреймів СННД із лінгвістичної проблематики (за С.А.Жаботинською), презентована слотами: фрейм НАУКОВЕЦЬ [ХТОСЬ НАУКОВЕЦЬ є ТАКИЙ (якість) СТАТЬ, ВІК, РЕГІОНАЛЬНА НАЛЕЖНІСТЬ, РИСИ], [НАУКОВЕЦЬ існує ТАК / У ДІЇ (спосіб буття, дія) НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ, ГАЛУЗЬ НАУКИ, НАУКОВА ШКОЛА]; фрейм ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП [ЩОСЬ ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП є ТАКИЙ (якість) ПРОГРАМА, ФУНКЦІЯ], [ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП існує ТУТ / ТАМ (місце) МІСЦЕ], [ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП існує ЗАРАЗ / ТОДІ (час) ЧАС]; фрейм НАУКОВА ПУБЛІКАЦІЯ [ЩОСЬ НАУКОВА ПУБЛІКАЦІЯ існує В ДІЇ (дія) ІНТРОДУКЦІЯ, ОСНОВНИЙ КОРПУС, КОНКЛЮЗІЯ]. Фрейми репрезентують характеристики учасників й обставин спілкування, суспільні ритуали, поведінкові стереотипи, текстуальні особливості, які випливають зі специфіки мовних одиниць, що використовуються в лінгвістичних текстах.


Відтворення фрейму НАУКОВЕЦЬ здійснюється крізь призму ситуації, у центрі якої знаходиться суб’єкт (автор / адресант, читач / адресат та дослідники, які вже аналізували досліджувану автором проблему) член наукової спільноти й ширше – соціуму, який залучений до певних канонізованих суспільством моделей діяльності.


Фрейм НАУКОВЕЦЬ включає слоти: СТАТЬ, ВІК, РЕГІОНАЛЬНА НАЛЕЖНІСТЬ, НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ, ГАЛУЗЬ НАУКИ, НАУКОВА ШКОЛА, РИСИ, які об’єктивують типові ознаки наявних та потенційних німецькомовних лінгвістів, містять інформацію про особистість ученого, його професійну діяльність. Структура фрейму НАУКОВЕЦЬ репрезентована в такому жанрі СННД із лінгвістичної проблематики, як хроніки наукового життя, персоналії (DaF 1/2005) GERHARD HELBIG: слот СТАТЬ: er, der Jubilar; слот ВІК: 75; слот РЕГІОНАЛЬНА НАЛЕЖНІСТЬ: Deutschland, Leipzig; слот НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ: Prof. Dr. Dr. h. c.; Doktorvater, betreut; Vortragsreisen; Konsultation; zahlreiche Begegnungen und Gespräche; Beitrag zur Herausgabe von gemeinsamen Sammelbänden bzw. Monographien; Chefredakteur des Verlags Langenscheidt KG; слот ГАЛУЗЬ НАУКИ: Sprachwissenschaftler; Germanist; Grammatik- und Valenzforscher; Fachlexikograph; слот НАУКОВА ШКОЛА: Herder-Institut der Universität Leipzig; слот РИСИ: weltbekannter Sprachwissenschaftler und Germanist von Weltruf; hervorragender Didaktiker; aufrichtig; offen; stets hilfsbereit; mitfühlend; überaus bescheiden. Структура фрейму НАУКОВЕЦЬ розгортається ще одним слотом ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД, презентованим фотографією, яка засвідчує гармонійне поєднання привабливості й елегантного стилю в одязі та слугує своєрідним запрошенням для читачів до заочного знайомства, що надає СННД із лінгвістичної проблематики своєрідної динамічності.


Новою формою самопрезентації особистості ученого є персональний сайт, наприклад persönliche Seite von Annette Trabold (E-Mail: trabold@ids-mannheim.de; http://www.ids-mannheim.de/oea/personal/trabold.html).


Серед цілей наукової дискурсивної спільноти є вільний обмін думками та можливість співпраці щодо вирішення різних наукових проблем, особливо через такі форми соціальної наукової діяльності, як конференції, семінари тощо. Фрейм ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП репрезентує стереотипну подію – проведення конференції, конгресу, на яких оприлюднюються результати наукових досліджень, розкриває послідовність подій обміну інформацією відповідно до місця реалізації виступу. Фрейм ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП складається з таких основних слотів: МІСЦЕ, ЧАС, ПРОГРАМА, ФУНКЦІЯ, що позначають процес дій учасників соціокультурної взаємодії, що є релевантним у певний момент часу та простору. Слоти МІСЦЕ, ЧАС презентують просторові та часові трансформації, слот ПРОГРАМА – заїзд та розміщення учасників конференції, їхню реєстрацію, відкриття конференції, пленарне засідання, роботу в секціях, культурну програму, підсумкове пленарне засідання, від’їзд учасників конференції. Слот ФУНКЦІЯ – інституційний набір властивостей (стать, вік і т.д.) і відношень (авторитет, паритет, перевага), наприклад, а) рід занять: ректор, президент (конгресу), координатор (семінару), організатор (конференції) (X), а також учасник, гість (Y), або б) конкретна роль кожної людини в ситуації взаємодії: я можу вітати, дякувати, бажати, виконувати різні функції. X (голова, співголова, члени організаційного комітету) виконує функції організатора (розміщує учасників конференції, реєструє їх, головує – зачитує вступне слово, опікується культурною програмою); Y повинен приїхати, зареєструватися та виступити; відношення: Y підпорядковується X; X та Y повинні мати ідентифікатори учасників.


Здійснимо вербальне наповнення слотів фрейму ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП на текстовій фактурі збірника матеріалів інтернаціонального фахового конгресу EuroCom. Mehrsprachiges Europa durch Interkomprehension in Sprachfamilien”: слот МІСЦЕ: Fe universität, Hagen, Deutschland; слот ЧАС: 9.10. November 2001, im Europäischen Jahr der Sprachen 2001; слот ФУНКЦІЯ: Х der Rektor der Fe universität, Prof. Dr.-Ing. Helmut Hoyer; der Tagungspräsident des Kongresses, Prof. Dr. Georg Kremnitz, Wien; die Repräsentantin der Europäischen Kommission in Brüssel, Co elia Grosser; Y über 100 Sprachwissenschaftler, Forscher, Sprachdidaktiker und studierende Nachwuchswissenschaftler aus 24 Lände ; слот ПРОГРАМА: Eröffnungssitzung – 3 Sprecher; 100 Vortragende; Schlusssitzung.


Специфіка науково-інформативної комунікативної діяльності потребує оптимізації цього процесу шляхом композиційної архітектоніки наукового повідомлення відповідно до загальних прагматичних закономірностей організації НД, знань правил побудови мови наукової спільноти. Фрейм НАУКОВА ПУБЛІКАЦІЯ структурує виклад німецькомовного наукового матеріалу, який підпорядкований вирішенню однієї наукової проблеми: будь-яка частина наукового тексту виконує своє завдання лише в єдності з іншими, будучи пов’язана з ними цілою системою відношень (зіставлень, протиставлень, доповнень тощо). У зв’язку з цим основна ідея і проблема наукової роботи, сформульовані у вступі й передмові у загальному вигляді (слот ІНТРОДУКЦІЯ), потім розгортаються в основній частині: заперечуються, доказуються, пояснюються, уточнюються тощо (слот ОСНОВНИЙ КОРПУС). Ідеться про розгорнуті варіативні повтори в основній частині тих думок, що вперше були висловлені у вступі. Другий етап повтору основних думок наукового тексту здійснюється у висновках, коли автор знову узагальнено на вищому рівні (рівні синтезу наукового знання) ще раз повторює основні концептуальні думки, які містяться у творі (слот КОНКЛЮЗІЯ).


Слот ІНТРОДУКЦІЯ презентує інформацію для надання адресатові мінімуму фонових знань, потрібних для сприйняття тексту й визначення важливості його прочитання: Die vorliegende Arbeit handelt von ...; die vorliegende Abhandlung zielt auf ...; als Untersuchungsmethoden wurden ... gewählt; der vorliegende Beitrag beschränkt sich auf ...; die bisherigen Forschungen können grob in folgenden Gruppen klassifiziert werden: Forschungen hinsichtlich ... . Слот ОСНОВНИЙ КОРПУС презентує виклад змісту основних ідей та положень наукової праці, їхню конкретність, доказовість, аргументацію, що підтверджують не лише експериментальні відомості та відповідні цифри, а й різноманітні наочні способи їх подання – таблиці, графіки, схеми, формули, приклади й посилання на інші дослідження. Це спосіб перетворення незнання в знання. Слот КОНКЛЮЗІЯ відображає завершальні дії автора, який висловив усі свої аргументи й формулює результати проведеного дослідження – висновки, підсумки, відносно правильності або неправильності своєї гіпотези. Установлення цього факту і є те нове знання (чи думка), яке може далі застосовуватися на практиці, слугувати “інструментом” в інших дослідженнях чи, навпаки, критикуватися: Was die Perspektiven anbetrifft; die Untersuchungsergebnisse haben für zwei Bereiche Relevanz: ...; hieraus lässt sich vorläufig folgendes Fazit ziehen; daraus folgt, dass ... .


Динаміку фрейму НАУКОВА ПУБЛІКАЦІЯ підкреслено різними засобами, зокрема композиційними. Слот ІНТРОДУКЦІЯ передається окремою структурною одиницею (Vorwort, Einleitung, Einstieg, Einführung, Ausgangslage, Ausgangsposition, Hinführung, Vorbemerkung або з цифровою рубрикацією чи декількома початковими абзацами); слот ОСНОВНИЙ КОРПУС презентований розділами (наприклад, zum Korpus), а всередині розділів його складовими фрагментами – підрозділами, пунктами, підпунктами, параграфами, цифровими розбивками; слот КОНКЛЮЗІЯ репрезентується окремим розділом (Schlussfolgerung, Schlussbemerkungen, Ergebnisse, Zusammenfassung, Konklusion und Perspektivierung, Diskussion und Ausblick, Fazit, Ausblick), поданим переважно декількома кінцевими абзацами праці (з цифровою рубрикацією або без неї).


 


ВИСНОВКИ


Звернення до теоретичного підґрунтя осмислення феномену дискурсу дає можливість досліджувати СННД із лінгвістичної проблематики як когнітивно‑комунікативну діяльність, процесуально‑результативну єдність, котра ґрунтується на врахуванні взаємодії екстралінгвального та лінгвального компонентів. Чинниками, що породжують СННД у розмаїтті типів інституційного дискурсу, є характеристики учасників комунікації, об’єднаних фаховими знаннями та статусно-рольовими правилами, що визначають їхню комунікативну поведінку, мету професійної комунікації та контекст спілкування.


Завдяки своїй комунікативно-діалогічній природі, СННД із лінгвістичної проблематики постійно розвивається, набуваючи дискретних характеристик, основними серед яких є логічність, однозначність, інтертекстуальність, інтерактивність, оцінність. Мисленнєві дії автора, спрямовані на актуалізацію та синхронізацію пізнання і його логічний виклад, сприяють узгодженню перебігу думок автора з думками адресата, зміні інтелектуального стану адресата відповідно до загального ментального простору. Засвоюючи інформацію, закладену в терміні, науковець не тільки користується нею в конкретних цілях, а й також інтерпретує та оптимізує її. Поруч з інформацією до дії, термін постачає інформацію до розмірковування, сприяючи новому розумінню відповідної ситуації. Термінологічна інформація – це динамічна інформація оптимізуючого інтелекту, покликана сприяти подальшому розвитку творчої думки й лінгвокреативній діяльності науковців.


Учасники німецькомовної наукової комунікації дотримуються принципу кооперації, спрямованого передусім на адекватну передачу інформації, та принципу ввічливості, який визначає аспекти прагматичної ситуації діалогу           з погляду відношень між його учасниками. Орієнтація на адресата стає прагматичною домінантою СННД із лінгвістичної проблематики, що полягає         в його принциповій полемічності – захистити й утвердити власну думку з урахуванням ознаки комунікативної рівності учасників наукового спілкування, симетричних стосунків колегіальності. Реалізація оцінної орієнтації автора в процесі комунікативно-пізнавальної діяльності здійснюється задля вибору із тієї інформації, яка стосується аналізованої проблеми, визначення статусу конкретного змісту щодо загального фонду знання. Вибір оцінного ставлення автора обов’язково передбачає вихід на програму дій, епістемічну перспективу. Жанрова варіативність СННД презентована традиційними та новими жанрами і диференційована за ступенем діалогічності. Із жанровою специфікою конкретної праці та фактором автора пов’язані види інтертекстуальності.


Застосування методики фреймового аналізу надає змогу дослідити змістово‑структурні особливості СННД із лінгвістичної проблематики. Фрейми НАУКОВЕЦЬ, ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП, НАУКОВА ПУБЛІКАЦІЯ сприяють збагаченню знань розуміння світу науки загалом, формують ставлення комунікантів до неї, задають норми поведінки науковців, визначають прогнозування їх подальших дій. Вербалізовані слоти фреймів актуалізують фокусацію дії вибору найбільш значущої інформації, визначеної подальшою ефективною комунікацією та взаємодією учасників наукового спілкування.


 


Подальше дослідження може бути зосереджене на виділенні міжкультурних розбіжностей з урахуванням гендерних особливостей СННД в Інтернеті, на трансформації СННД під впливом сучасних інформаційних технологій.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины