РАДІОЕКОЛОГІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІОНУВАННЯ : Радиоэкологическая Терминология современного французского языка: структура, семантика, ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ

Краткое содержание

У вступі подано загальну характеристику дослідження: обґрунтовано вибір теми, стан розробки наукової проблеми й актуальність дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету і завдання роботи, об’єкт, предмет, методи і джерельну базу дослідження; визначено наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів, сформульовано основні положення, що виносяться  на захист.

У першому розділі “Формування французької радіоекологічної терміносистеми” аналізуються процеси становлення французької наукової лексики. Існуванню сучасних розвинених наукових терміносистем у французькій мові передував складний та тривалий процес виникнення, формування та утвердження спеціалізованої лексики. Мовні зміни, які відбувались у наукових текстах, зумовлені комплексом лінгвістичних і нелінгвістичних причин, мають історичний характер, тому постає необхідність у поетапному їх описі та інтерпретації. Вивчення становлення лексичної системи наукової французької мови в історичному аспекті сприяє глибшому усвідомленню сучасного стану наукової мови. Кожний стиль під впливом ряду екстралінгвістичних, і в першу чергу, соціальних факторів переживає періоди бурхливого та уповільненого розвитку, і повільного відпрацювання та шліфування суми відібраних і найбільш характерних мовних прийомів організації словесного матеріалу. Стрімкий розвиток французької наукової лексики мав місце у XVI ст. Кількісне зростання лексики здійснювалось не лише за рахунок запозичень з класичних мов, а й шляхом словотворення і словоскладання. Період класичної французької мови, що характеризується діяльністю пуристів, які вбачали свою місію в очищенні мови, її інтелектуалізації, відмови від використання як архаїзмів, так і неологізмів, поруч із негативними (зменшення обсягу словника), спричинився також і до багатьох позитивних змін. Вилучення значної кількості слів частково компенсувалося важливою роботою над значенням тих слів, які було збережено. Пуристи першими поставили питання про природу семантичних неологізмів. У XVII ст. було також розпочато роботу над опрацюванням точних визначень слів, розмежуванням основного значення слова і другорядних його значень. Результатом революційних подій кінця XVIII ст. стало збагачення словникового складу шляхом утворення неологізмів, зміни, розширення або звуження значень слів, вилучення слів, що виражали поняття, пов’язані з попереднім державним устроєм. Латинська і особливо грецька мови продовжували відігравати роль допоміжних мов у створенні термінів. Слід зауважити, що завдяки величезній кількості префіксів, багатству символів, здатності до різних комбінацій, грецька мова вже тоді стала містком між науковими мовами різних націй. Цю роль вона не втратила і дотепер. Сьогодні багато термінів частково або повністю грецького походження (cosmonaute, chromosome, isotope, morphème...) стали інтернаціоналізмами.

Термінологічні системи різних наук продовжували активно розвиватися протягом ХІХ ст., але справжнім вибухом стала друга половина ХХ ст. Важливим кроком в утворенні і впорядкуванні науково-технічної термінології було створення у другiй половині ХХ ст. термінологічних комісій та установ. Сучасний період характеризується подальшим розмежуванням наукових галузей (утворенням “мікрогалузей”) і розвитком терміносистем відповідних наук. Отож, зародження у 50-х роках ХХ ст. перспективної науки – радіоекології - викликало потребу створення її термінологічного апарату.

Мовні дослідження у мікрогалузях все частіше здійснюються методом аналізу галузевих текстів, а не просто шляхом вивчення ізольованих термінологічних одиниць чи груп термінів. Такий підхід дозволяє фіксувати ситуації лінгвістичного продукування, реформулювання термінологічних одиниць, спостерігати за входженням в обіг нових лексичних одиниць.

Вивчаючи співвідношення термінів і лексем загального вжитку, лексикологи зазвичай виділяють три наступні категорії: 1.Спеціальні терміни – використовуються лише в одній сфері знань, мають виключно специфічне значення і лише один концепт. 2. Неспеціальні терміни: використовуються у більше як одній сфері знань і утворюють певний загальний термінологічний фонд для різних наук. 3. Загальний словник: лексичні одиниці мови, які не належать до жодної наукової сфери (хоча часом можуть набувати спеціального значення і таким чином перетворюватися на терміни, що вживаються в обмеженій сфері). Як правило, у словнику усталених галузей науки (математика, фізика і т.п.) переважають елементи першої групи – спеціальні терміни. Проведений аналіз радіоекологічної лексики дозволив нам виявити досить цікаве явище, а саме, він продемонстрував майже повну відсутність категорії спеціальних термінів.

Мова радіоекології є науково-технічною, оскільки в аналізованих галузевих текстах однаково присутні як терміни на позначення концептів (fission, rupture, contamination, exposition, biodiversité...), так і технічні терміни, що позначають об’єкти (chaudière nucléaire, crayon, dosimètre, filière électrogène...).

         Постійний перехід лексичної одиниці з однієї термінологічної системи до іншої, співіснування багатьох терміносистем у межах однієї мікрогалузі (радіоекології), активна взаємодія загального словника та термінології, все це свідчить про той факт, що межа між поняттями “слово” і “термін” стає умовною. Той факт, що радіоекологія, будучи однією з галузей екології (ми беремо за основу визначення B.I. Глазкa, яке він подає в Українсько-англо-російському тлумачному словнику з радіоекології і радіобіології), розглядає проблеми, що виходять за межі суто наукового вивчення стану довкілля, вимагає перегляду взаємовідносин людина-суспільство-довкілля і ставить перед людством серйозні філософські питання.

Проведений нами аналіз довів, що наукова термінологія, яка використовується у французьких текстах з радіоекології, відзначається дифузністю меж та широтою сфери вживання. Специфікою цього типу текстів є те, що вони стосуються різних галузей людської діяльності, що й зумовлює певні відмінності в продукуванні, сприйнятті, прагматиці та аргументації. Тому можна було вважати за доцільне виокремлення кількох підвидів досліджуваних текстів у залежності від сфери їхнього функціонування та використання в них тематичних груп лексичних одиниць, які співвідносяться з відповідними ділянками об'єктивної дійсності. Своєрідність термінологічного апарату радіоекології полягає у відсутності в ньому чітко визначеної специфіки семантики, оскільки семантичне ядро даної терміносистеми формують одночасно терміни-слова двох галузей – радіології та екології. Радіоекологія, як наука природничого циклу, послуговується також термінами, що обслуговують термінологічні поля суміжних наук: біології, фізики, хімії, медицини, психології, соціології, політики, економіки, етики. Подібне функціонування лексичних одиниць різних галузей ми називаємо ефектом інтердисциплінарності. Це явище є підтвердженням факту вживання  одного слова на позначення різних понять у суміжних галузях, а особливо у вищезазначених галузях, що у подальшому поширюється на такі дисципліни, як антропологія, соціологія, філософія і навпаки. Наприклад, такі слова і словосполучення, як risque, partage, mémoire collective, nature, environnement, catastrophisme, saleté, naturel, artificiel, nuage, responsabilité collective et individuelle, sarcophage, dose, contamination, développement durable та інші, більшість з яких не є спеціальними термінами, є частотними у межах радіоекологічних текстів. У залежності від прагматичних умов, а також залежно від теми, сфери спеціалізації, позиції  автора тексту , типу тексту, адресата тексту уточнюється значення і специфічне вживання кожної лексичної  одиниці.

Дослідження радіоекологічної термінології зумовило також необхідність опрацювання усього її корпусу з метою фіксації та оцінки характерних особливостей її функціонування як у вузько спеціальних, так і у науково-популярних текстах. “Недоступність для розуміння” – “герметизм”  спеціальної мови “виправляється” самими текстами. Терміни пояснюються і тлумачаться у текстах, і таким чином долається їхня “незрозумілість”.

Згідно з когнітивним підходом до лінгвістичного аналізу для кожної категорії існує найкращий взірець (еталон) класу або прототип, що містить у собі усі найбільш репрезентативні ознаки категорії. Під прототипічним радіоекологічним текстом слід розуміти еталонний репрезентант певного інваріанта серед усіх інших його представників (варіантів). Прототипічний радіоекологічний текст є найбільш показовим, він наочно демонструє архітектоніку і внутрішню організацію наукового тексту визначеної тематики, категорії якого встановлюються досить просто у межах аналізованого тексту. Семантичний простір таких текстів невеликий, анафоричні та катафоричні зв’язки у них встановлюються доволі легко.

         Прототипічні тексти мають чітко окреслені межі: початок, кінець, і “тіло” повідомлення. Тим самим вони демонструють такі характеристики тексту, як його виокремленість, формальну і семантичну самодостатність, тематичну визначеність і завершеність. Когнітивна суть такого тексту є чітко окресленою, адже відомий його загальний задум, реалізований у специфічній  мовній формі. Текст з радіоекології фіксує певний фрагмент людського досвіду та його усвідомлення, і це робить його об’єктом концептуального та когнітивного аналізу, дозволяє визначити,  що і з яких причин привернуло увагу людини, які саме фрагменти знань та оцінок у ньому зосереджені. Слід зазначити, що прототипічний радіоекологічний текст за своєю природою інтенціональний, він безпосередньо пов'язаний із намірами автора тексту (письмового чи усного).

Отож, в межах проведеного дослідження було виокремлено дві групи прототипічних радіоекологічних текстів:

·        Текст-прототип науково-публіцистичної статті (на матеріалі періодичного видання “Acronique du nucléaire”, а також галузевих статей із мережі Інтернет).

·        Текст-прототип виступу (доповіді) фахівця на семінарі чи конференції в галузі радіоекології.

  Специфічною рисою наукової лексики, що функціонує у межах радіоекологічних текстів, є складність чіткого розмежування трьох різновидів лексем: термінів, специфічних саме для цієї галузі науки, термінології інших наук та слів широкого вжитку. Більшість понять і термінів, що їх позначають, є спільними для цілого ряду наук: радіології (radiation, matière fissile, faisceau du rayonnement...), екології (écosystème, environnement, biomasse, polluant, biosphère, rejets, chaîne alimentaire...), геології (sédiment, sol, eaux...), біології (espèce, mammifère, prédateur, cellule), хімії (tritium, césium, plutonium, strontium, réaction en chaîne, synthèse...), медицини (cancérogène, génome, mutations, embryogenèse, analyse, clone, tissu, sensibilité, thyroїde, oncogenèse, létalité, radiothérapie, immunosurveillance...), соціології (patrimonialisation, mémoire, statistique, acteur, risque, contrainte, enjeu, ethos, responsabilité...), політики (pouvoir, mondialisation, revendication, nation...), економіки (marché, consommation, biens, production, demande...), етики (civisme, culture, tradition, valeurs...). Схематично взаємодію концептосфер цих різних наук у межах радіоекологічної науки можна зобразити наступним чином: