Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Авторские отчисления 70% |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Акция - новый год вместе! |
Каталог авторефератов / ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ / Экономическая, социальная и политическая география
Название: | |
Альтернативное Название: | ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ НАУЧНОГО ПОТЕНЦИАЛА УКРАИНЫ |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | У першому розділі дисертації “Теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження наукового потенціалу” розрита сутність наукового потенціалу, сформульовані принципи та індикатори його використання і розроблені методичні основи дослідження. У роботі визначено поняття “науковий потенціал” як цілісна, взаємозв’язана система галузевих і територіальних утворень, що існує на базі територіального поділу праці й охоплює складові наукової діяльності з метою забезпечення належного рівня науково-технічного розвитку країни, регіону. До основних його ланок віднесені: - структура наукової діяльності країни, регіону (за формами, регіональним розподілом, відомчою підпорядкованістю, секторами науки); - кадрове забезпечення наукової діяльності в країні, регіоні (рівень підготовки та перепідготовки кадрів із вищою освітою та наукових кадрів: кількість, структура, сфера використання); - стан фінансового забезпечення наукової діяльності в країні, регіоні (джерела фінансування, обсяги та питома вага у ВВП, структура інвестування НДДКР за джерелами надходжень та розподілом поміж секторами науки); - рівень матеріально-технічної забезпеченості наукової діяльності в країні, регіоні (матеріальна та технічна озброєність досліджень і науковців); - результативність науково-дослідної діяльності в країні, регіоні (кількість та співставний рівень наукових розробок; кількість, ефективність та рівень впровадження наукових розробок тощо). Науковий потенціал характеризується трьома основними видами структури: функціонально-компонентна, функціонально-територіальна та організаційно-управлінська (рис.1). У дослідженні функціонально-компонентну структуру наукового потенціалу пропонується визначати як склад, сукупність його компонентів – галузей, видів наукової діяльності, що розкривають її роль в процесах спеціалізації і комплексоутворення в регіоні. В ньому обґрунтовано виділення чотирьох основних секторів: академічний (установи і організації НАН); галузевий (дослідницькі установи і організації міністерств і відомств господарства); вузівський (науково-дослідні сектори і кафедри вузів); заводський (наукові, дослідно-конструкторські підрозділи об’єднань і підприємств індустрії). До нього віднесені також інші організації, які об’єднують наукові підрозділи і групи музеїв, архівів, бібліотек і книжкових палат, метеослужби, геолого-розвідувальні партії та ін. Всі складові організації і установи, що входять до наукового потенціалу проводять фундаментальні і прикладні дослідження, науково-технічні розробки та надають науково-технічні послуги. Функціонально-територіальна структура наукового потенціалу – це співвідношення і взаємне розміщення різних форм територіального зосередження наукової діяльності. Її елементами є: райони, вузли, центри наукової діяльності. За своїм змістом вони можуть бути інтегральними, міжгалузевими та галузевими. Перехід до ринкових відносин торкається всіх сфер організації діяльності суспільства, у тому числі і територіальної організації наукового потенціалу, яка відображає територіальні форми існування його складових в їх взаємозв’язку. Ринкова трансформація об’єктів наукового потенціалу (їх переспеціалізація, модернізація) породжує зміни і у інших об’єктах. Сукупність наукових закладів, кадрів, що здійснюють наукову діяльність, їх фінансове, матеріально-технічне, інформаційне та організаційне забезпечення, а також характеризується раціональністю зв’язків і зумовлює додатковий економічний ефект за рахунок взаємодії із виробництвом на певній території формує науково-територіальний комплекс. Використання наукового потенціалу вимагає розробки принципів його формування, розміщення та ефективного функціонування, оскільки він значною мірою впливає на комплексний розвиток регіону. Раціональне використання наукового потенціалу можливе лише з урахуванням напрямів і тенденцій розвитку світової економіки провідних країн та регіонів. Найважливішими принципами раціонального використання наукового потенціалу регіону є: системності, комплексності, інноваційності, альтернативності, гнучкого реагування. На ефективність використання наукового потенціалу регіонів впливають різноманітні чинники. На думку автора, їх можна згрупувати таким чином: - історико-географічні особливості формування, розвитку та використання наукового потенціалу. Історично сформована територіальна інфраструктура наукового потенціалу характеризується значною інерційністю, що необхідно враховувати при обґрунтуванні стратегії ефективного використання наукового потенціалу; - фінансово-кредитне забезпечення, що є рушійною силою розвитку наукової діяльності, створення та просторового поширення інновацій; - інноваційно-технічне забезпечення; - кадрове забезпечення, зокрема, підготовка, перепідготовка та атестація наукових і науково-педагогічних кадрів. Для суспільно-географічної оцінки використання наукового потенціалу регіону доцільно виділити такі групи індикаторів: а) розміщення та розвитку наукових організацій: кількість організацій та працівників, які виконують наукові і науково-технічні роботи; кількість докторів і кандидатів наук, задіяних у виконанні наукових і науково-технічних робіт; валові витрати на одну наукову організацію та на одного працюючого в ній; б) кадрового забезпечення наукового потенціалу: чисельність працівників наукової діяльності та їх частка в основній діяльності; структура наукових працівників: дослідники, техніки, допоміжний персонал; чисельність працівників-сумісників, що виконують наукові і науково-технічні роботи; в) підготовки кадрів: кількість установ, що мають докторантуру та аспірантуру; кількість аспірантів і докторантів на 1 наукову установу та на 1000 наукових працівників; частка наукових установ, що мають аспірантуру і докторантуру; г) фінансового забезпечення наукової діяльності: загальні витрати на фінансування наукових та науково-технічних робіт; структура фінансування: держбюджет, позабюджетні фонди, власні кошти, замовники підприємств і організацій та інших держав, обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами; витрати на виконання наукових і науково-технічних робіт;
д) матеріально-технічного забезпечення наукової діяльності: середньорічна вартість основних засобів; фондоозброєність; технічна оснащеність; |