РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ VII–XVII СТ : Реализация ФУНКЦИОНАЛЬНО-семантической категории инструментальности в английском языке VII-XVII СТ.

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну роботи, сформульовано її мету й завдання, визначено методи дослідження, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, викладено положення, що виносяться на захист.

У першому розділі – “Функціонально-семантична категорія інструментальності у теоретичному висвітленні” – здійснено аналіз існуючих теоретичних розвідок проблематики інструментальності, визначено структуру та зв’язки ФСКі, виявлено особливості функціонування її мовних репрезентацій в інструментальних ситуаціях, запропоновано методику їх дослідження в діахронії англійської мови.

У підрозділі 1.1. наведена дефініція ФСКі. У сучасній лінгвістичній науці існують суттєві розбіжності при визначенні категорії інструментальності. Традиційно виділяють предметну інструментальність, коли у процесі взаємодії суб’єкта та об’єкта задіяний матеріальний предмет (Ч.Філлмор, В.Чейф, Ю.Д.Апресян). Проте низка вчених (Д.Нільсен, Дж.Андерсен, В.О.Ямшанова) визнає існування і непредметної інструментальності, яка охоплює дії, властивості, відносини, стан, свідомо використовувані суб’єктом. Ми поділяємо думку цих лінгвістів і визначаємо ФСКі (Інструмент) як таку, що відображає узагальнене, типізоване уявлення про опосередкований характер цілеспрямованої дії суб’єкта на об’єкт з використанням предметного (Знаряддя) та непредметного (Спосіб) Інструмента.

У підрозділі 1.2. проаналізовано семантичну структуру інструментальності. Спираючись на результати досліджень суб’єктно-об’єктних відношень у системі діяльності (О.В.Бондарко, В.Б.Касевич), відзначимо, що Інструмент – єдність двох аспектів інструментального змісту – Способу та Знаряддя. Такий підхід став підґрунтям для створеної нами класифікації семантичних різновидів ФСКі за комплексом диференційних ознак. За ознакою злічуваності Знаряддя поділяють на дискретне та недискретне. У той же час, Знаряддя розрізняють за ознакою належності до істот чи неістот. Останні варіюють за можливістю їх відчуження. Відчужувані Знаряддя іноді наділені власною енергією. Як Знаряддя-істота зрідка виступає людина (особа). Експліцитне вираження Способу здебільшого пов’язане із використанням суб’єктом власне дій (фізичних, психічних, соціальних). Меншою мірою поширені Способи використання відносин, властивостей або стану учасників ситуації.

У підрозділі 1.3. розглянута інструментальна ситуація (ІС), її змістові варіанти та склад учасників. ІС відображає один з аспектів загальної сигніфікативної ситуації і виокремлюється шляхом аналізу змістової та формальної структури висловлення, який полягає у виявленні мовних засобів, що підкреслюють домінування інструментальної ситуації. Оскільки змістом ІС є те, що суб’єкт опосередковано впливає на об’єкт, її мінімальна семантична структура складається з суб’єкта (Агенса), дії (предиката), об’єкта (Пацієнса) та Інструмента (рис. 1). Напр.: