ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ В УМОВАХ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Краткое содержание

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження територіальних систем розселення” розглядаються головні риси сучасних процесів, що відбуваються у розселенні давньоосвоєних агропромислових регіонів. При цьому зазначається, що системи розселення відносяться до геосоціосистем, вони об’єднують поселення за допомогою різноманітних зв’язків (трудових, виробничих, соціально-побутових, інформаційних, організаційно-управлінських тощо). Для них властива ієрархічність, що визначається багаторівневою організацією суспільства: локальні (первинні, кущові), районні, міжрайонні (внутрішньообласні), регіональні (обласні, власне регіональні) і державна системи розселення.

Територіальні системи розселення сформувалися в умовах поглиблення територіального поділу та інтеграції праці. В індустріальному суспільстві вони пройшли стадії зародження і розквіту, їхня геопросторова організація будувалась за принципами прогресуючої систематизації, наростаючої централізації, відповідності територіальної структури систем розселення просторовій структурі господарської комплексності, функціональної повторюваності центрів та тощо (Шаблій О., Мальський М., Заставецький Б.). Але внаслідок значних трансформаційних змін у розвитку суспільства, які відбуваються в Україні від кінця ХХ ст., передусім переходу від централізовано-планової до ринкової економіки, системи розселення зазнають різних трансформаційних змін. Це виявляється найбільше у зміні функцій поселень, інтенсивності та спрямованості розселенських зв’язків. Інерційність систем розселення порівняно із територіально-виробничими системами зумовлює деяке запізнення трансформаційних змін у них, ці зміни переважно кількісні і стосуються людності поселень, якісні ж виявляються переважно у внутрішній структурі і функціях систем, що вже сформувалися, але не призводять до зміни кількості поселень та меж систем розселення (табл.1). Нагромадження протиріч у територіальній організації систем розселення в умовах докорінної зміни суспільних відносин та перебудови системи управління, а також радикальні зміни у системі адміністративно-територіального устрою є важливими чинниками формування територіальних систем розселення на якісно новій основі.