Фоностилистические особенности английской речи датско-английских билингвов (на примере студенческого социолекта) : ФОНОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКОГО МОВЛЕННЯ ДАТСЬКО-АНГЛІЙСЬКИХ БІЛІНГВІВ (на прикладі студентського соціолекта)

Краткое содержание

Перший розділ дисертації «Теоретичні передумови дослідження датсько-англійського білінгвізму в молодіжному соціолекті Данії». Дослідження мовних контактів є одним з основних напрямів сучасної соціолінгвістики (Ю.О. Жлуктенко, С.В. Семчинський, О.Б. Ткаченко, В.В. Акуленко, О.І. Чередниченко, Г.Г. Крючков, О.Д. Петренко, О.Є. Семенець, Н.П. Шумарова, В.М. Мазниченко, У. Вайнрайх, У. Брайт, Ч. Фергюсон, Дж. Фішман, Е. Хауген, Б. Гавранек, А. Табуре-Келлер), а серед них значну частину складають роботи, присвячені контактам англійської мови з іншими національними мовами, оскільки вплив англо-американської культури і, відповідно, англійської мови входить до чинників світового лінгвістичного розвитку кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Результатом контактів англійської мови з національними мовами стало виникнення нових варіантів англійської, що використовується як друга мова. У цих варіантах фіксуються специфічні стійкі відхилення від британських, американських та інших територіальних стандартів, зумовлені впливом національної мови (Б. Качру, Р. Моуг, О.Є. Семенець, П. Стривенс, О.Д. Швейцер). Не будучи у повному розумінні варіантами англійської мови, подібні новоутворення стали чинником лінгвістичного континууму та існують на величезній території багатьох країн, де англійська мова вживається поряд з національними мовами, тому перед сучасною лінгвістикою стоїть актуальна задача дослідження їх фонетико-фонологічної та лексико-граматичної структури і лінгвістичного статусу.

Датська англійська (Danglish), про статус і норми якої ведеться дискусія серед фахівців, є одним з таких варіантів. У межах соціолінгвістичної класифікації мов О.Б.Ткаченко вважаємо можливим розглядати датську англійську (Danglish) як датський варіант «світової» англійської мови – мови загального позатериторіального розповсюдження.

Для окреслення національного варіанта англійської як другої мови пропонується використовувати термін «національний регістр англійської мови», спираючись на визначення регістру як особливої форми мови, що використовується окремими шарами, або особливої форми мови, яка використовується із соціальною метою.

Зміни у мовах, що контактують, у процесі їх взаємодії залежать від інтенсивності мовних контактів, наслідком яких стає білінгвізм (О.Є. Семенець, Т.М. Бурда, В.Ю. Розенцвейг, Н.П. Шумарова). У цьому дослідженні приймається робоча гіпотеза про те, що у межах якоїсь країни (тут Данії), де для значної частини населення склався національний регістр англійської мови, має місце координативний білінгвізм, який забезпечує використання різних мов у різних комунікативних ситуаціях.

Розвиток і розширення міжнаціональних контактів, інтенсивна міграція, сучасні інтеграційні процеси – ці та інші чинники зумовлюють зростання мовних контактів і, як наслідок, розширення потенційної сфери переключення мовних кодів. Переключення мовних кодів визначається як використання по черзі елементів двох і більше мов у межах одного комунікативного акту більш менш двомовним мовцем. Воно може охоплювати декілька висловлювань і словосполучення або навіть одне слово і відбуватися відповідно до предмету і мети обговорення (О.Ю. Русаков, О.О. Проценко, J.J. Gumperz, M.S. Byram, C. Faerch, C. Muysken, C. Myers-Scotton). На макро-соціолінгвістичному рівні ПК відображає соціальну стратифікацію мовців, їх етнічне походження, політичні переваги, економічне становище, освітній рівень, групову солідарність, допомагає визначити їх ідентичність, приналежність до групи, соціальну дистанцію. Мікро-соціолінгвістичний підхід розкриває, яким чином мовці можуть використовувати ПК, щоб керувати ситуацією спілкування, сприяти створенню солідарних міжособистісних стосунків у білінгвістичному середовищі, особливо між особами, які характеризуються спільною етнокультурною приналежністю. ПК може виконувати функцію організації дискурсу, маркувати межі мовленнєвої ситуації, відділяти пряму мову від непрямої або цитату від авторської мови.

Ситуація двомовності супроводжується контактно зумовленим явищем інтерференції. Зміни, які відбуваються у процесі контактів двох і більше мов, характеризуються як інтерференція, під нею прийнято розуміти всі зміни у структурі і значенні, властивостях і складі одиниць мови, що виникають унаслідок взаємовпливу мов у ситуації мовного контакту. Переключення кодів не є інтерференцією вже тому, що воно доповнює і розширює можливості мовного спілкування, а у випадку нездатності виразити себе однією мовою, забезпечує неперервність мовотворення. Інтерференція супроводжує переключення кодів, що буде показано нижче.

Інтерференція є цікавою з точки зору її впливу на акт комунікації, тобто у прагматичному аспекті. У процесі мовленнєвої діяльності інтерференція може виявлятися як поверхова, тобто включення до комунікації другою мовою слів, словосполучень і речень рідної мови без будь-яких змін, так і як глибинна, тобто зміни у вимові, морфологічному оформленні, синтаксичній структурі, семантиці і виборі слів другої мови під впливом більш сильного коду (Г.М. Вишневська, Ю.М. Захарова, Г.В. Зимовець, М.К. Ісаєв, В.В. Кулешов, Н.М. Рогозна).

Дослідження із засвоєння другої мови показують, що, по меншій мірі, частина відхилень від норми при подібному засвоєнні зобов’язана своїй появі не впливу рідної мови, а універсальним особливостям засвоєння мови загалом, чим утверджується тотожність процесів засвоєння першої і другої мов (E. Broselow,. E. Flege)

Інтерференція може здійснюватися на різних рівнях – лексичному, граматичному, фонетичному. Фонетична інтерференція створює уяву про так званий «глобальний іноземний акцент» у мовотворенні другою мовою, який на сегментному рівні проявляється шляхом зміни кількості голосних монофтонгів, зміною кількості і якості дифтонгів, підміною приголосних М2 приголосними М1, шляхом спрощення сполучень приголосних, переносом коартикуляційних обмежень сполучуваності приголосних М1 на сполучуваність приголосних в М2, пропуском звуків у слабких позиціях і т.д. (R.S. Carlisle, F. Eckman, C. Sato).

Трансфераційні процеси ведуть до використання у комунікації на М2 найближчих еквівалентів з М1, до нерозрізнення  позиційних алофонів, близьких за місцем артикуляції звуків М1 і звуків М2 і, відповідно, використанню перших замість других, переносу смислорозрізнювальних властивостей звуків М1 на звуки М2, неправильної інтерпретації дистинктивних характеристик фонем. При наявності структурних відповідностей між звуками М1 і М2 спостерігаються процеси їх конвергенції. Менш марковані/немарковані фонетичні або фонологічні характеристики М1 є більш серйозною причиною фонетичної інтерференції у мовотворенні на М2, ніж марковані і більш схильні до трансферації з М1 на М2, ніж немарковані.

У другому розділі «Студентський соціолект як складова частина датського мовного простору» аналізуються взаємовідносини між  домінуючою датською мовою та іншими мовами, що використовуються у цій країні, визначаються основні проблеми сучасної мовної ситуації в Данії. По-перше, це вивчення і засвоєння датської мови представниками національних меншостей; по-друге, це датсько-національний білінгвізм іммігрантів, які зберігають свої рідні мови; по-третє, – датсько-англійський білінгвізм і вплив англійської мови на мовну і культурну ситуацію. Англійська мова активно впливає на мовлення людей, як тих, що володіють тільки  датською мовою, так і тих, хто володіє англійською мовою, але використовує у комунікації переважно датську мову. У свою чергу, датська мова активно впливає на мовлення людей, які постійно і переважно використовують датський варіант англійської мови (J.S. A
fast, J.N. Jшrgensen; P. Quist, B. Preisler).

Датсько-англійський білінгвізм, характерний для датської мовної ментальності, став специфічною особливістю комунікації і мовленнєвої поведінки більшості громадян цієї країни. Володіння англійською мовою, крім своєї національної мови у статусі функціонально першої мови, приводить до зсувів у мовленнєвій поведінці датсько-англійських білінгвів. В умовах контакту цих двох мов проявляється двостороння інтерференція, декілька типів якої можна виділити стосовно мовної ситуації у Данії: 1) лексична інтерференція англійської мови у мовленні датських монолінгвів, які не володіють англійською мовою і розмовляють тільки датською мовою, але вживають англійську лексику, що міцно засвоєна у соціальній практиці спілкування; 2) інтерференція англійської мови у мовленні датсько-англійських білінгвів, які достатньо вільно володіють англійською мовою, але використовують у процесі спілкування переважно датську мову, що є для них первісною і функціонально першою або базовою; 3) інтерференція датської мови у мовленні данців, що рівною мірою володіють як датською, так і англійською, та іноземців, які мешкають у Данії (як англомовних, так і тих, для кого вона слугує мовою-посередником) та постійно і переважно використовують англійську мову в формі її датського регістру «Danglish» у побуті, професійній діяльності та навчанні; 4) інтерференція в мовленні диглосних білінгвів, які по черзі використовують датську та англійську мови.

Датсько-англійський регістр значно відрізняється від стандартної американської або британської англійської. У процесі відтворення датської англійської (Danglish) залежність мовотворення від розуміння, мотивації, органіції цієї діяльності визначає типологічний характер асоціацій, що виникають. Можуть мати місце різні асоціативні варіанти, які склалися під впливом домінуючих чинників традиційної датської культури, минулого досвіду, специфіки мислення, поведінкових реакцій данців. Проникнення англійської мови в усі сфери датського життя свідчить, що її вплив вже не може бути описаний тільки у термінах інтерференції. Так само неможливо пояснити вплив англійської мови на датську мову і датське суспільство без розуміння соціолінгвістичної функції переключення кодів, яке прямо або опосередковано впливає на мовленнєву поведінку молоді в англо-американських субкультурах (S. Boyd, U.-B. Cotsinas, J. Jшrgensen, J. Mшller, B. Preisler, P. Quist ), де найбільш наочним символом цінностей є англійська мова. Будучи наслідком екстралінгвістичних причин, інтерференція, все ж таки, залишається власне лінгвістичним явищем, а переключення кодів послуговується широкому діапазону комунікативних цілей міжособистісного спілкування і сприяє створенню солідарних міжособистісних відносин.

Соціолект студентів, які по черзі використовують датську та англійську мови, відрізняється постійним переключенням кодів, значною кількістю нових слів і словосполучень, що передають англо-американські культурні реалії, маркованістю вимови, яка викликана впливом артикуляції, інтонації, ритміки, наголосом першої (датської) мови на відповідні параметри вимови другої (англійської) мови. За визначенням О.Д. Петренка, свого роду соціальний акцент в англійському мовленні молодих данців зумовлений як соціальними чинниками, наприклад, впливом англо-американської культури, специфікою датської системи освіти і т.д., так і впливом внутрішньоструктурних законів датської фонетичної системи. 

Для того, щоб розкрити механізм фонетичної інтерференції, яка виявляється у ході переключення кодів у молодіжному соціолекті датсько-англійських білінгвів, на першому етапі були визначені дві задачі, які необхідно вирішити:

– дати характеристику інвентарю фонем датської мови у зіставленні з інвентарем фонем англійської мов, встановлюючи як об’єднуючі, так і розрізнювальні їх елементи;

– виділити диференціальні ознаки фонем, що потенційно реалізуються в англійському мовленні датсько-англійських білінгвів.

Для передачі звукових відповідностей фонетичних одиниць датської та англійської мов у роботі використовується традиційна система транскрипції – транскрипційні знаки Міжнародного фонетичного союзу (Inte ational Phonetic Association) та Міжнародний фонетичний алфавіт (Inte ational Phonetic Alphabet). У результаті зіставлення датських і англійських голосних монофтонгів встановлено, що наявні значні розходження між їх системами. У датській відсутні:

1) середньо-закритий середньо-переднього ряду не лабіалізований глосний [I], середньо-закритий середньо-заднього ряду лабіалізований [U] і другий елемент дифтонгів, закритий середнього ряду нелабіалізований [I];

2) відкритий переднього ряду нелабіалізований [ж], середньо-відкритий центральний нелабіалізований [ɝ/ɜ], відкритий заднього ряду лабіалізований [Q].

В англійській відсутні:

1) закритий переднього ряду лабіалізований голосний [y];

2) високий середньо-закритий переднього ряду нелабіалізований [e], середньо-закритий переднього ряду нелабіалізований [E], середньо-закритий переднього ряду лабіалізований [2], високий середньо-закритий заднього ряду лабіалізований [o];

3) високий середньо-відкритий переднього ряду лабіалізований [9], середньо-відкритий переднього ряду нелабіалізований [&], низький  середньо-відкритий лабіалізований задній [Q].

У результаті зіставлення датських та англійських також встановлені значні розходження між їх системами:

1) у датській мові відсутня пара протиставлених за наявністю/відсутністю голосу африкат: [tS].

2) у датській мові відсутній дзвінкий член пари протиставлених за наявністю голосу фрикативних приголосних фонем [s]-[z], [S]-[Z], [f]-[v]. Дзвінкий, лабіо-дентальний, апроксимант [P] у датській мові лише частково може розглядатися як парний глухому лабіодентальному фрикативному [f] через наявність більше однієї відмінності.

3) у датській мові наявні обидві фонеми [pŽ] - [bß], [t^s] - [dß], [kŽ] - [gá] – аналоги англійських фонем [p] – [b], [t] – [d], [k] – [g], але у датській вони є алофонами.

4) на відміну від англійської датській сонант [l] характеризується як палатальний. Дійсно, у мовленні деяких інформантів цього дослідження частина фонем [l] реалізовувалась як [l'] – палаталізований альвеолярний латеральний сонант. У цьому дослідженні така заміна не розглядалася, оскільки палаталізація не є смислоутворювальною і смислорозрізнювальною ознакою в обох мовах.

5) англійський постальвеолярний щілинний приголосний [S] може мати датський аналог – альвеоло-палатальний щілинний приголосний [‚] або палаталізований щілинний приголосний [S']. 

6) фонема наявна лише тільки у тих словах (американської англійської), де збереглася аспірація у початковій позиції, наприклад, whether, wheat, why, when, тому [W] часто розглядається як консонантне сполучення [hw].

7) англійський  альвеолярний нелатеральний сонант [r], який в американській англійській вимові реалізується як ретрофлексний сонант [²], має в датській аналог [R] – увулярний фрикативний/нелатеральний сонант.

Контрастивний аналіз фонем двох мов датсько-англійських білінгвів дає обмежений список акустико-артикуляційних ознак, що приводить до використання різними фонетичними системами звуків із перехресними характеристиками. Цей факт дозволяє прогнозувати, що фізична подібність змушує білінгва ототожнювати дві фонеми, не дивлячись на всі відмінності між ними, і виявити набір очікуваних форм фонетичної інтерференції. Те, що двомовний індивід, ототожнюючи фонеми (діафони) двох різних мов, реалізує їх однаково, з точки зору економії є абсолютно природним: «використання в обох мовах одних і тих самих мовленнєвих навичок значно полегшує його лінгвістичне навантаження» (У. Вайнрайх). Отримані набори акустико-артикуляційних ознак і потенційних форм фонетичної інтерференції є основою експериментального дослідження відмінностей у вимові англійською мовою в молодіжному соціолекті студентів – датсько-англійських білінгвів.

У третьому розділі «Експериментальний аналіз фонетичних змін в англійському мовленні датсько-англійських білінгвів» визначилася основна задача – виявити чинники, які привели до формування фонетичної системи, що спостерігається в англійському мовленні датсько-англійських білінгвів, тобто, спираючись на результати зіставлення фонологічного складу датської мови з фонологічним складом англійської мови, визначити диференціальні ознаки фонем, які реалізуються в англійському мовленні датсько-англійських білінгвів і утворюють їх фонетичну систему.

Поставлене завдання зумовило послідовність етапів експерименту:
а) визначення цільової групи, варіативність вимови членів якої стала предметом соціофонетичного аналізу; б) проведення запису підготовленого і непідготовленого англійського мовлення представників соціальної групи датських студентів; в) експертна оцінка відхилень в англійській вимові датсько-англійських білінгвів за допомогою групи експертів-філологів, не носіїв мови, і групи експертів – носіїв мови, не філологів; г) спектрографічна і статистична обробка сегментів записів, у яких були відзначені відхилення від норми англійської вимови; д) соціофонетичний аналіз матеріалу і його лінгвістична оцінка.

Вивчення фонетичної варіативності англійського мовлення датсько-англійських білінгвів передбачає, по-перше, створення фонетичної бази даних, яка має включати висловлювання різних комунікативних типів, зафіксованих: а) у підготовленому мовленні, б) у ситуаціях неформального інтерв’ю, в) у ситуаціях неформального спілкування, і по-друге, виявлення інтерферентних ознак сегментного рівня в англійській вимові студентів – датсько-англійських білінгвів.

Експертна оцінка дозволила виявити регулярні відхилення від норми англійської вимови в англійському мовленні датсько-англійських білінгвів, і на цьому матеріалі були зроблені спектрограми відповідних сегментів. З метою ідентифікації фонеми визначалось спектрографічне відображення її компонентів: 1) наявності або відсутності голосу (голосний, сонант, дзвінкий приголосний, глухий приголосний); 2) місця і способу артикуляції (лабіальний, лабіо-дентальний, дентальний, альвеолярний і т.п.).

Для правильного визначення голосного важливі перші дві, іноді три, форманти. Що стосується відображення англійських приголосних в реалізації датсько-англійських білінгвів, перші три форманти (F1, F2, F3) не перевищують діапазон 0-4000Гц. Наявність або відсутність голосу асоціюється зі спектром частот модуляції нижче 600 Гц. Акустична інформація для сонантів асоціюється зі спектром 0-500 Гц, для дзвінких приголосних – 300-600 Гц. Тому для декодування приголосного важлива модуляція спектру між 600 і 2400 Гц. Компонент шуму, що утворюється при розмиканні перешкоди, припадає на діапазон 2000-8000 Гц, як це видно на рис. 1, де втрата голосу при артикуляції англійського [z] простежується у діапазоні першої форманти а посилення фрикативного шуму в діапазоні третьої і четвертої формант.