МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ АВТОРСЬКОЇ МОДАЛЬНОСТІ (на матеріалі англійської сатиричної літератури ХХ сторіччя) : Языковые средства выражения АВТОРСКОЙ модальности (на материале английской сатирической литературы ХХ века)

Краткое содержание

Розділ 1. “Теоретичні засади дослідження авторської модальності англійського сатиричного тексту ХХ сторіччя”. Розвиток лінгвістики тексту, започаткованний у другій половині ХХ століття висунув на передній план мовознавчих досліджень текст як максимальну одиницю мовленнєвої діяльності, як одиницю соціальної взаємодії. Це спричинило перегляд мовних категорій та їх анализ в аспекті текстової реалізації (А.Г. Баранов, Т.Ф. Мусаєва, Н.Ф. Пєлєвіна, М.С. Чаковська).

Художній текст як вторинна семіотична система відображає об’єктивні смисли, трансформуючи їх у суб’єктивні (І.В. Смущинська). Художнє відображення дійсності передбачає особистісне ставлення творця мистецтва до пізнаваного, вираження його суджень, емоцій, ціннісних настанов, тобто його комунікативну інтенцію. Категорія модальності, що реалізує авторську комунікативну інтенцію, набуває особливого статусу в тексті (І.Р. Гальперін, Л.П. Михневич). Модальність як текстова категорія є мовним вираженням взаємодії людини з об’єктивною дійсністю та маркером суб’єктивної інтерпретації цієї дійсності.

У роботі наведені кваліфікаційні ознаки сатири як психологічного феномену (О.В. Сахарова, З. Фрейд), також визначені її лінгвістичні особливості (В.І. Грицутенко, Т.Г. Трємасова, S. Attardo, V. Raskin).

Художня концепція сатирика розкривається за допомогою категорії авторської модальності (І.В. Смущинська), яка базується на опозиції модусу загальномовного і загальносоціального етико-естетичного нормативного уявлення про цінності предметів і явищ об’єктивного світу (фіксованого як у значеннях мовних одиниць, так і в наявних у суспільстві етико-естетичних поняттях) і модусу авторської суб’єктивності (суб’єктивної картини світу),  тобто індивідуального авторського переломлення нормативних уявлень.

Авторська модальність сатиричного тексту реалізує наступні прагматичні настанови (Г.В. Колшанський) в сатиричному тексті: на вираження суб’єктивно-оцінного ставлення до зображуваного або авторське самовираження; на створення морально-етичного настрою оповідання; на ціннісну орієнтацію читача.

Авторська модальність є водночас елементом світогляду людини й елементом мови – це двоїста концептуальна категорія художнього тексту, що дозволяє авторові виразити його емоційно-оцінні позиції (Ж.Е. Фомічова), його безпосередньо-негативне ставлення до різних об’єктів критики. Вибір об’єкта художнього аналізу обумовлений різними уявленнями етичного характеру (В.Я. Мізецька). У нашому дослідженні об’єктами авторської модальності постають: 1) окремі персонажі, групи персонажів, наприклад: “I send him as much as I can, but hi has to be well dressed, you know and so about a good deal and enter track, and all that takes money. Still, I expect it’ll lead to some thiny in the end. He’s a jolly good fellow” (E. Waugh, The Complete Short Stories, p. 67). В наведеному прикладі автор демонструє відразу до жадібності молодого джентльмена, його байдужості і споживацького ставлення до власного батька.

2) відносини усередині певних соціальних груп, наприклад: They’re all jolly chaps when you get to know them… British officials  traders, arabs, natives, Indian settlers – they were all to my friend jolly good chaps. Such an odd thing they couldn’t get on better. Of course different races had different ideas – some didn’t wash, some had queer ideas about honesty, some got out of hand at times when they’d had too much to drink. (E.Waugh, The Complete Short Stories, p. 67). У цьому прикладі автор несхвалює ганебні режими життя jolly chaps – представників різних верств населення країни, що розвивається.

3) явища навколишньої дійсності; події, факти, історичні епохи, наприклад: 'Still', he said, that's nobody's business but their own. If only they’d all let each other to go their own ways there wouldn’t be any problems. As for religions, well, there was a lot of good in them all – Hindu, Mahommedan, Pagan: the missionaries did a lot of good too – Wesleyan, Catholic, Church of England, all jolly good fellows (E.Waugh, The Complete Short Stories, p. 69). У цьому прикладі автор засуджує безвілля й підлабузництво корінних мешканців країни, що розвивається.

Символ у сатиричному тексті характеризується сукупністю таких властивостей, як асоціативність, антропоцентричність, емоційність, культурна детермінованість і стійкість, багатозначність, контекстуальна обумовленість (А.С. Шадчіна). Зважаючи на це, прочитання сатиричного тексту через присутні в ньому символи дає можливість глибше зрозуміти будь-який із контекстів на будь-якому рівні лінгвостилістичного аналізу. Символіка, в тому числі, вказує на імпліцитність авторської модальності, наприклад: When the sun and the glare were getting heavy they would come to a long cool tunnel of dark green elms, where cirl-buntings offered a little-but-of-bread-and-no-cheese (R. Aldington). У наведеному прикладі авторське оказіональне утворення представлено широким спектром несумісних елементів, що свідчать про виникнення авторської модальності стосовно інертності та безвільності персонажів.

Механізм виникнення імпліцитної авторської модальності англійського сатиричного тексту ХХ сторіччя – це складний когнітивний процес, специфічний для кожного індивіда, який продукує і сприймає сатиричний текст. Імпліцитна авторська модальність заснована на ефекті абсолютного заперечення змісту формою, тобто ефекті логічної несумісності, або “logical impossibilia” (S. Attardo, R. Pozner, V. Raskin, F. Sachs).

Викривальною особливістю англійської сатири ХХ сторіччя є те, що в сатиричному тексті протиставляється не тільки логіко-предметний зміст, але й оцінна інтерпретація зіставлюваних ситуацій, таким чином, розкриття імпліцитної сутності авторської модальності потребує виходу за вузьки межі спостережень над функціонуванням різних мовних одиниць і звернення до спеціальних прийомів розкриття функціональної взаємодії всіх ланок мовної системи, її категорій і одиниць різних рівнів, їхніх парадигматичних значень (R. Parsons, W.Z. Pipicello). Узагальнюючи досвід вивчення категорії модальності з позиції лінгвістики тексту “авторська модальність” англійського сатиричного тексту визначається як різновид текстової категорії модальності, що виражає негативне суб’єктивно-оцінне ставлення автора до об’єкта соціальної значущості, що веде до його морального приниження.

Розділ 2. “Загальні характеристики функціонально-семантичного поля авторської модальності англійського сатиричного тексту ХХ сторіччя”. Аналіз різнорівневих мовних елементів здійснюється з позіцій функціонально-стилістичного підходу, що передбачає виведення стилістичного аспекту на семантичний рівень. З позіцій цього підходу ті мовні опозиції, які раніше розглядалися лише як стилістичні (C.L. Gadne, J. Krajka, I. Oreshnik, B. Warren), зараз розглядаються як такі, що мають певні семантичні відмінності.

Авторська модальність сатиричного тексту має різноманітні засоби мовного вираження: морфемні, морфологічні, лексичні, синтаксичні, різні комбінації контексту функціональноорієнтовані на адекватне втілення інтенції сатирика.

Авторську модальність становить функціонально-семантичне поле, різнорівневі елементи якого виконують спільну семантичну функцію, тобто реалізують сатиричну характерізацію в тексті. Функціонально-семантичне поле авторської модальності представлено набором наступних микрополів: мікрополе “сатиричної характеризації персонажа / груп персонажів”, мікрополе “сатиричної характерізації явищ навколишньої дійсності (подій, фактів, географічних назв, історичних епох)”.

В розглянутих нами мікрополях авторської модальності виділяється ядро з максимальною концентрацією сатиричних ознак і периферія з дифузністю цих ознак (А.Е. Левицький, З.Д. Попова, Ю.С. Степанов).

Ядро мікрополя “сатиричної характерізації персонажа / груп персонажів” складають як окремі лексичні одиниці, словосполучення та речення, вживані в протилежному значенні, так і “промовисті імена ”.

Лексичні одиниці можна об’єднати в групи, що позначають: соціальний статус, рід занять, емоційно-психічний стан  особи / групи осіб, наприклад:

а) соціальний статус: ...Now I am a gentleman. I can’t help it: it’s bo in me. I just can’t take that money. ‘Well I am a gentleman too, old boy, said Grimes, and I was afraid you might feel like that so I did my best for you and saved you from yourself... We must have another drink on that’. ‘To the durability of ideals’, said Paul as he got his pint (E. Waugh). У результаті взаємодії позитивного емоційно-оцінного компонента лексичного значення одиниці gentelman з контекстуальним переносним уживанням виникає імпліцитна авторська модальність “твоя безпринципність і безвільність заслуговують на осуд”.

б) рід занять: It’s easy to write and easy to read but it costs too much in cabling, so we have go slow on that. See? I think so! That afte oon Corker told William a great deal about the craft of jou alism (E. Waugh). Прийом каламбурного обігравання значень мовної одиниці служить засобом сатиричної характерізації роду занять персонажа. Виставляючи свого героя в комічному світі автор викриває соціальну  систему, при якій люди, схильні до фальсифікації фактів, можуть займатися журналістикою взагалі.

в) емоційно-психичний стан особи: As I watched, he finished his business and strode off towards the town — a jaunty, tragic, little figure, cheated out of his patrimony by his partner, battened on by an obviously worthless son, deserted by his wife, an irrepressible bewildered figure striding off under his way into a whole continent of rapacious and ruthless jolly good fellows. (E. Waugh). У розглянутому контексті співчуття до особи змінюється різким обуренням. З одного боку, людина постає жертвою обставин, що склалися, однак з іншого боку, вона продовжує догоджати і скорятися хижому і безжалісному світові jolly good fellows.

Основним ознаками словосполучень і речень, вживаних в протилежному значенні, є певна залежність від контексту, значна семантична взаємозумовленість. Авторська модальність на цьому відрізку ядра реалізується:

1) атрибутивними сполученнями: You should welcome to success of your subordinate’s, a khighthood is a very suitable recognition. It will not cost us a penny (E. Waugh). У контексті надане словосполучення набуває оказіонального негативного значення “абсолютна відповідність корисливим приватновласницьким помислам”.

2) субстантивними сполученнями:

“Let’s have a vote”.

“Yes”

“Vote for chief”

“Let’s vote   - “

This toy of voting was almost as pleasing at the couch. (W.Golding). Схільність до фальсифікації фактів, легкодумство – риси, несумісні з бажанням просунутися по службі.

3) оксюморонними сполученнями:

For two days they had been pouring into Oxford: epileptic Royalty from their villas of exile, uncounth peers from crumbling country seats, smooth young men of uncertain tastes from embassies and legations, illiterate lairds from wet granite hovels in the Highlands... (E. Waugh). У результаті взаємодії емоційно-оцінних сем компонентів оксюморонного сполучення виникає авторська модальність: “я скептично ставлюсь до удаваного благополуччя представників британського бомонду”.

4) реченнями з відокремленими вставними словосполученнями: Punctually next day the head house maid, a veteran of old Mrs Sothills regime, had given notice of leaving (E.Waugh). У розглянутому прикладі вклинювання в оповідання субстантивного словосполучення a veteran of old Mrs Sothills regime, свідчить про скептичне ставлення автора до порядків у будинку в представниці вищих прошарків суспільства.

5) художніми оказіональними утвореннями: The table buzzed with praise of John Boot. It was a new name to Lord Cooper.  He resolved to question his literary secretary on the subject. He had become boot-conscious (E. Waugh). Лексична валентність частин оказіонального утворення не видається можливою, тому що кожний з компонентів словосполучення передбачає певне семантичне оточення. Однак автор свідомо викликає “семантичний вибух”, зіштовхуючи ці компоненти в одному слові.

6) реченнями із сурядним зв’язком: Well, the first day it was rough and I got up and felt odd in the bath and the soap wouldn‘t work on account of salt water you see and came into breakfast and there was a list of so many things including steak and onions... (E. Waugh). Сатира на відверту дурість юної міщанки із заможної родини виражена введенням предикатів, сурядного сполучника and та іншої інформації, що підкреслює авторське негативне ставлення до “світської балаканини” і манер представниці “загубленого покоління”.

7) безсполучниковими складними реченнями: The Parkers went to the pictures only when the Observer had praised the film; they considered television not their sort of thing, they adhered to their religion, they voted Labour... (M. Spark). У цьому прикладі презирливо-скептичне ставлення автора до снобізму чоловіка і жінки Паркерів, до обраної ними “раціональної” формули життя виражене групою паралельних синтаксичних конструкцій.

У ядрі чітко виділяється група антропонімів, які не входять у текст семантично порожніми, у їхньому значенні закладений емоційно оцінний компонент. Це стосується так званих “промовистих імен”, які є лексико-семантичним засобом передачі критичного ставлення автора до персонажа, наприклад: No, but then you didn’t know the Fairy. She hardly looked or sounded truthful (A. Huxley). У контексті твору лексична одиниця fairy набуває незвичайного значення, тобто під маскою “щирості”, “безпристрасності” ховається особа брехухи, пліткарки, скандалістки.

Морфологічні та синтаксичні елементи як одиниці периферії мікрополя “сатиричної характеризації персонажа / персонажів” виконують роль лише допоміжних факторів реалізації авторської модальності, які можуть виражати додаткову сатиричну інформацію. Додаткова сатирична інформація виникає:

1)                 при вживанні артіклів, займенників в оцінному значенні, прислівників з найвищою мірою інтенсівності, наприклад: We had been there about three months and my mother made great friends with some people called Вundle, rather a curious name (E. Waugh).

2)                 при вживанні маркера аспектуальності would, наприклад: First he would open the mo ing mail and sort of the jokes sent him by the private contributors (one man sent him thirty or forty a week) into those that were familiar, those that were indecent, and those that deserved the half-crown postal order payable upon publication (A. Huxley).

3)                 при вживанні парцелятних конфігурацій, наприклад: ‘The whole to be simple and in good taste. Many of my grandfather’s medals were florid. Reverse (E.Waugh).

Аналіз структури мікрополя “сатиричної характерізації персонажа / груп персонажів” показав, що “семантичні ознаки” (термін А. Е. Левицького) авторської модальності, а в нашому дослідженні це суб’єктивно-модальні смисли несхвалення, осуду, відрази, обурення і презирства, найбільш повно репрезентуються в процесі функціонування різнорівневих мовних одиниць у ядрі мікрополя (див. табл. 1).