СЕМАНТИКА ПОЗИТИВНОЇ ЕМОТИВНОЇ ЛЕКСИКИ: лінгвокогнітивний та лексикографічний аспекти (на матеріалі англійської, української та новогрецької мов) : СЕМАНТИКА ПОЗИТИВНОЙ эмотивной лексики: лингвокогнитивный и лексикографический аспекты (на материале английского, украинского и новогреческого языков)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, висвітлено мету і завдання роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, визначено фактичний матеріал, об’єкт, предмет та методи дослідження.

1. У першому розділі “Теоретичні аспекти вивчення емотивності” розглянуто загальні теоретичні засади дослідження емотивної семантики, визначено основні терміни, закладено теоретичні засади лінгвістичного вивчення особливостей вербалізації концептосфери позитивних емоцій. Досліджено характер зв'язку емоційної сфери свідомості людини із мовною системою. Визначено поняття категорії емотивності, описано проблеми її взаємозв’язку з іншими категоріями мови. Розглянуто типологію емотивних лексичних одиниць.

1.1. Різноманітні психічні явища, що утворюють емоційну сферу людини, позначаються в роботі узагальнювальним терміном емоції, що визначається як психічне відображення у формі безпосереднього суб’єктивного переживання явищ і ситуацій, яке характеризується подвійною обумовленістю – з одного боку, потребами (мотивацією) індивіда, з іншого, – особливостями зовнішнього впливу (ситуації) (В.К. Вілюнас). Багатовимірність емоцій, їхній прояв на різних рівнях відображення дійсності, розмитість, здатність до злиття ускладнює опис, що зумовлює існування багатьох класифікацій (П.К. Анохін, В.К. Вілюнас, Б.І. Додонов, Л.Я. Дорфман, К. Ізард, А.Н. Лук, С.Л. Рубінштейн, П.В. Симонов та ін.). Принциповим є розподіл емоцій на позитивні та негативні. У роботі позитивними емоціями вважаються ті, що несуть у собі позитивну оцінку певного об’єкта або явища і спонукають до збереження наявного стану речей (Б.І. Додонов).

Як основа для опису базових позитивних емоцій в роботі використовується когнітивна теорія емоцій (А. Ортоні, Дж. Клоур, А. Коллінз), згідно з якою визначаються три базових типи емоційних реакцій: задоволення / незадоволення, схвалення / несхвалення та реакції подобається / не подобається.

1.2. Об’єкти і ситуації предметного світу відображені у свідомості людини ментальними утвореннями, недоступними для прямого спостереження, сукупність яких формує концептуальну картину світу – суб’єктивний образ реальності, що отримує предметність у знакових формах. Мінімальною одиницею знання про світ є концепт (Г. Вежбицька, М.О. Красавський, Д.С. Ліхачов, Ю.С. Степанов) – етнічно та культурно обумовлене, складне структурно-смислове, ментальне утворення, що базується на поняттєвій основі та втілюється у мовних знаках (М.О. Красавський). Таким чином семантичний компонент мовної системи взаємодіє зі сферою свідомості та мислення.

Оскільки емоції є продуктом мозку людини, вони, як і інші психічні процеси, виступають суб’єктивним явищем, водночас цей продукт стає частиною об’єктивної реальності, що існує поза людиною і незалежно від неї, і тому є об’єктивним явищем, що знаходить відображення в мовній картині світу. Уявлення людини про її внутрішній світ утворюють у свідомості емоційну концептосферу, що складається із системи розумових конструктів, що динамічно розвиваються, – емоційних концептів.

Концептосфера емоцій являє собою сукупність великої кількості усталено вербалізованих на лексичному та фразеологічному рівнях емоційних концептів, що знаходяться один з одним у складних структурно-смислових та функціональних відношеннях і містять поняттєвий, образний та ціннісний компоненти. Емоційні концепти – „етнічно, культурно обумовлені, складні структурно-смислові, ментальні, зазвичай вербалізовані, утворення, що базується на поняттєвій основі, і містять, окрім поняття, образ, культурну цінність” (М.О. Красавський). Позитивні емоційні реакції задоволення, схвалення та уподобання втілюються в концептосфері позитивних емоцій трьома базовими концептами: ЗАДОВОЛЕННЯ, ЗАМИЛУВАННЯ та ЛЮБОВ.

1.3. Емотивність розглядається в роботі в широкому розумінні як результат відбиття емоційного компонента філософської категорії ідеального в план мови (І.І. Квасюк, Л.Г. Бабенко). Її конкретним змістом з цього погляду є відображення мовними засобами усього спектру емоційних станів людини в їхній якісній відмінності від усього, що не належить до емоційної сфери духовного життя людини. Специфіка емотивності в якісному плані виявляється в її протиставлені іншим лінгвістичним категоріям, що відображають матеріальний світ з усіма його властивостями, сфери фізичного та духовного життя людини. Отже, змістовий план категорії емотивності формують три екстралінгвістичні сфери – емоційного ставлення, емоційного впливу та емоційного переживання, які складають єдиний комплекс емоційного сприйняття дійсності людиною.

Таке трактування досліджуваної категорії підкреслює подвійний характер взаємозв’язку мови та емоцій. З одного боку, коли людина емоційно переживає те, що з нею відбувається та здійснюється нею, певним чином ставиться до того, що її оточує, це відображається у процесі комунікації, зокрема мовної. З цього погляду, мова та емоції - це дві паралельні, узгоджені системи, відношення яких полягає в тому, що одна з них (емоції) впливає на функціонування іншої (мови) (M. Bamberg). З іншого боку, відношення цих систем можна розглядати в зворотному напрямку. Мова відображає емоції так само, як і інші об’єкти навколишньої дійсності. У мовній системі існують терміни на позначення емоцій, і людина може розповісти про свої емоції. У такому плані мова є засобом усвідомлення емоцій, і таким чином може стати інструментом дослідження світу емоцій, чи „емоційної картини світу” (М.О.Красавський). Нерозривна єдність цих двох аспектів взаємодії мови та емоцій дає підстави вважати справедливим та обґрунтованим широке трактування емотивності.

Лексична об’єктивація емоційних концептів здійснюється за допомогою емотивної лексики. Типологія емотивних одиниць включає три групи емотивів: емотиви-номінативи – одиниці, що називають емоції, емотиви-експресиви, які виражають емоції у мовленні, та  емотиви-дескриптиви, що описують зовнішній прояв емоцій.

2. У другому розділі “Концепуалізація позитивних емоцій у семантичному просторі мови” розроблені критерії виділення емотивної лексики із загального фонду мови, визначені особливості об’єктивації концептуального простору позитивних емоцій у зіставлюваних мовах, подана частиномовна характеристика позитивних емотивних одиниць, описана їхня семантична структура, виділені та охарактеризовані семантичні типи емотивів різних частин мови.

2.1. Концептуальний простір емоцій утворюють три типи емоційних реакцій, що виділяються за критеріями подобається / не подобається, схвалення / несхвалення, задоволення / незадоволення. Ці три типи емоцій, що визначені відповідно як емоції привабливості (attraction emotions), атрибутивні емоції (attribution emotions) та емоції, що основані на подіях (event-based emotions), формують єдиний комплекс емоційного сприйняття дійсності людиною через емоційне ставлення, емоційний вплив та емоційне переживання (А. Ортоні, Дж. Клоур, А. Коллінз).

Кожен з цих трьох типів емоційних реакцій представлений у мовній картині світу у вигляді відповідного вербалізованого емоційного концепту, що закріплює досвід людини в пізнанні емоцій. Позитивні емоції атракції, що виділяються за критерієм “подобається”, репрезентовані емоційними концептами LOVE в англійській мові, ЛЮБОВ в українській мові та АГАПН у новогрецькій мові. Атрибутивні позитивні емоції, критерієм виділення яких є схвалення дій агентів репрезентують відповідно емоційні концепти ADMIRATION, ЗАМИЛУВАННЯ та ИБХМБУМПУ. Позитивні емоції третього типу, що виникають як реакції на події та виділяються за критерієм задоволення, представлені у досліджуваних мовах концептами PLEASURE, ЗАДОВОЛЕННЯ та ЕХЧБСЙУФЗУЗ. Ці концепти складають концептосферу позитивних емоцій та представляють вербалізовану лексичними одиницями сукупність певним чином структурованих знань та уявлень мовців про позитивні емоції.

Концепти ЛЮБОВ та ЗАМИЛУВАННЯ репрезентують у свідомості людини етнічно та культурно обумовлені уявлення про емоційні ситуації позитивного ставлення, а концепт ЗАДОВОЛЕННЯ – про емоційні ситуації позитивного стану.

2.1.1. Загальна для досліджуваних мов прототипна модель концептуалізації любові, зображена на схемі 1, представляє любов як позитивне почуття, що пов’язує суб’єкт сприйняття із його об’єктом. Серед трьох компонентів моделі компонент “суб’єкт” не є диференційованим, компонент “почуття” містить три емотивних смисли (ЕС): ЕС 1“любов романтична”, ЕС 2 “любов сердечна” та ЕС 3 “любов-уподобання”, компонент “об’єкт” представлений ієрархією ознак (див. схему 1).

На схемі стрілками показано, які ознаки об’єкта є релевантними для почуття, репрезентованого певним емотивним смислом. Об’єкт почуття, репрезентованого ЕС 1 “любов романтична”, обмежений ознакою “особа протилежної суб’єкту статі”, об’єкт ЕС 2 “любов сердечна” - ознакою “істота”, тоді як об’єкт почуття, репрезентованого ЕС 3 “любов-уподобання”, може мати будь-яку із вказаних на схемі ознак. Зафарбована на схемі ознака “особа однакової із суб’єктом статі” була виділена лише логічно. У мовному матеріалі не було виявлено одиниць, що експлікують цю ознаку.