ПОНЯТИЕ ВРЕМЕНИ И ЕГО РЕАЛИЗАЦИЯ В НЕМЕЦКОМ ЯЗЫКЕ (диахроническое исследование) : ПОНЯТТЯ ЧАСУ ТА ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (діахронічне дослідження)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено ступінь наукової новизни, теоретичне і практичне значення, представлено об’єкт, мету та завдання роботи, вказано матеріал і методи дослідження, зазначено апробацію його результатів.

Перший розділ «Категорія часу в мовній картині світу» присвячено аналізу наявних у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві досліджень, що стосуються проблем часу. В ньому розглянуто основні результати розробок з лексичної, психолінгвістичної, лексико-семантичної сторони концепту «час» у германських та інших мовах. Категорія часу як наукова проблема виникла понад дві з половиною тисячі років тому. Проте вона не втратила своєї актуальності і в наші дні, навпаки, зацікавленість нею зростає як серед філософів та фізиків, так і серед представників інших наук. Проблема семантичного опису темпоральної лексики була предметом багатьох наукових досліджень (О.А. Волкова, М.В. Всеволодова, Н.Л. Жабіцька, Н.В. Івашина, М.П. Кочерган, Н.А. Першина, О.С. Яковлева, M. Вінгендер, Д. Вюншман, Г. Кранцмайєр, Е. Лейсі, M. Тален, Фр. Чірх, Г. Шварц, K. Шумахер, Г. Яхнов), де вивчено слова зі значенням «час» у парадигматичному і синтагматичному аспектах, детально описано лексико-семантичні варіанти часових позначень, проведено порівняльний аналіз цих лексем у різних мовах, на окремому зрізі мови, частково в історії однієї мови. В лінгвістичних роботах, які торкаються цього питання, представлено ті чи інші форми та значення слів, що позначають «час», здійснено спроби психолінгвістичного опису семантичних відношень у групі часопозначень, розглянуто можливість системного опису семантики темпоральних слів, їх класифікацію, але досить рідко з’ясовується походження і розвиток лексико-семантичних одиниць, відсутня глибока реконструкція та відповідно їх початкове мотивування.

Наявність мовних засобів, пов’язаних із вираженням поняття часу, спричинено низкою обставин. Ідеться, по-перше, про закріплення в системі мови результату освоєння людиною часової структури (гносеологічний аспект), що є результатом дії пізнавальної (когнітивної) функції мови. Наступним фактором є потреба в адекватній передачі розуміння часової структури дійсності за допомогою відповідних мовних засобів (комунікативний аспект).

У всьому різноманітті досліджень, присвячених вивченню мовної картини світу (Н.Д. Арутюнова; Н.А. Брутян, В.І. Постовалова), домінуючим можна вважати протиставлення двох систем понять – наукових (фізика, геометрія, логіка тощо), які в сукупності утворюють наукову картину світу, та «наївних» (наївна фізика, геометрія, логіка та ін.), що використовуються людиною незалежно від її знань тих чи інших наукових дисциплін та володіння науковою картиною світу. Наївна модель світу становить собою певний спосіб сприйняття світу, що відображається тією чи іншою природною мовою. Відтворення певного боку наївної моделі світу досягається при систематизації мовних значень, які належать до певної галузі.

У другому розділі «Семантика давньоверхньонімецьких іменників, що виражають поняття «час» розглянуто ЛСВ іменників zîti, tag, naht, mânôd, wehha, jâr, зародження цих іменників, їх символіку та реалізацію в давньоверхньонімецьких текстах, на основі отриманих даних реконструйовано праформи та з’ясовано їх первинну значимість.

У двн. текстах лексема zîti зафіксовано в різних формах: zit, tid, tidium, ziti, zitin, ziten, zidin, zite, ziidi, zites, zîti, cîdin, cît, cîtin, що відбивають різне діалектне уналежнення. Для двн. мови, яка містить центральні та південнонімецькі діалекти, типовими є форми з початковою африкатою z[ts]-, утвореною відповідно до другого (верхньонімецького) пересуву приголосних (закон Ґрімма) із загальногерманського проривного *t-. Такий само варіант приголосного зрідка проявляється у верхньонімецьких діалектах як архаїчна риса прагерманської мови.

Наявність постафрикатного голосного досить часто відображається в текстах як довгий голосний -î-. Це підтверджується й перетворенням двн. голосного у ранньоновонімецький час у дифтонг -ei-, представлений у новонімецькому варіанті Zeit ‘час’. Отже, давні німецькі тексти переконливо уможливлюють реконструкцію початкового складу *tî-, що входить до германської лексеми зі значенням ‘час’. Початковий склад розглянутої основи слова є наголошеним, а не редукованим, що припускає реалізацію в цьому мовленнєвому відрізку основної семи ‘час’.

Вживання загальногерманського кореня *tî- В.В. Левицький подає в споріднених формах різних германських мов: дангл. tîd ‘час, година’, англ. tide ‘приплив, відлив’, гол. tijd ‘час’, дсканд. *tîd, шв. tid ‘час’, дісл. *tîđ, нім. Zeit ‘час’, які вийшли з герм. *tiđiz ‘відрізок часу’, до них же вчений зараховує також: англ. time ‘час’, дангл. *tîma, дісл. *tîmi ‘слушний час, щастя’, шв. timme ‘час’ із герм. *tîman-. Наявність у занаголошеній частині досліджуваної лексеми різних складників типу -ti, -dium, -me, -ma, що належать до того самого спорідненого типу вираженої семантики, висвітлює смислову самостійність і певну автономність початкового кореня *tî-. Німецькомовний матеріал засвідчує редуплікацію останнього, який реалізується у вигляді двн. zîti (із герм. *tîdi-) і має значення ‘відрізок часу (малий/великий)’. Отже, сема часу знаходиться в корені герм. *tî-, редуплікація якого доводить значну давність зародження форм типу двн. zîti.

Етимологічні словники показують, що розглянутий вище корінь герм. *tî- походить з іє. *da(i) ‘ділити, розділяти’(Дуден, С. Файст). Проте, за результатами дослідження, цей же корінь містив і семантику ‘об’єднувати’, іншими словами, *da(i) початково поєднував синкретично дві протилежноспрямовані дії ‘ділити/об’єднувати’ (В.Г. Таранець).

Таким чином, герм. *tîdi-, двоїсте за формою, виражало амбівалентне поняття ‘зміну дня і ночі’, тобто мало значення ‘доба’. Про це свідчить також семантична спорідненість указаної лексеми з герм. *dagaz, рефлекс якого дає у двн. tag із значенням ‘день, час’. Очевидно, що двн. *zîti- йде від початкового циклу ‘зміна дня і ночі, доба’. Це доводить дослідження Фр. Чірха, який, виходячи з мовних даних, вважає, що для індоєвропейців феномен часу містив «регулярну зміну дня і ночі як найменший» часовий ритм (Фр. Чірх). Як було показано вище, семантична спорідненість двн. zîti і двн. tag є не випадковою, їх семантика збігається в тому, що герм. *dagaz виражало ‘світлу частину доби’, а герм. *tîdi ілюструвало поняття двоїстості у вигляді ‘зміни дня і ночі’, тобто мало значення ‘доба’.

Отже, аналіз семантики двн. *zîti на матеріалі давніх німецьких текстів, а також використання результатів останніх наукових досліджень уможливлюють прийняття положення про те, що аналізована лексема становить собою редуплікацію германського кореня *tî, який бере свій початок з часу існування індоєвропейської прамови. Одне із значень пракореня, полісемантичного за своєю природою, іє. *da(i) ‘протиставлення дня та ночі; доба’, стало основою зародження просторово-часових відношень у германців. Ритміка чергування ‘дня і ночі’ стала мінімальною одиницею циклу часу, дискретний характер якого збільшувався до місяця, пори року та року, поступово перетворюючи поняття часу в безперервний лінійний рух. Проте така повністю абстрагована форма часу, яка існує в сучасній мові, ще відсутня в давньонімецький час; у всіх випадках лексема zîti сполучається з нагадуванням тих чи інших конкретних подій, що відбуваються з людиною в оточуючому її світі. Обмеження часу певними подіями простору дають змогу розрізняти часові відрізки (малі/великі), що свідчить про дискретний характер часових одиниць у давнину в житті германців.

Розширення понятійного змісту zîti ‘відрізок часу’, привело, отже, до появи синонімів, зокрема двн. tag, що позначав відрізок часу, в якому початкове ta- генетично пов’язане із зароджуваним *tîdi, а також двн. (h)wîla (пор: укр. ‘хвилина’), що позначав невеликий часовий відрізок, пов'язаний, як правило, з якоюсь однією подією. В цьому випадку (h)wîla виступало синонімом до zîti та могло повністю його замінювати, виражаючи ‘цілісність, одиничність’ і часто вживаючись в однині.

У двн. мові лексема zîti представлена в таких ЛСВ: 1) період часу, епоха (великий відрізок часу) (відносна частота вживання в текстах 0,50); 2) час, чітко виражений проміжок (малий відрізок часу) (0,40); 3) момент часу (0,10).

Аналіз слова tag у двн. текстах уможливлює такий висновок: ця лексема не була прив’язана до однієї певної семантики, а навпаки, отримувала в контексті різне функціональне навантаження. Іменник tag має наступні ЛСВ: 1) доба (частота вживання 0,42); 2) відрізок часу (0,32); 3) світла частина доби (0,11); 5) відстань (0,04).

У двн. текстах зафіксовано наступні форми слова tag ‘день’: daga, dago, tagon, tagun, tag, dag, dage, dages, dagon, tach, tages, tagen, tage, dagis, dagi, tagis, take, takin, tac. У всіх наведених випадках чітко виокремлюється корінь у вигляді tag-/dag-. Форма tag-/dag- є особливістю верхньонімецьких діалектів, у яких згідно з другим пересувом приголосних початковий проривний герм. *d- перейшов у t-. У той же час в окремих діалектах реалізується давньогерманська форма dag-. Ця ж загальногерманська форма представлена і в інших германських мовах, а саме: гот. dags, рун. -dagaR, шв. dag, ісл. dagr, англ. day. Розглянуті словоформи уможливлюють реконструкцію прагерманської основи *dagoz-, яка вживається в сучасних мовах у значенні ‘день; доба; період, відрізок часу’. Подальша реконструкція кінцевого складу *-goz (з губним голосним) фонетично може бути приведена до форми з початковим лабіовелярним, а саме *-g^waz. Як результат корінь має вигляд *dag^wa- (або *tak^wa-). В часи, коли існувала ранньоіндоєвропейська прамова, споріднений корінь *tak^wa- мав значення ‘два’ (ср. гот. twai ‘два’, псл. *dъwa ‘два’), і ця сема належала до *ta-, а -k^wa виступало як одиниця рахунку, тобто ‘два-k^wa’ (В.Г. Таранець). У цілому в корені *tak^wa синкретично реалізовувалися значення ‘світла і темна частина доби’, тобто ‘доба’. Цей корінь іє. *tak^wa виявляється в слов’янських мовах, пор., зокрема, в укр., рос. сутки, суток. Проте в германських розвинулася сема *dag^wa- ‘один з двох’, тобто ‘світла частина доби’. Такий смисл герм. *dagoz- зафіксовано у всіх етимологічних словниках. У той же час *dagoz- у формі двн. tag досить часто вживається як ‘доба’. Очевидно, що це слово, маючи семантику ‘світла частина доби’, стало вживатись у германців згідно з принципом pars pro toto у значенні ‘доба’, витіснивши лексему naht. З цього часу в значенні ‘доба’ засвідчено словоформи tag, tag und naht. Отримані результати дослідження семантики слів tag та naht на матеріалі давніх німецьких текстів, а також розгляд етимології tag доводять сформульовану вище гіпотезу. Звідси стає зрозумілим відсутність у німецькій, як і в більшості германських мов, окремої лексеми на позначення поняття ‘доба’.

Лексико-семантичний аналіз показав, що початково поняття ‘доба’ виражалось у германців лексемою naht, яка одночасно мала семантику ‘темна частина доби’, наприклад: in acht Nächten (едда „Grimnismâl“); neun lange Nächte („Hâvamâl“). Реконструйований індоєвропейський корінь для naht В.Г.Таранець розглядає як похідний від двох слів: nê- ‘ні’ та *-k^weit ‘світлий’, що дає змогу запропонувати мотивацію ‘не світлий’ на противагу ‘світлій частині доби’, напр.: "…einer schläft Tags, der Andre Nachts" („Fiölsvinsmäl“), "Nacht ohnelicht" („Skî isfär“). Очевидно, що герм. *naht- генетично бере початок від ‘частина доби (темна)’, однак згідно pars pro toto, як уже було ілюстровано вище, германці використовували цю форму також для вираження поняття ‘доба’. З часом відбулася зміна словоформ при вираженні ‘доби’, і германці вели вже рахунок діб, використовуючи не naht, а іншу часову одиницю tag. Така словозміна функціонувала, очевидно, в той час, коли в германців на зміну скотарству, яким займалися уночі, прийшло землеробство, що відбувалося вдень (Фр. Чірх). Проте цей аспект спостережень вимагає додаткових досліджень.

У двн. мові лексема naht представлена в таких ЛСВ: 1) темна частина доби (частота вживання 0,70); 2) доба (0,30).

Таким чином, аналіз двн. текстів, як і в цілому германський міфологічний матеріал, уможливлює висновок, що поняття ‘доба’ у германців розвивалося в напрямку: naht ‘ніч; доба’ → naht und tag ‘ніч і день; доба’ → tag ‘день; доба’. Вказана одиниця часу була мінімальною при зародженні інших часових відрізків ‘тиждень’, ‘місяць’, ‘рік’. Редуплікація одного з коренів досліджуваного семантичного гнізда германських слів *tî- спричинила в німецькій мові зародження поняття ‘час’ у вигляді нім. Zeit.

Використання слів зі значенням ‘доба’, що виступають як мінімальні одиниці часу, стало підставою появи понять ‘тиждень’ та ‘місяць’ і як наслідок − закріплення відповідних словопозначень у вигляді mânôd і wehha.

Давні форми типу гот. mêna, двн. mâno позначали спочатку і ‘час’ відрізком у місяць, і світило ‘місяць’. Форма monat бере початок від іє. кореня *me- ‘міряти’ і розвилася з двн. mânot через різноманітні зміни: mensis, mant, mont, monat, monet, manat, maneid, meinet, moynt, mande, mon. Кінцевий приголосний основи Þ в однині зник, і утворилася форма Mon(d), де –d вторинне, у множині кінцевий звук зберігся. В інших мовах основа закінчується на –s. Припускається, що початково форма давнього слова mēnōt була mēneses, і –s було відмінковим закінченням (крім н.в.).

Слово wehha походить від загальногерманського етимону, який мав первиннне значення ‘зміна, порядок чергування, черговість повторюваних відрізків часу’. Як показав аналіз текстів, поняття ‘тиждень’ розвивалося в германців і далі в німецькій мові в такому напрямку: ‘чотирнадцятиденний лунний цикл’ → ‘восьмиденний цикл’ → ‘семиденний цикл (тиждень)’.

Іменник wehha – загальногерманський: гот. wiko ‘послідовність, черговість’, дсканд., дшв. vika ‘тиждень’ (спочатку ‘зміна’) та ‘морська миля’ (згідно зі словарними даними, відстань у 7,42 км, коли гребці змінюють один одного), шв. vecka, норв. vika, дат. uge (ддат. uke), асакс. wice, wucu, англ. week, дфриз. wike, дсакс. wika, гол. weke(n)(e) ‘тиждень’, гол. week, двн. wehha, wohha, свн. woche. Слово зі своїм основним значенням ‘переміна, зміна’ бере початок від двн. wîchan, дсакс. wīkan, асакс. wîcan ‘досягати, стелитися’, дсканд. víkna ‘рухати, зрушити з місця, повертатися’, які утворилися з основи іє. *uei ‘гнути, згинати’→ ueig-. Від загального значення ‘зміна’, яке проявляється в гот. wiko, дсканд. vika, асакс. wоce розвинулося значення ‘відрізок регулярно повторюваного часу’ (Я. Ґрімм). Слід зазначити, що в слов’янських мовах використовується інший корінь у значенні ‘тиждень’, що свідчить про відносно пізню появу цього поняття у германців та слов’ян, тобто в той час, коли одна та інша гілка мов існували окремо. У слов’янських мовах слово неделя етимологізується інакше і представлено у словниках зі значенням ne-dělati ‘не-працювати’ або розглядається іноді як одиниця далі «неподільна» (В.Г. Таранець). В останньому випадку неделя співвідноситься з чвертю місячної фази, далі неподільною. Таке ж розуміння властиве й германцям, проте вони звернули увагу в цьому циклі на іншу ознаку, зокрема на ‘змінність’, що й зумовило утворення назви wehha ‘тиждень’.

Давньоверхньонімецький матеріал показує, що поняття ‘рік’ виражалося такими словами: 1) uuintar, 2) wintro endi sumaro  або 3) jar. Як свідчить німецький епос, первинним було слово, що позначало ‘зиму’, наприклад: “sô môsta siu mid ira brûdigumon  [bôdlo] giuualdan si|b|un uuintar"; “hwanda wit habdun aldres êr efno twêntig wintrô an unkro weroldi” або “…ih wallôta sumaro enti wintro sehstic ur lante…” (Das Hildebrandslied). При обчисленні років люди пов’язували це поняття з назвою якоїсь пори року, що виступала назвою для цілого року згідно з принципом pars pro toto. Саме в такому вигляді зароджувалися в давнину перші найменування. Германці використовували для вираження поняття ‘рік’ лексему uuintar ‘зима’, про це свідчать також тексти Старшої Едди, які відображають найдавніший час життя германських племен. Так, у пісні Grimnismäl є фрази: Agnar war zehn Winter, Geirröd acht Winter alt − ‘Агнару було 10 років, Геіроду 8’; у пісні Œgisdrecka – Unter der Erde acht Winter warst du − ‘вісім років ти був під землею’; в Harbardhsliodh – Ich war bei Fiölwar fünf volle Winter − ‘я був ... п’ять повних років’. Отже, можна зробити висновок: спочатку для позначення поняття ‘рік’ у германців виступало слово winter, пізніше − sommer und winter, і поступово значення циклічності в семантиці ‘рік’ набуло лінійного характеру у вигляді jahr.

У цілому аналіз двн. текстів свідчить про необхідність розрізняти наступні семантичні варіанти лексеми jar: 1) ‘рік, календарний рік’ (частота реалізації 0,56); 2) ‘рік життя, вік’ (0,44).

Розглянуті словоформи, що виражають різні відрізки часу у двн. мові, дають змогу встановити їх хронологію, згідно з якою зародження поняття часу і відповідно слів zîti, tag, naht, hwîle належить до праіндоєвропейського періоду часу, а часопозначення mânôd, wehha, jâr свідчать про їх прагерманське походження.

У третьому розділі «Семантика іменників часу в середньоверхньонімецькій мові» представлено аналіз функціонування іменників zit, tag, naht, manot, woche, jâr у свн. текстах, їх лексико-семантичні варіанти та частоту вживання. Семантичні особливості іменників обумовлені культурно-історичним розвитком суспільства, а також національною специфікою сприйняття дійсності.

Порівнявши свн. zit із формою двн. zîti, можна зробити висновок про артикуляторне послаблення в кінці слова, кінцеве –i змінилося в -e (zite) і потім зникло. Згідно з принципом компенсаторної фонетичної зміни в межах слова необхідно зазначити й артикуляторне посилення на початку слова, що буде зафіксовано у нвн. дифтонгу -ei- (Zeit).

Частота реалізації іменника zit у порівнянні з двн. періодом, де вона складала 0,010%, збільшилась у свн. періоді до 0,015%, ця лексема має у свн. мові такі ЛСВ: 1) період часу, епоха (0,37); 2) протяжність часу, тривалість (0,34); 3) частина часу, наявне в розпорядженні (0,16); 4) час, момент (0,13).

Будучи синкретичною лексема zit могла зближуватися в значенні зі словами wîle, що позначає відносно короткий або довгий проміжок часу, stunt, що передає певний момент, tag, що позначає земне життя. Слід зазначити, що в порівнянні з іншими темпоральними одиницями, слова zit і tag найчастотніші у свн. текстах. За своєю семантикою іменники Zeit і Tag є семантично схожими в деяких ситуаціях, що й дає підстави цим словоформам виступати як синоніми.

Значення іменника tag залишилися незмінними, і суттєво збільшилася частотність вживання цієї лексеми. Частота реалізації слова Tag у свн. текстах відрізняється від показників частоти двн. періоду (0,028%) і складає 0,045%. Досліджуване слово трапилося в текстах у таких ЛСВ: 1) доба (0,46); 2) світла частина доби (0,27); 3) час, пора, період (0,20); 4) строк, дата настання чого-небудь (0,07). У значенні ‘відстань’ цю лексему не зафіксовано.

Іменник naht реалізується в текстах свн. періоду в таких значеннях: 1) темна частина доби (0,94); 2) доба (0,06). Частота реалізації іменника naht на відміну від двн. періоду (0,007%) склала у свн. – 0,010%.

З аналізу свн. текстів випливає, що у свн. мові сформувалися повністю назви часових відрізків, що відповідають місяцю і тижню, причому ‘тиждень’, у порівняні з двн. періодом, де кількість днів у ньому становила вісім, чотирнадцять, шістнадцять тощо, став дорівнювати семи дням, як і в сучасній німецькій мові. Свн. матеріал свідчить, що семантика іменників Woche та Monat не зазнала суттєвих змін, досліджувані лексеми зберегли ті ж самі значення, які були зафіксовані в текстах двн. періоду – ‘місяць’ (0,001%) і ‘тиждень’ (0,002%).

Частота вживання лексеми jâr у свн. збільшилася з 0,007% (у двн. мові) до 0,010%, лексема виступає в таких значеннях: 1) календарний рік (0,39); 2) роки життя, вік (0,37); 3) рік, період часу (0,24).

У четвертому розділі «Семантика іменників часу в ранньо- та нововерхньонімецькій мові» простежено розвиток і особливості функціонування часопозначень у рнвн. текстах, представлено дані семантики лексем зі словникових статей сучасної німецької мови, а також порівняно значення та частота застосування досліджуваних слів у всіх періодах становлення німецької мови.

З розвитком мови значення іменника Zeit набуло рис лінійності і пізніше − певної абстрагованості. У двн. мові існувало 3 семантичні варіанти лексеми Zeit, загальна частота її вживання складала 0,010%. У свн. періоді іменник мав 4 значення, частота вживання – 0,015%, у рнвн. мові кількість значень збільшилася до 5, частота вживання збільшилася до 0,040%, у нвн. мові встановилося 9 семантичних варіантів, частота використання відповідно до словника Х. Майєра складає 0,150%. У нвн. мові лексема Zeit представлена у таких ЛСВ: 1) хід, плин, послідовність миттєвостей, годин, днів, тижнів, років; 2) час, момент, чітко виражений проміжок, відрізок часу (часто стосовно певного відрізку часу);  3) конкретний час (за годинником); 4) місцевий час (тобто час конкретного часового поясу); 5) період часу (протяжність, тривалість, напрямок); 6) частина часу, наявне у розпорядженні (годин, днів, тижнів, років); 7) період, відрізок життя, історії, розвитку; 8) граматична зміна дієслова для позначення дії або стану теперішнього, минулого і майбутнього; 9) одна з основних – нарівні з простором – форма існування матерії, яка виражає тривалість буття і послідовність зміни станів усіх матеріальних систем і процесів у світі.

Щодо попередніх періодів німецької мови семантика слова Tag має такі особливості: іменник Tag закріпив за собою у процесі розвитку мови значення ‘доба’, починаючи з двн. мови, де це поняття виражалося словом  naht, рідше tag und nacht. У двн. мові лексема  tag отримала в контекстах різне функціональне навантаження. Було виокремлено 5 лексико-семантичних варіантів цього іменника, з розвитком мови ця кількість збільшилася до 8-ми в сучасній нім. мові. Частота вживання лексеми Tag складає: двн. – 0,028%, свн. – 0,045%, рнвн. – 0,040%, нвн. – 0,060%. У сучасних словниках зафіксовано такі ЛСВ іменника Tag: 1) відрізок часу між сходом і заходом сонця, між світанком і сутінками, світла частина доби на противагу ночі; 2) відрізок часу від півночі до півночі, доба, 24 години; 3) календарна дата, пам’ятний день, пов’язаний з певною подією; 4) час, пора, період, який проживає людина (зазвичай у формі множини); 5) відрізок часу у межах доби, зайнятий або характеризований чимось; 6) строк, дата виконання або настання чогось; 7) збори делегатів; 8) жіночі критичні дні (вживається у множині).

Стосовно інших періодів розвитку німецької мови лексема Nacht має такі особливості: з часом відбулася зміна словоформ для вираження поняття ‘доба’, іменник Nacht утратив це значення, але закріпив за собою значення ‘темна частина доби’, наявне у всіх періодах розвитку мови. Частота вживання лексеми Nacht у текстах складає: двн. – 0,007%, свн. – 0,010%, рнвн. – 0,040%, нвн. – 0,040%.

Лексеми Woche і Monat не змінили суттєво своєї семантики у порівнянні з попередніми періодами розвитку мови, для іменника Woche встановився в сучасній мові часовий інтервал у 7 днів, у порівнянні з двн. (8, 14 днів). Частота вживання лексеми Woche складає: свн. – 0,002%, рнвн. – 0,005%, нвн. – 0,010%. Для іменника Monat характерна така частота вживання: двн. – 0,002%, свн. – 0,001%, рнвн. – 0,006%, нвн. – 0.010%.

Проаналізувавши всі періоди розвитку німецької мови, можна констатувати, що значення циклічності в семантиці іменника Jahr набуло з часом лінійного характеру й у такому вигляді позначає ‘рік’, у двн. мові для позначення цього поняття використовувалося слово winter, а пізніше − sommer und winter. Частота реалізації лексеми Jahr складає: двн. − 0,007%, свн. − 0,010%, рнвн. − 0,030%, нвн. − 0,090%.

Зміну частотності вживання і кількість ЛСВ лексем із семантикою ‘час’ у всі періоди розвитку німецької мови представлено в таблиці 1.

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні проведено лексико-семантичний та етимологічний аналізи основної групи лексем, що позначають час у німецькій мові. Результати аналізу сформульовано у наступних висновках:

Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених концепту ‘час’ у німецькій та інших мовах, питання походження і розвитку слів, що позначають це поняття, наразі вивчені недостатньо.