ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ПРИКМЕТНИКІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМИ «СМІЛИВИЙ» ТА «БОЯЗЛИВИЙ» У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (системно-квантитативні аспекти)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і завдання, розкрито теоретичне і практичне значення, деталізовано матеріал та методи.

У першому розділі «Системність і структурність мовної лексики та методи комплексного дослідження лексичної семантики» на основі сучасного системно-структурного усвідомлення семантики мови проведено аналіз стану дослідження проблеми та запропоновано коротку характеристику використаних методів інвентаризації ЛСГ.

 Слова у мові не ізольовані, навіть якщо вони однозначні, а входять до більших чи менших лексичних систем, компоненти яких впливають на значення сусідніх слів. У нашому випадку оптимальним шляхом вивчення семантики компонентів, їхніх системних характеристик видається протиставлення двох ЛСГ «сміливий – боязливий».

Зафіксувати синтагматичні зв’язки слова, які виявляються при його функціонуванні в тексті, дає змогу дистрибутивний аналіз одиниць тексту, а об’єктивне визначення найбільш стандартних зв’язків можливе за допомогою квантитативної статистичної методики χ². На основі квантитативного апроксимативного індексу W встановлюються характерні для досліджуваних компонентів парадигматичні відношення взаємозаміни.

Великі перспективи для аналізу лексичної системності має застосування психолінгвістичних методик. Комплексне вивчення лексичної синонімії та системних відношень у протиставлених ЛСГ шляхом використання психолінгвістичних методів ґрунтується на вимірюванні відстані між значеннями, актуалізованими в тому чи іншому контексті. Загалом елементи психолінгвістичних методик, як засвідчує аналіз літератури, дають підстави глибше схарактеризувати й уточнити семантичну систему досліджуваних слів.

Епідигматичні поля, до яких слід уналежити окремі значення (семеми), що на рівні системи значення об’єднують окремі семи (специфічно структуровані мовою елементи відображеної дійсності різного ступеня узагальнення), та семантеми чи комплекс значень полісемантичного слова, зв’язані один з одним дериваційними відношеннями. Семема об’єднує семи на рівні структури значення, лексема поєднує лексико-семантичні варіанти на рівні системи її значень, семантема об’єднує варіанти на рівні ЛСГ, що призводить до частого заміщення категорії епідигматики парадигматикою чи змішування цих категорій.

Саме на рівні сем, на нашу думку, слід досліджувати як механізм семантичної деривації, так і явище епідигматики.

У розділі ІІ «Інвентаризація лексико-семантичних груп прикметників зі значеннями «сміливий» та «боязливий» і їх парадигматичні зв’язки» визначено парадигматичні зв’язки в межах ЛСГ за допомогою формалізованих методів Л.В.Бистрової, В.В.Левицького, М.Д.Капатрука, в основі яких перебуває ідея нерівноправності семантичних компонентів у змістовій структурі слова, сформовано склад досліджуваних ЛСГ, встановлено, які прикметники є ядром груп, які входять до основного складу, до периферії, описано характер і обсяг парадигматичних зв'язків в ЛСГ прикметників із значеннями «сміливий» і «боязливий». Цей етап дослідження здійснено на базі чотирьох новітніх синонімічних і тлумачних словників. Оскільки для визначення місць аналізованих слів у ЛСГ слід отримати дані про силу семантичних зв'язків між усіма словами групи та про семантичний обсяг цих слів, то застосовано ідею Ю.Караулова: що ближче до слова, яке тлумачиться, знаходиться компонент тлумачення, то тісніше він пов'язаний з основним значенням цього слова.