ПРИКМЕТНИКИ ЗІ ЗНАЧЕННЯМИ “ЕГОЇСТИЧНИЙ” – “АЛЬТРУЇСТИЧНИЙ”: системно-квантитативні аспекти функціонування в німецькомовній картині світу : Прилагательные со значением \"эгоистично\" - \"альтруистический\": системно-квантитативные аспекты функционирования в немецкоязычной картине мира

Краткое содержание

У вступі акцентовано й обґрунтовано актуальність дисертації, визначено мету й завдання роботи, її теоретичне та практичне значення, названо методи дослідження, охарактеризовано матеріали дослідження, сформульовано наукову новизну та виділено основні положення, що виносяться  на захист.

Перший розділ “Лінгвістичні основи дослідження мовних феноменів” представляє загальнотеоретичні питання, пов’язані з проблемою функціонування слова та лексичного значення (1.1.1., 1.1.2.). Слово визначаємо (за О. Смирницьким) як єдність значення і звучання. За трихотомічною (А. Приходько) концепцією, до цієї єдності належить ще й соціальна комунікація (О. Огуй). Значення розглядаємо як семасіологічну категорію; сукупність сем як елементів, що відображають дійсність та реалізуються через синтагматичні та парадигматичні характеристики і правила про умови вживання (В. Левицький, О. Огуй, І. Арнольд). У розділі висвітлено основні типи відношень у лексиці: синтагматичні зв’язки та проблеми сполучуваності слова, контексту (1.2.1), парадигматичні відношення, семантичне поле та лексико-семантична група (1.2.2), епідигматичні характеристики слова (1.3).

Під синтагматичними зв’язками у дисертації розуміємо потенційну здатність слів лінійно сполучатися одне з одним у контексті. Парадигматичні відношення розглядаємо як відношення чергування у разі посідання певної позиції, що стосуються, як правило, системних відношень слова в парадигматичному угрупованні. Епідигматичні характеристики визначаємо як внутрішньо-структурні інтегральні відношення у знаковій структурі між структурними елементами одного значення чи між значеннями того ж полісемічного слова (Д.Шмельов, Л.Кудрявцева, О.Огуй). У цьому розділі акцентовано на особливостях художнього та публіцистичного стилів (1.4), охарактеризовано й уточнено термін “мовна картина світу” в історії його формування (1.5.1). Мовна картина світу, у нашому дослідженні (за Ж. Соколовською,
О. Кубряковою), – це сукупність переважно суб’єктивних уявлень людини про об’єктивну дійсність, що виражаються через складну сітку мовних відношень і, водночас, особливе утворення, що виникає на основі досвіду мовців (індивідуального й колективного), самих одиниць номінації та особливостей їхнього функціонування.

У підрозділі 1.5.2. висвітлено проблеми вирізнення концептуальної картини. У нашій роботі концептуальну картину світу (за О. Селівановою, А. Приходьком) визначено як відобра-ження  сутнісних властивостей світу в свідомості людини, що є результатом людської духовної діяльності, а також як віддзеркалення світу, що існує в колективній свідомості певного лінгвокультурного угруповання і виступає втіленням етнічно маркованих знань та уявлень про світ. У підрозділі 1.5.3. охарактеризовано концепт як засіб фрагментарної вербалізації концептуальної картини світу.

Враховуючи процес формування терміна концепт і визначення його лінгвістами (А. Вежбицька, В. Карасик, В. Козловський, О. Кубрякова, А. Приходько, М. Скаб, та ін.), ми схиляємося до думки, що концепт – одиниця мовно-ментального ресурсу, яка виражає етнонаціональні характеристики й цим істотно відрізняється від поняття, що має універсальний характер.

Концепт (як будь-яка вимірна одиниця менталітету) є результатом відповідного становлення впродовж певного часу. Тому наступний етап дослідження – вивчення специфіки становлення концептів “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” (у межах відповідної концептосистеми) у німецькій мові з урахуванням вияву семантики їхніх номінативних одиниць. 

У другому розділі “Формування концептоcистеми
“ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” як фрагмента мовної картини світу” проаналізовано, зі зверненням до лексикографічних джерел, літературні тексти й тексти соціально-політичного, психологічного та філософського характеру, які наочно відображають становлення концептів “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” на фоні усталених для кожного періоду розвитку морально-етичних норм; визначено головні компоненти семантичної структури концептосистеми “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ”, досліджено їх ономасіологічні та семасіологічні особливості.

Лексикологічні дослідження, як правило, стосуються словникового складу, який останнім часом позначають як “мовну картину світу” (Л. Вайсгербер). Аналіз мовної картини світу, окремих її фрагментів дослідники проводять трьома шляхами: лексикографічним, текстовим і літературознавчим (див. О. Огуй, Р. Мельник). Якщо перший шлях ґрунтується на лексикографічних джерелах (словниках), тобто фактах мови, то текстовий і літературознавчий підходи мають в своїй основі факти мовлення – тексти, розглянуті в різних аспектах: окремий текст і ряд історико-жанрових текстів протягом  цілого періоду тощо (див. 2.1).

Кожний із цих підходів має свої переваги. Мовний підхід дає змогу окреслити вихідну об’єктивну основу, універсальну абстраговану схему МКС, яку часто утворюють дедуктивним шляхом на основі логічного поділу основних категорій (як у ідеографічних словниках типу DORNSEIFF). Текстовий підхід полягає у вивченні матеріалу тексту, достатньо великого за обсягом (як-от: „Пісня про Нібелунгів” тощо), для виділення певних семантичних угруповань, що покривають відповідні фрагменти МКС. За літературознавчого підходу дослідники оперують виявленими в літературних творах ключовими для різних періодів авторськими поняттями чи концептами і простежують у деяких випадках особливості їхнього вираження словами (як, напр., свн. “mâze”), які належать до різних частин мови (див. Г.Фукс).

Для об’єктивності, на нашу думку, доцільно використовувати й паралельні лінгвістичні дослідження (Г.Фукс, М.Фусс), де можуть з’являтися відповідні судження про засоби вербалізації концепту. Оскільки мовці можуть виражати думки в різних текстах відмінними висловлюваннями, в основі яких лежать чи іменники, чи дієслова, чи прикметники, то вивчення семантичного простору, покритого лише однією якоюсь частиною мови, буде неповним, перервним. Тому засоби, що їх використовують для неперервного (за Й. Тріром) заповнення мовного простору, мають включати різночастиномовні компоненти. Поєднання цих підходів, кожен з яких розкриває важливий аспект мовної діяльності, доцільно провести на формалізованій основі, спираючись на розуміння МКС як специфічної організації системних угруповань гіперо-гіпонімічного підпорядкування – лексико-семантичних полів та груп.

Головні етапи розвитку концептів “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” розглядаємо й на основі аналізу провідних літературних і філософсько-психологічних праць для досліджуваних періодів за відповідним алгоритмом, за яким було визначено: 1) лексико-графічне вираження концептів “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” на кожному етапі становлення за допомогою суцільної вибірки зі словників СВН, РНВН, ранніх періодів НВН; 2) встановлено основні мовознавчі та літературознавчі праці для визначення ключових творів у кожному з історичних періодів; 3) проаналізовано вихідний текстовий матеріал – визначальні літературні пам’ятки, художні твори; 4) опрацьовано ключові філософські, психологічні, соціологічні та суспільно-політичні, релігійні праці (особливо
ХVIII – XXст.); 5) виділено компоненти вербалізації досліджуваних концептів на матеріалі  публіцистичних текстів ХХ ст.

На основі цієї процедури та побічного розгляду впливу давніх мов (грецької, латинської) на становлення досліджуваних концептів (2.2.), визначено, що вербалізований вияв концептів “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” у давньоверхньонімецькій мові (2.2.) ґрунтувався на мовному вираженні суміжно-протиставлених концептів “гріховності”, “любові”, “вірності”, “милості”, позначених словами lioba, ginada, guati. В епоху Середньовіччя (у середньоверхньо-німецькій мові 2.3.) “АЛЬТРУЇЗМ” опосередковано виражався словами caritas, triuwe, minna, “ЕГОЇЗМ” – також переважно іменниковими позначеннями (unserheit, sёlphart, ichtikeit,  annemlicheit, selbheit, sinsheit).  Доба Ренесансу і Реформації (2.4.) репрезентувала лексику релігійного спрямування на позначення “АЛЬТРУЇЗМУ”, узагальненим виявом вербалізації цього концепту став вираз із Біблії Liebe deinen Nehesten als dich selbs. Мовне вираження “ЕГОЇЗМУ” відбувалося під впливом соціально-економічного розвитку тогочасної Німеччини, у багатьох сатиричних творах засуджувалася “корисливість” торгівців, позначувана словoм eigennutz.

Епохи Бароко і Просвітництва (2.5.) відзначалися (поряд з іменниковою (Menschenlieb’ und Edelmuth) та дієслівною (aufopfe ) вербалізацією) прикметниковим вираженням концепту “АЛЬТРУЇЗМ”: edelmütig. Концепт “ЕГОЇЗМ” вербалізувався на той час словосполученням der eigne Vorteil. Значного розвитку вираження концептів “АЛЬТРУЇЗМ” та “ЕГОЇЗМ” набуло в німецькій літературі ХІХ ст. (2.6.) завдяки впливу філософії, соціології. Серед лексем на позначення концептів частіше вживаються  іменники та прикметники, які, вербалізуючи концепт “ЕГОЇЗМ”, трапляються як у лексикографічних джерелах, так і на текстовому матеріалі: Selbstsüchtler, Selbstsüchtling, Egoist, selbstig (selbstisch), duselbstig, hieselbstig, Selbstigkeit, selbstsucht, selbstsüchtig (egoistisch), selbstsüchtelei, eigennutz, eigennützig, eigennützigkeit eigensucht, eigensüchtig, selbstisch, selbstin, Ichsucht, ichsüchtig, Ichler (Egoist), Ichtum (Egoismus), Ichsamkeit, ichen (icheln), ich-bezogen.

 На позначення “АЛЬТРУЇЗМУ” мовці використовували такі слова: selbstlos, edel, großherzig, edelmütig, aufopfe , Selbstaufopferung, Selbstverleugnung. Упродовж ХХ – поч. ХХІ ст. (2.7.) вербалізація досліджуваних концептів має іменниково-прикметниковий характер. Оскільки прикметники – це лексеми, які оптимально виражають сигніфікативний аспект значення, ми вважали за доцільне детальніше проаналізувати прикметниковий склад вербалізованих концептів “ЕГОЇЗМ” та “АЛЬТРУЇЗМ”.

Третій розділ “Синтагматичні зв’язки та парадигматичні відношення прикметників у концептосистемі “ЕГОЇЗМ” –“АЛЬТРУЇЗМ” (на матеріалі публіцистичних та художніх текстів)” присвячено розгляду вихідних формалізованих методів інвентаризації слів (3.1.) для подальшого виокремлення досліджуваних лексико-семантичних груп; вивченню сполучуваності прикметників зі значеннями “егоїстичний” – “альтруїстичний” на рівні окремого слова, підкласу / класу іменників і, на основі цих досліджень, аналізу синтагматичних зв’язків та парадигматичних відношень зазначених прикметників. Для об’єктивного встановлення компонентів ЛСГ ми послуговувалися формалізованими методами вивчення лексичного складу. За відповідною інвентаризацією (3.2.) з урахуванням  лексикографічних джерел було об’єктивно виділено 9 прикметників сучасної німецької мови зі значенням “егоїстичний” (egoistisch, selbstsüchtig, eigennützig, ichsüchtig, berechnend, eigensüchtig, egozentrisch, selbstisch, ichbezogen)  із домінантою групи egoistisch та 14 прикметників, які виражають значення “альтруїстичний” (selbstlos, altruistisch, edelmütig, großherzig, edel, idealistisch,  selbstverleugnend, aufope d, opferbereit, gut, ideal, entsagungsvoll, opferfreudig, а також hochherzig) із домінантою selbstlos.

 Семантична сполучуваність прикметників із домінантою egoistisch на рівні підкласу (3.3.) характеризується, за результатами статистичної обробки (3.4.) з визначенням критерію χ² та коефіцієнта спряженості К, стійкими синтагматичними зв’язками (при χ²>3,84 та df=1). Спільним для публіцистики та для художньої прози став значущий зв’язок прикметника eigennützig і підкласу іменників ІІІ (мета, намір, прагнення, засоби і способи досягнення мети, причини). Досліджувані прикметники, зафіксовані в публіцистичних текстах, виявляють інтенсивні зв’язки з підкласом іменників I (berechnend + люди (нейтральні назви): власні назви, члени сім’ї, професії, рід занять та соціальний статус), а в художній літературі (3.4.) – із підкласом ІІІ (eigennützig + мета, намір, прагнення, засоби і способи досягнення мети, причини). Підгрупа зі значенням “альтруїстичний” (3.5.) відзначається спільними для публіцистики та художньої прози значущими синтагматичними зв’язками прикметників із підкласом І (позначення людей). Як у публіцистичних текстах, так і в художній літературі виявлено (3.5.) сталі зв’язки прикметника aufopfe d  із різними підкласами іменників. Для публіцистики сталою є сполучуваність aufopfe d + іменники, які позначають дії, вчинки, поведінку, наслідки. У художній прозі цей же прикметник виявляє статистично значущий зв’язок із підкласом V (характер, риси характеру) (3.6). Вивчення лексичної сполучуваності (на рівні окремого слова) для публіцистики в підгрупі на позначення концепту “ЕГОЇЗМ” (3.7.) дало змогу встановити сталі синтагматичні зв’язки у таких парах прикметників з іменниками: egoistisch + Gen,
eigennützig + Vorteil, eigennützig + Zwecke, berechnend  + Frau, eigensüchtig + Interesse, egozentrisch + Frau. На відміну від публіцистичних текстів, у художній літературі виявлено тільки один значущий синтагматичний зв’язок у стійкому словосполученні  eigennützige Absichten (корисливі наміри). Серед прикметників, які частково вербалізують концепт “АЛЬТРУЇЗМ” у публіцистиці (3.8.), найсильнішими є синтагматичні зв’язки в таких парах: selbstlos + Helfer, altruistisch + Motiv, großherzig + Mann, großherzig + Spende, edel + Spender, edel + Motiv. На противагу публіцистичним текстам, мовне вираження концепту “АЛЬТРУЇЗМ” у художній літературі представлено лише одним словосполученням зі статистично значущим зв’язком  der hochherzige Jungling.

Синтаксична сполучуваність ЛСГ прикметників зі значеннями “егоїстичний” – “альтруїстичний” (3.9.) реалізована атрибутивними, предикативними та постпозиційними конструкціями. Як свідчить проведений аналіз, для підгрупи з домінантою egoistisch в публіцистичних текстах домінує атрибутивна позиція. Статистично стійкі зв’язки прикметників з іменниками виявлено у прикметника egozentrisch в атрибутивній позиції та ichbezogen у предикативній моделі. Постпозиція як засіб акцентування семантики прикметників не має статистично значущих зв’язків. Сталими для прикметників зі значенням “альтруїстичний” є моделі: selbstlos в атрибутивній позиції та großherzig у предикативній конструкції. Художній прозі притаманне домінування атрибутивних конструкцій. Проте жодна з моделей не має статистично доведеного синтагматичного зв’язку (через малу кількість прикладів у художній прозі).

 Парадигматичні відношення досліджуваних прикметників (3.10.) представлені семантичною сполучуваністю та консоціатив-ними моделями, вираженими в публіцистиці. На основі семантичної сполучуваності за допомогою кореляційного аналізу виявлено парадигматичні зв’язки різної сили. Найбільшу кількість парадигматичних відношень зафіксовано для домінанти підгрупи зі значенням “егоїстичний” egoistisch, а найменше зв’язків – для прикметника berechnend. У підгрупі зі значенням “альтруїстичний” найширший спектр прояву парадигматики також зафіксовано для домінанти selbstlos. Консоціативні зв’язки, визначені за допомогою контекстуального аналізу, не мають великих кількісних показників, але ці моделі дають змогу оптимально вивчати епідигматичні  характеристики лексичних одиниць.

У четвертому розділі “Епідигматичні характеристики прикметників у концептосистемі “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ”” визначено епідигматичні зв’язки досліджуваних прикметників за лексикографічними джерелами та публіцистичними текстами, здійснено опис комплексів сем. Запропоновано форму опису, зорієнтовану на перспективу з метою використання одержаних результатів для укладання статей тлумачного словника. Оскільки в сучасній лексикографії не існує чітко визначених критеріїв розмежування семем і семних комплексів, а при їхньому виділенні за окремим словником не виключено вплив суб’єктивізму укладачів, то, з огляду на такі особливості, використовуються декілька лексикографічних джерел (у нашому випадку – 6 словників) для формалізації дослідження і враховуються для визначення семних комплексів усі наявні тлумачення (у т.ч. вихідних іменників: 4.1., 4.2.). Проведений аналіз словникових дефініцій дав змогу встановити різнотипні характеристики, з-поміж яких зафіксовано: парадигматичні, синтагматичні та епідигматичні моделі. У парадигматичному аспекті словники демонструють: синоніми чи квазісиноніми до прикметника egoistisch (selbstsüchtig, eigensüchtig, selbstbezogen, eigennützig, berechnend, kalt, rücksichtslos, grausam); компоненти словотвірного гнізда (Familienegoismus, Parteiegoismus, Betriebsegoismus, Gruppenegoismus, Werkegoismus); одиниці лексико-семантичного поля  (Eigenliebe, Selbstsucht, Ichsucht); антонім чи іншу опозицію (altruistisch, Altruismus, Altruist). З огляду на синтагматичні характеристики, у лексикографічних джерелах виділено: моделі сполучуваності з певними іменниками (egoistisch + Mensch, Motive, Prinzip, Verhalten, Zweck); складники предикативного поля (egoistisch handeln, eingestellt sein, denken); ідіоми (ein Egoist, wie er im Buche steht). Як прояв епідигматики виявлено гіперо-гіпонімічні відношення (gut – schlecht). За поданим зразком визначено комплекси сем для досліджуваних прикметників і зроблено спробу сформувати нові статті для тлумачних словників (4.3., 4.4.). Так, зокрема, для прикметника egoistisch на матеріалі публіцистики визначено новий семний комплекс, який ще не зафіксований у сучасних тлумачних словниках zielbewusst (цілеспрямований, ініціативний), що є носієм позитивної оцінної семантики.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження мовної картини світу, що виражає концептуальну картину світу, набуває все більшої популярності на сучасному етапі розвитку лінгвістики. Компонентом фрагментарного відтворення ККС є концепт, який на вербальному рівні (як структурна одиниця МКС) актуалізується через складники, що належать до різних частин мови, організованих за польовим принципом. Тому для “мозаїчного” відтворення вербалізації концепту можуть слугувати  одночастино-мовні лексико-семантичні мікросистеми, у нашій роботі – ЛСГ прикметників зі значеннями “егоїстичний” – “альтруїстичний”, які перебувають у гіперо-гіпонімічних відношеннях щодо концептів “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ”.

Процес становлення досліджуваної концептосистеми “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” (як ціннісна орієнтація суб’єкта на самого себе / на інтереси інших людей, окремої спільноти) відбувався впродовж VIII – ХХІ ст. під впливом, насамперед, ідеалів християнства, зазнаючи, однак, переоцінки – від негативної (ДВН, СВН) до позитивної (ХІХ ст.: Г. Зіммель). Цей етнонаціональний поняттєвий простір, що спочатку вербалізувався за допомогою словосполучень, дієслів та іменників, наприкінці ХХ ст. набув іменниково-прикметникового характеру. Оскільки саме прикметники завдяки їхній сигніфікативності оптимально виражають ціннісні характеристики, то фрагментоване вивчення МКС відбувається на основі ЛСГ прикметників.

Вербалізоване вираження концепту пов’язане з передумовами та закономірностями його становлення. Тому, на наш погляд, для цілісного опису мовного вираження концептів варто врахувати їхню актуалізацію в різні історичні періоди. Переосмислення ціннісних характеристик для різних етнонаціональних понять, у тому числі й егоїзму та альтруїзму, відбувається на основі наявних засобів вербалізації, які небхідно дослідити на різних лексикографічних і текстових джерелах. Ономасіологічний аспект висвітлення концепту має семасіологічні характеристики. Тому інтегрувальний підхід до вивчення концепту (як поєднання ономасіологічних та семасіологічних особливостей) став перспективним напрямком дослідження для його вербалізації.

 У ракурсі семасіологічного вивчення визначено системні зв’язки у лексико-семантичній системі мови на матеріалі ЛСГ.  Так, прикметники зі значеннями “егоїстичний” – “альтруїстичний”, які входять до складу досліджуваних ЛСГ, фрагментарно відображають взаємопротиставлені концепти “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” на ментальному рівні й, водночас, завдяки своїм синтагматичним, парадигматичним та епідигматичним зв’язкам утворюють складну сітку відношень у лексико-семантичній системі мови. Дослідження сполучуваності прикметників з іменниками на рівні лексеми, класу та підкласу в художньому та публіцистичному текстах репрезентують різні показники частотності на матеріалі однакової вибірки. Для прикметників зі значенням “егоїстичний” частотні показники художнього та публіцистичного текстів відповідно співвідносяться як 1:4, а кількість вживань  прикметників зі значенням “альтруїстичний” – 1:2 (радше через звичний ужиток саме оцінних характеристик у публіцистиці).

 Семантична та лексична сполучуваність відзначалися в публіцистичних текстах  ширшим проявом статистично стійких синтагматичних зв’язків досліджуваних прикметників, ніж у художній прозі. Нерівномірний розподіл цих зв’язків зумовлений, на наш погляд, швидшим реагуванням публіцистичних текстів на життєві реалії. Як свідчить проведений аналіз синтаксичної сполучуваності досліджуваних прикметників з іменниками в різних позиціях, статистично значущі зв’язки прикметників з іменниками зафіксовано у прикметника egozentrisch в атрибутивній позиції та в прикметника ichbezogen у предикативній конструкції. У художніх текстах жодна з моделей не характеризується статистично значущим синтагматичним зв’язком. ЛСГ зі значенням “альтруїстичний” (для публіцисти­ки) має сталі зв’язки прикметника selbstlos з іменниками  в атрибутивній позиції  та  großherzig – у  предикативній моделі. Тексти художньої літератури для цієї групи, як і для прикметників зі значенням “егоїстичний” не показують сталих синтагматичних зв’язків у жодній з досліджуваних позицій.

 Як домінанта ЛСГ зі значенням “егоїстичний” egoistisch, так і домінанта ЛСГ зі значенням “альтруїстичний” selbstlos мають у складі своїх груп найбільшу кількість статистично релевантних парадигматичних відношень з іншими компонентами ЛСГ. Такі результати вказують, на нашу думку, на  узагальнені семасіологічні особливості ключових слів та їх здатність заміщати у контексті більшість компонентів своєї лексико-семантичної групи.

Епідигматичні характеристики досліджуваних прикметників (як наслідок реалізації їх синтагматики та парадигматики) ефективно вивчаються на лексикографічному та текстовому матеріалах. Виокремлення семних комплексів на основі 6-ти інших тлумачних словників (поєднання яких оптимально усуває суб’єктивний фактор), урахування їхньої етимології та актуалізації в публіцистичних текстах дали підстави виявити нові тенденції реалізації семантики для зазначених прикметників сучасної німецької мови. Проведений аналіз засвідчує існування та функціонування окремих семних комплексів тільки на текстовому матеріалі. Це пояснюється також відповідними змінами  суспільних норм життя і, у зв’язку з цим, зародженням нових семасіологічних особливостей прикметників, особливостей, які ще не були об’єктом лінгвістичних досліджень.

Перспективним видається порівняльно-зіставний аналіз вербалізації концептів “ЕГОЇЗМ” – “АЛЬТРУЇЗМ” в австрійському варіанті німецької мови з урахуванням різночастиномовних компонентів та проведенням психолінгвістичних експериментів.