ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ АВТОНОМІЇ: СВІТОВИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Із здобуттям незалежності України відбулися суттєві позитивні зміни у формуванні правового статусу національних меншин. Зокрема, сформована законодавча база для розвитку національних меншин та забезпечення відповідних їх прав, визнано право національних меншин на національно-культурну автономію згідно з ст. 6 Закону України “Про національні меншини в Україні”. В умовах сучасного національного відродження в Україні різних національних спільнот, еволюції концепції національно-культурної автономії, розвитку правового статусу національних меншин, важливе практичне та теоретичне значення набуває дослідження проблематики правового регулювання національно-культурної автономії на основі світового та вітчизняного досвіду.

Проблематику правового регулювання національно-культурної автономії серед учених-юристів України досліджували О.М. Биков, В.П. Колісник, О.Л. Копиленко, В.О. Нікітюк, Л.І. Рябошапко, М.М. Товт та інші. Вагомий внесок у розкриття проблематики правового регулювання національно-культурної автономії здійснили російські учені А.Х.Абашидзе, Т.Я.Хабрієва, С.С. Юр’єв. Серед інших зарубіжних авторів, які розглядали питання правового регулювання національно-культурної автономії, слід визначити й Ф.Гекмана, Ф.Ермакору, Ф. Капоторті, А. Хонора, Г.К.Шеу.

Не зважаючи на широке визнання прав та свобод національних меншин, законодавче закріплення в Україні права національних меншин на національно-культурну автономію, проблематика правового регулювання національно-культурної автономії на основі світового та вітчизняного досвіду є малодослідженою. Зокрема, у вітчизняній науці конституційного права до останнього часу не існувало фундаментальних досліджень правового регулювання національно-культурної автономії. Науковці досліджують лише певні аспекти та складові проблематики правового регулювання національно-культурної автономії: порядок проведення виборів до органів національно-культурної автономії в окремих зарубіжних країнах та діяльність цих органів. На нашу думку, проблема правового регулювання національно-культурної автономії потребує комплексного наукового дослідження.

Важливість розкриття проблемних питань правового регулювання національно-культурної автономії на основі світового та вітчизняного досвіду також пов’язана, по-перше, із необхідністю створення теоретичних засад національно-культурної автономії в Україні; по-друге, з потребою вдосконалення чинного законодавства України у сфері національно-культурної автономії відповідно до новітніх тенденцій розвитку концепції національно-культурної автономії; по-третє, з необхідністю вдосконалення гарантій реалізації колективних прав національних меншин в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із планом науково-дослідної роботи кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету на 2001–2005 рр. Тема дослідження пов’язана із комплексною темою “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.ст.”, яка розробляється науковцями Ужгородського національного університету та зареєстрована у державному реєстрі за № 0198U007793, одним із виконавців якої був дисертант.