ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУ «ГЕРОЇЗМ» В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі текстів давньоанглійського, середньоанглійського та ранньоновоанглійського періодів)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУ «ГЕРОЇЗМ» В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі текстів давньоанглійського, середньоанглійського та ранньоновоанглійського періодів)
Альтернативное Название: ЭВОЛЮЦИЯ концепта «героизм» в английском языке (на материале текстов древнеанглийского, среднеанглийского и ранньоновоанглийського периодов)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовується вибір і актуальність теми дисертації, формулюються мета і завдання дослідження, визначаються його об’єкт і предмет, фактичний матеріал та використані методи аналізу, дається перелік положень, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію результатів та публікації.


У першому розділіКонцепт з позицій когнітивно-дискурсивної лінгвістичної парадигми” здійснюється короткий критичний огляд теоретичних джерел і сучасних підходів до аналізованої проблеми, на основі чого в розділі з’ясовуються провідні теоретичні положення та визначаються категоріальні поняття – “концепт”, “фрейм”, “дискурс” (“героїчний дискурс” і “лаудативний героїчний дискурс”). Також у розділі аналізуються базові когнітивні складові концепту ГЕРОЇЗМ і дейктична опозиція “свій” – “чужий”, яка значною мірою визначає характер його існування та функціонування.


Дослідження джерел виникнення, розвитку та видозмін окремого концепту, перш за все, передбачає виділення сукупності його провідних когнітивних характеристик – концептуальних ознак на певному етапі існування концепту: таким чином, встановлюється так звана “точка відліку”, формулюються вихідні положення аналізу (А.П. Бабушкін, М.М Болдирєв). Так, для концепту ГЕРОЇЗМ – це комплекс ознак, за якими певне явище дійсності можна класифікувати як героїчне. На подальшому етапі вивчення встановлюються об’єкти, які більшою чи меншою мірою є носіями виділених ознак, а також основні способи їх номінації чи шляхи вербалізації досліджуваного концепту. При цьому варіативність мовної репрезентації когнітивної структури є віддзеркаленням варіативності в характері факторів, які зумовлюють процес концептуалізації в цій сфері, тобто процес сприйняття та організації відповідного фрагмента світу у свідомості носіїв мови на різних історичних етапах.


Семантико-дефініційний аналіз визначень поняття “героїзм”, поданих у найвідоміших довідкових виданнях (Encyclopædia Britannica, Oxford English Dictionary, Longman Dictionary of Language and Culture, Encyclopædia Americana, Grand Robert de la Langue Française та ін.), дозволив виділити обов’язкові когнітивні складові концепту ГЕРОЇЗМ. Таким чином, було встановлено, що можливість реалізації героїчного сценарію зумовлюється, перш за все, наявністю ЛЮДИНИ – носія відповідних якостей (які класифікуються як видатні, героїчні тощо), її ДІЯЛЬНОСТІ, характер якої загалом зумовлений інтересами спільноти, до якої людина належить, ОЦІНКИ такої діяльності представниками спільноти (яка експлікується паралельно з висвітленням якостей об’єктивного характеру), а також належністю людини до “своєї” спільноти (подібне позиціонування визначається в контексті концептуальної опозиції “свій” – “чужий”). Іншими словами, концепт високого ступеня абстракції ГЕРОЇЗМ формується навколо більш конкретного образу героя як носія героїчних ознак. Ядерним елементом концепту, його найбільш наочним представником у свідомості носіїв мови на різних історичних етапах, очевидно, виступають різні образи героя: наприклад, для давньоанглійського періоду героєм може вважатись образ чоловіка-воїна в характерному обладунку.


Серед засобів мовної номінації давньоанглійського періоду немає одиниці, яка називала б концепт ГЕРОЇЗМ. Такий факт пояснюється тим, що в цей період концепт знаходиться на ранній стадії свого розвитку, низькому рівні абстракції: отже, його узагальнена назва може бути виражена лише іменниками зі значеннями, які допускають можливість більш-менш об’єктивної оцінки: ellen (сила, міць, доблесть, мужність), wigcræft (військова майстерність), cenðu (хоробрість), ellenmær&tho ;u (доблесть+сила), hige&tho ;rym (слава+могутність). Одиниця heroism запозичується англійською мовою значно пізніше, приблизно в XVII столітті (Oxford Dictionary of English Etymology).


Необхідним первинним історико-культурним контекстом, в якому виразно простежується становлення уявлень представників англосаксонської спільноти про героїку, а також визначаються основні напрямки діахронічного розвитку та видозмін цих уявлень, для нашого дослідження постає давньоанглійський героїчний епос. У контексті національного англомовного дискурсу героїчний епос являє собою різновид фольклорно-поетичного дискурсу, який можна визначити як англосаксонський / давньоанглійський героїчний дискурс. Героїчному дискурсу, як і багатьом іншим видам дискурсу, не властива гомогенність: він становить сукупність когерентних смислових блоків-дискурсів, формально утворюючи дворівневу структуру, де один рівень представлений обєктивно-емоційним дискурсом оповідача та субєктивно-емоційним персонажним дискурсом (Н.Д. Тамарченко).


Поза формальною градацією в межах глобального англосаксонського героїчного дискурсу ми вважаємо за необхідне виділити такий окремий вид чи субдискурс як лаудативний героїчний дискурс (ЛД) (від лат. “laudo” – хвалити; “laus” – хвала, слава; “laudatio” – промова, якою прославляється видатна людина чи подія), що характеризується андроцентричною орієнтованістю, вузькою тематикою, специфічними засобами досягнення когерентності тексту та аксіологічною спрямованістю дискурсивних стратегій, які в сукупності виділяють його з-поміж інших видів дискурсу, створюючи своєрідний контекст оповіді.


З позицій когнітивної лінгвістики, багатосторонню і водночас точну характеристику дискурсивного виду забезпечує такий критерій як дискурсотворчий концепт, який покладено в основу кожного окремого дискурсу. Так, для медичного дискурсу це – концепт здоров’я, для політичного – концепт влади, для юридичного дискурсу – концепт закону тощо (В.І. Карасик). Слід, однак, зауважити, що не завжди статус дискурсотворчого чи базового має лише один концепт, зокрема, за інтеграції декількох видів дискурсу спостерігається взаємодія декількох концептів-фокусів загального дискурсу. Таким чином, дискурс являє собою складне поле взаємодії та взаємовпливу різних концептів, досить часто – взаємодії периферійних концептів з основоположним, центральним концептом.


Лаудативно-героїчний вид дискурсу формується на основі ключового концепту ГЕРОЇЗМ, в якому втілені базові цінності відповідної спільноти та окремих її представників, які виступають творцями й учасниками дискурсу; актуалізація окремих компонентів концепту визначає і хронотоп дискурсу. Головна мета ЛД полягає у висвітленні героїзму як найвищого суспільного ідеалу, на основі чого визначається домінантна тематика та формуються стратегії ЛД як сукупність мовленнєвих дій, що спрямовані на досягнення поставлених комунікативних цілей і реалізуються внаслідок когнітивного процесу, де мовець (автор дискурсу) співвідносить свою комунікативну мету з конкретним мовним змістом. Реалізація стратегій, у свою чергу, має комплексний характер і здійснюється в кількох напрямах, представлених тактиками цієї стратегії, маркованих відповідними мовними засобами вираження семантики та структури. Особливості стратегій лаудативного героїчного дискурсу дозволяють виділити таку істотну характеристику цього типу дискурсу як оцінність чи аксіологічність, яка формується під впливом різного роду факторів: ідеологічних, ментальних, історичних, культурологічних, політичних, психологічних. Оцінний компонент, присутність якого характеризує більшість видів дискурсів, у ЛД часто носить ідеологічний характер і сконцентрований в дейктичній концептуальній опозиції “свій” – “чужий”.


Згадана опозиція походить з ряду провідних концептуальних установок архаїчного світогляду, серед яких: ІНШЕ – небезпечніше, ніж ЗВИЧАЙНЕ, ГЕРОЙ – носій світла і т.ін., і має декілька варіантів: СВІТ – ТЕМРЯВА, ЗНАЙОМЕ – НЕЗНАЙОМЕ, ВОРОГ – ДРУГ (О.С. Колесник, А.Р. Мурадова). Опозиція СВІЙ – ЧУЖИЙ є базовою для сюжетно-композиційної структури давньоанглійського героїчного дискурсу, її “присутність” маркується в ньому за рахунок акумуляції та повторів лексичних одиниць, семантика яких вказує на близькість, належність до роду, спільноти (sibbegedriht, mago&tho ;egn, æðeling), а також мовних засобів, що вказують на невідомість, неналежність, “чужий” простір (gyst, unmægо, uncu&tho ;).


 


У другому розділі “Особливості вербалізації концепту ГЕРОЇЗМ у лаудативному героїчному дискурсі давньоанглійського періоду” здійснюється опис стратегій і тактик давньоанглійського лаудативного героїчного дискурсу, а також розглядається концептуальна модель героїчної діяльності – предметно-акціональний фрейм ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ та аналізуються засоби його мовної репрезентації у давньоанглійський період.


Говорячи про стратегії і тактики в контексті дискурсу давньоанглійського періоду ми надаємо перевагу використанню термінологічного словосполучення “стратегії лаудативного героїчного дискурсу” замість “комунікативні стратегії”, оскільки він видається більш адекватним, зважаючи на віддаленість досліджуваного періоду, а отже – неможливість повністю змоделювати актуальну ситуацію, яку в сучасній лінгвістиці прийнято називати комунікативною: з її учасниками, їхніми комунікативно-прагматичними цілями, обставинами, які визначають перебіг комунікації тощо. У цьому випадку учасники ситуації представлені “посередниками”: з одного боку – автором тексту, з іншого – читачем, який здійснює інтерпретацію, в процесі якої давньоанглійський текст і розкриває свої динамічні (на противагу статичним) характеристики, виявляє себе як прогресивне явище, тобто – дискурс.


Серед основних стратегій лаудативного героїчного дискурсу, які розгортаються як у персонажному, так і в дискурсі оповідача, виділяємо такі: стратегія висвітлення визначних якостей героя, стратегія представлення героя як члена роду, стратегія представлення ворога як загрози роду та стратегія висвітлення фатальної обумовленості подій. Цілком природно, що в давньоанглійському ЛД, а також у ЛД подальших періодів найбільш повно представлена стратегія висвітлення визначних якостей героя, яка безпосередньо висвітлює аксіологічний, оцінний компонент у загальному контексті аналізованого виду дискурсу. Зазначена стратегія реалізується через низку тактик:


– Тактика прославлення переможного воїна передбачає виокремлення воїна (wiga, beo , hilderinc) з-поміж інших, індивідуалізацію шляхом переліку його визначних якостей, серед яких – мужність, честь (ellen), відвага (cenðu), несамовитість (wlencu) і т.ін., а також військових діянь – перемог (sige), доблесних вчинків (ellenweorс), допомоги (fultum), завдяки яким воїн здобуває славу, стає відомим (sigehreð, mærðu): Hwæt. We gardena in geardagum, &tho ;eodcyninga, &tho ;rym gefrunon, hu ða æ&tho ;elingas ellen fremedon. (Lo, praise of the prowess of people-kings, in days long sped, we have heard, and what honor the athelings won!) (Beowulf).


             – Тактика персоналізації в персонажному ЛД використовується для ствердження особистої відповідальності героя-воїна за долю та добробут власного роду; у більш вузькому контексті – відповідальності за свого ватажка та воїнів, що експлікується через використання таких дейктичних елементів як особовий займенник “я” (ic) та присвійний займенник “мій” (min): Ne &tho ;urfon me embe Sturmere stedefæste hælæð wordum ætwitan, nu min wine gecranc, &tho ;æt ic hlafordleas ham siðie, wende fram wige, ac me sceal wæpen niman, ord and iren. (I have no desire among Sturmere's unyielding heroes to reproach my word, now that my patron has perished, that I now lordless go on a homeward jou ey, having tu ed away from battle, but rather I shall be taken by weapons, either spear or iron.”) (The Battle of Maldon).


У дискурсі оповідача цією тактикою реалізується імпліцитне посилання на очевидця подій, шляхом використання специфічних метатекстових висловлювань (mine gefræge, іc &tho ;æt gehate, ne hyrde ic): ða wæs on morgen mine gefræge ymb &tho ;a gifhealle guðrinc monig, ferdon folctogan feorran ond nean... (Many at mo ing, as men have told me, warriors gathered the gift-hall round, folk-leaders faring from far and near...) (Beowulf).


             – Тактика переліку героїчних дій спрямована на відображення характеру діяльності героя. Ця тактика є особливо значущою для давньоанглійського ЛД, оскільки військові досягнення уявлялись англосаксами такими, що прославляють не лише особу, яка здійснила подвиг на полі битви, але й увесь її рід; оповіді про такі вчинки передавалися через покоління: Hig fuhton fif dagas, swa hyra nan ne feol drihtgesiða, ac hig ða duru heoldon. (They fought for five days and not one of the followers fell, but they held the doors firmly.) (The Battle of Finnsburh).


             – Тактика співвіднесення з минулими часами у більшості випадків супроводжується долученням тактики персоналізації і / чи заперечних конструкцій, до складу яких входять прислівник næfre (ніколи), сполучник / частка ne (не / ні), заперечний займенник nænig (жоден, ніякий) і под., завдяки чому досягається ефект висвітлення героїчної події, доблесті видатного воїна, війська як єдиних у своєму роді, чогось надзвичайного, не баченого раніше: Ne gefrægn ic næfre wur&tho ;licor æt wera hilde sixtig sigebeo a sel gebæran, ne nefre swetne medo sel forgyldan ðonne Hnæfe guldan his hægstealdas. (I have never heard of sixty warriors who bore themselves more bravely in the fight and never did retainers better repay glowing mead than those men repaid Hnæf.) (The Battle of Finnsburh).


Тактика проголошення героїчного кодексу честі висвітлює традиційні англосаксонські героїчні цінності: Ic wat geare &tho ;æt næron ealdgewyrht, &tho ;æt he ana scyle Geata duguðe gno &tho ;rowian, gesigan æt sæcce. (“I know it were shame on the law of our land if alone the king out of Geatish warriors woe endured and sank in the struggle.”) (Beowulf).


Як уже зазначалося, з одного боку, концепт ГЕРОЇЗМ є фокусом давньоанглійського ЛД, з іншого боку, цей вид дискурсу є найвищим рівнем мовної репрезентації концепту ГЕРОЇЗМ. З метою більш детального розгляду засобів вербалізації нижчого рівня – слів і словосполучень, у роботі відтворено предметно-акціональний фрейм ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ, що являє собою організуючий багатокомпонентний “каркас” аналізованого концепту. Для цього, крім даних, отриманих внаслідок проведеного семантико-дефініційного аналізу поняття “героїзм”, було використано процедуру тематичного фрагментування – виділення кластерів специфічної інформації. Таким чином, було визначено, що структура фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ представлена такими слотами і терміналами:


– слоти ГЕРОЙ та ВОРОГ / ПРОТИВНИК (із терміналами ЯКІСТЬ) характеризуються семантичними ролями агенса й пацієнса відповідно – два антропоморфні центри фрейма, здатні змінювати свої позиції залежно від сценарію, що актуалізується у фреймі, та “ракурсу” спостереження в контексті дейктичної концептуальної опозиції “свій” – “чужий”;


– слот ЗБРОЯ / ОБЛАДУНОК (інструмент) із терміналом ЯКІСТЬ;


– слот СПОСІБ ДІЇ;


– слот МІСЦЕ ТА ЧАС ДІЇ;


– слоти МЕТА І РЕЗУЛЬТАТ ДІЇ.


Розглянемо, яким чином активізуються слоти і термінали фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ на прикладі фрагмента, що представляє давньоанглійський ЛД:


Gegremod ЯКІСТЬ wearð se guðrinc; he ГЕРОЙ-ВОЇН – АГЕНС mid gare stang СПОСІБ ДІЇ wlancne ЯКІСТЬ wicing ВОРОГ – ПАЦІЄНС, &tho ;e him &tho ;a wunde forgeaf ЯКІСТЬ. Frod ЯКІСТЬ wæs se fyrdrinc ГЕРОЙ-ВОЇН – АГЕНС; he ГЕРОЙ-ВОЇН – АГЕНС let his francan ОБЛАДУНОК / ЗБРОЯ – ІНСТРУМЕНТ wadan &tho ;urh ðæs hysses hals СПОСІБ ДІЇ, hand wisode &tho ;æt he on &tho ;am færsceaðan ВОРОГ – ПАЦІЄНС feorh geræhte СПОСІБ ДІЇ. ða he ГЕРОЙ-ВОЇН – АГЕНС o&tho ;e e ofstlice sceat СПОСІБ ДІЇ, &tho ;æt seo by e tobærst; he wæs on breostum wund &tho ;urh ða hringlocan РЕЗУЛЬТАТ: ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ, him æt heortan stod ætte e ЯКІСТЬ ord ОБЛАДУНОК/ЗБРОЯ - ІНСТРУМЕНТ.


(Enraged became that warrior: with anger he stabbed that proud Viking who had given him that wound. Experienced was that warrior; he thrust his spear forward through the warrior's neck, his hand guiding so that he this ravager's life would fatally pierce. Then he with another stab speedily pierced the ravager so that the chainmail coat broke: this man had a breast wound cut through the linked rings; through his heart stuck a deadly spear.) (The Battle of Maldon).


У наведеному фрагменті виражені основні слоти фрейма, що називають героя-воїна (guðrinc, he, fyrdrinc слот ГЕРОЙ), вказуючи на такі його ознаки, як відвага, міць, несамовитість (gegremod, frod – термінал ЯКІСТЬ); характеризують його через специфічну діяльність (wadan &tho ;urh ðæs hysses hals; feorh geræhte – слот СПОСІБ ДІЇ) і зброю, якою він користується (francan, ord – слот ОБЛАДУНОК / ЗБРОЯ; ætte e – термінал ЯКІСТЬ), одночасно називаючи об’єкт дії героя (wicing, færsceaðan – слот ВОРОГ) та його ознаки (wlancne… &tho ;e him &tho ;a wunde forgeaf – термінал ЯКІСТЬ); РЕЗУЛЬТАТ дії, виконуваної героєм (&tho ;æt seo by e tobærst; he wæs on breostum wund &tho ;urh ða hringlocan). Невербалізованими (вираженими імпліцитно) залишилися слоти МЕТА і МІСЦЕ ТА ЧАС ДІЇ. Слід зазначити, що експлікація останнього слоту відбулася в детермінантах з номінаціями воїна (guð-, fyrd-). Завдяки комбінаторному потенціалу складових (основ і детермінантів) подібне явище одночасної активізації декількох слотів / терміналів композитними лексемами є характерним для давньоанглійського періоду, тоді як у середньоанглійський період така можливість значно обмежується внаслідок процесу поступового виходу композитних слів з англійської мови.


Вивчення специфіки об’єктивації концепту ГЕРОЇЗМ у давньоанглійський період свідчить про те, що за ним закріплюється статус суспільного ідеалу, у контексті міфопоетичної свідомості англосаксів цей концепт можна вважати світоглядною категорією, яка “проникає” в систему поглядів на світ, життя й культуру.


 


Третій розділ “Особливості вербалізації концепту ГЕРОЇЗМ у лаудативному героїчному дискурсі середньоанглійського та раннього новоанглійського періодів” відображає позамовні чинники, які зумовили модифікацію концепту ГЕРОЇЗМ у середньоанглійський та ранній новоанглійський періоди, особливості функціонування стратегій і тактик лаудативного героїчного дискурсу в ці періоди. Також у розділі здійснюється аналіз засобів мовної репрезентації фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ в середньоанглійський та ранній новоанглійський періоди.


У середньоанглійський період не лише перестає функціонувати значний обсяг мовних одиниць, характерних для героїчного дискурсу та лаудативного героїчного дискурсу як невід’ємної його складової, але й сам героїчний епос зникає як явище. Передусім, це відбувається внаслідок формування у середньовіччі нової, історичної свідомості під сильним впливом з боку релігії (і лише пізніше – науки), що являла собою цілу універсальну систему поглядів на походження та устрій світу, час, вічність і людське життя.


Незважаючи на глобальне зникнення героїчного дискурсу як елемента міфологічної свідомості, такий його різновид, як лаудативний героїчний дискурс, виявляє свою присутність у формі субдискурсу в контексті творів специфічної тематичної спрямованості. У системі стратегій і тактик, через аналіз яких здійснюється аксіологічно-фактичне висвітлення героїки як соціально-ціннісного феномену, у цей період відбуваються певні кількісні та якісні зміни, що пояснюються становленням нової парадигми суспільних відносин і ціннісних установок.


Так, внаслідок масштабної модифікації концепту ГЕРОЇЗМ, його “виростання” з епічної форми, втрати ним чітко вираженого центру, виходу за межі воєнної сфери-джерела та часткової інтеграції в релігійну та соціальну сфери і сферу кохання, у лаудативному героїчному дискурсі більше не спостерігаються окремі стратегії і тактики. Вони втратили свою актуальність (так, напр., з ЛД виходить стратегія представлення героя як члена роду); натомість, в ньому формуються нові, зумовлені вимогами часу.


Зважаючи на центральне місце, яке посідає стратегія висвітлення визначних якостей героя в контексті ЛД, всі її тактики наслідуються в матеріалі середньоанглійського та раннього новоанглійського періодів. Крім того, у межах цієї стратегії під впливом зовнішніх культурно-історичних і внутрішньомовних чинників формується ще одна тактика – тактика куртуазності: when gawayn gly3t on &tho ;at gay &tho ;at graciously loked wyth leue la3t of &tho ;e lorde he went hem a3aynes &tho ;e alder he haylses heldande ful lowe &tho ;e loueloker he lappez a lyttel in armez he kysses hir comlyly and kny3tly he melez &tho ;ay kallen hym of aquoyntaunce and he hit quyk askez to be her seruant sothly if hemself lyked. (Now when Gawain glanced towards that gay lady, who looked so graciously, he took leave of the lord and went towards the ladies. He hailed the ancient one, and inclined himself full humbly. The lovelier of the two he took a little in his arms and kissed her in comely fashion, and addressed her courteously. They retu ed his greeting, and right soon he asked that he might be her servant.) (Sir gawan and &tho ;e grene kny3t).


Інтеграція куртуазного елемента до концепту ГЕРОЇЗМ та, відповідно, до лаудативного героїчного дискурсу відбулася в ранній середньоанглійський період у процесі трансформації традиційного англосаксонського героїчного кодексу воїнської доблесті в лицарський кодекс честі (chivalry). Куртуазність як соціальний феномен є пограничним явищем та інкорпорує два аспекти: соціальний – перелік етикетних норм поведінки для вищих верств населення, як чоловіків, так і жінок, і особистісний, у контексті якого куртуазність становить своєрідну етикетну гру, яка передбачає служіння воїна коханій жінці відповідно до кодексу честі, вірності та шляхетності. Тема високого кохання, увійшовши до тактики лаудативного героїчного дискурсу, стає своєрідним фоном для військового героїзму.


Крім того, під впливом постулатів християнства прояви активного благородства (боротьба за соціальну справедливість, допомога ближнім у скрутних ситуаціях, прощення) набувають особливого значення в системі цінностей англійців і зміщуються з периферії фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ до його центру та все частіше відображаються в тактиках ЛД, зокрема, в тактиці переліку видатних дій героя:Be mery, dame,” sayd the knyght, “And pray for Robyn Hode, That ever his soule be in blysse: He holpe me out of tene; Ne had be his kyndenesse, Beggers had we bene.” (“Be merry, dame,” said the knight, “And pray for Robin Hood, That ever his soul may be in bliss. He's helped you and me. Had it not been for his kindness, Beggars we would be.) (A Gest of Robyn Hode).


Структура фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ з незначними змінами зберігається в середньоанглійський та на початку новоанглійського періоду, а його модифікація відбувається більшою мірою за рахунок змін у системі засобів мовної репрезентації, якими заповнюються слоти й термінали цього фрейма. Серед засобів вербалізації фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ, склад яких відзначається помітною неоднорідністю, у зазначені періоди домінують слова, які походять із французької та давньоанглійської мов, причому в групі слів англосаксонського походження не всі одиниці зустрічаються в епічній поезії, а отже, можна говорити про їх інтеграцію до героїчної сфери лише у середньоанглійський період. Загалом, героїчна” лексика переходить до розряду конотативно маркованої та стає ознакою характерних жанрів.


Найбільш стабільні компоненти концепту ГЕРОЇЗМ, збережені у середньоанглійський та ранньоновоанглійський періоди, зумовили збереження відповідної частини англосаксонської лексики – окремих одиниць номінації на позначення воїна, ватажка, представника “своєї” спільноти (knight, earl, lord, friend), його якостей (strong, hardy, steadfast, mighty); зброї (spear, sword, shield, weapon) та її характеристик, зокрема, ад’єктивних номінацій із семою “яскравий / світлий” (sharp, bright, fair) тощо. Слід однак зазначити, що часто в таких випадках відбувається певна модифікація семантики збережених лексичних одиниць. Крім того, лексико-семантичний склад засобів вербалізації концепту розширюється за рахунок номінацій на позначення домінантних християнських цінностей і відповідних якостей (merciful, religious, faithful, honest), а також за рахунок появи нових компонентів значення в семантичній структурі лексичних одиниць, що вже присутні в полі героїки (пор.: прикм. god в д.-а. період – “сильний, відважний, відданий та в с.-а. – “доброчесний”). Як і в давньоанглійський період, широка вживаність дієслівних номінацій свідчить про акцентованість динамічного аспекту фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ.


 


ВИСНОВКИ


 


Концепт ГЕРОЇЗМ є когнітивною структурою високого рівня абстракції, яка об’єднує знання про героїв – носіїв визначних людських якостей, втілення найвищого суспільного ідеалу, про їхню діяльність, мотиви такої діяльності, а також оцінку героїчних якостей та дій з урахуванням домінантних соціокультурних цінностей представників англосаксонської спільноти в певний історичний період.


Базовим елементом концепту ГЕРОЇЗМ є антропоцентричне ядро – образ героя, який “утримує” концепт у свідомості носіїв мови. У різні історичні епохи образ героя характеризується різним ступенем гомогенності і, відповідно, набором типових героїчних ознак. Концепт ГЕРОЇЗМ є гнучким ментальним утворенням, здатним реагувати на динаміку розвитку соціального, політичного та культурного середовища, на переосмислення спільнотою світоглядних позицій та на інші фактори.


Міфологічне світобачення англосаксів архаїчного періоду визначає характерна антропоцентрична орієнтованість: “серединний” світ людей становить центр, навколо якого формуються всі когнітивні зв’язки, зокрема, дейктична опозиція “свій” – “чужий”. Ця опозиція входить до когнітивної основи ряду концептів, зокрема, концепту ГЕРОЇЗМ.


Найвищим рівнем мовної репрезентації концепту ГЕРОЇЗМ є лаудативний героїчний  дискурс (ЛД), який в давньоанглійський період являє собою різновид англосаксонського героїчного дискурсу (епосу), сформованого на основі концепту ГЕРОЇЗМ як фокусу дискурсу. У наступні періоди, зі зникненням героїчного дискурсу як феномену міфопоетичної свідомості, ЛД виявляє здатність інтегруватися в інші види дискурсу відповідної тематики. Для лаудативного героїчного дискурсу характерною є антропоцентрична орієнтованість, він відрізняється яскраво вираженою оцінною семантикою засобів номінації. Домінантна тематика, учасники і хронотоп ЛД визначаються концептом ГЕРОЇЗМ. У більшості випадків тактики, що формують стратегії ЛД в аналізовані періоди, не позначені якимись властивими лише їм маркерами, тактику визначає семантика лексичних одиниць, в основному іменних класів та дієслів, включених до неї.


Герой та Ворог / Противник є двома антропоморфними центрами концепту ГЕРОЇЗМ і становлять стале ядро предметно-акціонального фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ – його структурної основи. Крім згаданих центральних слотів, до фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ також входять слоти “спосіб дії”, “час та місце дії”, “обладунок / зброя”, “мета” і “результат” із відповідними терміналами.


Склад одиниць мовної номінації, якими експлікуються слоти і термінали фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ, особливості їх комбінаторики та функціонування в дискурсі є значною мірою відмінними у давньоанглійський період і наступні – середньоанглійський та ранній новоанглійський періоди, але у семантичному, смисловому плані, наповнення концепту ГЕРОЇЗМ не зазнає істотних змін. Так, наприклад давньоанглійський фрейм відзначає характерна можливість одночасної актуалізації декількох слотів і терміналів, завдяки комбінаторному потенціалу окремих лексем, які можуть входити до різних композитних іменників чи прикметників, реалізуючи функції основи чи детермінанта (до таких лексем належать guð, sige, heaðu, ellen і т.ін.). У середньоанглійський період така можливість значно обмежується внаслідок процесу поступового виходу композитних слів з англійської мови.


Стосовно етимології проаналізованих лексем, слід згадати, що для давньоанглійського періоду характерним є домінування слів англосаксонського походження із помітною часткою скандинавізмів. Натомість, двомовність, яка виникла в результаті норманського завоювання 1066 року, зумовлює входження в поле засобів мовної репрезентації фрейма ГЕРОЇЧНЕ ДІЯННЯ значної кількості французьких слів (часто таких, що походять із латини), які займають панівні позиції й функціонують у дискурсі героїчної тематики поруч із лексикою англосаксонського походження. При цьому остання представлена як лексичними одиницями, які зустрічаються в епічній поезії, так і тими, які з’являються у сфері героїки лише у пізніші періоди.


Нове соціокультурне середовище середньоанглійського періоду, популяризація християнської моралі, стабілізація і “дегероїзація” суспільства зумовлюють інтеграцію до концепту ГЕРОЇЗМ периферійних явищ, чим спричиняється розмитість меж центральної сфери концепту. Проте, незважаючи на втрату концептом центральних світоглядних позицій у свідомості представників англосаксонської спільноти, за концептом ГЕРОЇЗМ зберігається статус найвищого суспільного ідеалу, а прототиповою сферою героїки залишається військова сфера, де створюються найбільш сприятливі умови для проявів героїзму. Серед іншого, про це свідчить висвітлення воєнної тематики в дискурсі із широким використанням героїчної лексики: субстантивних одиниць на позначення воїна-героя, які експлікують слот ГЕРОЙ (knight, warrior та ін.), ад’єктивних одиниць оцінної семантики із компонентами значення “достойний”, “найкращий” та под., які заповнюють термінал ЯКІСТЬ (worthy, excellent), а також дієслівних номінацій зі значенням “боротися”, “перемагати”, що вербалізують слот СПОСІБ ДІЇ (fight, win та ін.) тощо. При цьому лексико-семантичне поле героїки на початку середньоанглійського періоду розширяється за рахунок одиниць номінації на позначення понять, пов’язаних з вимогами куртуазного етикету, християнських цінностей і відповідних якостей, а також номінацій, що висвітлюють розумові здібності людини, присутність яких у сфері героїки, очевидно, є відображенням тенденцій розвитку наукової і технічної думки.


Динаміка розвитку, еволюціонування концепту ГЕРОЇЗМ як продукту ментальної діяльності та його мовної репрезентації дозволяє вважати його універсальною світоглядною категорією в контексті “героїчної свідомості” англосаксів. У наступні періоди він поступається центральними позиціями в мовно-концептуальній картині світу представників англійської спільноти та з основоположної світоглядної категорії трансформується у більш вузьку ментальну категорію раціонального осмислення об’єктів, подій, явищ історико-культурного, соціального, політичного характеру. Так, явище розширення кордонів первинного концепту, втрата чітких меж його ядерною сферою, зростання чисельності випадків актуалізації концепту в периферійних невоєнних сферах відображають особливості змін його вираження у свідомості носіїв англосаксонської мовної спільноти, часткове переосмислення нею власних домінантних цінностей та окремих традицій.


 


Подальші дослідження в цій сфері можуть відбуватися, перш за все, у напрямку вивчення характеру концепту ГЕРОЇЗМ та особливостей його актуалізації і вербалізації в період від завершення ранньоновоанглійського періоду до сучасності. Також важливі результати можна отримати при вивченні особливостей актуалізації латентного потенціалу концепту ГЕРОЇЗМ у середньоанглійський та подальші періоди за умов підвищення військової активності, до якої долучаються представники відповідної мовної спільноти. Крім того, особливий інтерес становить дослідження специфіки вербалізації концепту ГЕРОЇЗМ та найтиповіших героїчних сценаріїв (мотивів, які є рушійною силою героїчної діяльності, розгортання самої діяльності та її результатів) на матеріалі сучасних періодичних видань, висвітлення героїчної тематики на телебаченні та радіо (у журналістському дискурсі / дискурсі ЗМІ) та зіставлення отриманих даних із результатами, викладеними в нашій роботі.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины