СЕМАНТИКО-КВАНТИТАТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЛІСЕМІЧНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ : Семантика-квантитативные ХАРАКТЕРИСТИКИ многозначным ПРИЛАГАТЕЛЬНЫХ В СОВРЕМЕННОМ АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ

Краткое содержание

Розділ 1. “Теоретичні засади дослідження”. У лінгвістичній літературі явище полісемії розглядається у трьох часових аспектах: синхронному, діахронному і панхронному. Синхронні визначення розкривають суть полісемії     як співіснування в семантичній структурі слова кількох значень, що знаходяться між собою у відношеннях семантичної похідності. Існують три найпоширеніші погляди на полісемію: заперечення її існування взагалі (О.О.Потебня, Л.В.Щерба), зведення окремих значень полісемічного слова до так званого загального значення (К.А.Аллендорф, В.О.Звегінцев, К.Балдінґер), визнання полісемії як важливого фактора існування й розвитку мови (Р.О.Будагов, В.В.Виноградов, С.Д.Кацнельсон, М.П.Кочерган, М.П.Муравицька). Основними причинами виникнення й існування багатозначності лінгвісти вважають: обмежені можливості пам'яті людини                 і словникового запасу мови; принцип економії в мові; причини позамовного порядку. У роботі звертається особлива увага на когнітивний підхід до полісемії, згідно з яким остання не є результатом будь-яких вад пам'яті, мови тощо,                  а зумовлена самою природою мислення – прагненням і вмінням бачити подібність, підсвідомою потребою все порівнювати. Основу мовного мислення складають процеси концептуалізації, категоризації та номінації, що визначаються фізіологічною, психічною і соціальною природою людини (Л.М.Лещова).

У роботі представлено різні точки зору на семантичний статус прикметника   в системі мови: а) заперечення семантичного критерію для виділення цієї частини мови (В.В.Бурлакова); б) твердження про повну залежність прикметника                від іменника, з яким він сполучається (І.П.Устинова, О.М.Вольф, С.Ульман),                 в) визнання семантичної автономності прикметника (В.П.Полковський, Г.В.Колшанський). При дослідженні семантики прикметників англійської мови враховуються відмінності між планами мови та мовлення. Лексеми в мові                  є системними потенційними засобами, семантичною основою для найменування предметів і явищ навколишньої дійсності, а слова в мовленні – реалізацією цих семантичних і номінативних можливостей. Прикметник, узятий окремо від іменника, називає інваріант ознаки, якість у її цілісності й абстрагуванні від конкретних проявів у різних предметах і явищах (С.О.Гурський). Отже, головним семантичним критерієм організації категорії прикметника є, перш за все, його атрибутивне значення. Прикметник має певні морфологічні властивості та виконує деякі синтаксичні функції. Таким чином, прикметник англійської мови визначається семантичними, морфологічними і функціональними характеристиками.

Розділ 2. “Семантико-квантитативні характеристики англійських прикметників та їхніх семантичних категорій”. Мова являє собою складну систему, що охоплює велику кількість дискретних одиниць, які, подібно до інших дискретних одиниць будь-якої природи, можуть мати кількісні характеристики (В.І.Перебийніс). Через квантитативний аналіз мовних явищ можна глибше пізнати лінгвістичний об’єкт у його якісній визначеності. Зацікавленість статистичними дослідженнями в мовознавстві пояснюється прагненням                до поглибленого розуміння багатьох явищ мови й мовлення; розвитком лінгвістичних дисциплін, які відчувають потребу у статистичних методах аналізу матеріалу; появою прикладних завдань, пов’язаних із автоматичною обробкою текстів; пошуками нових шляхів підвищення об’єктивності й точності отримуваних результатів. Найпомітнішим внеском у кількісні розвідки в мові        є праці Ґ.К.Ципфа, Г.Альтмана, Ю.А.Тулдави, А.А.Полікарпова, В.І.Перебийніс, В.В.Левицького, О.Д.Огуя, В.В.Дребета, С.В.Кійко та ін.