ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ СИСТЕМИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Краткое содержание

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи суспільно – географічного дослідження медичних систем» присвячено розгляду науково-теоретичних підходів до вивчення територіальної організації медичних систем, обґрунтуванню медичних систем як предмету дослідження суспільної географії, висвітленню методики дослідження медичних систем.

Головним елементом територіальної структури медичної системи є медико - географічний район (МГР) - цілісна ділянка території зі своєрідною сукупністю взаємопов’язаних компонентів (елементів) природно - географічного, демографічного, соціально - економічного тощо характеру, які безпосередньо або опосередковано впливають на організацію медичної системи з метою максимально можливого забезпечення потреб населення в медичних послугах. Комплексний підхід передбачає дослідження суспільно - географічних об’єктів з найбільшим узагальненням для охвату якомога більшої кількості їхніх ознак, особливостей та взаємозв’язків із зовнішнім середовищем. Його методологічною основою є найбільш фундаментальні поняття суспільної географії: суспільно – географічна система і суспільно – географічний процес та їх похідні: соціально – географічна система і соціально – географічний процес, які в більшій мірі акцентують увагу на соціальних об’єктах і процесах та їх територіально – просторових закономірностях (Л.М. Нємець, 2003 та інші). Тому у дослідженні сфери медичних послуг доцільно використовувати, як родове, поняття «соціогеосистема». Отже, медичну систему можна визначити як відкриту, динамічну, складну підсистему регіональної соціогеосистеми – сукупність закладів, технологій і ресурсів підтримання нормального рівня здоров’я населення, пов’язаних потоками речовини та енергії, прямими та зворотними інформаційними зв’язками. Поняття системи на відміну від поняття комплексу більш однозначно відображає основні властивості системи - цілісність, взаємозв’язки між елементами, структуру (просторову і функціональну), а також емерджентність.

МС є складовою галузі послуг, її особливості пов’язані із соціально – економічним станом соціогеосистеми. Теорія і практика географії послуг розвивається в роботах О.В. Гладкого, І.М.Дудника, В.І. Куценко, О.О. Любіцевої, О.Г. Топчієва, Т.І. Шпараги, В.М. Юрківського та інших українських вчених. Стосовно сфери медичних послуг ці питання розглядалися В.А. Барановським, В.О. Шевченком, Л.Т. Шевчук та іншими дослідниками.

На рівні адміністративного району медична система (РМС) є конкретною формою просторової організації процесу охорони здоров’я, а її структурними елементами вищого  ієрархічного рівня (відповідно до загальноприйнятої класифікації територіальних систем обслуговування) є: а) медичний пункт; б) медичний центр; в) вузол медичного обслуговування; г) район медичного обслуговування. Всі елементи МС утворюють районні, міжрайонні, обласні, міжобласні або регіональні територіальні системи медичних закладів.

Вплив факторів навколишнього соціо - природного середовища на стан здоров’я людей і соціумів (вікових, територіальних, фахових тощо) вивчається в рамках медичної географії (В.О. Шевченко, Л.Т. Шевчук, О.Я. Романів та інші). Здоров’я розглядається як похідна життєдіяльності всього комплексу умов функціонування суспільства і несе на собі інформацію про ці особливості. Важливим є дослідження територіальних особливостей і відмінностей МС різних рівнів, які зумовлені специфікою територіальної організації господарчої діяльності певного регіону, системи розселення, а також географічного положення та історичного розвитку території. МС розглядається, як складний соціоприодний організм, який прагне до стійкої рівноваги та оптимального функціонування, знаходячись в інформаційно - енергетично - речовинних зв’язках з навколишнім природним та соціальним середовищем. В такому розумінні територіальна організація МС є складовою географії сфери обслуговування і предметом дослідження соціальної географії. Відповідність МС, як складної соціально - економічної або суспільно - господарської системи, об’єкту суспільної географії зумовлена важливістю аналізу її просторової організації, територіального виміру її трансформації. Залежність функціонування національної МС і її регіональних складових від мінливості багатьох факторів глобального і регіонального масштабу вимагає дослідження впливу цих змін на стан функціонування соціогеосистем в цілому і окремих їх складових. Для України внутрішніми факторами, що викликають відповідні зміни МС є: перехід від жорсткої адміністративно - командної системи управління всіма сферами життєдіяльності країни; структурні зміни; зміни в організації суспільства, в тому числі і в політичній системі; зміни в функціонуванні суто економічних механізмів, поява ринкових засад проти планової економіки на попередньому етапі розвитку. Вдосконалення територіальної структури сфери обслуговування в Україні є дуже важливим завданням, бо сучасний період розвитку держави характеризується зростаючою соціально - економічною нерівністю її регіонів, що підсилює соціальну напругу в суспільстві.

В дослідженні МС значна увага приділяється вивченню системоутворюючих факторів. До зовнішніх системоутворюючих факторів необхідно віднести географічне положення МС, міжсистемні загальноекономічні зв'язки, макроекономічні та політичні умови, а також принципи адміністративно - територіального устрою, державну регіональну політику тощо. Штучними системоутворюючими факторами, які створюються людиною цілеспрямовано є: наявність адміністративних меж, внутрішній адміністративний поділ території системи, наявність офіційних органів управління тощо.

Факторами впливу на стан здоров’я населення і розвиток МС є: суспільно - географічні; історичні (типи населення, звичаї, традиції); економічні (державне фінансування галузі, доходи та витрати населення, рівень споживання тощо); демографічні (природний рух, міграція населення); соціальні (соціальна інфраструктура, рівень життя, умови праці, можливості оздоровлення), екологічні.

Просторовий аналіз та групування МС обласного і районного рівнів виконано за методикою (Л.М. Нємець, Я.Б. Олійник, К.А. Нємець, 2003), модифікованою стосовно об’єк­ту даного дослідження. Для класифікації, ранжування і групування районів використовуються середні індекси розвитку МС, часткові і сумарні рейтинги РМС, а також ентропія та статистичні показники розподілу їхніх параметрів. У даному дослідженні обґрунтований і застосований комплексний індикатор медичного обслуговування (МО) населення, який враховує найбільш важливі показники РМС. Значення індикатора і його складових використані для групування районів і медико – географічного районування території області.

Для дослідження відібрано 229 показників, які всебічно характеризують діяльність МС та стан здоров’я населення Харківської області. Для коректного порівняння статистичні показники нормовані на кількість мешканців районів і перераховані у вигляді індексів (Л.М.Нємець, 2003) Для ранжування РМС розраховані їхні середні індекси. Виконано статистичний аналіз даних, який полягає у визначенні основних статистик розподілу вибіркових параметрів кожної РМС: дисперсії, середньоквадратичного відхилення, коефіцієнтів асиметрії та ексцесу. За методикою К.А. Нємця (2005) статистичний аналіз доповнено аналізом ентропії та приведеної ентропії розподілу параметрів РМС, що дає можливість опосередковано оцінювати ступінь їхньої системної неоднорідності (структурованості). Для сумісного аналізу статистичних параметрів та ентропії будувались математичні моделі їх розподілу, які наочно характеризують особливості всієї сукупності РМС. Виконано групування РМС - на графіках Парето (впорядкування районів за однією ознакою), на фазових площинах за двома ознаками і у фазовому просторі – за трьома ознаками. Змістовна інтерпретація отриманих груп визначається конкретними ситуаціями.