ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ СИСТЕМЫ ЕС В МИРОВОМ ХОЗЯЙСТВЕ (Общественно-географический анализ)
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У першому розділі “Теоретико-методологічні основи суспільно-географічного вивчення участі господарської системи ЄС у світовому господарстві” розглядаються теоретичні аспекти та суспільно-географічна сутність дослідження Європейського Союзу, окреслюється предметна область дослідження, проводиться аналіз існуючих теорій європейської інтеграції та концепцій, що пояснюють тенденції розвитку світового господарства, а також формулюється методика дослідження участі інтеграційної господарської системи у світовому господарстві.
Європейський Союз є не лише економічним та політичним об’єднанням держав. Він являє собою географічну цілісність, що може бути визначена як інтеграційна господарська система (ІГС). ІГС являє собою суспільно-географічне утворення, що виникає в певних просторових межах на основі об’єднання кількох національних господарських комплексів, поєднаних тісними господарськими зв’язками, характеризується наявністю єдиної(их) функції(ій) у світовому господарстві, та має ознаку емерджентності (властивості системи не можуть бути отримані шляхом сумування властивостей її елементів). Доцільність застосування даного терміну у географії світового господарства визначається появою, поряд із національними господарськими комплексами, якісно нових суб’єктів міжнародної господарської діяльності, серед яких важливу роль відіграють системи, сформовані на основі регіональних інтеграційних об’єднань.
Ознаками ІГС ЄС виступають спільна територія, наявність складних та диверсифікованих виробничих, споживчих та розподільчих зв’язків між структурними елементами (національними господарствами), що призводять до нівелювання економічних кордонів в межах об’єднання, спільна політико-правова надбудова, а також формування спільних для всього об’єднання форм участі у світовому господарстві. Головною особливістю ІГС ЄС є її наднаціональний рівень. Інтеграційна система ЄС, що об’єднує 25 держав, характеризується формуванням наднаціональної організаційно-управлінської підсистеми, що узгоджує регулятивно-правові особливості усіх членів, створюючи спільні правила регулювання зовнішньої економічної діяльності з партнерами за межами об’єднання.
Важливим аспектом суспільно-географічного дослідження ЄС виступає вивчення форм та чинників участі ІГС, що сформувалася в межах об’єднання, у світовому господарстві. Матеріально-речовинним виразом зв’язків між господарською системою та світовим господарством є обмін товарами, послугами та капіталом, що здебільшого проявляється у процесах торгівлі товарами і послугами, а також різних формах інвестування. Кожен окремо взятий процес характеризується своїм компонентним складом, просторовою мережею (походження та спрямування потоків) та механізмами організації. Взаємодія відбувається на двох рівнях: матеріальному та організаційному. Перший рівень являє собою фізичні переміщення товарів, безпосереднє надання та споживання послуг, переміщення грошово-фінансових ресурсів. Другий рівень включає організаційне забезпечення на рівні прийняття рішень та створення інформаційно-організаційної інфраструктури.
У розділі обґрунтовано необхідність міждисциплінарного підходу при дослідженні ІГС ЄС та її участі у світовому господарстві. Інструментарій суспільної географії дає можливість моделювати об’єднання як інтеграційну господарську систему і застосовувати суспільно-географічні методологічні принципи та методи досліджень. Комплексний характер процесу європейської інтеграції обумовлює необхідність залучення теорій з суміжних галузей науки, зокрема теорій європейської інтеграції та концепцій розвитку світового господарства.
Аналіз ряду теорій європейської інтеграції дозволив зробити висновок, що цей процес поєднує в собі ряд політичних, економічних, соціальних та історичних складових. Головним проявом інтеграційних процесів є делегування елементів національного суверенітету від урядів держав-учасниць до наднаціональних інституцій (політико-правовий вимір). Баланс повноважень між урядами та системою європейських інституцій варіює залежно від сфери застосування. Найефективніше інтеграційні процеси відбуваються у сфері економіки, що відбилося у створенні Єдиного європейського ринку. Встановлено, що господарський вимір інтеграції відбиває не лише інституціонально-правові заходи щодо забезпечення вільного руху факторів та продуктів суспільної діяльності в межах ЄС, але і об’єктивні процеси посилення міжнаціональних економічних зв’язків на рівні підприємств (виробнича кооперація), що відбивається у формуванні регіональних форм концентрації суспільної діяльності, що часто виходять за національні межі держав.
Аналіз концепцій представників наукової школи регулювання дозволив встановити зв’язок між європейською інтеграцією та змінами у моделях розвитку капіталістичних держав у другій половині ХХ ст. Зрушення у міжнародному географічному поділі праці, зумовлені кризою атлантичного фордизму, проявилися у формуванні регіональних моделей постфордистського розвитку, серед яких окреме місце посідає європейська (західнонімецька) модель. Окрім менеджерсько-технологічного аспекту вона характеризується специфічними рисами соціального регулювання.
На основі аналізу та узагальнення теоретичного матеріалу розроблено методику суспільно-географічного дослідження участі інтеграційної господарської системи у світовому господарстві. Її алгоритм включає:
-визначення теоретичних чинників формування та розвитку всієї системи,
-виявлення, на основі аналізу емпіричного матеріалу, чинників, що визначають взаємодію між досліджуваною системою та іншими системами національного та наднаціонального рівня, а також їх співставлення із теоретично визначеними чинниками;
-системно-структурний аналіз зовнішньоекономічних зв’язків інтеграційної господарської системи, які відображають її участь у світовому господарстві.
Останній блок передбачає детальний аналіз компонентного складу і просторової організації вхідних та вихідних потоків товарів, послуг та капіталу, а також механізми їх організації та спрямування.
Застосування пропонованої методики для вивчення інтеграційної господарської системи ЄС дозволяє визначити тенденції та фактори формування зовнішньоекономічних відносин об’єднання, визначити пріоритетні галузеві орієнтації регіону, як у сфері торгівлі товарами й послугами, так і у сфері інвестування, а також зрозуміти принципи формування мережі провідних економічних партнерів ЄС.
У другому розділі “Чинники участі господарської системи ЄС у світовому господарстві” проведено детальний аналіз рушійних сил євроінтеграційного процесу, а також емпіричний аналіз чинників та механізмів організації ЗЕК ЄС, проаналізовано вплив інституціональної системи ЄС на зовнішньоекономічну діяльність об’єднання, виділено принципові галузі експортної спеціалізації та імпортної залежності країн ЄС, виявлено взаємозв’язок між торгівлею товарами, послугами та прямими іноземними інвестиціями з партнерами за межами об’єднання. Отримані результати систематизовано у цілісну модель чинників участі інтеграційної господарської системи ЄС у світовому господарстві (рис. 1).
Європейська інтеграція як складний і довготривалий історичний процес є результатом комплексної дії двох груп чинників – внутрішніх та зовнішніх. Внутрішні чинники включають географічне положення, природно-ресурсний потенціал, політичні, економічні та соціальні традиції, що разом заклали історико-географічні, економічні та політичні передумови для формування цілісної системи на території Європи. Роль зовнішніх чинників посилюється з другої половини ХХ ст. До головних зовнішніх викликів, що вплинули на перебіг європейської інтеграції, можна віднести геополітичне становище Європи у період після Другої світової війни, а також трансформації у світовому господарстві, що пов’язані із активізацією глобалізаційних процесів з середини 70-х рр. ХХ ст. На основі аналізу літературних джерел встановлено логічний взаємозв’язок між розвитком спільного європейського ринку та трансформаціями у світовій капіталістичній системі (криза фордистської моделі розвитку і перехід до постфордизму), які в свою чергу пояснюються процесами глобалізації фінансової та виробничої сфер.
У роботі стверджується, що європейська економічна інтеграція стала компромісом, що забезпечив економічну лібералізацію в межах відносно гомогенного європейського простору при збереженні та уніфікації інституціонального регулювання соціальної сфери та створенні єдиних захисних механізмів щодо негативного зовнішньоекономічного впливу, зумовленого глобалізацією.
