ВАРІАТИВНІСТЬ ІНТОНАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ВИСЛОВЛЕННЯ-ПОДЯКИ У МОВЛЕННЄВІЙ КОМУНІКАЦІЇ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ) : Вариативность интонационной МОДЕЛИ ВЫРАЖЕНИЕ-БЛАГОДАРНОСТИ В речевой коммуникации (Экспериментально-фонетическое исследование На материале английской диалогической речи)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, розкрито сутність і стан наукової проблеми варіативності інтонаційної моделі висловлення-подяки, визначено актуальність, мету та завдання дослідження, відзначено наукову новизну, практичну й теоретичну цінність роботи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, описано експериментальний матеріал та методи дослідження, наведено відомості про публікації дисертанта й апробацію роботи.

У першому розділі – “Соціокультурна та комунікативно-прагматична мотивація висловлення-подяки в англійському діалогічному мовленні” – описано внутрішні етико-психологічні властивості висловлення-подяки (далі ВП) та визначено парадигму мовленнєвих контекстів функціонування; розглянуто лексико-семантичну структуру ВП, а також з’ясовано його частотні соціально зумовлені, емоційні та прагматичні види; простежено вплив функціонально-семантичних якостей досліджуваного висловлення на варіативність його просодичної організації; описано роль інтонаційних засобів у соціокультурній варіативності просодичних ознак англійського ВП.

    Сучасна мовознавча наука визнає, що правильний вибір мовних знань та їх реалізація у мовленні залежить від уміння індивіда доцільно застосовувати засоби різних рівнів відповідно до соціокультурного контексту комунікації, а отже, вдало ними варіювати (З.О.Гетьман, Н.П.Шумарова, Д.Бразіл). Варіативність засобів просодичної організації мовлення зумовлена не лише змінами у лексичних і граматичних структурах висловлень, але залежить також і від позамовних чинників.

    Екстралінгвальні фактори впливають на інтонацію за ступенем активності (Ю.О.Дубовський). Домінантним позамовним фактором, що спричинює формування та функціонування ВП, є суб’єктивний фактор мовця (С.В.Дорда).

Суб’єктивний фактор реалізується у ВП через складники його етико-психологічного змісту: почуття вдячності та  ввічливість. Мовці вживають висловлення-подяку під впливом почуття вдячності з метою якомога експресивніше компенсувати завданий слухачеві клопіт, що виразився у виконанні ним певної послуги, доброго вчинку та ін., через словесне визнання та позитивну оцінку. Принцип ввічливості спричиняє вживання висловлення-подяки для підтримання позитивної тональності спілкування.

Вдячність корелює з негативною самооцінкою, із усвідомленням свого обов’язку оцінити вчинки інших, направлені на задоволення своїх потреб та бажань (К.Ізард, О.І.Кульчицька). Почуття вдячності активізує такі емоційні стани, як радість, самокритичність, задоволення, що вербально виражаються у ВП. Ввічливість як невід’ємний компонент ВП проявляється у процесі функціонування досліджуваного висловлення через позитивні та негативні стратегії ввічливості (П.Браун, С.Левінсон).

Позитивні стратегії ввічливості проявляються в тому, що мовець намагається зменшити ступінь завданого слухачеві клопоту, якомога скоріше донести до слухача свою позитивну оцінку, наголосити на великому значенні для мовця здійсненої послуги та допомоги, а також у бажанні виразити своє задоволення та підкреслити заслугу у цьому слухача. Негативні стратегії відбиваються у підсиленій самокритичності та наголошенні нездатності здійснити вчинок чи розв’язати проблему своїми силами. Оскільки в англо-саксонській культурі відстань як символ індивідуалізму є позитивною культурною цінністю, що асоціюється з повагою до автономності індивіда (Г.Вежбицька), то основними для англомовних комунікантів є позитивні стратегії ввічливості: висловлюючи подяку, мовці частіше використовують її як найпростіший засіб задоволення внутрішніх потреб виразити вдячність і, як наслідок, викликати в адресата позитивні емоції, зробити приємне, принести радість. Дякуючи, мовець, перш за все, хоче показати, що він високо цінує, схвалює послугу, допомогу, зроблене добро, виявлену увагу слухача і, таким чином, прагне позитивно вплинути на його емоційну сферу (Л.Клочко, Т.Кузенко, І. Морозова).

Оглянувши наявні в лінгвістиці теоретичні підходи до визначення ВП, ми трактуємо його як мовленнєво-етикетний акт-експресив, що віддзеркалює вибір мовцем стратегій позитивної й рідше негативної ввічливості, адресується слухачеві та підвищує його гідність шляхом словесного вираження обов’язку, що його відчуває мовець перед „об’єктом подяки” та підкреслення його високої позитивної оцінки. Різні соціокультурні контексти вживання ВП в англійському діалогічному мовленні, мотивація висловлення та його позиція в діалогічних єдностях (репліка-стимул чи репліка-реакція) призводять до функціонально-семантичної варіативності цього висловлення.

Ілокутивний намір мовця реалізується певною кількістю “мовленнєвих стратегій” (Е.Олщтайн, А.Коген), які дослідники трактують як свідомий вибір мовцями певних груп лексико-семантичних структур для адекватного донесення до слухачів свого комунікативного наміру. Виділяємо експліцитні та імпліцитні мовленнєві стратегії подяки (“gratitude verbal strategies”, в термінології Е.Олштайна й А.Когена).

У межах досліджуваного висловлення експліцитність розглядаємо як маркованість мовленнєвого вираження вдячності типовими для англійської мови лексичними і граматичними структурами. Основна експліцитна мовленнєва стратегія включає стереотипні засоби подяки – прямі мовленнєві акти, які виражають ілокутивну силу ВП. До неї входять такі лексико-семантичні структури, як висловлення вдячності (I’m grateful, I’m thankful), висловлення бажання подякувати (I want to thank you for…, I want to express my gratitude for…), прохання про дозвіл подякувати (Let me thank you for…), висловлення позитивної оцінки здійсненого вчинку та почуття обов’язку перед „об’єктом подяки” (I appreciate your…, I’m obliged for…) і власне здійснення, пропозиція та констатація подяки (Thank you, Thanks, I thank my...).

Стратегії імпліцитного вираження подяки значно різноманітніші, проте у реферованому дослідженні було узагальнено типові мовленнєві акти подяки:

1)    реакція на різноманітні позитивні вчинки та дії людей, як, наприклад, прийняття подарунку: It’s beautiful! Thank you very much! I’ve always wanted a picture from Japan; вдячність за виконану послугу або пропозицію допомогти: Thanks a million for lending me your car. That was a big help!; вдячність за гостинність або відповідь на неї: - Thank you so much for the lovely evening, Mary. Ted and I had such a good time. – You’re welcome, Mildred. Thank you for coming. We’d been looking forward to seeing you for a long time;

2)                     ввічливий спосіб прийняття пропозиції або відмови від неї: Many thanks for inviting me to your dinner party, Mrs. Gray, but I’m afraid I won’t be able to come because of a previous commitment;

3)                     спонукання до завершення чи припинення якоїсь дії: Thank you for shopping at Elma’s General Store. I hope you come back sometime. Good-bye; як ввічливий спосіб розмикання мовленнєвого контакту: Passengers are asked to fasten their belts. Thank you;

4)                     висловлення вибачення за спричинений клопіт: Thanks a million. Sorry I needed it back in such a rush.

Функціональний підхід до вивчення варіативності інтонаційної моделі ВП передбачає встановлення кореляції функціонально-семантичних ознак ВП і певних видів просодичних підсистем. Результати досліджень різних аспектів варіативності інтонаційної моделі висловлення (Є.Ф.Бажин, В.І.Овчинніков, В.І.Петрянкіна, Т.І.Шевченко, Д.Крістал, Д.Дейві) засвідчують, що одними з найвагоміших функціонально-семантичних ознак, що впливають на її варіативність, є ситуація спілкування, або комунікативний регістр, соціальний статус мовця, прагматична спрямованість висловлення, емоційний стан мовця у момент спілкування.

На матеріалі дослідженого корпусу ВП було здійснено класифікацію висловлення за функціонально-семантичними ознаками.

1.     За ситуацією спілкування: офіційні (ділова сфера спілкування) та неофіційні ВП (побутова сфера спілкування).

2.     За соціальним статусом мовця ВП розподілено на три групи відповідно до того, мовці якого соціального статусу щодо соціального статусу слухачів їх вимовляють: вищого, рівного, нижчого.

3.     За прагматичною спрямованістю визначено такі варіанти ВП: власне подяка, подяка-вибачення, подяка-відмова і подяка-підтвердження згоди, перше з яких є експліцитним мовленнєвим актом, а інші виступають як мовленнєві стратегії непрямого вираження подяки.

4.     За ступенем емоційної насиченості ВП класифіковано як емоційно-експресивні, де ступінь прояву домінуючих у ВП почуттів – вдячності, задоволення – є найвищим; емоційно-забарвлені, в яких емоції виражені без особливої емфази; емоційно-нейтральні, в яких неможливо виокремити будь-які певні емоції чи ставлення мовця.

Класифіковані ознаки актуалізації ВП дали змогу під час експериментально-фонетичного аналізу з’ясувати просодичні засоби диференціації функціонування різних видів ВП і простежити варіативність інтонаційної моделі цього типу висловлення.

У рамках запропонованого дослідження під інтонаційною моделлю висловлення-подяки ми розуміємо таке зафіксоване інтонографічними засобами просодичне оформлення висловлення зазначеного типу, яке віддзеркалює характер і закономірності взаємодії просодичних підсистем, що є суттєвими при донесенні до слухача комунікативної мети мовця.

Проаналізувавши роль інтонаційних засобів у соціально зумовленій, емоційно-модальній і прагматичній варіативності просодичної організації ВП, було встановлено, що широкий спектр смислів ВП, породжуваних інтонаційними засобами, ґрунтується на варіюванні та комбінуванні сегментів інтонаційної моделі, на їх наявності або відсутності та на певній функціональній ролі кожного елемента інтоногрупи у формуванні мелодичного малюнка інтонаційної моделі загалом. Відсутність чіткого співвіднесення між певним інтонаційним малюнком і кожним конкретним видом ВП свідчить про комунікативний потенціал просодичної системи в цілому і поліінформативність інтонаційної моделі висловлення зокрема.

Беручи до уваги тезу про зумовленість мовленнєвої комунікації якостями контексту, в якому вона виникає (Р.Ласс), було з’ясовано, що для ВП як носія модально-емоційних конотацій позитивного характеру ознаками інваріанта його інтонаційної моделі є характерні прояви відносних параметрів інтонаційних підсистем на рівні інтоногруп ВП різного прагматичного й емоційного потенціалу незалежно від комунікативного регістру його актуалізації.

У другому розділі – “Програма й методика експериментально-фонетичного дослідження просодичної організації висловлення-подяки в англійському діалогічному мовленні” – описано програму і методику проведення експериментально-фонетичного дослідження та представлено схему його послідовних етапів. Весь експериментальний матеріал (890 діалогічних єдності), загальна тривалість звучання якого становить 4 години 50 хвилин підлягав аналізу щодо визначення спрямованості, емоційної насиченості та соціального статусу мовців у різних ситуаціях спілкування та адитивному аналізу. 525 діалогічних єдностей, які містили 1137 висловлень досліджуваного типу (загальна тривалість звучання 2 години 30 хвилин), що в дикторський реалізації становило 5685 фраз, було піддано акустичному аналізу. 

Програма експериментального дослідження передбачає: підбір дикторів і запис експериментального матеріалу; аудитивний аналіз озвучених ВП аудиторами-інформантами; аудитивний аналіз перцептивних характеристик експериментального матеріалу аудиторами-фонетистами; акустичний аналіз просодичних параметрів ВП (тональних, динамічних, темпоральних та тембральних); лінгвістичну інтерпретацію та узагальнення результатів експериментально-фонетичного дослідження.

У підрозділі “Методика експериментального дослідження” описано процедуру формування корпусу експериментального матеріалу, послідовність виконання етапів аудитивного аналізу англійського ВП, дослідження акустичних показників озвучених ВП за допомогою комп’ютерних програм SpectraLAB, Cool Edit Pro, WaveLAB, WASP, а також кількісної обробки результатів експериментально-фонетичного дослідження.

На першому етапі аудитивного аналізу аудитори-інформанти (п’ять носіїв норми англійської літературної вимови) прослухали експериментальний матеріал і визначили прагматичну спрямованість, ступінь емоційної насиченості висловлення, соціальний статус мовця та соціальний статус слухача і ситуацію спілкування, при цьому класифікаційні терміни були запропоновані експериментатором з метою їх уніфікації.

На другому етапі аудитивного аналізу аудитори-фонетисти (п’ять осіб з досвідом експериментально-фонетичного аудіювання) встановлювали: тип передшкали і шкали; рух тону на першому наголошеному складі; термінальний тон; тональний діапазон шкали, синтагми і термінального тону; висотнотональний рівень початку і завершення шкали і синтагми; гучність; темп; розподіл фразового наголосу, а також графічно зображали напрям руху основного тону на всіх ділянках ритмомелодійної структури висловлення. Всі досліджувані висловлення було поділено на дві стилістичні групи: офіційні та неофіційні, в межах яких описано особливості інтонаційної організації кожного з прагматичних видів ВП з урахуванням ступеня емоційної насиченості й соціального статусу мовця щодо соціального статусу слухача.

Дослідження акустичних показників мало на меті уточнити отримані під час аудитивного аналізу дані про особливості варіативності інтонаційної організації ВП. Також встановлювалась відповідність між акустичними параметрами й перцептивно отриманими просодичними ознаками висловлення.

Розроблена класифікація ВП уможливила вивчення функціонування та специфіки співвіднесеності просодичних засобів організації ВП із різними функціонально-семантичними ознаками і з’ясування варіативності інтонаційної моделі висловлення-подяки через визначення інваріантних та варіантних диференційних просодичних ознак.

У третьому розділі – “Лінгвістична інтерпретація результатів дослідження  просодичної організації висловлення-подяки в англійському діалогічному мовленні” – наведено результати експериментально-фонетичного дослідження варіативності інтонаційної моделі висловлення-подяки та подано їх лінгвістичну інтерпретацію. Внаслідок аудитивного та акустичного аналізу реалізацій ВП в англійському  діалогічному мовленні було встановлено інваріантні просодичні ознаки інтонаційної моделі, які маркують ВП як комунікативно-прагматичний тип  висловлення, і варіантні просодичні ознаки, що сприяють моделюванню і розрізненню функціонально-семантичних видів ВП.

Ключові слова ВП (здебільшого інтенсифікатори, емфатичні допоміжні дієслова, а також найбільш емоційно та комунікативно наснажені слова “thank”, “gratitude”, “thankful”) оформлюються за допомогою таких комплексів просодичних параметрів: уповільнення темпу в поєднанні з низьким та середнім рівним і низьким спадним термінальним тоном, зниженою гучністю і попередньою цезурою; чіткої артикуляції голосних на сегментному рівні (за умови, що темп сповільнений); малої швидкості зміни термінального тону. Інтенсифікатори (so, much, really, terribly) у більшості випадків просодично виділяються емфатичним логічним наголосом або спеціальним підйомом тонального рівня.

Функціонально значущим фонетичним засобом необхідного ступеня виділеності слова “thank” у різних лінгвістичних контекстах слугує перепад висоти тону в термінальній частині інтоногрупи (її підвищення / зниження). В емоційно-нейтральних ВП семантичний центр “thank” актуалізується низьким спадним термінальним тоном з крутим спадом. З підвищенням емоційності характер термінального тону на семантичному центрі змінюється: спад термінального тону стає більш плавним.

Дослідження засвідчило, що структура ритмічної моделі подяки – періодичне чергування пропорційної кількості наголошених та ненаголошених складів, а також чергування подібних ритмогруп – допомагає підкреслити семантичну вагу кожної інтоногрупи, посилити експресивність висловлення, акцентувати увагу слухача на функціонально важливих (ключових) словах подяки: 'Thank   you  very   much   for  ' staying  late  to  night,  Dave.  I  ap preciate your  dedi cation to this    project.

Інтонаційна варіативність ВП зумовлена певним поєднанням і взаємодією засобів різних мовних рівнів (лексичного, граматичного, фонетичного). Просодичне оформлення ВП видозмінюється під впливом таких лексичних елементів і синтаксичних засобів: а) прислівників міри та ступеня (so, really, ever, terribly, very, awfully, extremely, certainly, especially, deeply, greatly, ever, never), які  у більшості випадків несуть логічний та  емфатичний   наголос: 'Thank you 'ever #so much║'Thanks “ very much║ I  “ greatly ap  preciate  'all your  help║; б) вигуків oh, oh deer, well, які просодично оформлено наголосом або статичним або спадним термінальним тоном: 'Oh  dear! 'Thanks a  million║;  Oh, 'that’s  great! 'Thanks   awfully║; <Oh well, 'thanks  anyway║; в) одночленних речень з еліпсисом, компресія яких сприяє більшій емфатичності наголосів висловлення: 'No   thanks ê'not  cold║; 'Much ob   liged║; 'Many    thanks for in viting me║; г) лексичних і синтаксичних повторів, що впливають на фразовий наголос, інтенсифікують смислові центри висловлення, посилюють їх ритмічність: I’ll& thank you,  Sir║  I’ll & thank you, Sir|  to 'get  'out of that  chair     and 'get ↑out of this    house║ ;      Yes,  sir, and  thank you║ 

  I   don’t know .rightly how to    thank you║;  Oh,  thank you ê  thank you that it .wasn’t any .worse than it  was║; д)   паралельних     конструкцій:    It’ s   'all      right,    sir       thank   you ê  the   'brake   got     jammed ê  I’ve  fixed  it║ – 'Oh,

   thanks   thanks║, у яких чергування кількості ненаголошених і наголошених  складів створює чітку ритмічну структуру.

Вплив взаємодії просодичних і лексико-граматичних засобів на варіативність інтонаційної моделі відбувається за актуалізації ВП як в офіційній так і в неофіційній ситуації спілкування. Ситуація спілкування відбивається у певному розподілі наголосу між складами в інтоногрупі, а отже, у ритміці висловлення, темпі, паузації. Експериментальний матеріал засвідчує загальну більшу збалансованість інтонаційних параметрів офіційного ВП порівняно з неофіційним (рівний розподіл наголосів, простий ритмічний малюнок), ширший спектр діапазону реалізацій, швидший темп і більшу кількість внутрішньосинтагменних емфатичних пауз.

Установлено, що прагматична спрямованість впливає на висотнотональний рівень вимовляння висловлення та його синтагматичну довжину. Власне подяка (24,62 %) та подяка-відмова (23,89 %) реалізується в середньому тональному діапазоні, тоді як тональний діапазон подяки-вибачення, подяки-прохання та подяки-підтвердження згоди коливається від високого до над- або екстранизького. Власне подяка (79,46 %) та подяка-відмова (69,42 %) складаються з однієї або двох синтагм, а для подяки-вибачення (43,07 %), подяки-прохання (64,85 %) та подяки-підтвердження згоди (63,17 %) найтиповішою є дво- і трисинтагменна структура. Синтагматична довжина ВП впливає на його загальну ритмічну і темпову організацію. Односинтагменні ВП мають сповільненіший темп. Ритмічна організація ВП з більшою кількістю синтагм маркована періодичністю використання подібних термінальних тонів.

Різний ступінь емоційної насиченості зумовлює рівень гучності звучання, локалізацію тонального максимуму, впливає на тип шкали. Інтонаційна модель емоційно-нейтральних ВП позначена підвищеним темпом вимовляння (40,30 %), помірною гучністю (76,13 %), спадним (здебільшого середнім (41,43 %) і низьким (26,03 %)) та спадно-висхідним (середнім) (21,08 %) рухом тону на ядерному складі семантичного фокусу висловлення. Низький висхідний (2,63 %) рух тону на смисловому центрі висловлення аудитори сприймали як відчужене відношення мовця (смислові центри в експліцитних подяках представлено лексичними одиницями “thank”, “appreciate”, “oblige”, “gratitude”, “thanks”), як показник відсутності емоційності висловлення-подяки.

Підвищення ступеня емоційності досліджуваного висловлення відзначається зменшенням гучності загального звучання, раптовим зниженням або підвищенням гучності на головному наголошеному складі й локалізацією тонального максимуму на ньому, порушенням спадної шкали, гетерогенною шкалою (переходом від ступінчастої шкали до ковзної), складними тонами (поєднанням термінального і передтермінального тонів).

Соціальний статус мовця впливає на загальний тональний рівень і діапазон висловлення, темп і гучність вимовляння. Типовими для висловлень, реалізованих мовцями вищого і рівного соціального статусу щодо соціального статусу слухача, є понижений тональний рівень, середній тональний діапазон, сповільнений темп вимовляння, знижений рівень гучності.

Висловлення-подяка, актуалізована мовцями нижчого соціального статусу щодо соціального статусу слухача, має протилежні інтонаційні ознаки, а саме: підвищений тональний рівень, звужений тональний діапазон реалізацій, підвищений темп вимовляння та підвищений рівень гучності.

Темп вимови ВП зазнає впливу не тільки соціального статусу мовця, а й емоційної насиченості висловлення: якщо домінантною емоцією, що супроводжує ВП, є вибачення, то воно актуалізується у помірному (27,32 %) чи сповільненому (12,48 %) темпі при зниженій гучності; якщо ж основну емоцію забарвлюють інші емоції, такі, як радість, задоволення, піднесення, збентеження, то темп і гучність вимови зростають. Актуалізація внутрішньосинтагменних пауз у ВП є контекстуально зумовленою (вони виділяють такі слова, які в іншому контексті не були б виділені). Наприклад, риторичні емфатичні паузи (цезури) виокремлюють ключові слова за допомогою непередбачуваного переривання звучання всередині висловлення.

Види ВП за прагматичною спрямованістю диференціюються комплексами таких просодичних ознак:

1. Власне подяка: інтервал “передтермінальна частина – ядро” (середній негативний) та гучність (низька).

2. Подяка-вибачення: тип шкали (висхідна ступінчаста); діапазон інтоногрупи (розширений та широкий); висотнотональний рівень початку інтоногрупи та шкали (екстрависокий); інтервал “передтакт – такт” (широкий позитивний); темп (швидкий).

3.  Подяка-прохання: тип перед такту (висхідний); діапазон інтоногрупи (вузький); інтервал „передтакт – такт” (вузький негативний); тип мелодійного контуру (спадний висхідний).

4. Подяка-відмова: тип передтакту (висхідний), інтервал “передтакт– такт” (широкий позитивний).

5. Подяка-підтвердження згоди: висотнотональний рівень завершення інтоногрупи (екстранизький); висотнотональний рівень завершення шкали (низький); темп (швидкий).

Варіативність ВП за емоційною насиченістю виражається у дії таких просодичних ознак:

1. Емоційно-нейтральні ВП: спадна ступінчаста шкала; широкий позитивний інтервал “передтакт – такт”; прискорений темп.

2. Емоційно-забарвлені ВП: висока рівна шкала; середньо-підвищений висотнотональний рівень завершення інтоногрупи; середньо-знижений висотнотональний рівень початку шкали; розширений позитивний та нульовий інтервал “передтакт – такт”.

3. Емоційно-експресивні ВП: висхідна ступінчаста шкала; вузький діапазон інтоногрупи; екстрависокий висотнотональний рівень початку та завершення інтоногрупи; повільний темп; низька та висока гучність.

За соціальним статусом мовця ВП диференціюються на інтонаційному рівні таким чином:

1. Висловлення-подяка, вимовлена мовцями нижчого соціального статусу щодо соціального статусу слухача, демонструє найбільш детальне членування висловлення на синтагми, значне контрастування різних сегментів інтоногрупи (за рахунок висотнотональних перепадів, зміни діапазону, неоднакової виділеності наголошених складів), підвищений тональний рівень, звужений та вузький тональний діапазон інтоногрупи, підвищений / високий темп та підвищену гучність.

2. Для висловлення-подяки, актуалізованого мовцями вищого соціального статусу, характерні: зниження точності вимови, простий мелодійний малюнок, рівний розподіл наголосу між наголошеними складами, понижений тональний рівень, широкий діапазон інтоногрупи, сповільнений темп, знижена / помірна гучність вимови.

3. Висловлення-подяка мовців рівного соціального статусу щодо соціального статусу слухачів виявляє інтонаційні характеристики, подібні до інтонаційних параметрів висловлення мовців вищого соціального статусу, але зі зростанням емоційної насиченості просодичні параметри висловлення цієї групи мовців стають такими, що притаманні мовцям  нижчого соціального статусу.

До варіантних просодичних ознак, що розрізнюють ВП за ситуацією спілкування, в якій воно функціонує, відносимо такі:

1. Для офіційних ВП – дрібне синтагматичне членування, незначний контраст між наголошеними й ненаголошеними складами, тобто рівний розподіл наголосів, простий ритмічний малюнок, більша варіативність діапазону реалізацій (від широкого до вузького), швидший темп, більша кількість емфатичних пауз.

2. Для неофіційних ВП – порізаний мелодичний малюнок синтагм, варіації темпу – від помірного до повільного при його загальному нестабільному характері, більша кількість довгих та середніх незаповнених пауз, неповних синтагм, шкал із порушеною поступовістю.

Типовими ознаками просодичної моделі висловлення-подяки на акустичному рівні виступають: середньо-підвищений та середньо-знижений рівні максимуму частоти основного тону; середній та низький передтакт рівної конфігурації; мінімальна середньозвукова тривалість інтоногрупи; середня та мала швидкість зміни частоти основного тону; малий і середній рівень інтенсивності середнього та розширеного діапазону.

Акустичними варіантними ознаками є: локалізація тонального максимуму (за диференціації комунікативно-прагматичної спрямованості висловлення-подяки і соціального статусу мовця); тональний діапазон інтоногрупи (за диференціації соціального статусу мовця й емоційної насиченості висловлення); локалізація максимуму інтенсивності (при диференціації соціального статусу мовця). Акустичний аналіз інтонаційних особливостей висловлення-подяки загалом підтвердив надійність результатів аудитивного аналізу, а також завдяки його більшим можливостям чітко фіксувати кількісні показники просодичних ознак уможливив коректування деяких неточностей перцептивного сприйняття аудиторами незначних частотних відмінностей.

Лінгвістична інтерпретація отриманих у ході аудитивного й акустичного аналізу результатів дослідження дала змогу з’ясувати специфіку варіативності інтонаційної моделі ВП, а відповідні знання про неї можуть бути використані практично – у навчанні коректного просодичного оформлення англійського дискурсу.

ВИСНОВКИ

Вивчення варіативності інтонаційної моделі висловлення-подяки в аспекті сучасної функціональної парадигми, враховуючи наявні інтонаційні варіанти, полягає у встановленні закономірностей використання інтонаційних засобів для оформлення різних функціонально-семантичних видів висловлення. Під висловленням-подякою розуміємо мовленнєво-етикетний акт-експресив, який виявляє психологічний стан мовця, віддзеркалює вибір мовцем стратегій позитивної і негативної ввічливості та використовується як важливий соціальний фактор культури спілкування у позитивній тональності.       Мовленнєві стратегії представляють собою низку свідомо обраних мовцями шляхів реалізації свого ілокутивного наміру за допомогою певних лексико-семантичних структур. Експліцитні мовленнєві стратегії подяки виражають вдячність мовця за допомогою п’яти типових для англійської мови семантичних структур: висловлення вдячності, висловлення бажання подякувати, прохання про дозвіл подякувати, висловлення позитивної оцінки здійсненого вчинку та почуття обов’язку перед „об’єктом подяки” та власне здійснення, пропозиція та констатація подяки. Імпліцитні мовленнєві стратегії подяки є більш варіативними і включають: реакцію на різноманітні позитивні вчинки та дії людей, таких як прийняття подарунку, вдячність за виконану послугу або пропозицію допомогти, вдячність за гостинність або відповідь на неї; ввічливий спосіб прийняття пропозиції або відмови від неї; спонукання до завершення чи припинення якоїсь дії; як ввічливий спосіб розмикання мовленнєвого контакту; як висловлення вибачення за спричинений клопіт.

Інтонаційна модель висловлення-подяки моделюється як сукупність конкретних варіантів, просодичне оформлення кожного з яких віддзеркалює характер і закономірності взаємодії просодичних підсистем, необхідних для донесення до слухача комунікативної мети мовця.

Для встановлення кореляції між функціонально-семантичними  ознаками ВП і певними видами просодичних підсистем розроблено класифікацію ВП, яка дає змогу дослідити співвідношення просодичних параметрів висловлення і таких екстралінгвальних чинників, як прагматична спрямованість, соціальний статус мовця, емоційна насиченість і ситуація спілкування. Результати експериментального дослідження підтвердили, що визначені функціонально-семантичні ознаки є достатніми для з’ясування соціокультурної варіативності інтонаційної моделі англійського висловлення-подяки.

У результаті експериментального дослідження встановлено інваріантні та варіативні просодичні ознаки, що маркують види ВП за соціально зумовленими, прагматичними й емоційно-модальними чинниками. Інваріантними просодичними характеристиками досліджуваного висловлення на перцептивному рівні є середній та низький рівний передтакт, вузький діапазон шкали, середній спадний термінальний тон, висхідно-спадний мелодійний контур.

Варіативними просодичними параметрами у моделюванні й розрізненні функціонально-семантичних видів ВП на перцептивному рівні є: інтервали “передтакт – такт” і “передтермінальна частина – ядро”, тип шкали, діапазон інтоногрупи, висотнотональний рівень шкали й інтоногрупи, гучність, темп – при диференціації видів ВП за прагматичною спрямованістю й емоційною насиченістю; акцентно-ритмічна будова, синтагматичне членування, тональний рівень і діапазон інтоногрупи, паузація, темп і ритм висловлень – при диференціації видів ВП за соціальним статусом мовця і ситуацією спілкування.

Акустичний аналіз інтонаційних особливостей висловлення-подяки  підтвердив об’єктивність результатів аудитивного аналізу і уможливив вивчення особливостей кореляції перцептивних та акустичних ознак варіативності інтонаційної організації ВП.

Перспективний напрямок подальших досліджень вбачаємо в комплексному вивченні впливу психо-, соціо- та прагмакомунікативних змінних на тембральне забарвлення, що є досить надійним показником модального і конситуативного оточення висловлення. Не позбавленими теоретичного і практичного інтересу могли б стати зіставлення даних зазначеного просодичного параметра, отриманих на перцептивному й акустичному рівнях, що уможливило б виокремлення релевантних спектральних показників при диференціації слухачем розмаїття відношень та інтенцій мовця.

               Установлені під час експериментально-фонетичного дослідження особливості варіативності інтонаційної моделі ВП можуть слугувати основою для розробки практичних рекомендацій, посібників та інших методичних матеріалів із навчання специфіки інтонування висловлень взагалі та коректної просодичної організації висловлень мовленнєвого етикету зокрема.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Чарікова І.В. Дискурсивні особливості подяки (на матеріалі діалогічного мовлення) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. – Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2001. – Том 4. –  № 2. – С. 135-143.

2. Чарікова І.В. Фоностилістичні варіанти висловлювання подяки в англійському діалогічному мовленні // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. – Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2002. – Том 5. –  № 2. – С. 108-119.

3. Чарікова І.В. Комунікативно-прагматичне варіювання мовленнєвих актів подяки в англійському дискурсі // Науковий часопис „Філологічні студії” Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2002. – № 2. – С. 288-298.

4. Чарікова І.В. Модифікація прагматичного значення висловлювань подяки // Науковий часопис „Філологічні студії” Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2004. – №3. – С. 303-313.

5. Чарікова І.В. Роль інтонаційних засобів у визначенні функціонально-семантичних видів висловлення-подяки // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологія. – Луцьк: Видавничий центр ВДУ „Вежа”, 2006. – №6 – С. 68-73.