КОМЕНТАБЕЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ : КОМЕНТАБЕЛЬНИ КОНСТРУКЦИИ В СОВРЕМЕННОМ АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та конкретні завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет, матеріал, джерела дослідження, його методи та прийоми, наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

Перший розділ „Проблема коментабельності у реченні та тексті” присвячено визначенню явища коментабельності та засобів його актуалізації, з’ясуванню теоретичних передумов дослідження.

Якщо раніше дослідників (Л.С. Бархударов, Д.А. Штелінг, М.Я. Блох, Б. Ільїш, І.П. Іванова, В.В. Бурлакова, І.П. Верховська, В.Л. Каушанська, K. Beaman, R.M.W. Dixon, S. Greenbaum та інші) цікавили предикативні відношення між головним і підрядним реченням, корелятивність підрядного речення головному, реалізація валентнісних властивостей члена головного речення, то з часом відбулося зрушення в напрямку дослідження глибинної структури коментабельної конструкції, дослідження текстової зумовленості коментабельних дієслів (КД).

У коментабельній конструкції розмежовуються дві взаємозалежні частини – інтродуктивна, що містить КД, і коментабельна, що повідомляє про ситуацію мовлення. Last week the CBI reported that the financial services sector was in trouble…(Sunday Times, Jan. 12, 2003). Саме семантика дієслова в інтродуктивній частині викликає необхідність розкриття його змісту наступним залежним додатковим підрядним реченням. Спираючись на аргументи відомих дослідників (Ю.Д. Апресян, С.Д. Кацнельсон, К.-Е. Зоммерфельдт, М.Д. Степанова, В.Д. Каліущенко, М.Д. Андреєв та інших), робиться висновок, що коментабельність – це лексико-синтаксична валентність дієслів до додаткового підрядного речення, де підрядне речення виступає єдиним реалізатором валентнісних властивостей опорного слова, що є обов’язковим елементом у структурі головного речення з передуючим характером вказування.

Сполучник that – один із основних компонентів базової моделі коментабельної конструкції – має властивість елімінуватися після коментабельних дієслів. Факультативність сполучника, який є результатом граматикалізації, фонетичної редукції, делексикалізації вказівного займенника that, сягає своєю історією в давньоанглійську мову, де вже в той час намітилася тенденція до його опущення після окремих ЛСГ дієслів залежно від ритмічної організації та стильової диференціації тексту (O. Fischer, D. Haumann, P. Kiparsky, M. Rissanan, I. Roberts, A. Roussou).

Коментабельне дієслово потребує агента дії, зміст коментабельної частини залежить від семантики коментабельного дієслова, яке контекстно зумовлене. Проте коментабельне дієслово може бути як включеним до структури речення, так і відсутнім у ній, відновлюючись шляхом застосування певних ментальних операцій. У реченні типу The road must have been wide мається на увазі безпосереднє сприйняття події мовцем: =I infer that the road is wide (У.Л. Чейф). Коментабельність можна розглядати й на глибинному рівні. У послідовності з двох речень He pushed against the door. The room was empty, за Ч. Філмором, одна частина фрейма активує другу його частину: мета штовхання дверей – намір їх відкрити; при успішному виконанні мети агент дії виявляє, що кімната порожня. Відновлення пропуску: He pushed against the door. THE DOOR OPENED. HE LOOKED INSIDE. HE SAW THAT The room was empty. З позиції теорії мовленнєвих актів дієслова в коментабельному значенні розглядаються як такі, що наділені спеціальним ілокутивним статусом асертивів. Мовленнєвий акт характеризується наявністю мовця, слухача та ілокутивної функції (це може бути повідомлення, побажання, попередження тощо). Інтродуктивна частина складається із суб’єкта, адресата та дієслова пропозиційної установки (Є.В. Падучева).

Серед суміжних до коментабельності явищ виділяються такі феномени, як авторизація, інференціальність та переказування, що належать до непрямої евіденціальності, категорія евіденціальності, або засвідченості, яка пов’язана з деталізацією ступеня повноти знання мовцем тієї ситуації, що ним передається. З точки зору представників функціональної граматики, які спираються на теорію функціонально-семантичного поля, кожну з цих категорій слід вивчати як самостійне мікрополе.

Починаючи з ХХ століття відбувається перенесення дослідницької уваги із понадфразових єдностей на цілий текст, його категорії та структури (І.М. Колегаєва, Л.О. Ноздріна, Н.В. Скибицька, І.В. Смущинська, А.Д. Бєлова, З.Я. Тураєва). Сучасним є підхід до тексту як такого, що створює новий “можливий світ”, в якому всі мовні форми, що беруть участь у цьому процесі, слугують для побудови такого можливого світу. У такому контексті коментабельні конструкції, які вплітаються в текст, можуть бути представлені у вигляді однорідного ланцюжка єдиної комунікативної спрямованості, що відповідає авторському задуму. Акцент на ланцюжках коментабельних конструкцій дозволяє зрозуміти, як побудований конкретний текст і чому в ньому використовуються ці структури. Різні типи тексту і дискурсу, хоча і будуються універсальними структурами і сітками, відбивають їх по-своєму. Художні та нехудожні тексти по-різному представляють авторство, авторську індивідуальність, інформативність тексту, мають різну глибину сприйняття.

У цілому тексті виводиться когнітивна модель його розуміння як результату природної обробки мовних даних. Її моделюючий характер як структурованого знання про подію передбачає виведення схем, що є специфічними для певних типів тексту, на підставі яких вони інтепретуються читачем. Схема тексту є його узагальненим інваріантом, якому приписується певна макроструктура. Тематичну структуру тексту утворює набір формально або суб’єктивно виділених топіків, навколо яких організовується вся значеннєва палітра тексту. Коментабельні конструкції, що вичленовуються із цілісного тексту, групуються навколо певних макропропозицій, утворюючи тематичну сітку тексту (Т. ван Дейк). Антропоцентричність, що знаходиться в центрі уваги робіт з лінгвістики тексту, репрезентація інформації в асоціативній семантичній сітці передбачає виведення тематичної та лексико-тематичної сіток. Персональна сітка (Н.О. Ноздріна) є їхнім різновидом. Персональна сітка будується перейменуванням особи впродовж усього тексту. Персональна сітка є специфічним проявом номінативного ланцюжка, що пояснює антропоцентричність не лише текстових структур загалом, але й, особливо, у текстовому повторі номінативного ланцюжка. Антропоцентричність тексту передбачає експлікацію текстових вказувань на особу. Перейменування осіб тематично та граматично зв’язує компоненти окремих висловлювань, а їхній характер визначається типом тексту і дискурсу.

З ланцюжка коментабельних конструкцій, що вичленовується з цілісного тексту, можна судити про текстові референти, які забезпечують цілісність художнього та публіцистичного текстів. Референція стосується називання об’єктів навколишнього світу за допомогою лінгвістичних засобів. Референтну сітку складають усі текстові референти тексту.

Для розкриття сутності категорії модальності проблема виводиться за рамки речення в текст, де дослідники намагаються зрозуміти закономірності, які не представлені в реченні (І.В. Смущинська, З.Я. Тураєва). Саме наявність ланцюжка коментабельних конструкцій можна розглядати як рису модальної сітки цілісного тексту, адже до модальної сітки належать усі мовні засоби морфологічного, синтаксичного, лексичного та лексико-граматичного рівнів, що забезпечують “орієнтацію читача в модальному плані” тексту, а також авторська оцінка змісту тексту з точки зору реальності або нереальності, ступеня впевненості у фактах, що повідомляються. Модальний рисунок висловлювання, його складність, частота зміни модальних ключів залежить від типу тексту. Ланцюжок коментабельних конструкцій можна розглядати як один із засобів модальної сітки цілісного тексту, до якої також належать різні морфологічні, синтаксичні та лексичні засоби.

Нашарування коментабельних конструкцій у середині єдиного ланцюжка створює системно-структурну єдність, що розкриває тематичну єдність тексту через його коментар. З ланцюжка коментабельних конструкцій можна судити про текстові референти, ідею тексту, авторську модальність та персонажів.

У другому розділі „Структурно-семантичні особливості коментабельних конструкцій” досліджуються окремі компоненти коментабельної конструкції: коментабельні дієслова, що є маркерами інтродуктивної частини, залежність їх вживання від їхньої групової та індивідуальної семантики, особливості функціонування сполучника that та коментабельної частини.

Під час дослідження маркера коментабельної конструкції (дієслово в інтродуктивній частині) за допомогою статистичних методів було виділено шість основних лексико-семантичних груп коментабельних дієслів: 1) дієслова мовленнєвої діяльності (to say, to report, to tell, to explain); 2) інтелектуальної діяльності (to realize, to think, to discover, to reckon); 3) волюнтативної діяльності (to insist, to wish, to caution, to demand); 4) демонстративної діяльності (to show, to indicate, to gesture, to point); 5) психічної діяльності (to doubt, to like, to suspect, to fear); 6) рецептивної діяльності (to feel, to hear, to sense, to see).

Визначення міри коментабельності (ступеня реалізації коментабельності в тексті), що дорівнює частці від ділення середньої арифметичної величини коментабельних дієслів ± абсолютне квадратичне відхилення на кількість елементів у вибірці (), дозволяє встановити її залежність від типу тексту: вона значно вища в мовленні персонажів порівняно з авторським мовленням, імовірність коментабельних дієслів у публіцистичних текстах вища, ніж у художніх текстах: