СУЧАСНИЙ ГЕОМОРФОГЕНЕЗ ТЕРИТОРІЇ КИЇВСЬКОГО ПЛАТО : СОВРЕМЕННЫЙ геоморфогенез ТЕРРИТОРИИ КИЕВСКОГО ПЛАТО

Краткое содержание

У першому розділі “Теоретико-методичні засади дослідження сучасного геоморфогенезу” висвітлено історію дослідження Київського плато, визначено загальні, регіональні проблеми та пріоритетні напрями і методичні основи дослідження сучасного геоморфогенезу.

Початок плідного вивчення проблем сучасного геоморфогенезу припадає на другу половину ХХ ст. Результатом цих досліджень стало опрацювання багатьох важливих фундаментальних та прикладних питань. Проте комплексного характеру дослідження сучасного геоморфогенезу набувають лише сьогодні, коли до аналізу висуваються однаково високі вимоги, зорієнтовані на врахування нелінійності процесів, застосування системного підходу, новітніх технологій, спрямованих на узагальнення новітніх даних, створення обґрунтованих логічних, морфодинамічних, картографічних та інших моделей тощо.

До найважливіших напрямів дослідження сучасного геоморфогенезу належать: виявлення підпорядкованості сучасного рельєфу структурам земної кори; визначення впливу сучасних тектонічних рухів земної кори на формування рельєфу та динаміку екзогенних рельєфоутворювальних процесів; оцінка впливу активних на сучасному етапі розломів на просторові особливості прояву екзогенних процесів; дослідження інтегральної взаємодії та парагенетичних зв’язків сучасних рельєфоутворювальних процесів, виявлення просторово-часових закономірностей сучасного геоморфогенезу; аналіз механізмів і режимів рельєфоутворення з урахуванням взаємодії різних груп процесів; обґрунтування методичних підходів до оцінки небезпечних еколого-геоморфологічних ситуацій. Перелічені напрями дослідження сучасного геоморфогенезу свідчать про існування нагальної потреби встановлення просторово-часових особливостей сучасного геоморфогенезу на основі нових теоретико-методологічних засад, суттєвого розширення експериментальної бази, використання нових емпіричних даних, результатів стаціонарних досліджень, а також новітніх технологій опрацювання набутого фактичного матеріалу.

У результаті цілеспрямованих багаторічних досліджень рельєфу та сучасних рельєфоутворювальних процесів, що моделюють рельєф північно-східного схилу Придніпровської височини в цілому та Київського плато зокрема, визначено загальні закономірності будови рельєфу, розвитку екзогенних процесів, виявлено їхні генетичні різновиди. Державна геологічна служба України на обмежених ділянках провела напівстаціонарні та стаціонарні дослідження. Не розв’язаною залишається низка актуальних проблем, що мають важливе значення для встановлення просторово-часових закономірностей прояву сучасного геоморфогенезу. Так, не опрацьовано питання взаємозв’язків та взаємозумовленостей між ендогенними та екзогенними процесами, що відбуваються, зокрема, в зонах активних розломних порушень різного рангу; слабо висвітлена проблема небезпечних рельєфоутворювальних процесів, що набуває особливої актуальності на сучасному етапі геоморфогенезу в зв’язку з посиленням ролі антропогенного чинника. Вивчення останніх є важливим у зв’язку з обґрунтуванням заходів щодо захисту території від їх руйнівної дії та прогнозу їх подальшого розвитку.

Необхідність деталізації вивчення сучасних рельєфоутворювальних процесів на території Київського плато, оцінки ризику виникнення небезпечних процесів, аналізу особливостей поширення й активності їх прояву у зв’язку з розташуванням неотектонічно активних порушень, зумовили проведення детального морфометричного аналізу на базі нових, крупномасштабних топографічних карт та переосмислення з позиції сучасних теоретико-методологічних засад усього наявного комплексу даних, що визначають сучасний геоморфогенез досліджуваної території, з широким застосуванням ГІС-технологій.

Методологічною основою дослідження сучасного геоморфогенезу є трифакторний геоморфологічний аналіз, що передбачає вивчення рельєфоутворювальних ендогенних, екзогенних і антропогенних процесів у їх взаємодії та взаємозумовленості. У дослідженні ми використали комплекс часткових методів і методичних прийомів, зокрема морфометричного, морфоструктурного, морфодинамічного аналізу з широким залученням матеріалів дистанційного дослідження Землі та програмно-апаратних засобів ГІС.

У другому розділі “Загальна характеристика природних умов території Київського плато” проаналізовано вплив геологічної будови, поверхневих та підземних вод, клімату та ґрунтово-рослинного покриву на розвиток екзогенних рельєфоутворювальних процесів, комплексний вплив яких визначає специфіку сучасного геоморфогенезу Київського плато. В особливостях будови та морфології рельєфу знаходять відображення нерівності поверхні кристалічного фундаменту, особливості залягання палеогенових, неогенових і гетерогенних і літологічно неоднорідних четвертинних відкладів. Вплив гідрогеологічних умов, зокрема перших від поверхні водоносних горизонтів, позначається на розвитку підтоплення, заболочування, гравітаційних, суфозійно-просадкових та ерозійних процесів. Із кліматоутворювальних факторів найбільший вплив на розвиток сучасних екзогенних процесів справляють порівняно велика кількість опадів та їх зливовий характер, швидке танення снігу навесні, особливості річного ходу випадіння опадів (максимум на весні та влітку), замерзання та розмерзання ґрунту, динаміка теплих і холодних повітряних мас, висота та стійкість снігового покриву тощо. На просторовий розподіл сучасних процесів впливає грунтово-рослинний покрив, що має мозаїчний характер і значною мірою змінений під впливом діяльності людини.

У третьому розділі “Рельєф Київського плато та його вплив на сучасний геоморфогенез” висвітлено основні риси формування давньої й сучасної морфоструктури та морфоскульптури Київського плато, визначено роль розломно-блокової будови в просторовій організованості та динаміці давніх і сучасних рельєфоутворювальних процесів.

Рельєф території Київського плато, що формувався впродовж пізнього кайнозою в зоні зчленування Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини, має значний вплив на просторові особливості та інтенсивність прояву сучасних рельєфоутворювальних процесів. Особливе значення має енергетичний потенціал рельєфу Київського плато, що визначається досить значними перепадами абсолютних висот (130 м), диференційованими показниками глибини розчленування рельєфу, які змінюються від кількох до десятків метрів, а також доволі низьким розташуванням головного місцевого базису ерозії – Канівського водосховища.

Формування рельєфу на досучасному етапі розвитку на території, що відповідає Київському плато, відбувалося в умовах чергувань у часі й просторі піднять і опускань (або відносного відставання у підняттях), а також етапів переважання акумулятивних або денудаційних екзогенних рельєфоутворювальних процесів. Унаслідок цього в ранньому та першій половині середнього міоцену, на початку пізнього міоцену та в середньому плейстоцені тут сформувалися генетично різні пластово-акумулятивні рівнини, а в середньому міоцені, пліоцен-ранньому плейстоцені, пізньому плейстоцені-голоцені – пластово-денудаційні рівнини.

Основні риси рельєфу Київського плато, ймовірно, почали закладатися на початку раннього плейстоцену. У середньому плейстоцені сформований раніше рельєф був перетворений під впливом дніпровського льодовика, що залишив на території плато водно-льодовикові та льодовикові відклади, які відіграли значну роль у вирівнюванні рельєфу. В подальшому льодовиковий рельєф у межах плато був значною мірою денудований та перекритий товщею еолово-делювіальних лесових порід, які зафіксували наступний етап вирівнювання рельєфу переважно під дією акумулятивно-денудаційних схилових процесів. Формування давньої морфоскульптури на території Київського плато відбувалося за умов домінування флювіальних, флювіально-озерних, льодовикових і схилових рельєфоутворювальних процесів упродовж неогену, раннього та середнього плейстоцену. Післясередньоплейстоценова морфоскульптура Київського плато сформувалася головним чином під впливом флювіальної ерозії та акумуляції, гравітаційної деструкції та акумуляції, процесів площинного змиву, делювіальної акумуляції тощо. Сучасна морфоскульптура представлена поєднанням природних і антропогенно зумовлених флювіальних, гравітаційних, суфозійно-просадкових й техногенних форм рельєфу.

Визначальні риси внутрішньої морфоструктурної диференціації Київського плато впродовж пізнього кайнозою і на сучасному етапі зумовлені тектонічними рухами земної кори, що відрізняються за інтенсивністю в межах розломно-блокових структур, у виокремленні яких важлива роль належить системам діагональних і ортогональних тектонічних розломних порушень. За комплексом геолого-геоморфологічних ознак на новітньому етапі розвитку рельєфу виявляли активність Київський, Фастівсько-Броварський (Немирівський), Центральний, Межирічський, Ядлівсько-Трахтемирівський (південна частина) розломи, які обмежують Київське плато, виокремлюючи його в загальному морфоструктурному плані північно-східного схилу Придніпровської височини, а також низка інших, що визначають особливості рельєфу власне в межах плато, зокрема Білоцерківська та Андрушівська зони, які зумовили поділ плато на блоки меншого порядку. Відміни в інтенсивності неотектонічних рельєфоутворювальних рухів земної кори спричинили неоднорідність просторової диференціації осадонакопичення та особливості розвитку давніх (досучасних) екзогенних рельєфоутворювальних процесів.

Сучасні морфоструктурно-морфоскульптурні особливості Київського плато також визначаються впливом розломно-блокових структур, які проявляють різну активність.

У четвертому розділі “Просторово-часові закономірності сучасного геоморфогенезу Київського плато” наведено результати детального аналізу особливостей поширення й активності прояву екзогенних, ендогенних та антропогенних рельєфоутворювальних процесів.

На території Київського плато розвинуті різні генетичні типи екзогенних рельєфоутворювальних процесів: ерозійні, зсувні, суфозійно-просадкові, абразійні та ін. Найпоширенішими серед сучасних екзогенних процесів Київського плато є флювіальні, представлені площинним змивом та лінійною ерозією тимчасових і постійних водотоків. Встановлено наявність суттєвих відмін у поширенні та ступені активності ерозійних процесів, зафіксованих у просторовій диференціації морфометричних показників щільності горизонтального, глибини вертикального та інтегрального коефіцієнту розчленування рельєфу Київського плато. Просторові відміни притаманні також гравітаційним, абразійним, суфозійно-просадковим процесам (рис. 1, 2, 3 (вклейка).

Сучасні ендогенні процеси представлені головним чином повільними тектонічними рухами, зафіксованими інструментально. За показниками швидкостей сучасних повільних вертикальних рухів на території Київського плато виділяються: район прояву відносно стійких сучасних тектонічних опускань (північно-західна частина плато) та район прояву знакозмінних сучасних вертикальних тектонічних рухів земної кори, розміщений на південний схід від Білоцерківської зони розломів. Швидкості сучасних тектонічних рухів земної кори, за інструментальними даними 1972 – 1986 рр. змінюються від 0 до – 3 та від 0 до + 2 мм/рік. Зазначимо, що північно-західна частина плато, яка в цей час зазнала відносно стійких опускань, характеризується слабкою активністю, а подекуди й відсутністю площинного змиву та лінійної ерозії, але значним поширенням процесів заболочування та суфозійно-просадкових; у південно-східній частині плато, що зазнала знакозмінних сучасних рухів, спостерігається підвищена активність ерозійних і гравітаційних процесів.