КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СПОНУКАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ДОПІНГУ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

      Актуальність теми. Сучасний стан розвитку громадянського суспільства в Україні, яка будується як демократична правова держава, характеризується спрямованістю на забезпечення прав і свобод людини, вільний і всебічний розвиток її особистості, а також на виховання людини в дусі поваги до національних традицій та законодавства України. Сьогодні особливої уваги держава приділяє забезпеченню гармонійного розвитку дітей та підлітків, захисту неповнолітніх від протиправних посягань на їх моральний та фізичний розвиток. У своїй діяльності у цьому напрямку Україна передусім керується принципами, сформульованими в документах міжнародної спільноти та, в першу чергу, Конвенції про права дитини, прийнятою 20 листопада 1989 р. на 44-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН та ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року. Відповідно до її положень в нашій країні було розроблено та прийнято Національну програму «Діти України», затверджену Указом Президента України від 24 січня 2001 року №42/2001 та Закон України «Про охорону дитинства», прийнятий 26 квітня 2001 року, які визначили загальнонаціональним пріоритетом забезпечення прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту та їх всебічний розвиток. Реалізація цих положень можлива лише за умови активної протидії негативним, суспільно небезпечним діянням відносно неповнолітніх. Цей напрямок державної політики потребує уваги також у зв’язку з тим, що сьогодні в нашій державі, поряд із давно відомими злочинними впливами на неповнолітніх, виникають нові їх види. Особливе занепокоєння на цьому фоні викликає тенденція застосування допінгу неповнолітніми в українському спорті та фізичній культурі. Згідно зі ст.2 Закону України „Про фізичну культуру та спорт” від 24 листопада 2003 року, вказані сфери суспільного життя повинні сприяти підвищенню рівня здоров’я, фізичного та духовного розвитку населення. Однак застосування допінгу спричиняє суттєву шкоду здоров’ю неповнолітніх, що зумовлює велику суспільну небезпеку цього явища. Окреслена проблема загострюється тим, що певна категорія людей, тим чи іншим чином пов’язаних з фізичною культурою та спортом, для задоволення в першу чергу власних потреб підштовхує неповнолітніх до застосування допінгу чи взагалі займається його розповсюдженням. Отже, проблема протидії спонуканню неповнолітніх до застосування допінгу – одна з найактуальніших у кримінально-правовій науці та правозастосовчій практиці.

      Комплексного кримінально-правового дослідження проблем спонукання неповнолітніх до застосування допінгу, у зв’язку з недавньою криміналізацією таких діянь, в Україні не проводилося. Зазначена та суміжні проблеми розглядалися у фундаментальних працях Ю.В.Александрова, П.П.Андрушка, Бажанова М.І., В.К.Грищука, В.Г.Гончаренка, В.П.Ємельянова, М.Й.Коржанського, Л.М.Кривоченко, М.І.Мельника, Н.А.Мірошниченко, А.А.Музики, М.О.Потебенька, В.В.Сташиса, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, В.О.Тулякова, І.К.Туркевич, Є.В.Фесенка, С.С.Яценка та багатьох інших дослідників. Проблеми, в першу чергу пов’язані із втягненням неповнолітніх у злочинну діяльність та схилянням неповнолітніх до вживання наркотичних засобів, також розглядалися у роботах таких українських та закордонних спеціалістів як Ф.Г.Бурчак, М.М.Биргеу, І.П.Даньшин, В.В.Дзундза, В.В.Вітвицька, І.П.Лановенко, Ф.А.Лапушанський, П.С.Матишевський, Н.С.Юзікова та інших. Для проведення комплексного дослідження цієї проблеми спеціально аналізувались роботи фахівців у галузі спортивної медицини Ю.Б.Буланова, Л.А.Остапенка та інших.

      Праці названих авторів мають велике наукове та практичне значення, але висловлені ними думки можуть бути доповнені та уточнені. Крім того, все ще залишається багато невирішених питань, пов’язаних із класифікацію допінгових засобів, визначенням суб’єкта злочину, відмежування цього злочину від інших тощо. Усе це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

      Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

      Дослідження здійснене в межах виконання комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376/2000, Указу Президента України від 18 лютого 2002року №143 “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод  громадян” (п.1), Наказу МВС України 11 травня 2001 року №356 “Про затвердження програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005роки” (п.7), програми наукових досліджень Одеського національного Університету ім. І.І. Мечнікова і кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики «Охорона особистості і економіки засобами кримінально-правового напрямку» (номер реєстрації 207/125-18 від 29 січня 2001 року).