ГОДОВОЙ СТОК РЕК В БАССЕЙНЕ Р.УССУРИ

Краткое содержание

У вступі розкривається стан наукової проблеми, обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, формулюються мета та задачі дослідження, наводиться наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Коротка фізико-геграфічна характеристика” наводяться основні дані про орографію водозбору, кліматичні умови, підстильну поверхню та гідрологічну вивченність.

Звертається увага на те, що розглядувана територія знаходиться у помірному поясі мусонної далекосхідної області колишнього СРСР. На формування стоку впливають складний рельєф та мусонний характер атмосферної циркуляції. Гірський хребет Сіхоте-Алінь, з якого беруть початок праві притоки р. Уссурі, стоїть бар'єром на шляху повітряних мас. У зимовий період на формування клімату впливає взаємодія між сибірським антициклоном й південно-західною улоговиною алеутської депресії, улітку – азіатська депресія та тихоокеанський антициклон.

Кількість річних опадів пов'язується з висотою місцевості та орієнтацією гірських схилів. У “Ресурсах поверхневих вод СРСР” наводиться до 15 районів, виділених за характером зв'язків норм річних опадів із висотою.

Головним джерелом живлення р. Уссурі є опади (66%). Снігове живлення становить тільки 19% від середньої багаторічної річної величини стоку. Підземному живленню належить близько 15%. Найбільше характерним для внутрішньорічного розподілу стоку є паводковий режим у теплу частину року. При визначенні внутрішнорічного розподілу стоку виділяються сезони весна-літо (IV-X), осінь (Х-ХІ) та зима (ХІІ-III). Найбільші витрати води спостерігаються у квітні-травні за рахунок як талого, так і дощового стоку.

У межах водозбору р. Уссурі за комплексом гідрологічних та ландшафтно-морфологічних характеристик у “Ресурсах поверхневих вод СРСР” наведено 3 райони: Центральна частина хребта Сіхоте-Алінь; Західний схил хребта Сіхоте-Алінь; Західно-Приморська низовина. Виділені райони розрізняються у гідрологічному відношенні за внеском паводків та повеней у формування річного стоку та ділять територію меридіонально, за розподілом висоти. Виділення зон підвищеного, помірного та талого стоку за характером розподілу ізоліній норм річного стоку також є відображенням прояву закону вертикальної поясності у формуванні річного стоку гірських регіонів.

У подальших географічних узагальненнях, наведених у літературних джерелах, прояв закону вертикальної поясності розглядається як головний чинник, що має бути урахованним при розробці розрахункових методик. Так у СНІП 2.01-14-83 запропоновано 3 райони для визначення норм стоку згідно з

характером залежності норм річного стоку від висоти місцевості. Але наведені залежності не охоплюють усіх особливостей формування стоку у басейні р. Уссурі, що у кінцевому результаті забезпечує низьку точність розрахунків. Виходячи з цього, автор формулює основну задачу дослідження як необхідність розроблення науково обґрунтованих географічних узагальнень характеристик річного стоку з метою підвищеннія якості та точності розрахунків.

До аналізу залучені ряди річного стоку по 50 рівномірно розташованих по території водозборів, з довжиною спостережень не менше 10 років.

У другому розділі “Оцінка характеристик річного стоку за даними спостережень” наводяться результати розрахунків статистичних параметрів річного стоку річок басейну Уссурі, виконані за методом моментів. Вибір цього розрахункового методу спирається на рекомендації СНІП 2.01.14-83 для рядів стоку з коефіцієнтами варіації C_v <0,5. Результати розрахунків показали, що у більшості випадків визначення середньоарифметичних значень річного стоку та коефіцієнтів варіації відбулося з достатньою точністю. Але для коротких рядів (n<20 років) відносна середньоквадратична похибка визначення цих параметрів перевищує допустиму.

Коефіцієнти асиметрії C_s та автокореляції r(1) визначені за вибірковими даними з недостатньою точністю. У багатьох випадках похибка визначення цих параметрів перевищує значення самих параметрів.

Перевірка статистичних гіпотез про однорідність членів статистичної сукупності показала, що більшість рядів годового стоку в басейні р.Уссури можуть розглядатися як однорідні. Установлена за критеріями Фішера і Стьюдента статистична значущість різниць між середніми арифметичними значеннями та дисперсіями порівнювальних частин вихідних рядів обумовлена наявністю пропусків даних (особливо у екстремальні за водністю роки). Навіть довгі ряди мають певну кількість пропусків. Автором зроблено висновок про необхідність відновлення пропущених даних, та установлення розрахункового періоду з метою приведення коротких рядів стоку до довгого періоду.

У третьому розділі “Закономірності коливань річного стоку” розглянуто проблему визначення основних закономірностей коливань річного стоку на основі використання Q-модифікації факторного аналізу та методу головних компонентів (розкладання полів стоку за ПОФ)