Територіальна організація соціальної сфери черкаської області та основні напрямки її вдосконалення

Краткое содержание

У першому розділі “Теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження соціальної сфери регіону” розглянуто загальнотеоретичні питання щодо соціальної сфери як системи галузей; здійснено аналіз поглядів на сутність понять “невиробнича сфера”, “сфера обслуговування”, “сфера послуг”, “соціальна інфраструктура”, “соціальна сфера”; поглиблено поняття “територіальна організація соціальної сфери регіону”; виявлено закономірності та визначено принципи територіального розміщення соціальної сфери в умовах ринкової економіки; розглянуто підходи до визначення послуги, виявлено її особливості; розроблено методику суспільно-географічного дослідження соціальної сфери регіону.

Соціальна сфера - система галузей господарства, основним призначенням яких є задоволення соціальних потреб населення, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людей, фізичне та духовне вдосконалення особистості, підвищення ефективності суспільного виробництва. За своїм складом дана сфера – це багатогалузева і багаторівнева система, основними системоутворюючими зв'язками якої є функціонально-компонентні, функціонально-територіальні та функціонально-управлінські.

Функціонування соціальної сфери підпорядковується дії закономірностей територіального розміщення соціальної сфери, найважливішими серед яких є: залежність рівня розвитку та структури соціальної сфери від рівня розвитку та розміщення продуктивних сил суспільства; територіальна диференціація розвитку соціальної сфери; територіальна концентрація підприємств соціальної сфери та територіальна інтеграція соціальної сфери в структуру регіонального господарського комплексу. На основі пізнання даних закономірностей визначаються такі принципи її територіальної організації: регіональної цілісності, збалансованості й пропорційності, комплексності, соціальної ефективності, оптимальної доступності.

Використання об’єктивних закономірностей та суб’єктивних принципів територіального розміщення соціальної сфери на певній території буде сприяти формуванню територіальної організації соціальної сфери регіону, що являє собою таке науково-обгрунтоване розміщення взаємопов’язаних підприємств та установ соціальної сфери регіону і управлінських структур, яке дає значний соціальний та економічний ефект внаслідок комплексування життєдіяльності людей та оптимального використання території. В основі територіальної організації соціальної сфери лежить системно-структурний аналіз з виділенням галузевої, функціонально-територіальної та функціонально-управлінської структур.

Елементами галузевої структури соціальної сфери області є соціально-культурні (освіта, наука, охорона здоров’я, культура та мистецтво, рекреація, фізкультура) та соціально-побутові (торгівля та ресторанне господарство, житлово-комунальне господарство, транспорт, зв'язок, фінансові, побутові послуги) галузі.

Функціонально-територіальні елементи соціальної сфери різних рівнів та сформовані на їх основі територіальні системи обслуговування населення формують функціонально-територіальну структуру соціальної сфери регіону. Вона представлена ієрархічною структурою центрів – локальними елементами (пункт, центр, вузол), які забезпечують обслуговування мешканців різних поселень та регіональними елементами (соціально-географічний підрайон), що формуються навколо локальних елементів з їх зонами обслуговування.

Функціонально-управлінська структура соціальної сфери регіону являє сукупність організаційних форм та органів управління, які ієрархічно взаємопов’язані і забезпечують цілеспрямований і узгоджений розвиток усіх складових соціальної сфери відповідної території.

Діяльність соціальної сфери полягає в наданні послуг. Послуга - це вид діяльності, результатом якої є особливий продукт, призначений для продажу. Він, як правило, не має матеріально-речової форми або матеріалізується в зміненому стані чи якості об'єкта і задовольняючої потреби особистості, колективу, регіону, суспільства в цілому. Послуги мають такі особливості: невідчутність, невіддільність від джерела, мінливість та незбереження.

Методика суспільно-географічного дослідження соціальної сфери регіону передбачає використання як загальнонаукових (системний підхід, структурний аналіз, синтез, моделювання, ідеалізації, індукції, дедукції, історичний, літературний, експедиційний тощо), так і спеціальних методів дослідження (математичної статистики, математичного прогнозування, побудови статистичних поверхонь, ранжування, типізації, експертних оцінок, картографування, районування, моделювання, балансовий та нормативний тощо).

Для аналізу рівня розвитку галузей соціальної сфери були використані такі показники: для освіти – кількість закладів освіти, учнів, студентів, педагогічних працівників, завантаженість підприємств освіти, забезпеченість закладами освіти, інвестиції в галузь, витрати бюджету, знос основних засобів тощо; науки – кількість науково-технічних організацій, спеціалістів галузі, обсяг науково-технічних робіт, фінансування науки тощо; охорони здоров’я – кількість лікувально-профілактичних установ, лікарів, середнього медичного персоналу, забезпеченість лікарняними ліжками, медичними працівниками, потужності амбулаторно-поліклінічних закладів тощо; соціального захисту – кількість незайнятого, працевлаштованого населення, введення в дію нових робочих місць, рівень прожиткового мінімуму, охоплення населення соціальною допомогою, субсидіями, кількість інтернатів, будинків дитини та пристарілих тощо; культури та мистецтва – кількість бібліотек, кінотеатрів, клубів, музеїв, театрів, концертних організацій, виставок, ярмарок, періодичних видань, основний фонд бібліотек, відвідуваність закладів культури, забезпеченість населення місцями в закладах культури, територіальна доступність тощо; рекреації – кількість історико-культурних пам’яток, природоохоронних територій, музейний фонд, готелів, санаторіїв, баз відпочинку, дитячих таборів, кількість відпочиваючих, туристичних підприємств, туристів, обсягів інвестицій, кількість працівників галузі тощо; фізкультури і спорту – кількість спортивних комплексів, стадіонів, басейнів, спортивних майданчиків, тренерський склад, фінансування галузі; торгівлі та ресторанного господарства – кількість підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, забезпеченість населення місцями на об’єктах ресторанного господарства, торговельною площею, обсяг роздрібного товарообороту, роздрібного товарообороту  на душу населення тощо; транспорту – довжина та щільність шляхів сполучення, частка автодоріг з твердим покриттям, пасажирооборот тощо; галузі зв’язку – кількість телефонних станцій, телефонних апаратів, забезпеченість домашніми телефонними апаратами тощо; галузей житлово-комунального господарства – житловий фонд, забезпеченість житлом, кількість сімей, що перебувають на квартобліку, введення в експлуатацію нового житла, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, газопостачання тощо; побутового обслуговування – кількість підприємств служби побуту, їх технічний стан; кредитування та страхування – кількість банків, страхових компаній, кількість кредитів та сума кредитних ресурсів тощо.

Методика суспільно-географічного дослідження соціальної сфери включає виконання чотирьох етапів: концептуально-методичного, оцінкового, аналітичного та синтетичного.

У другому розділі “Чинники формування соціальної сфери Черкаської області” виділено чотири групи чинників: суспільно-географічні, історико-географічні, економічні та еколого-географічні; здійснено оцінку їх впливу на територіальну організацію соціальної сфери.

Важливим в групі суспільно-географічних чинників Черкаської області є її суспільно-географічне положення. Воно вигідне, оскільки область має найвищий рівень центральності (щодо столиці країни), досить добре забезпечена сіткою автомобільних та судноплавних шляхів, що позитивно впливає на транспортну, вартісну та часову доступність послуг для населення.

Одним з найважливіших чинників є демографічна ситуація, оскільки саме чисельність та статево-вікова структура формують попит на послуги. Чисельність наявного населення Черкаської області в 2005 році склала 1357,1 тис. чол. В області спостерігається природне скорочення населення (10,9‰). З кожним роком зростає частка людей пенсійного віку (на 1000 жителів 336 чол.), в результаті цього перевага надається послугам щоденного і періодичного призначення і зовсім рідко епізодичного. В міських поселеннях проживає 55% населення, а реалізується 90% від загальнообласної реалізації послуг. За структурою зайнятих в соціальній сфері області найбільше (36%) працює в торгівлі, готельній та ресторанній діяльності; 16% - в освітній діяльності; 14% - в охороні здоров’я та соціальній допомозі.

Найважливішим чинником є розселенський, оскільки розвиток соціальної сфери прямо залежить від системи розселення: чим більша чисельність жителів певного населеного пункту, тим ширшим спектром послуг представлена соціальна сфера. Населення області по всій території розміщене відносно рівномірно, з невеликим переважанням сільського населення в долині річки Дніпро. Обласна система налічує 856 поселень, з яких 16 міст та 15 селищ міського типу, що надають послуги повсякденного та періодичного попиту. Великим містом є лише обласний центр Черкаси (291 тис. осіб), в якому зосереджені послуги всіх рангів. Сільське розселення представлене 824 поселеннями, де проживає 612 тис. осіб, або 45% населення області.

Розвиток соціальної сфери в Черкаській області залежить також від ряду економічних чинників. Одним з показників, що характеризує економічний розвиток області є валова додана вартість, яка в 2005 році склала 6093 млн. грн., і за останні чотири роки збільшилась вдвічі, хоча, при цьому, спостерігається й зростання цін. Валовий регіональний продукт складає 1,9% від загальноукраїнського показника. Видатки з місцевого бюджету (з урахуванням загальних та спеціальних фондів) на соціальну сферу склали 79% від усіх видатків області. Серед галузей та видів діяльності соціальної сфери прибутковими є торгівля, послуги з ремонту, операції з нерухомістю, оренда майна та освіта.

Велике значення для розвитку даної сфери мають інвестиції, які в основний капітал соціальної сфери складають 31% від всіх інвестицій області. Вони спрямовані на такі галузі та види діяльності, як торгівля, послуги з ремонту, готельна та ресторанна діяльність, транспорт та зв’язок. Найбільш привабливими для іноземних інвесторів є діяльність зі здійснення операції з нерухомістю, оренда майна (15%) та торгівля (6,5%).

Дохід населення формує його платоспроможність, яка впливає на можливість отримання послуг. Так, частка населення Черкаської області із середньодушовими витратами в місяць нижчими прожиткового мінімуму у 2005 склала 66,2%, що свідчить про бідність населення. За рівнем середньодушових грошових витрат, які нижче прожиткового мінімуму, сім’ї з однією дитиною складають 62,3%, з двома – 82,4%, а з трьома і більше – 100%. Тому в структурі грошових витрат домогосподарств на послуги припадає лише 23%, найбільше з яких належить житлово-комунальним послугам та охорони здоров’я, а найменше мешканці витрачають на освіту.

На формування та розвиток даної сфери Черкаської області мають величезний вплив історико-географічні чинники. Вся історія розвитку соціальної сфери області поділяється на чотири етапи: етап зародження соціального простору Черкащини, який характеризується появою перших жителів на цій території, розвитком їх поселень в період трипільської та скіфської культури; етап виникнення і розвитку перших міст - центрів ремесла, торгівлі та культури, що включає часи Київської Русі, українського козацтва і характеризується появою таких центрів соціальної сфери, як Черкаси, Умань, Канів, Корсунь, Золотоноша, Чигирин; етап формування і розвитку сучасної територіальної організації соціальної сфери Черкаської області, який визначається поглибленням поділу праці, господарською спеціалізацією окремих районів, зростанням міст, розвитком внутрішньої і зовнішньої торгівлі, освіти і культури та сучасний етап розвитку соціальної сфери Черкаської області, на початку якого соціальна сфера зазнала занепаду, лише згодом закріпились позитивні тенденції: стабілізується рівень життя населення, скорочуються масштаби бідності, оптимізується ситуація на ринку послуг, на перший план виходять проблеми фінансування соціальної сфери.

Враховуючи те, що на території Черкаської області відсутні екстремальні природні умови, на розвиток соціальної сфери та її інфраструктурний потенціал природне середовище здійснює опосередкований вплив. Прямий вплив природних умов і ресурсів має місце лише в деяких випадках, коли розміщення об’єктів соціальної сфери потребує наявності певних ресурсів (рекреаційно-туристичні об’єкти, заклади відпочинку та оздоровлення).

Екологічний чинник впливає на розвиток і розміщення галузей соціальної сфери як через наявність “здорової екології”, так і через потребу в ній для покращання здоров’я населення. Окрім цього він посилює вплив на демографічні зміни в регіоні. Викиди шкідливих речовин в області складають 1,58% від загальноукраїнського показника, що визначає область, як середньозабруднену серед регіонів України, що побічно негативно впливає на соціальну сферу області. Отже, система еколого-географічних чинників є сприятливою для розвитку соціальної сфери, хоча не є визначальною для розвитку даної галузі

У третьому розділі “Системно-структурний аналіз соціальної сфери Черкаської області” проаналізовано функціонально-компонентну, функціонально-територіальну та функціонально-управлінську структури соціальної сфери області; виявлено регіональні особливості соціальної сфери області.