СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ (НА ПРИКЛАДІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Краткое содержание

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження регіональних ринків праці і зайнятості населення» розглянуто розвиток теоретичних основ вивчення ринку праці та зайнятості населення, уточнено понятійно-термінологічний апарат з позицій суспільної географії, обґрунтовано методичні засади вивчення процесів формування трудового потенціалу та сфери прикладання праці через призму сукупного впливу суспільно-географічних чинників.

Сформульовано та обґрунтовано суспільно-географічний підхід до формування регіональних ринків праці, який базується на комплексному впливі сукупності чинників в межах конкретних територій. Специфіка функціонування регіонального ринку праці значною мірою визначається впливом наявних геопросторових передумов, що формують територіальну організацію господарства, трудового потенціалу та сфери прикладання праці, їх взаємозалежністю та взаємозв’язком. Одночасно процес формування локальних ринків праці відбувається в межах соціально-економічної системи регіонального, національного і світового масштабів, які функціонують у їх взаємодії. Сила впливу чинників особливо яскраво проявляється на формуванні попиту і пропозиції робочої сили.

Ринок праці – це складна система соціально-економічних відносин, пов’язаних з процесом формування трудових ресурсів, залучення та вилучення частин трудового потенціалу у суспільному виробництві, де приймають участь, як зайняті у різних сферах господарства, так і незайняте населення, яке бажає працювати і знаходиться у пошуках роботи. Це динамічна система співвідношення попиту і пропозиції, яка постійно коливається, знаходячись під дією багатьох і випадкових чинників і в сучасних економічних умовах має високий ступінь непередбачуваності.

Якість життя, рівень доходів і добробуту населення, структура витрат регіонів прямо пов’язані з ситуацією на ринку праці.

Регіональний ринок праці – це система формування та реалізації трудового потенціалу в певних територіальних межах, яка є відносно цілісною і перебуває в тісному взаємозв’язку з іншими суспільно-географічними системами країни і складовою частиною загальнодержавного механізму формування попиту і пропозиції трудових ресурсів.

Територіальний поділ праці в його традиційному трактуванні є ключовим у визначенні географічних аспектів функціонування ринку праці. В загальному розумінні поділ праці передбачає диференціацію трудової діяльності виходячи з умов спеціалізації території, що проявляється в сегментації ринку праці, особливостях розвитку локальних ринків праці. Як первинний територіальний елемент національного ринку праці слід розглядати локальний ринок праці. Під цим слід розуміти формування попиту і пропозиції робочої сили, зосереджену в межах первинної адміністративно-територіальної одиниці – населеного пункту.

Однією з ключових ознак ринку праці є зайнятість населення, що характеризує його розподіл на основі суспільного і територіального поділів праці за різними сферами, видами господарської діяльності та територіями. Зайнятість – це реалізація трудового потенціалу незалежно від місця прикладання праці та форм власності, включаючи особисті, фермерські та інші підприємства, індивідуальну трудову діяльність, підприємництво, що забезпечує дохід від виконуваної роботи.

Безробіття – це такий стан соціально-трудових відносин в певному регіоні, коли частина здатних та бажаючих працювати не можуть знайти собі роботу, що забезпечить їм дохід. Це соціально-економічне явище, пов’язане з неповним використанням трудового потенціалу, через недостатній рівень розвитку сфери прикладання праці. При довготривалості безробіття виступає деструктивним чинником соціально-економічного розвитку території.

Територіальна структура ринку праці передбачає виділення наступних рівнів: національного, регіонального, локального, точкового. У результаті їх взаємодії формується мозаїка національного ринку праці, який в свою чергу через міжнародні міграційні трудові потоки стає частиною світового трудового ринку. Використання методів суспільно-географічних досліджень до вивчення ринку праці дає можливість комплексно розглянути вплив сукупності суспільно-географічних чинників на формування і функціонування ринку праці регіону, виявити локальні особливості трудового потенціалу та сфери прикладання праці. В дисертації визначено роль міграційних процесів у формуванні локальних ринків праці значення яких особливо зросло за роки становлення ринкових відносин, обґрунтовується їх позитивна і негативна роль у перерозподілі трудових ресурсів та вирішенні проблем безробіття окремого регіону.

В роботі обґрунтовано вихідне методологічне положення суспільно-географічного вивчення особливостей функціонування регіонального ринку праці, яким є комплексність, динамічність, територіальна неоднорідність і контрастності соціально-економічних процесів, пов’язаних з реалізацією трудового потенціалу в межах окремих територій.

Суспільно-географічне дослідження формування ринку праці включає не лише визначення сучасних чинників, що впливають на його функціонування, а й виявлення передумов його формування, що визначають тенденції функціонування, обґрунтування перспектив розвитку, як елемента суспільно-територіального комплексу регіону. Ретроспективний аналіз, моніторинг та прогнозування розвитку різних типів ринків праці є важливим науковим засобом у вивченні територіальної організації трудового потенціалу та його залучення у господарський комплекс регіонів. Суспільно-географічне дослідження регіонального ринку праці передбачає кілька етапів (рис. 1).

Другий розділ – «Передумови та чинники формування регіонального ринку праці та структури зайнятості Івано-Франківської області» присвячений аналізу впливу національних і місцевих передумов та чинників на формування регіонального ринку праці. Встановлено, що регіональні відмінності природного, соціального, економічного середовища визначають особливості функціонування ринку праці, ступінь його сформованості та формують риси територіальної організації. З’ясовано, що на формування пропозиції праці важливе значення мають тенденції розвитку геодемографічного процесу. Встановлено, що характерними рисами формування пропозиції праці Івано-Франківської області є те, що на фоні загальної тенденції старіння жителів частка потенційних працівників залишається високою. Більшість з них проживають в сільській місцевості, де можливості працевлаштування невисокі, що створює передумови для трудової мобільності. В цілому в межах території дослідження виділяються три відмінні частини системи розселення з різною густотою населення і передумовами зайнятості: рівнинна (придністровська), передгірська, гірська. Визначено, що система розселення є каркасом формування точкових, локальних та регіонального ринків праці.

Сучасний процес формування сфери прикладання праці Івано-Франківської області визначається структурними змінами в господарському комплексі за період ринкових перетворень.