“ЛЮДИНА І ПРИРОДА” У ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ: ДОСВІД ФРЕЙМОВОГО АНАЛІЗУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНІВ Е. ШТРІТТМАТТЕРА І Т. ГАРДІ)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
“ЛЮДИНА І ПРИРОДА” У ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ: ДОСВІД ФРЕЙМОВОГО АНАЛІЗУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНІВ Е. ШТРІТТМАТТЕРА І Т. ГАРДІ)
Альтернативное Название: \"ЧЕЛОВЕК И ПРИРОДА\" В литературно-художественной Дискурс: ОПЫТ фреймов АНАЛИЗА (На материале РОМАНОВ Э. ШТРИТТМАТТЕРА И Т. ГАРДИ)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт і предмет дослідження, конкретизовано мету та завдання роботи, описано її теоретичне та практичне значення, схарактеризовано фактичний матеріал і методи дослідження, розкрито новизну отриманих результатів.


У першому розділі «Актуальні питання теорії фреймів у сучасній лінгвістиці» здійснено критичний огляд наукових теорій, орієнтованих на дослідження фреймів або споріднених із фреймами лінгво-когнітивних структур; висвітлено значення теорії фреймів у сучасній мовознавчій науці; проаналізовано різницю між теорією фреймів і концепцією лексико-семантичних полів.


Сучасні лінгвістичні студії відзначаються значним розширенням діапазону аналізованої проблематики, що зокрема пов’язано з активізацією когнітивних досліджень, унаслідок чого мовознавча наука зазнала значних змін і трансформацій, які насамперед стосуються методики та методології аналізу мовного матеріалу. Дослідження дискурсу здійснюється не лише з позицій традиційного лінгвістичного аналізу, але й фреймового, спрямованого на розгляд фреймових структур, які зумовлюють послідовність і якість викладу текстового матеріалу, а також беруть участь в актуалізації авторської прагматики.


Витоки теорії фреймів знаходимо в дослідженнях зі штучного інтелекту. Основні положення теорії фреймів у сфері комп’ютерних досліджень представлені передусім роботами таких учених, як Дж. Лакофф, М. Мінський, Д. Метцінг, Г. Путнам, В. Раскін, Ч. Філлмор, Е. Чарняк,          Р. Шенк, та ін., які висунули гіпотезу про те, що людські знання й пам’ять мають іманентний структурний характер. Д. Метцінг вважає головним завданням когнітивної лінгвістики розробку таких фреймових структур, які б могли пояснити механізм функціонування ментального лексикону. Під фреймом розуміються тексти спеціального формату, що моделюють знання  людини. Інша теорія, що орієнтована на дослідження фреймів, представлена програмою, яка передбачає створення ідеального лексикону, в якому б розглядалися всі семантично пов’язані значення певної леми (ключового слова) (В. Раскін). Г. Путнам запропонував концепцію стереотипів. На думку дослідника, значення слова залежить від його конкретного вживання та знань, актуалізованих цим словом. Вивчення організації цього знання становить основу теорії буденності / конвенційності (conventional theory), яка перетинається з теорією фреймів: в обох акцент зроблено на дослідженні структур, що описують знання типових ситуацій, подій, предметів тощо, ідеальна форма яких може бути представлена саме стереотипом.


Незважаючи на те, що багато питань залишаються відкритими, зокрема, про природу та властивості даних, що представляють стереотипну ситуацію, про шляхи забезпечення доступу до свідомості людини та ін., вищезгадані дослідники здійснили значний внесок не лише у розвиток штучного інтелекту, а й лінгвістики, оскільки їхні концепції сприяли утвердженню теорії фреймів у мовознавчій науці, насамперед становленню її у когнітивній лінгвістиці.


Одним з перших, хто звернув увагу на суттєве значення теорії фреймів для лінгвістики, вважається Ч. Філлмор, положення концепції якого лягли в основу даного дослідження. Теорія Ч. Філлмора, згідно з якою фрейм – це система концептів, які співвідносяться так, що для розуміння будь-якого з них потрібно осягнути всю структуру, до якої входить цей концепт, перегукується з теорією лексико-семантичних полів, що зумовлено спільними рисами обох концепцій, а саме: а) наявністю інваріанту окремих компонентів у межах семантичної структури; б) наявністю у структурі поля та фрейму лексичних одиниць, що належать до різних частин мови;               в) ментальні репрезентації – лексико-семантичні поля, з одного боку, та фреймові структури, з іншого, – базуються на досвіді, є відбитками реального світосприйняття / життєвого досвіду мовця; г) у фокусі обох концепцій перебуває певна ментальна структура, у межах якої відбувається накопичення й переробка інформації, отриманої шляхом синтезу різних перцептивних систем. Основні відмінності теорії лінгвістичного поля і теорії фреймів полягають: а) у місці пошуку структури – у мовній системі чи поза нею: теорія поля відрізняється від теорії фреймів перш за все схильністю до вивчення груп лексичних одиниць, об’єднаних значенням без урахування контексту, а теорія фреймів досліджує лексичні одиниці, об’єднані передусім їх функцією у певному контексті з обов’язковим врахуванням екстралінгвального контексту; б) у способі утворення: поле створюється штучно, методом підбору всіх без винятку одиниць, об’єднаних інтегральною семантичною ознакою, а фрейм породжується ситуацією, механізм його утворення – це квантування вербально-семантичної сітки та залучення когніції, у результаті чого відбираються лише ті одиниці, які необхідні для вербалізації цієї ситуації, створення пропозиційної структури, відображення певної тематики тощо.


У другому розділі «Фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ в романах Е. Штріттматтера» проаналізовано фреймові структури, що представляють фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ через зображення Побуту, Екології та Внутрішнього світу людини у романах німецького письменника Ервіна Штріттматтера.


Для аналізу фреймової організації літературно-художнього дискурсу послуговуємося термінами фрейм (Ф), інтегрований фрейм (ІФ), фреймовий комплекс (ФК), термінал (Т), які є когнітивними утвореннями, що знаходять своє мовленнєве втілення у дискурсі: Ф, ІФ, ФК – через фреймові структури (ФС); Т – через відповідні термінальні елементи (ТЕ). Інтегрований фрейм – це утворення, що базується на об’єднанні (інтеграції) термінальних елементів, які представляють різні фрейми. (Термін “інтегрований” вживаємо, виходячи з дефініції, зафіксованій у «Великому Тлумачному Словнику Сучасної Української Мови» (ВТССУМ) (2003): інтегрований - оснований на об’єднанні, інтеграції; комплексний”).


Об’єднання інтегрованих фреймів становить фреймовий комплекс.


Термінали є складовими фрейму (вузлами), за допомогою яких відбувається текстова активізація відповідних структур знань у свідомості читача. Мовними корелятами терміналів є термінальні елементи. Термінальні елементи групуються у фреймові структури.


Аналіз фактичного матеріалу дав змогу виокремити такі термінальні елементи у складі ФС: 1) прості (виражені словом); 2) поширені (виражені словосполученням); 3) складні (виражені одним реченням).


Фрейм ‘Природа’ і фрейм ‘Людина’ розглядаємо як когнітивні структури, в основі яких перебувають категоріальні знання про природу та людину, зафіксовані в лексикографічних джерелах. Релевантними для нашого дослідження виявились визначення понять природаталюдина, наведені у ВТССУМ (2003). Так, Природаце сукупність особливостей рослинного і тваринного світу, кліматичних умов, рельєфу якої-небудь місцевості, країни. Це визначення містить основні термінали, що складають фрейм ‘Природа’: РослиниТвариниЛандшафтПриродні  явища:


 


                                             РОСЛИНИ


                                  (PFLANZEN / PLANTS )


 


  ЛАНДШАФТ                                                                            ПРИРОДНІ   ЯВИЩА


(LANDSCHAFT /                       П Р И Р О Д А                 (NATURERSCHEINUNGEN /


 LANDSCAPE)                     (NATUR / NATURE)              NATURAL PHENOMENA)












 
 

 


 


 


                                             ТВАРИНИ


                                    (TIERE  /  ANIMALS)


 


 


Рис. 1 Концептуальна структура фрейму ‘Природа’


 


Людина – це “особа як утілення високих інтелектуальних і моральних властивостей; люди“особи, об’єднані певними, характерними або спільними ознаками; особи, що мають справу з певним суб’єктом; особи, що працюють у якій-небудь галузі виробництва”. Спільні ознаки розглядаємо як спільні риси, а риса, за визначенням у ВТССУМ, – це “сукупність частин, ліній, що утворюють зовнішній вигляд; зовнішній вираз якогось почуття, настрою і т. ін.” Таким чином, терміналами фрейму ‘Людина’ є Характер (інтелектуальні та моральні властивості) Зовнішність (зовнішній вигляд) Стан (почуття, настрій)Міжособистісні відносини (мають справу із суб’єктом) Дія / Діяльність (працюють):


 


                                                 ЗОВНІШНІСТЬ                                       


                                      (ÄUßERES / APPEARANCE)












 
 

 


 


 


  ХАРАКТЕР                                        Л Ю Д И Н А                                            СТАН


(CHARAKTER  /                            M E N S C H  /  M A N                                  (ZUSTAND /


CHARACTER)                                                                                                         STATE)


 


            ДІЯ (ДІЯЛЬНІСТЬ)                                    ВІДНОСИНИ


        (HANDELN  /  ACTION)                 (BEZIEHUNGEN  /  RELATIONS)


 


 


Рис. 2. Концептуальна структура фрейму ‘Людина’  


 Фрейм ‘Природа’ позначаємо літерою N (від нім.: Natur та англ.: nature), а фрейм ‘Людина’ – літерою M (нім.: Mensch, англ.: man).


З огляду на тезу про нерозривний зв’язок людини і природи, аналізуємо лише фреймові структури, які представляють єдиний фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’, залишаючи поза увагою ті, що окремо презентують фрейми ‘Людина’ і ‘Природа’. У фреймовому комплексі ‘Людина і Природа’ виокремлюємо три інтегрованих фрейми:                        ІФ ‘Побут’, ІФ ‘Екологія’, ІФ ‘Внутрішній світ’, які об’єднують термінальні елементи фреймів ‘Людина’ і ‘Природа’.


 Критерієм виокремлення ІФПобут слугувала теза про те, що з’єднувальною ланкою людини і природи є практична діяльність, яка знаходить своє вираження у побуті (В. Вілков). Людина – це істота, здатна до праці, соціально та культурно зумовленого спілкування, різнобічної свідомої діяльності. Залежно від ступеня розвитку знань та специфіки матеріальних і духовних потреб людина перетворює об’єктивну реальність, залучає до сфери своєї діяльності певні об’єкти природи, їхні властивості та відношення, створюючи, таким чином, „друге буття предметів”. Такий стан речей характеризується як загальний уклад життя, тобто побут.


Як зазначав академік В.І. Вернадський, людина нерозривно зв’язана з біосферою – цілісною оболонкою Землі, заселеною живими організмами і перетворюваною ними. Ця думка знаходить своє підтвердження в дефініції, зафіксованій у ВТССУМ, згідно з якою, «екологія – це зв’язок між організмом і навколишнім середовищем». Як видно, ці визначення містять ключові елементи „перетворювана“ та „зв’язок“, що позначають взаємодію людини і природи, а отже, є підставою для виокремлення у фреймовому комплексі ‘Людина і Природа’ такого ІФ, як Екологія.


Щодо ІФ Внутрішній світ, варто згадати, що вивченню духовного світу людини, передусім природі душі та пізнання приділялась увага ще в античності. В ідеалістичній концепції Платона душа – це самостійна реальність, за посередництвом якої людина нерозривно пов’язана з природою. Аристотель вважав, що душа є спільним для природи началом. Сутність античних уявлень про духовне відображена в поняттях „макрокосмос” і „мікрокосмос”. Перше використовується для позначення природного світу, зовнішнього щодо людини. Мікрокосмос – це людина, її внутрішній світ. За структурою і закономірностями свого буття мікро- і макрокосмос сприймаються як аналогічні. Самі закони існування цих двох світів тлумачаться як гармонійні, естетично й морально досконалі. Така думка набула поширення й залишається актуальною дотепер: людина хоч і соціальна істота, все ж насамперед вона є часткою природи, з якою тісно пов’язана як у фізичному, так і в духовному плані.


Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що вербальна база презентації  ІФ ‘Побут’ у творах  Е. Штріттматтера є найбільшою і складає 61 % від загального обсягу досліджуваних фреймових структур. ІФ ‘Внутрішній світ’ та ІФ ‘Екологія’ становлять  відповідно 28 % і 11 %. Такий розподіл свідчить про те, що в зображенні єдності людини і природи у німецького письменника превалює побутова тематика. Меншою мірою знаходить своє відображення єднання з природою в ІФ ‘Внутрішній світ’, і зовсім незначним виявляється ІФ ‘Екологія’, однак його наявність підтверджує, що проблема ця існує й усвідомлюється автором твору.


Фреймові структури, які презентують ІФ ‘Побут’, поєднують термінальні елементи, що належать терміналам фрейму N та фрейму M. Ці термінальні елементи можуть бути представлені: а) словом: Blaubeerensammeln (збирання чорниць), Kaninchenstall (кролятник), Stachelbeerwein (аґрусова настоянка); б) словосполученням, що виражає дію, спрямовану на виконання певної повсякденної роботи: Hühner futte (годувати курей), Ziege melken (доїти козу), im Garten graben (копати в городі); в) словосполученням, яке позначає результат роботи: Marmelade aus Runkelrüben (повидло з брукви), Brei aus Brennesseln (салат з кропиви) eine Vase mit Blautannenzweigen (ваза з гілками хвої). г) реченням: Aus einer Scheune drang Katzengekreisch, und zu allem krähten die Hähne und ein Hengst wieherte unausgesetzt. / З чиєїсь клуні долинав котячий вереск, і, на додаток до всього, кукурікали півні і без упину іржав жеребець. Описи побутового життя селян, в якому обов’язково знаходить своє місце тваринний і рослинний світи, спостерігаємо впродовж усієї оповіді, зокрема, в зображенні: 1) стогів сіна: Grummetschober standen als graue Kleckse darin;          2) цвіркунів, що „сюрчали в тріщинах у печі”: Aus den Backofenritzen rieselte das Gezwitscher der Heimchen; 3) ластівок, які „ліпили гнізда під дахом”: Stanislaus sah den nestbauenden Schwalben auf dem Hofe an; 4) горобці, що „шаруділи у винограді під вікном”: Die Spatzen raschelten in den Weinreben vor dem Fenster; 5) зябликів, чиє „постукування проникало крізь гул автомобільного руху”: Das feine Flinkengehämmer durchdrang den Autolärm auf den Straßen; 6) „збуджене цвірінькання” канарки – птаха, що уособлює у текстовій тканині твору перехідну ланку між фреймами ‘Природа’ і ‘Людина’, адже, частково втративши статус дикої, ця пташка стала декоративним атрибутом буднів людини: Der Kanarienvogel ziepte aufgeregt.


Єднання з природою, вплив останньої на духовний світ людини знаходить своє відображення у функціонуванні ІФ ‘Внутрішній світ’ у межах ФК ‘Людина і Природа’. ІФ ‘Внутрішній світ’ представлений, передусім, фреймовими структурами, що описують внутрішній світ головного персонажа роману „Чудодій“ – Станіслауса Бюднера, особливо в юнацькі роки, коли душа хлопця була сповнена сподівань і відкрита перед людьми й природою: Er begrüßte den Wind und nannte ihn eine segnende Strömung der Luft. Er nickte den Bäumen zu. Die Bäume nickten zurück, und er fühlte sich verstanden. Er sah zu den Ste en hinauf. Und da gab es Ste e, die zwinkerten vor lauter Fe e, und wiederum fühlte er sich verstanden. / Він вітався з вітром і називав його благословенним струменем повітря. Він кивав головою деревам. Дерева хитали у відповідь, і він відчував, що вони розуміють його. Він дивився на зірки. І були зірки, що підморгували з далечини, і знов йому здавалось, що його розуміють. Актуалізується прагнення людини до встановлення контакту з природою, виражене завдяки поєднанню ТЕ фрейму ‘Природа’ (Wind, Luft, Bäume, Ste e) з ТЕ фрейму ‘Людина’: займенником er і дієсловами, що презентують термінал ‘Дія’: begrüßen, nennen, nicken, zusehen, hinaufsehen (див. Рис. 1 і Рис. 2).


Тематика взаємодії людини і природи реалізується також в                         ІФЕкологія’, представленому фреймовими структурами, які містять               термінальні елементи, що належать фреймам ‘Людина’ і ‘Природа’.


Відображення взаємодії людини і природи у фреймових структурах, які презентують ІФ ‘Екологія’, здійснюється автором у контексті постановки загально-екологічних проблем. Людина втручається в кругообіг речовин та енергії в біосфері, порушує функціонування механізмів підтримки динамічної рівноваги між її складниками. Результат цього – тотальне засмічення й винищення природних багатств: Es ist kein richtiger Wald. Zeitungspapier, Buchsen und alte Kochtöpfe, keine Füchse, keine Hasen. / Це не справжній ліс. Газетний папір, бляшанки з-під консервів, старі каструлі і жодної лисиці, жодного зайця. Лексичні одиниці, що представляють термінал ‘Тварина’ фрейму ‘Природа’ (Füchse, Hasen), поєднуються з ЛО, які позначають продукти людської діяльності (Zeitungspapier, Buchsen, Kochtöpfe). Оскільки ці іменники номінують предмети, що є відходами, сміттям, яке псує гармонійне життя природи, опис набуває різко негативного забарвлення.


Особливо загрозливого характеру набуває стан екології, якщо шкідливий вплив на природу здійснює все людство. Суспільство опиняється перед ситуацією, коли результати його техногенної діяльності позначаються на природних процесах, що призводить до негативних наслідків у навколоземному просторі: Gemauerte Ufer, Boote auf ölhäutigem Wasser, kleine Schiffe, Wasserdunst. <…> Traurige Teiche ohne Baum, ohne Gras. Das dunkle Kohlenwasser schimmerte ölig. / Заковані в граніт береги, човни на маслянистій воді, маленькі судна, вологі випари. <…> Сумні ставки – жодного дерева, жодної травинки. Темна вугільна вода маслянисто виблискувала. Ключовими є лексичні одиниці Fluß, Teich та узагальнювальний термінальний елемент Wasser, навколо яких групуються інші термінальні елементи фрейму ‘Природа’ (Baum, Gras), представлені в комплексі з об’єктами, створеними руками людини (Boote, Schiffe) та перетвореними нею (gemauerte Ufer, Kohlenwasser). Важливим фактором у зображенні безрадісних, спотворених руками людини картин природи є констатація відсутності елементів природи: ohne Baum, ohne Gras. Це надає пейзажу сумного та неприродного вигляду, спонукає замислитися над проблемою раціонального природокористування з метою гармонізації взаємодії людини та природи, екологічного виховання суспільства.


Аналіз творів Е. Штріттматтера свідчить, що фреймові структури, які презентують фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’, відіграють важливе значення в зображенні побуту селян, їхніх думок і прагнень, особистісного сприйняття світу, а також у відображенні складних екологічних проблем.


У третьому розділі «Фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ в романах Т. Гарді» аналізуються фреймові структури ‘Людина і Природа’ як засіб художнього зображення Побуту, Екології та Внутрішнього світу людини у творах англійського письменника Томаса Гарді.


Лексична база ФК ‘Людина і Природа’ у романах Т. Гарді презентує його розподіл, аналогічно творам німецького письменника, на три інтегровані фрейми: ‘Побут’, ‘Екологія’ та ‘Внутрішній світ’, кожен з яких поєднує термінали обох фреймів – ‘Людина’ і ‘Природа’. Критерії виокремлення цих ІФ відповідають тим, які використовувались при аналізі фреймового комплексу ‘Людина і Природа’ у творчості Е. Штріттматтера. Вербальна база презентації ІФ ‘Внутрішній світ’ є найбільшою і складає    58 % від загального обсягу досліджуваних фреймових структур, ІФ ‘Побут’ та ‘Екологія’ –  відповідно 33 % і 9 %. Такий розподіл є свідченням того, що у фреймовому представленні тема нерозривного зв’язку емоційного життя людини з природою посідає у творчості Т. Гарді чільне місце. Побутова тематика також висвітлена на сторінках його творів, однак менш об’ємно, оскільки, як свідчать підрахунки, своїм головним завданням письменник вбачав ретельну презентацію характерів, надання їм психологічної глибини й об’ємності. Тема екології як відображення біологічного взаємозв’язку людини і природи посідає незначне місце, однак важливим є те, що у Т. Гарді, так само, як і в німецького письменника, ця проблематика не залишається поза увагою.


У фреймових структурах, що презентують ІФ ‘Побут’, показовими є приклади, де переважають елементи т. зв. подвійної семантики. Мова йде, насамперед, про термінальні елементи, що номінують свійських тварин. З одного боку, вони є представниками фрейму ‘Природа’, а з іншого, через нерозривний зв’язок домашніх тварин з життям людей, належать до фрейму ‘Людина’. Таке поєднання термінальних елементів є виразником інтегрованого фрейму  ‘Побут’. 


У фреймових структурах ‘Людина і Природа’, які функціонують у межах ІФ ‘Побут’, спостерігається експліцитна інтеграція термінальних елементів фреймів ‘Природа’ i ‘Людина: In general the cows were milked <…> without fancy or choice. But certain cows will show a fondness for a particular pair of hands. / Звичайно корів доїли, не надаючи перевагу і не вибираючи. Але деякі корови виявляли любов до якихось одних рук. Поєднання лексичної одиниці cow, що представляє фрейм ‘Природа’, з лексичною одиницею hands (фрейм ‘Людина’) свідчить про інтеграційні властивості всередині фреймової структури, завдяки чому постає цілісна картина єднання всього живого, всього, що належить природі та живе за її законами.


У межах фреймового комплексу ‘Людина і Природа’ духовний світ людини в єднанні зі світом природи (ІФ ‘Внутрішній світ’) займає у творчості англійського письменника центральне місце. Для Т. Гарді кожен прояв природного життя одухотворений і тим самим пов’язаний з духовним життям людини. Всі природні явища письменник передає з точністю і свіжістю відчуття. Когнітивно-творчий потенціал автора відчувається тут особливо яскраво, адже духовно „злитися” з природним середовищем або окремими його компонентами можливо лише завдяки образній уяві, багатій фантазії, тобто завдяки особливим внутрішнім когнітивним процесам, що відбуваються у свідомості людини.


Механізм утворення фреймових структур ‘Людина і Природа’  в         ІФ ‘Внутрішній світ’ аналогічний процесу формування фреймових структур ІФ ‘Побут’ та ІФ ‘Екологія’. Відбувається це завдяки взаємодії термінальних елементів фрейму ‘Природа’ з термінальними елементами фрейму ‘Людина’. Сам автор називає це злиттям в єдине гармонійне ціле: They followed the road with a sensation that they were soaring along in a supporting medium, possessed of original and profound thoughts, themselves and surrounding nature forming an organism of which all the parts harmoniously and joyously interpenetrated each other. They were as sublime as the moon and stars above them, and the moon and stars were as ardent as they. / Ішли вони по дорозі з відчуттям, що парять у повітрі, поринаючи в оригінальні й глибокі думки; що утворюють разом з навколишньою природою єдиний організм, частини якого гармонійно і блаженно проникають одна в одну. Вони були не менш величними, ніж місяць і зірки над ними, а місяць і зірки були такими ж палкими, як вони. Термінальні елементи nature, stars, moon, що представляють фрейм ‘Природа’ й використовуються для уподібнення людини з природою, для інтенсифікації величі людського буття, яке є лише часткою великого й неосяжного всесвіту, поєднуються з термінальними елементами, що належать до фрейму ‘Людина’: займенником they, антецедентом якого є люди, та іменником thoughts, що номінує нематеріальну субстанцію, притаманну лише людині. Таким чином, завдяки взаємодії цих термінальних елементів формується комплексна фреймова структура, яка представляє фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’, відтворюючи картину гармонійного єднання  людини і природи.


У зображенні фрагментів фреймового комплексу ‘Людина і Природа’ письменник не лише вдається до різних образних засобів, а й сам неодноразово використовує лексичні одиниці, які експлікують його думки щодо єднання людини з природою та сприяють адекватному тлумаченню написаного, як-от: harmony, assimilation, an integral part, остання з яких ілюстрована прикладом, що описує самотні прогулянки дівчини на лоні природи: On these lonely hills and dales her quiescent glide was of a piece with the element she moved in. Her flexuous figure became an integral part of the scene. / Серед цих самотніх пагорбів і долин її тиха, плавна хода гармонувала з оточуючою природою. Її гнучка фігура ставала невід’ємною частиною пейзажу.


Інтегрований фрейм ‘Екологія’ в межах ФК ‘Людина і Природа’ становить незначну частку (5 %), але його наявність свідчить про те, що проблематика ця існує й усвідомлюється автором твору. Типовим для фреймових структур, які презентують зазначений інтегрований фрейм, є те, що разом з описом ситуації одночасно експлікується авторська оцінка становища, яке склалося в природі внаслідок людської діяльності. Письменник не цурається вибору різких характеристик людини, називаючи її „справжнім ворогом природи”: There were few trees, or none, those that would have grown in the hedges being mercilessly plashed down with the quickset by the tenant-farmers, the natural enemies of tree, bush, and brake. / Дерев було мало або не було взагалі, ті, що виросли як живоплоти, безжально калічились фермерами-орендаторами, справжніми ворогами дерев, кущів і чагарників. Термінальні елементи фрейму ‘Природа’ (trees, hedges, bush, brake) та фрейму ‘Людина’ (tenant-farmers) є, безумовно, ключовими компонентами цієї фреймової структури. Проте самого лише об’єднання цих лексичних одиниць замало, щоб уналежнити всю фреймову структуру до                           ІФЕкологія’. Для цього потрібен певний експлікатор, яким в цій фреймовій структурі є прикладка the natural enemies of tree, bush, and brake. Термінальний елемент enemies, який протиставляє людину природі, зображеній тут в образі дерева, куща та чагарника, немовби заперечує, що людина – це невід’ємна частка природи. Письменник у такий спосіб наштовхує читача на роздуми, змушує замислитися над устроєм життя людини та її ставленням до природи. 


ВИСНОВКИ


Становлення теорії фреймів у лінгвістиці відбувалось у кілька етапів, починаючи з розгляду фреймових структур як суто когнітивних утворень у психології до їх визначення як набору даних для представлення стереотипної ситуації або сконцентрованих навколо певної тематики текстів комп’ютерної мови у дослідженнях зі штучного інтелекту. Завершальний етап утвердження фреймової теорії в мовознавчій науці характеризується прагненням лінгвістів довести, що моделі знань і мислення, які застосовуються в роботі над штучним інтелектом, сприяють розумінню текстів природної мови.


Ч. Філлмор наукові ідеї якого лягли в основу даного дослідження, одним з перших звернув увагу на суттєве значення теорії фреймів для лінгвістики, що сприяло утвердженню цієї теорії у мовознавчій науці.


Виходячи із структурної будови фрейму та особливостей функціонування терміналів, розмежовуємо поняття „фрейм“,  „інтегрований фрейм“ та „фреймовий комплекс“.


Фрейм кваліфікуємо як лінгво-когнітивну структуру з подвійним статусом: з одного боку, фрейм належить до ментальних утворень, є однією з одиниць представлення знань, а з іншого боку, знаходить своє вираження в мовленні, експлікуючись за допомогою мовних засобів. Структурними компонентами (вузлами) фреймів є термінали.


Інтегрований фрейм – це утворення, що базується на об’єднанні (інтеграції) терміналів двох або більше фреймів. Об’єднання інтегрованих фреймів становить фреймовий комплекс.


Мовними корелятами фреймових терміналів є термінальні елементи.


У дискурсі фрейми втілено у фреймових структурах, які є результатом вербалізації певного розумового комплексу, спроектованого зі свідомості автора на сторінки твору, і презентують семантичну модель однієї з тематичних ліній, мовні елементи якої забезпечують змістову та формальну цілісність дискурсу. Фреймові структури кваліфікуємо як об’єднання організованих навколо певної тематики лексико-синтаксичних структур різного рівня узагальнення: елементарні (відповідають пропозиціям) та комплексні, що складаються з кількох пропозиційних структур, об’єднаних однією темою.


Термінальні елементи є компонентами фреймових структур. Вони можуть бути: 1) простими (слово); 2) поширеними (словосполучення);        3) складними (речення).


У концептуальному описі фрейм ‘Природа’ і фрейм ‘Людина’ представлено як когнітивні структури, в основі яких перебувають категоріальні знання про природу та людину, зафіксовані в лексикографічних джерелах. З огляду на тезу про нерозривний зв’язок людини і природи, у коло дослідницьких завдань дисертаційної роботи входили лише структури, що представляють єдиний фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’, до якого належать відповідні інтегровані фрейми. Фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ містить інтегровані фрейми ‘Побут’, ‘Екологія’, ‘Внутрішній світ’,  кожен з яких поєднує  в собі термінали обох фреймів – ‘Людина’ і ‘Природа’.  


Аналіз лексичних одиниць на позначення природи і людини у романах німецького письменника Е. Штріттматтера й англійського письменника               Т. Гарді дав змогу дослідити когнітивно-прагматичні особливості фреймових структур, які представляють фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ у літературно-художньому дискурсі.


У вербальному представленні фреймового комплексу ‘Людина і Природа’ у творах Е. Штріттматтера чільне місце посідають фреймові структури, які презентують ІФ ‘Побут’ – його частка становить 61 % від загального обсягу досліджуваних фреймових структур. ІФ ‘Внутрішній світ’ та ІФ ‘Екологія’ становлять  відповідно  28 % та  11 %. У романах     Т. Гарді лексична база презентації ІФ ‘Внутрішній світ’ є найбільшою й складає 58 % від загального обсягу досліджуваних фреймових структур,     ІФ ‘Побут’ та ІФ ‘Екологія’ – відповідно 33 % і 9 %. Такі відмінності пов’язані як з індивідуальністю авторських стилів, так і з особливостями подій, художньо репрезентованих у цих творах.


Фрейм як структура, повязана насамперед з мисленнєвими процесами людини, найбільш характерно виявляє свої властивості в інтегрованому фреймі ‘Внутрішній світ’ (у романах обох авторів), адже саме в цій тематичній групі найвиразніше простежується ментальне „злиття” людини з природою через зображення сцен, в яких описано насамперед внутрішнє підкорення людини силам природи та вплив останньої на душевний стан людини та її світогляд. ІФ ‘Екологія’ представлено у романах як Е. Штріттматтера, так і Т. Гарді найменш об’ємно, що пов’язано із загальною тематичною спрямованістю творів цих письменників, скерованих, передусім, на висвітлення побутової тематики та зображення духовного єднання людини з природою й розкриття внутрішнього світу людини через категорії „природного”.


 


Аналіз художнього дискурсу – складний та конструктивний процес, для ефективного здійснення якого потрібні, передусім, знання всіх компонентів мовної системи, загальні (енциклопедичні) знання, що зберігаються в довготривалій пам’яті у формі ментальних схем, визначення ситуативних факторів, їхня адекватна інтерпретація та багато інших факторів, дослідження котрих може становити завдання майбутніх наукових розвідок у галузі когнітивної лінгвістики.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины