СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ГЕОПОЛІТИЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ У СУЧАСНІЙ ЄВРОПІ

Краткое содержание

У першому розділі “Теоретико-методичні основи дослідження геополітичного положення” сформульовано наукові основи геополітики та теоретико-методичні аспекти дослідження геополітичного положення.

На сучасному етапі поняття “геополітика” є одним із фундаментальних понять теорії міжнародних відносин.

Основною умовою у формуванні і розвитку геополітичного потенціалу держави є територіальна організація населення та результатів його діяльності. Співвідношення географії (зокрема, суспільної) і політики являється однією із ключових методологічних проблем геополітики. Геополітика тісно пов’язана з багатьма дисциплінами суспільно-географічного змісту, через які відбувається входження геополітики у систему суспільної географії. Це можуть бути зв’язки по спільному дослідженню одного і того ж географічного об’єкта, які включають дослідження економіко-, соціально-, демо- і політико-географічних сторін.

Геополітика концептуально представлена багатьма просторовими моделями: протистояння суші і моря, полярності світу, розподіл на пан-регіони, теорія Хартленду і т. п. Територія або географічний простір в геополітиці, з її природними і суспільними властивостями, є матеріальним виразом соціальних, економічних, природничих факторів, що в свою чергу впливає на суспільно-політичний розвиток.

За такого розвитку геополітичних процесів слід використовувати методологію та методичний комплекс суспільної географії. Тому що ні одна із наук , в порівнянні з географією, не накопичила настільки значних знань про властивості геопростору. З концептуальних позицій ключовими у цьому плані є різні таксономічні рівні дослідження.

Основними суспільно-географічними категоріями при дослідженні геополітичного положення слід вважати: властивості суспільно-географічного простору, відношення в суспільно-географічному просторі та процеси в суспільно-географічному просторі. Дані суспільно-географічні категорії з усіма їх особливостями та аспектами дослідження представлено на рис.1.

Не менш важливим чинником функціонування держави є природне середовище. Дія природних чинників на геополітичні процеси має переважно опосередкований характер і, головним чином, трактується через призму географічного детермінізму. Зараз в географії, а як наслідок і в геополітиці, географічний детермінізм гостро критикується або навіть заперечується, проте вплив природного середовища на суспільні процеси завжди буде очевидним.

Але нас більше цікавить інша складова природничого чинника – мінерально-сировинні ресурси. Від ступеня забезпеченості держави природними ресурсами залежить її здатність проводити самостійну державну політику. Мінерально-сировинні ресурси завжди були тим інтегрованим стержнем, навколо якого і формується вся сукупність геополітичних процесів. Особливо важливі у цьому контексті стратегічні мінеральні ресурси.

Під стратегічними корисними копалинами слід розуміти мінеральну сировину, що має особливе значення для забезпечення економічного розвитку, оборони і безпеки. За міжнародними стандартами до стратегічно важливих для технічної цивілізації ресурсів відносяться 25 видів корисних копалин. Ще в 1945 році американський географ Ісайя Боумен пропонував ареали, які повторюють розміщення найважливіших стратегічних ресурсів (нафта, уранові руди, олово та ін.) відносити до важливих факторів світової геополітики. Пропонуємо їх називати „географічними центрами сили”. На основі даної ідеї пропонується методика картографування “географічних центрів сили”, яка за великим рахунком зводиться до розгорнутої легенду. Суть її в тому, що для кожного “географічного центру сили” подається структурована бальна оцінка у відповідності із запропонованою шкалою. Наприклад, “центр” має оцінку 11 балів. В легенді ж це подається так: нафта - 6 балів (означає, що територія “центру” включає родовище міждержавного значення, якому, у відповідності із встановленою шкалою