СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ПАН’ЄВРОПЕЙСЬКУ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНУ СИСТЕМУ

Краткое содержание

У першому розділі – „Теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження інтегрованих транспортно-логістичних систем” – розроблено теоретичні засади і методичні підходи дослідження інтегрованих ТЛС; розкрито сутність і структуру ТЛС як нового об’єкту вивчення суспільної географії, конкретизовано основні напрями ТЛІ.

Інтегрована ТЛС являє собою суспільно-географічне утворення, що виникає в геологістичному просторі на основі функціонально взаємопов’язаного поєднання структурних складових транспортної, логістично-сервісної, логістично-розподільчої та забезпечуючих підсистем і реалізує просторовий рух логістичних потоків “від дверей до дверей” та “точно в строк”. Транспортна (підприємства вантажного транспорту, вантажні термінали), логістично-сервісна (логістичні посередники, зокрема експедитори, дистрибутори, сервісні підприємства) та логістично-розподільча (логістичні центри, центри товаророзподілу і гуртової торгівлі, товарні та митні склади, термінальні комплекси) підсистеми належать до функціональних. Забезпечуючі підсистеми включають інформаційну, фінансову, науково-технічну, кадрову, нормативно-правову, охоронні та страхові фірми, підприємства зв’язку, заклади сертифікації, ліцензування, стандартизації.

Територіальна структура інтегрованої ТЛС визначається просторовою локалізацією зв’язків потокового характеру і відтворює взаємодію транспортно-логістичної діяльності з геоторією у формах територіального зосередження цієї діяльності – дискретних точкових і вузлових (пункти, центри, вузли), лінійних (у першу чергу МТК) та ареальних (транспортні зони). Дискретні елементи включають унімодальні (формуються при переважанні в структурі вантажних перевезень одного виду транспорту), бімодальні (двох видів транспорту) та мультимодальні (декількох видів транспорту). Управлінська структура ТЛС представлена ієрархічно впорядкованою сукупністю органів управління цією системою та пов’язана з проведенням державної транспортної політики, діяльністю міжнародних транспортних і логістичних інституцій.

Ознаками ТЛС як складного геопросторового утворення є прив’язаність до території, на якій реалізуються взаємозв’язки елементів системи, емерджентність, системна цілісність і певна просторова конфігурація елементів, структурність, ієрархічність, динамічність у просторі та часі, наявність потокового процесу, взаємодія з зовнішнім середовищем (промисловими, сільськогосподарськими, торговельними підприємствами, логістичними компаніями, транснаціональними корпораціями). Зовнішні та внутрішні системоформуючі зв’язки забезпечують цілісність структури ТЛС. Вони пов’язані з переміщенням у просторі і виражаються у взаємодії складників системи (потоки, транспортування, виконання вантажних, транспортно-експедиційних операцій). Функціонування ТЛС ґрунтується на реалізації сукупності функцій – транспортно-розподільчої і транзитної, сервісної, складської і вантажообробної, транспортно-експедиторської, митної та спрямоване на оптимізацію логістичних потоків, ефективне обслуговування споживачів, екологізацію транспортно-логістичної діяльності.

Структурні зрушення ТЛС за певний проміжок часу, посилення інтенсивності міжнародних транспортно-економічних зв’язків, географічне розширення транспортно-логістичної діяльності характеризує геопросторовий процес транспортно-логістичної інтеграції, що зумовлює ускладнення структури транспортно-логістичної мережі та збіль-шення обсягів, інтенсивності й концентрації потоків.

До інтеграції

 Галузевий напрям ТЛІ передбачає інтеграцію видів транспорту на основі поєднання їх переваг і розвиток інтегрованих переве-зень, територіальний напрям пов’язаний з ускладненням територіальної структури ТЛС за рахунок формування просторово виражених у транспортно-логістичній інфраструктурі елементів – МТК, ЛЦ, транспортних зон. Наслідком є поява інтегрованої цілісності, що забезпечує просторово-часову синхронізацію та прискорення руху логістичних потоків.

Міжнародні транспортні коридори є політранспортними магістралями, комплексни-ми у транспортному розумінні (мультимодальними), логістичному (сформовані сукупністю комунікацій і логістичних терміналів) та суспільно-географічному (забезпечують оптимізацію територіально-транспортних схем і вантажопотоків). Специфіка розміщення МТК полягає в їх проходженні по напрямках найбільшої концентрації вантажопотоків і найкоротшій відстані між вантажоутворюючими і вантажоприймаючими центрами, тому забезпечується доставка найкоротшим шляхом і в мінімальні терміни. Як стверджується в роботі, розгляд МТК як частини світового геологістичного простору означає перехід від транспортної концепції до логістичної, або транспортно-логістичної, тобто з позицій усього процесу товароруху та інтеграції транспортних і товаророзподільчих процесів.

Логістичний центр пропонується розглядати як вузловий елемент комунікаційного каркасу інтегрованої ТЛС, що координує рух логістичних потоків у ТЛС різних ієрархічних рівнів (від локального до глобального), забезпечує розподіл і адаптацію товарів до вимог споживачів, організовує весь процес надання логістичних послуг на комерційній основі. Функції ЛЦ включають складські, митно-брокерські, страхові, інформаційні, консалтингово-аналітичні, маркетингові, інжинірингові, технічне обслуговування транспорту тощо. Наявність ЛЦ у структурі ТЛС та інформатизація процесу товароруху визначає специфіку сучасних інтегрованих ТЛС.

Типологія логістичних центрів ґрунтується на виділенні їх типів за ознакою територіального охоплення (локальні ЛЦ представлені логістичними службами підприємств, транспортно-складськими розподільчими центрами, які обслуговують свою роздрібну торговельну мережу; регіональні ЛЦ здійснюють управління рухом логістичних потоків у межах суспільно-географічних районів держави; національні обслуговують один національний ринок, міжнаціональні – декілька; континентальні ЛЦ представлені головним чином великими морськими портами, що забезпечують реалізацію континентально-морських зв’язків); за видами транспорту, що обслуговуються (унімодальні, бімодальні, мультимодальні); місцем розміщення (прикордонні, внутрішні, водні); формою реалізації (термінальні, інформаційно-аналітичні).

Запропонована методика дослідження інтегрованих ТЛС базується на алгоритмі, що передбачає реалізацію логічної схеми послідовності етапів аналізу. На початковому етапі обґрунтовується теоретико-методологічна концепція суспільно-географічного вивчення інтегрованих ТЛС. Аналітичний етап передбачає виявлення та оцінку системи чинників європейської ТЛІ, формування ТЛС України і її інтеграції в пан’європейську, аналіз струк-тури, тенденцій і регіональних особливостей функціонування інтегрованої пан’європейської та української ТЛС, причому основна увага зосереджена на наземних (крім спеціалізо-ваного трубопровідного) видах транспорту, що належать до компетенції ЄКМТ. Аналізу-ються регіональна диференціація та динаміка вантажних перевезень, обсяги і структура (географічна, за видами транспорту, пропорціями експорту, імпорту і транзиту) зовнішньо-економічних вантажопотоків України, в першу чергу в напрямку ЄС, забезпеченість транс-портними мережами регіонів України та країн ЄС. На синтетичному етапі дослідження на основі проведеного аналізу розробляються шляхи інтеграції України в пан’європейську ТЛС, обґрунтовується концептуальна схема розміщення ЛЦ різних типів на території України та визначаються логістичні проблеми функціонування національної мережі МТК.

У другому розділі – “Європейська транспортно-логістична інтеграція: сутність і особливості розвитку” – проведено аналіз системи чинників європейської ТЛІ, тенденцій розвитку пан’європейської ТЛС і її територіальної структури.

Європейська ТЛІ є результатом комплексної дії стимулюючих (генеруючих і реалізуючих) та лімітуючих чинників. Стимулюючі генеруючі чинники включають часовий, вартісний, екологічний, попит на транспортно-логістичні послуги, географію виробництва і споживання, рівень розвитку регіональної економічної інтеграції. До стимулюючих реалізуючих чинників належать природно-географічні (природно-ресурсний потенціал) та суспільно-географічні (економіко-географічні, соціально-демографічні, історико-географічні, управлінсько-географічні та інституційні, техніко- і технолого-економічні, політичні та правові). Лімітуючі чинники пов’язані з міждержавними відмінностями в стандартах інфраструктури (засобах транспортування та вантажообробки, складських і портових потужностях, системах зв’язку та інформаційного обміну тощо), умовах перевезення вантажів; відмінностями в рівнях розвитку національних ТЛС; недосконалістю законодавства, політичними та економічними проблемами країн, неспівпаданням пріоритетів національних урядів.