МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА АНАЛІЗУ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ : Методология и методика АНАЛИЗА рекреационно-туристских ресурсов УКРАИНЫ

Краткое содержание

У І розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження» розглянуто домінуючі концепції рекреаційної географії, проаналізовано та систематизовано основні аспекти ресурсно-рекреаційної проблематики (проведено детальний наукометричний аналіз теоретико-практичних розробок), її джерельну базу та поняттєво-термінологічний апарат.

Формування концепції рекреаційної географії відбувається як в ході синтезу рекреалогічних, так і внаслідок розвитку географічних (традиційних і нових) концепцій. Зараз нійбільш активно рекреаційно-географічні уявлення формуються навколо географічної, геосистемної, геопросторової концепції. Основу географічної концепції (концепції факторів розміщення та просторової диференціації) складає загальнонаукова парадигма, що спирається на протиставлення «природно-історичного тіла (об’єкта)» (рекреант, територіальна рекреаційна система (ТРС)) і «факторів», тобто рушійних сил. Основу геосистемної концепції складає уявлення про провідну роль у природному та антропосередовищі системного утворення, що вивчається, внутрішніх зв’язків, характеру відношень між його елементами. Концепція ТРС знаходиться в одному ряду з такими системними концепціями географії, як ландшафтна, територіально-виробничого комплексу, геотехсистеми. Основу геопросторової концепції складає уявлення про трансформацію пререкреаційного географічного простору (комплексного простору, що містить взаємопов’язані абіотичні, біотичні, соціальні складові) у рекреаційно-географічний простір (основними властивостями якого є неоднорідність і впорядкованість). Таким чином, ці три концепції є основними, що працюють на розвиток рекреаційної географії та географії туризму і слугують підґрунтям формування її моделей. Концепція даного дослідження співзвучна концепції факторів розміщення та просторової диференціації, враховуючу яку за оригінальною методикою в регіональному та національному розрізі було проаналізовано та оцінено природні, суспільно-історичні рекреаційно-туристські ресурси, що виступають факторами розвитку рекреації та туризму, виявлено їх територіальну диференціацію та інтеграцію – проведено рейтингове рекреаційне районування об’єкту дослідження.

Рекреація і туризм, як специфічна галузь національної економіки і об’єкт наукових досліджень, еволюціонує разом з розвитком суспільства. Еволюцію об’єкт-предметної сутності ресурсно-рекреаційної проблематики як складової рекреаційної географії та географії туризму за останні 30 років віддзеркалюють науково-практичні розробки, наукометричний аналіз яких (загалом було проаналізовано близько 1300 публікацій) охоплює 16 основних аспектів: природні, природно-антропогенні, архітектурно-історичні, біосоціальні, інфраструктурні РТР, оцінка РТР (комплексна, покомпонентна, методики), економічні аспекти вивчення РТР, екологічні аспекти використання РТР, картографування РТР, застосування математичних методів і моделювання при вивченні РТР, районування (територіальна структура, ієрархія, класифікація) РТР, рекреаційно-туристські ресурси як складова геоінформаційних систем (ГІС), перспективи та прогнозування використання РТР, еволюція та історія дослідження РТР, правові аспекти використання РТР, термінологія з РТР. Для зручності сприйняття дані за роками-аспектами були подані у вигляді дробу, чисельник якого містив показники про структуру і кількість публікацій українських і «близькозарубіжних» авторів, а знаменник – про структуру і кількість публікацій «далекозарубіжних» авторів; крім того, наводилась загальна кількість публікацій за рік. Помітне розмаїття аспектів проблематики відбиває значну диверсифікацію туризму і рекреації, їх вимоги та взаємодію щодо природного, архітектурно-історичного середовища, інфраструктури, правового поля.

Як наукові напрями, що розвиваються на стику соціально-економічних і природничих наук, рекреаційна географія, рекреалогія, географія туризму використовують «первинні» поняття із суспільних, біологічних та інших наук. Крім того, рекреаційна географія користується тим класичним поняттєво-термінологічним «арсеналом», який склався в суспільній географії, ландшафтознавстві, фізичній географії, екології, геології, архітектурі, містобудуванні, районному плануванні, а також оперує власною термінологією, яка розвивалась протягом останніх 30–40 років, продовжує поглиблюватись і розширюватись, віддзеркалюючи відповідні соціальні замовлення та суспільні процеси. В цій рекреаційно-туристській термінологічній групі існує два «поверхи»: 1-й – базисні поняття (рекреаційні ресурси, територіальна рекреаційна система, рекреаційно-туристське районування, рекреація, туризм тощо) і 2-й – «надбудовні» терміни, які виникли як розвиток базисних. «Надбудовні» складаються з термінів, які: а) є відносно сталими і широко вживаються в географії туризму та рекреаційній географії (туроператор, турагент, турпродукт, рекреаційний вузол, туристська інфраструктура та ін.); б) є предметом даного дослідження (біосоціальні РТР, подієві РТР, опорні ланки ресурсно-рекреаційного каркасу, трансресурсні об’єкти, гомогенні РТР, парарекреаційні (латентні) ресурси, суперточка-тур, ресурсно-рекреаційний паспорт території, ресурсно-рекреаційний рейтинг території).