ІСТОРИКО-ДИНАМІЧНІ БАСЕЙНОВІ ГЕОМОРФОСИСТЕМИ ГЕОМОРФОЛОГІЧНИХ ФОРМАЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА : ИСТОРИКО-Динамические БАССЕЙНОВЫЕ геоморфосистемы Геоморфологических формаций УКРАИНСКОГО ЩИТА

Краткое содержание

В першому розділі дисертації “Тенденції і проблеми сучасної гео­мо­р­фо­ло­­гії і па­­леогео­мо­р­фології” висвітлено становлення наукових засад пале­о­ге­о­мо­р­фо­­­­ло­­гії, її нинішній стан, значення у вивченні геоморфо­ло­гі­ч­них фо­рмацій, іс­то­ри­ко-динамічної морфосистеми Землі, ро­з­ви­­тку теорії, методології, гео­мо­рфо­ло­гії. Палеогео­мо­р­фо­ло­гі­я, пе­ре­дусім, па­­ле­­­о­­­ге­о­мо­­­­­р­фо­­­ло­гі­­­чне ка­­р­то­гра­фу­ван­ня, на пе­вному етапі відіграє ос­но­в­ну роль в роз­ви­т­ку гео­мор­фо­ло­го-фо­­­­р­­ма­­­ці­й­­­­них дос­лі­д­жень, зокрема у вивченні будови, історії, ево­лю­­ції, встановленні різ­них типів си­с­темних відношень, характеру успадкованості сучасними гео­мо­р­фо­ло­­гіч­ними фо­­­р­­­ма­ціями древніх тощо. Палеогеоморфологія вста­но­­в­­лює реальні про­­с­то­ро­ві і ча­со­ві межі формацій, зокрема, “наскріз­них", виявляє в них і “наскрі­з­ні” історико-ди­намічні геоморфо­си­с­те­ми, що інтегрують гео­мор­фо­сис­те­ми гео­мо­р­фологічних фо­рмацій окремих циклів розвитку рельєфу. Ва­ж­ли­ву інформацію в цьому кон­те­к­сті надають території з високим рівнем ви­­­в­­­­че­но­­сті дре­в­ніх ре­ль­єфів, до яких ві­д­но­­си­ться і Ук­­­­ра­їн­­сь­кий щит. Па­ле­­о­ге­о­мо­р­фо­ло­гіч­ни­ми до­с­лідженнями в межах йо­го гео­мо­­р­фо­­логічної форма­ції виявлені майже всю­д­ні, до­сить ко­н­­се­р­ва­ти­вні впро­довж ме­зо­­­зою-кайнозою, іс­то­­­­ри­­ко-ди­на­мічні ба­­се­й­нові ге­­о­­мо­­р­­фо­­си­­с­­те­ми. Во­ни повністю або ча­стково співпа­да­ли з древніми рі­­чко­ви­ми басей­на­ми, прямо ві­­­дкривались в мо­р­сь­кі ба­­сейни оточу­ю­чих щит за­па­дин, а ни­ні співвідносяться з ба­сей­на­ми дру­гого по­рядку рі­чкових систем Дніпра, Дністра, Пі­в­де­н­ного Бугу, тре­­тього – При­п’яті і За­хі­д­но­го Бу­гу. Іс­то­­­ри­­ко-ди­на­­мічні ба­­сей­но­ві ге­­о­­мо­­р­­фо­­си­­с­­­те­­ми ти­пові для схожих ге­о­­мо­р­фоло­гі­ч­них фо­р­ма­цій інших територій, заз­ви­чай, по­­в’язу­ю­­ть­ся з рі­­ч­­­ко­ви­ми “си­­­­­с­те­­ма­ми” або “ба­­­се­­й­­­­­на­ми”, “до­­­ли­­н­но-ба­­се­й­но­ви­­­ми” або “до­ли­н­но-рі­­ч­­ко­­­ви­ми” си­­с­те­­­­­­ма­ми. Най­більш до­­­с­­­лі­­­­д­же­­­­ні їх бу­­до­­­ва, іс­­­то­рія, за­ко­номірності роз­ви­тку (ци­к­лі­ч­­ність, ета­­­­­­п­­ність, пе­­ре­­­­бу­­до­ви), вплив зо­в­ні­­ш­ніх чи­­­н­­ни­­ків (те­к­­то­­ні­­ки, клі­­­­ма­­ти­­ч­­них ри­­т­мів, зле­­­­де­нінь, тра­­н­с­­г­­ре­­сій), менш досліджені во­ни як цілісні, си­с­темні утворення.

Виділення та вивчення іс­­­то­­­ри­­ко-ди­на­мі­ч­них гео­мо­р­фосистем відповідає су­часним тенденціям ге­оморфо­ло­гії і ро­­­­з­ши­рю­­є зміст про­­відної нині мо_­­­­­рфо­ди­на­мі­чної парадигми. На відміну від кон­це­пцій геоморфологічних обстановок, ре­жи­мів, сучасних фо­р­мацій, що охоплю­ють зе­м­ну поверхню і маси порід, роз­та­шо­ва­ні вище сучасних базисів еро­зії, історико-динамічні системи показують рельєф як геосис­те­му, що характеризується рит­мі­ч­но-циклічним розвитком, має власні про­­­­­­­с­ті­р і ча­­с, які уособ­люють об­­’­­­є­­­­­м­­­не, сферичне, уре­­­­­чо­ви­нене, стратифікова­не ге­о­морфологічне ті­­ло, що розташовується нижче існуючих ба­зи­сів еро­зії. Від­зна­ча­є­ться, що запропоно­ва­­ні йо­го визначення – ге­о­морфосфера, гео­мор­фо­ло­гі­ч­на сфе­ра, кріптоморфосфера, клімомор­фо­с­фе­­ра, ге­о­мо­рфологічне тіло тощо, виді­ляю­ть­ся за історико-генетичними або динаміч­ни­­ми при­нци­па­ми, що окремо недоста­т­­ньо охоплюють рельєф, а синтез їх в існуючих концеп­ці­­ях ге­о­морфоло­гії не­мо­ж­­ли­­вий в принципі. На наш погляд, вирішити цю проблему в геомо­р­фо­­ло­гії мо­жуть загальнонаукові концепції часу і положення теорій термодинамічної ево­­лю­ції і са­моорганізації Землі щодо причин виникнення, змісту і функцій диси­па­ти­в­­них си­с­тем, якими є всі планетарні системи, в тому числі історико-динамічна морфо­си­с­тема Землі. Вони створюють те­­о­ре­­ти­чну основу єдиного, системного, струк­ту­р­но-фу­нкціонального поєднання мо­р­­фо­­ло­­гі­чних елементів сучасних і древніх гео­мо­р­фо­логічних формацій і роз­ви­вають єди­­ну за­­­га­­­ль­ну те­­о­рію ге­омо­рфо­­ло­­гії – ци­­­­к­­­лі­­ч­но­­­с­ті мо­­­­­р­­фо­­­­­ге­не­зу. Спи­раючись на ці по­­­ло­же­ння, фундаментальні закони ге­о­мо­р­фо­генезу, фактичні дані, на­ми виділена ге­­о­мор­фо­лі­­то­­с­фе­­­ра або матері­алі­зо­ва­ний простір-час іс­то­рико-динамічної сис­те­ми ре­­­ль­є­фу Зе­­м­­лі (О. Ко­м­­лєв, 1997, 2002). Ана­ліз ге­­­о­мо­р­­фо­лі­то­с­фе­­ри і її склад­ни­ків – ге­о­мо­р­фо­ло­гіч­них формацій на ос­­но­­ві наукових ко­н­це­­п­цій часу (су­­­­б­­с­та­н­ціо­на­­­ль­ної, ре­­­­ля­­­­ці­­й­ної, ди­­­­­на­­мі­чної, ста­­ти­­­ч­­­­ної) виявляє в її ста­ти­ч­­но­­му часі (про­­­­сторі) геоморфосистеми, рі­з­­­ні за про­­­­с­­­­то­­­ро­вою і ча­­­­со­вою ро­з­­мі­­р­­ніс­тю, скла­­­д­­ні­с­тю, по­­зи­ці­й­ні­­­­с­­тю, за­ве­р­ше­­ні­с­тю, мо­­­р­­фо­­­ло­гі­ч­­ною упо­­­­ря­­­­д­ко­­ва­­ні­с­тю, об­­­с­­та­­­­но­в­ка­ми, те­н­­­де­н­ціями ро­­з­­ви­тку, спі­в­­ві­д­но­­ше­н­ням фун­к­цій. В запропонованій нами класифікації історико-динамічної мор­фо­си­стеми Зе­м­лі вищий рівень утворює гео­мо­рфолітосфера, наступний – материків, океанських за­па­дин і перехідних зон, далі – їх частин. На рівні материків – це історико-дина­мі­­чні геоморфосистеми гір, перехідних зон і платформних рівнин. В межах остан­ніх, В.Ніколаєв (1982) ви­ділив: підсистеми даної історико-динамічної гео­мор­фо­системи, що включають поєднані геоморфологічні формації (зокрема, підняття-за­па­дина); геомо­р­фологічні формації (підняття, западина); підформації. Основними критеріями при ви­діленні ге­о­морфологічних формацій є морфологічна цілі­с­ність, під­фо­рмацій – успадкованість умов розвитку,  гео­морфосистем – тип мор­фо­ло­гіч­ної упорядкованості, що є різний для місць висхідних (відцентровий тип) і ни­з­хі­д­них (відцентровий тип) літопотоків. Від­центровий тип переважає і в морфоліто­ди­на­мічному потоці, що їх поєднує. Історико-ди­на­мі­ч­ні басейнові гео­мо­рфосистеми є складниками геомор­фо­логічної формації, а також певною мірою під­фор­ма­цій, ви­ко­нуючи функції їх поєд­нання. За М.Флоренсовим (1971), геоморфологічна фо­р­­мація  включає морфоструктурні, морфогенетичні, мо­рфоскульптурні системи і ко­мплекси зе­м­ної поверхні, а наскрізні також і по­хо­ва­ні ми­ну­лих цик­лів розвитку. Історико-динамічні басейнові геоморфосистеми всі їх також інтегрують. Ві­до­б­ра­же­ні в них динаміч­ні ас­пе­к­­ти ре­­чо­ви­нно-енер­ге­­ти­ч­них пе­­­ре­­­­­мі­­щень в геомор­фо­лі­то­с­фе­­рі, вивча­ю­ть­ся в ра­м­­ках мо­­­­­­­р­фо­­хро­­­­но­­ди­на­­­мі­­ч­ної ко­н­­­це­­­п­ції, що спи­рається у сво­єму розвитку на по­­­няття і те­­р­мі­ни, по­хі­­д­ні від мо­­р­­фо­лі­­то­ге­не­зу – “по­є­д­на­но­го фо­­­­р­му­ва­н­ня ре­­­ль­­єфу і пу­х­­ких ві­д­­к­ладів”. Всю су­ку­­п­ність про­­це­сів, що фор­му­­ють ре­­­­­ль_­­­єф Землі з часу вини­к­не­н­ня ці­­єї си­­с­те­ми, ви­­зна­ча­є­ поняття гео­мор­фо­лі­то­ге­­не­­­зу