ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНОГО АНАЛІЗУ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННИХ РЕСУРСІВ ПОДІЛЬСЬКОГО РЕҐІОНУ

Краткое содержание

         У першому розділі дисертації “Теоретико-методологічні засади конструктивно-географічних досліджень мінерально-сировинних ресурсів реґіону” сформовано поняттєво-термінологічну систему “мінеральні ресурси-гірничопромислові відходи”, подано критичний аналіз існуючих класифікацій мінеральних ресурсів та запропоновано авторські варіанти класифікацій агрохімічної і будівельної сировини, взаємоув’язку класифікацій МСР-ГПВ; проаналізовано підходи до вивчення мінеральних ресурсів, обґрунтовано необхідність конструктивно-географічного підходу до аналізу та оцінювання стану і розвитку мінерально-сировинного потенціалу окремих реґіонів, областей, районів, розроблено методологічні засади конструктивно-географічних досліджень МСРР. 

Підходи до вивчення мінерально-сировинних ресурсів. Конструктивно-географічне дослідження МСР реґіонів для забезпечення комплексного, системного вирішення існуючих тут проблем повинно включати, на наш погляд, такі взаємопов’язані напрямки досліджень як: природничо-географічний (геологічні, гідрогеологічні, палеогеоморфологічні, палеогеографічні, палеоландшафтні дослідження), економіко-географічний та еколого-географічний.

Природничо-географічна складова дослідження з використанням даних геологічної розвідки дозволяє встановлювати та деталізувати генетичні закономірності формування і локалізації різних видів корисних копалин (КК) у межах досліджуваного реґіону, прогнозувати їх зосередження на нових ділянках та забезпечувати нарощування запасів у межах відомих родовищ, визначати гірничогеологічні, географічні та геоекологічні умови майбутньої експлуатації розвіданих покладів, прогнозувати  зміну якісних характеристик  мінеральної сировини по площі родовищ тощо.

Економіко-географічна складова дослідження є необхідною умовою для визначення напрямків раціонального використання МСР. При таких дослідженнях (основи яких розроблені І.О.Горленко, 1969, 1990;  М.М.Паламарчуком,  І.О.Горленко, 1972, 1978) встановлюються реґіональні географічні закономірності розміщення родовищ КК, ступінь вивченості та освоєності ресурсів, структура виробничих зв’язків між підприємствами гірничовидобувної галузі, структура галузевого та реґіонального споживання МС, кон’юнктура ринку МС тощо. Економіко-географічні дослідження визначають доцільність розробки  та комплексного освоєння родовищ КК, ступінь і напрямки переробки основної та супутньої мінеральної сировини, можливості та ефективність утилізації гірничопромислових відходів тощо. Розглядаються можливості формування територіально-виробничих комплексів (ТВК) мінерально-сировинного спрямування (як однієї з найдоцільніших і прогресивних форм раціонального використання МСР) на основі окремих розвіданих родовищ чи їх територіальних угрупувань. Дослідження ж ТВК мають бути пріоритетними у пошуках шляхів вдосконалення реґіонального ресурсокористування.

Еколого-географічна складова дослідження охоплює вивчення впливу експлуатації мінерально-сировинної бази на еколого-географічний стан реґіонів, обґрунтування засад екологічної політики в них щодо забезпечення збереження і поліпшення стану довкілля, оптимізації використання ПРП та створення сприятливих умов для життєдіяльності населення. При цьому вивчається вплив гірничовидобувного комплексу на усі елементи довкілля реґіону: порушення та зміни у земельному фонді, забруднення атмосферного басейну, поверхневих та підземних вод, порушення їх гідрологічного режиму тощо. Наслідком еколого-географічних досліджень мінерально-сировинної бази і МСК повинен стати  комплекс заходів з поліпшення якості та збереження природного середовища краю,   обґрунтування засад і схем рекультивацій  гірничопромислових ландшафтів.

Конструктивна географія, вважаємо, повинна  включити у сферу своїх інтересів усі питання, пов’язані з нагромадженням, аналізом та синтезом  фактичних даних стосовно розташування, розробки родовищ та первинної переробки мінеральних ресурсів, а також вирішення  природоохоронних проблем,  які ці процеси і діяльність провокують.

Отже, суть конструктивно-географічних досліджень мінерально-сировинних ресурсів реґіону полягає у всебічному аналізі та оцінці даного виду ресурсів як важливого складника інтегрального природно-ресурсного потенціалу території, створенні моделей існуючих і перспективних територіально-господарських структур мінерально-сировинної орієнтації, прогнозуванні тенденцій розвитку та визначенні шляхів оптимізації функціонування мінерально-сировинного комплексу, оцінці масштабів впливу гірничого виробництва на геоекологічний стан довкілля та обґрунтуванні управлінських рішень у галузі раціонального використання МСР, утилізації ГПВ та мінімізації негативних наслідків гірничих робіт у реґіоні.

Метою конструктивно-географічних досліджень МСР є виявлення геопросторових (територіальних) та часово-динамічних закономірностей їх зосередження, місця і ролі у господарському комплексі реґіону, побудова моделей МСК та обґрунтування пропозицій з оптимізації його структури й ефективності функціонування, оцінювання екологічної напруги, спричиненої проведенням гірничовидобувних та переробних робіт, пошук шляхів та засобів її зниження, забезпечення переведення  природокористування у реґіоні у площину сталого розвитку.

Активізація досліджень МСР і МСК з конструктивно-географічних позицій є вимогою часу. Багато у цьому напрямку зроблено в останні роки. Так, наприклад, підходи, принципи і методи конструктивно-географічних досліджень реґіонального природокористування у зв’язку з розвитком мінерально-сировинної бази України  розглянуті у монографіях В.П.Руденка, Г.І.Рудька, статтях Л.Г.Руденка, В.П.Палієнко, Л.М.Шевченко та ін. (2003, 2004), М.Я.Сивого (2005). У 2004 р. опубліковано результати монографічного дослідження МСР Поділля (Сивий, 2004).

Конструктивно-географічні засади дослідження мінерально-сировинних ресурсів реґіону. У контексті існуючих підходів до досліджень мінеральних ресурсів нами пропонується наступна схема конструктивно-географічного  вивчення МСР реґіону та управління їхнім станом: 1) формулювання мети конструктивно-географічних досліджень мінерально-сировинних ресурсів реґіону; 2) збір інформації про структуру, розміщення, запаси, стан  і рівень використання МСР; 3) визначення основних    проблем МСК  реґіону; 4) ретроспективний   аналіз   геолого-географічних  досліджень  та  етапів освоєння МСР краю; 5) конструктивно-географічний аналіз МСРР; 6) конструктивно-географічний синтез (оцінки, узагальнення даних, районування) інформації про МСРР; 7) конструктивно-географічний прогноз (концепція, моделі) розвитку МСК реґіону; 8) обґрунтування управлінських заходів з використання МСР, утилізації ГПВ та рекультивації порушених земель і ландшафтів реґіону; 9) моніторинг реалізації концепції збалансованого розвитку МСК реґіону; 10) коригування програми моніторингу і заходів щодо раціонального, збалансованого розвитку МСК реґіону.

            Для розв’язання таких завдань, як конструктивно-географічний аналіз, оцінка МСР, моделювання  та прогноз розвитку МСК реґіону була складена й апробована   низка алгоритмічних схем досліджень. Застосування алгоритмів дозволило виявити структуру та механізми функціонування МСК, тенденції його розвитку, визначити шляхи раціонального використання ресурсів надр та покращання екологічного стану  досліджуваної території.

Важливим елементом алгоритмів є створення інформаційної бази даних про сучасний стан МСР реґіону. Науковий аналіз і синтез інформації про МСР території (реґіону, економічного району) вимагає використання величезної кількості даних – статистичних, картографічних, відомчих, літературних та ін. про якісні, кількісні і вартісні параметри ресурсів, тобто у кінцевому  результаті потребує створення банку даних, який повинен охоплювати три рівні територіального узагальнення інформації: локальний, обласний та реґіональний.

Локальний рівень містить інформацію про МСР, зібрану у межах адміністративних районів. Це загальні дані про окремі родовища, рудопрояви, діючі та законсервовані гірничі, гірничо-переробні і збагачувальні підприємства. Сюди входить і первинна інформація про якісні та кількісні параметри мінеральної сировини  кожного родовища зокрема, гірничо-геологічні та гідрогеологічні характеристики родовищ, обсяги видобування, втрат, реалізації, комплексність використання мінеральної сировини, відходи та природоохоронні заходи на кожному конкретному гірничовидобувному підприємстві. Інформація дає змогу робити обґрунтовані висновки про мінерально-сировинний потенціал окремих адмінрайонів, визначати оптимальні напрямки соціально-економічного розвитку низових територіальних одиниць.

Обласний рівень повинен забезпечувати збір, накопичення та синтез інформації  про МСР окремих областей, їхній потенціал, шляхи оптимізації його використання й обґрунтування на цій основі напрямків розвитку обласних МСК у контексті загальнодержавних концепцій розвитку мінерально-сировинної бази промислового й сільськогосподарського виробництва.

Реґіональний рівень узагальнення інформації об’єднує дані по декількох областях даного реґіону (економічного району) і служить вирішенню питань розвитку мінерально-сировинних комплексів великих реґіонів держави, визначенню специфіки соціально-економічного розвитку великих територій.

Таким чином, першим етапом дослідження МСРР  слід вважати створення бази даних найрізноманітнішої і найповнішої інформації стосовно об’єкта дослідження. Вона повинна ґрунтуватися на необхідності органічного поєднання покомпонентного і територіального підходів до формування єдиної системи природокористування, спрямованої на вирішення конструктивно-географічних проблем вивчення, раціонального використання, охорони мінеральних ресурсів, реалізації програми рекультиваційних робіт.

Наступний етап конструктивно-географічного вивчення МСРР передбачає аналіз зібраного фактичного матеріалу.

На цьому етапі інформація групується за окремими видами сировини, будуються картографічні моделі (бажано по кожному виду сировини), які дозволяють виявити закономірності у територіальному розподілі родовищ та проявів корисних копалин у межах реґіону; співставлення моделей, які відображають географію різних видів МС, дає можливість проаналізувати територіальну структуру мінеральних ресурсів і виділити основні територіальні форми їх зосередження (райони, субрайони, макрокущі та кущі),  а також  території, бідні на ресурси мінеральної сировини. Такі моделі служать надійною основою для обґрунтування пропозицій щодо оптимізації гірничовидобувної інфраструктури реґіону,  комплексування виробництва на основі раціонального використання мінеральних ресурсів тощо.

Вивчення стратиграфічних розрізів окремих родовищ дозволяє встановити їх приуроченість до певних стратиграфічних горизонтів, що дає змогу робити висновки про перспективність тих чи інших територій реґіону стосовно окремих корисних копалин.

Дальше аналізується ступінь розвіданості МСР реґіону, визначаються коефіцієнти промислової розвіданості (відношення суми промислових запасів – А+В+С₁ - до загальних розвіданих запасів – А+В+С₁+С₂) кожного виду МС; встановлюється питома частка запасів районів, областей та реґіону в загальному балансі запасів країни по кожному виду МС.

Важливою складовою дослідження є аналіз освоєності наявного фонду родовищ КК (віднесення родовищ до певних категорій – тих, що розробляються, підготовлені до експлуатації, резервні, списані з балансу, підлягають списанню через певні обставини: вироблені розвідані запаси, забудовані, розташовані на території природоохоронних об’єктів тощо), визначення коефіцієнтів освоєності запасів (відношення запасів родовищ, які розробляються, до усіх розвіданих запасів) кожного виду МС, вивчення розподілу діючих та резервних родовищ у межах реґіону; обов’язково аналізується сучасний рівень видобування окремих видів сировини на конкретних гірничовидобувних підприємствах, в адміністративних районах та областях; вираховуються коефіцієнти забезпеченості запасами гірничовидобувних підприємств (відношення промислових запасів родовища до обсягів річного видобування);   виявляються тенденції у видобуванні певних видів сировини; встановлюються потенційні (проектні) можливості видобування окремих видів МС на конкретних гірничих підприємствах, загалом по районах, областях, у краї; обчислюються співвідношення між обсягами видобутої місцевими підприємствами та завезеної у реґіон МС. Важливим конструктивно-географічним завданням є аналіз потреб держави, реґіону, областей, окремих районів у конкретних видах МС.

В результаті аналітичних досліджень встановлюються фактичні та потенційні можливості використання МСР у господарстві реґіону та України в сучасних умовах, розглядаються шляхи розширення діапазону ефективного використання МСРР. Для вирішення цих завдань стосовно  кожного виду сировини виконуються такі роботи:

          а) складається перелік усіх галузей промисловості та видів виробництв, у яких використовується дана сировина, визначаються вимоги, які пред’являються до неї виробництвом, технічні умови тощо; б) здійснюється класифікація сировини за її якісними характеристиками і придатністю для використання у різних галузях (наприклад, піски для будівельних розчинів, піски для силікатних виробів, піски для піносилікатобетону, піски для автошляхових покрить тощо), визначаються ареали поширення сировини  з різними характеристиками у межах реґіону; в) розраховуються  потреби областей, реґіону, держави у  різних сортах даної сировини на даний час і близьку перспективу; г) аналізується структура споживання окремих видів МС у реґіоні, її динаміка, ефективність; вивчається географія споживачів місцевої сировини у межах реґіону, України, за рубежем; д) визначається дефіцитність окремих видів (сортів, різновидів) сировини на даний час і на близьку перспективу залежно від ринкової кон’юнктури, оцінюються можливості покриття дефіциту за рахунок внутрішніх резервів реґіону (розширення обсягів видобування на конкретних гірничих підприємствах, постановка геологорозвідувальних та дорозвідувальних робіт,  диверсифікація сировинної бази), завозу з-за рубежа чи з інших реґіонів держави (Сивий, 2005).

Суттєве значення  надається аналізу проблем раціонального  використання МСРР. При цьому особлива увага акцентується на:

         а) повноті геолого-географічного вивчення ресурсоємких територій; б) комплексному підході при розвідці та освоєнні родовищ: установленні промислової цінності усіх компонентів основної сировини, ресурсомістких і розкривних порід; сумісному видобуванню основної сировини та супутніх компонентів; окремому складуванню компонентів, які можуть мати практичне застосування у майбутньому та ін; в) аналізі технологічних схем, які використовуються у реґіоні для видобування, збагачення та переробки МС; врахуванні втрат МС на різних стадіях її просування до споживача; обрахуванні  еколого-економічних ефектів від впровадження на гірничих підприємствах краю новітніх технологій, задіяних на аналогічному виробництві у передових країнах світу; г) вивченні забрудненості території реґіону  ГПВ; д) аналізі існуючих схем утилізації гірничопромислових відходів, продуктів збагачення та первинної переробки сировини,  пошуках альтернативних замінників мінеральної сировини.

І, нарешті, аналізуються проблеми охорони довкілля, які спричиняються проведенням геологорозвідувальних, гірничовидобувних та збагачувальних робіт, зокрема:

         а) стан охорони надр (у тому числі - родовищ) від підтоплення, забудови, несанкціонованої експлуатації; попередження забруднення промисловими чи сільськогосподарськими стоками підземних вод; охорона геологічних, геоморфологічних, гідрогеологічних тощо пам’яток природи; б) охорона земель, рекультивація порушених гірничими роботами ґрунтів і ландшафтів; в) охорона повітряного й водного середовища.

            Наступним елементом дослідження МСРР є їхнє конструктивно-географічне оцінювання.

Оцінювати мінерально-сировинну базу можна з позицій окремих галузей промисловості, які використовують ці ресурси, і з позицій стратегії розвитку реґіону. Тут виявляються певні розбіжності у підходах до економічної оцінки МСРР. Якщо метою галузевої оцінки МСР є встановлення забезпеченості галузі сировиною, необхідною для виконання завдань розвитку галузі, то реґіональна оцінка передбачає раціональне використання мінеральних ресурсів при збереженні геоекологічної рівноваги, визначення ролі й місця кожного ресурсу у розвитку господарства реґіону.                     

В основу оцінки мінерально-сировинних ресурсів кладеться раціональне поєднання реґіональних і галузевих принципів з врахуванням господарських затрат та ефектів, сукупності галузевих і реґіональних оціночних чинників. Галузеві чинники (геологічні, гірничотехнічні, техніко-економічні) формують суспільно-необхідні затрати  і прогнозну ціну сировини. Реґіональні чинники (комплексування виробництва, інфраструктурне забезпечення, підтримання екологічної рівноваги) зумовлюють ефект територіальної організації виробництва й ефективність реґіонального використання виробничих ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових), необхідних для досягнення поставленої мети.

Ґрунтуючись на подібних уявленнях, конструктивно-географічну оцінку МСРР  розглядаємо як послідовне розв’язання таких питань:

-          визначення промислової цінності родовищ і проявів КК;

-          оцінка забезпеченості МСР населення і території адміністративних одиниць реґіону (економічної і територіальної продуктивності МСР);

-          визначення ступеня оптимальності територіально-функціональної структури  МСК реґіону та врахування тенденцій її змін;

-          визначення ступеня раціональності використання системи  МСР- ГПВ;

-          оцінювання впливу підприємств МСК реґіону на довкілля та рівня техногенного навантаження на природне середовище;

-          прийняття управлінських рішень на основі конструктивно-географічних оцінок МСРР.                                                         

Процедура оцінки може здійснюватись поетапно: спочатку оцінюються ресурси окремих галузей, потім ресурси реґіону загалом.

Суть та послідовність визначення промислової цінності конкретних родовищ можна відобразити наступним алгоритмом :

1 - визначення ступеня розвіданості родовища: класифікація запасів за ступенем  достовірності (категорії А, В, С₁, С₂), встановлення частки промислових  (категорії А+В+С₁),  перспективних (категорія С₂) та прогнозних запасів у найбільш широкому діапазоні їх прояву (категорії Р₁, Р₂, Р₃); визначення частки балансових і позабалансових запасів; встановлення можливостей приросту запасів (для експлуатованих чи законсервованих родовищ) за рахунок дорозвідки прилеглих ділянок чи глибших горизонтів;

2 – оцінка якісних характеристик основних та супутніх компонентів  мінеральної сировини, співставлення їх з вимогами промисловості до сировини даного призначення; висновки про можливі сфери використання МС;

3 – оцінка гірничих,  гідрогеологічних та екологічних умов майбутньої експлуатації родовищ: вивчення глибини залягання та потужностей продуктивних горизонтів, фізико-механічних властивостей розкривних, бокових та підстелюючих порід; встановлення можливих водопритоків у гірничі виробки (кар’єри, шахти, рудники);  обчислення коефіцієнтів розкриву; врахування характеру земель, на яких розташовані родовища (орні, під лісом, неугіддя тощо); оцінка наближеності родовищ до транспортних комунікацій, джерел енерго- та водопостачання; встановлення сільськогосподарської цінності та площ земель, які порушені (чи будуть порушені ) при експлуатації родовищ; визначення питомої землеємкості запасів (відношення розрахункової площі гірничого відводу під розробку родовища до обсягу розвіданих балансових запасів). Питома землеємкість запасів та коефіцієнт розкриву у значній мірі визначають вартість майбутніх рекультиваційних робіт.

4 -  вартісна оцінка родовищ; виділення родовищ з активними запасами, тобто такими, що відповідають вимогам ринкової економіки, забезпечуючи прибуток від реалізації видобутої сировини чи продуктів її первинної переробки.

У кінцевому результаті така оцінка родовищ і проявів КК на території реґіону має на меті прийняття рішень щодо доцільності продовження експлуатації діючих кар’єрів (рудників, шахт), нарощування обсягів видобування чи, навпаки, консервації їх; визначаються перспективи та  черговість початку експлуатації розвіданого фонду родовищ, даються рекомендації щодо постановки оцінювальних робіт на перспективних проявах КК та дорозвідки родовищ, на  яких вичерпуються розвідані запаси, визначаються привабливі інвестиційні об’єкти.

Такий комплексний підхід до вивчення кожного родовища дозволяє скласти цілісну уяву про реальну цінність реґіонального фонду родовищ і, відповідно, вирішувати питання доцільності їх експлуатації в умовах сучасної кон’юнктури ринку чи у перспективі, встановлювати безперспективність окремих покладів, потребу переоцінки запасів на основі нововстановлених кондицій тощо.

Побудова картографічних моделей територіальної щільності та забезпеченості МСР  адміністративних одиниць реґіону дозволяє достовірно оцінити щільність насичення окремими видами сировини (т/га) території реґіону загалом та окремих областей і районів; це ж стосується й оцінки забезпеченості (т/особу) конкретними видами МС населення адміністративних одиниць, а також окремих галузей господарства краю. Розраховуються коефіцієнти насиченості території МСР (відношення суми розвіданих у районі промислових запасів КК до площі району) та коефіцієнти різноманітності (відношення усіх розвіданих у районі видів МС до числа відомих в країні).

Важливим завданням досліджень є оцінка потреб реґіону (на сучасному етапі та у недалекій перспективі з врахуванням ринкової кон’юнктури) у продукції місцевого гірничовидобувного комплексу, визначення орієнтовних обсягів необхідних поставок МС з інших реґіонів України чи з-за кордону,  критична оцінка існуючих варіантів використання МС різного призначення та обґрунтування пропозицій з розширення сфери ефективного і раціонального використання місцевої сировини.

Далі оцінюється комплексність використання МС конкретних родовищ та нагромаджених у реґіоні гірничопромислових відходів. При цьому враховуються насамперед такі аспекти, як повнота використання основних та супутніх компонентів родовищ, впровадження селективного видобування, транспортування та окремого складування видобутих компонентів тощо. Будуються картографічні моделі забрудненості території краю відходами гірничопромислового виробництва і на їх основі даються оцінки відходам як потенційним ресурсам різних галузей промисловості чи сільського господарства, оцінюються масштаби та шляхи утилізації розкривних, бокових і підстелюючих порід, відходів збагачення та відходів вторинної переробки МС. В результаті перерахованих оцінювальних процедур дається узагальнена прогностична оцінка використання гірничопромислових відходів у реґіоні як за рахунок будівництва підприємств-утилізаторів, так і переорієнтації існуючих взаємозв’язків між підприємствами.

Процедура економіко-географічної оцінки МСРР включає типізацію останніх, тобто поділ сировини за рівнем комплексоформуючої і територіальної активності, ступенем і характером освоєння; оцінку їх компонентної та територіальної структури (виділення та характеристика районів, субрайонів, макрокущів, кущів, окремих родовищ), а також виокремлення територіально-виробничих (чи гірничопромислових – в окремих випадках) комплексів з мінерально-сировинною орієнтацією, оцінку їх структури та особливостей функціонування. Внаслідок економіко-географічних досліджень МСК реґіону обґрунтовуються можливості комплексування виробництва на основі оптимізаційної моделі структури МСК та раціональних підходів до використання МСР і  ГПВ у реґіоні.

На заключному етапі оцінювання МСР дається загальна оцінка негативних впливів гірничопромислового виробництва на стан довкілля та визначаються перспективні напрямки рекультиваційних робіт у реґіоні.

Кінцевим результатом конструктивно-географічного дослідження повинна стати довготермінова концепція розвитку мінерально-сировинного комплексу реґіону, прогноз використання мінеральної сировини на перспективу, обґрунтування ресурсозберігаючих технологій. Системний підхід при створенні такої концепції забезпечить раціональне використання ресурсів і створення нових об’єктів інфраструктури реґіону, підтримання умов для екологічно безпечного функціонування господарства,  збалансованого розвитку господарського комплексу реґіону. Розробка концепції, прогнозування основних подій і тенденцій в МСК реґіону повинні, безперечно,  здійснюватись масштабно, комплексно, у руслі загальнодержавних рішень, зокрема, у рамках довготривалої державної програми “Мінеральні і паливно-енергетичні ресурси України”.

На наш погляд, із врахуванням загальнодержавних пріоритетів, ця концепція повинна охоплювати таке коло питань:

1. Для надійного обґрунтування довготривалої політики соціально-економічного розвитку реґіону здійснюється детальна оцінка мінерально-сировинного потенціалу та можливостей його раціонального й ефективного використання.

2. Ґрунтуючись на сучасних і перспективних технологічних схемах використання окремих видів МС,  результатах науково-дослідних робіт у цьому напрямку, подаються  пропозиції щодо оптимального споживання сировини різними галузями  господарства реґіону. Пропонуються шляхи покриття дефіциту певних видів МС у майбутньому через: а) проведення геологорозвідувальних робіт у межах перспективних територій, дорозвідки відомих покладів тощо; б) збагачення низькосортної сировини; в) використання  альтернативних замінників сировини; г) запровадження новітніх технологій виробництва тощо.

3. Акцентується увага на таких важливих для України питаннях, як необхідність першочергового освоєння великих та унікальних за запасами родовищ сировини у зв’язку з їх високою рентабельністю. Дрібні й середні родовища економічно доцільно розробляти насамперед у гірничорудних районах з відповідно розвинутою інфраструктурою. У нових районах також вигідно розробляти родовища з дефіцитними видами сировини. Рентабельною може бути і розробка невеликих родовищ для місцевих потреб (будматеріалів, карбонатної сировини тощо), що особливо актуально, наприклад, для подільських областей.

4. Обґрунтовуються рекомендації щодо створення мінерально-сировинних комплексів на базі нових, нетрадиційних для України чи реґіону видів сировини (наприклад, сапонітів, апатитів, зернистих фосфоритів, глауконітів на Поділлі та ін.). У сучасних нестабільних економічних умовах варто подавати рекомендації щодо розробки навіть порівняно невеликих родовищ із сприятливими гірничо-геологічними умовами та високою якістю сировини (яка користується стійким попитом). На таких родовищах може бути оперативно налагоджене дослідне виробництво уже на стадії геологічного вивчення. На основі ґрунтовного попереднього конструктивно-географічного аналізу може бути запропоновано перелік таких родовищ як привабливих об’єктів інвестицій та першочергової експлуатації.

5. Розробляються науково обґрунтовані прогнози реальних потреб реґіону у конкретних видах сировини на близьку, середню та далеку перспективу із врахуванням фактичних обсягів видобування сировини у реґіоні, можливостей їх нарощування  чи завозу з інших реґіонів.  На  цій  основі  пропонуються  оптимальні співвідношення між темпами розвитку гірничовидобувних підприємств і приростом запасів для них на відомих родовищах чи створенням нових мінерально-сировинних баз.

6. Визначається доцільність розробки розвіданих у реґіоні родовищ певних видів сировини, яка на даний час завозиться з віддалених областей.

7. Подаються розгорнуті рекомендації (із врахуванням останніх технологічних напрацювань у цій сфері) щодо  комплексного, безвідходного, раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів реґіону, яке дозволить: а) реально вирішувати питання енерго- та ресурсозбереження;  б) знижувати собівартість мінеральної сировини; в) удосконалювати структуру видобування та переробки мінеральної сировини.

При цьому визначаються можливості підвищення ефективності використання вторинних мінеральних ресурсів (гірничих відвалів, хвостів збагачення, золошлаків ТЕЦ, металургійних шлаків, відходів хімфабрик, цукрозаводів тощо), що у свою чергу дозволить у максимально стислі терміни провести рекультивацію зайнятих під цими утвореннями земель, покращити екологічну обстановку у реґіоні.

8. Розробляється комплекс заходів, спрямованих на покращання екологічної ситуації в районах проведення гірничовидобувних робіт,  мінімізацію шкідливого впливу цих робіт на довкілля (впровадження сучасних технологій  зниження пилогазовиділень на кар’єрах, при навантажувально-розвантажувальних роботах,  транспортуванні сировини, гасінні териконів; зниження виробничих шумів, попередження забруднення та очищення кар’єрних, рудникових чи шахтних вод, виконання  рекультиваційних  робіт, охорона геологічних, геоморфологічних, гідрогеологічних, ландшафтних пам’яток природи тощо).

Прогнозуються можливі зміни екологічного стану  реґіону у зв’язку з нарощуванням виробничих потужностей на гірничовидобувних підприємствах чи освоєнням нових мінерально-сировинних баз для галузей промисловості, які інтенсивно розвиваються.

9. Передбачається і реалізується система моніторингу здійснюваних у реґіоні еколого-захисних заходів та наслідків їх впровадження.

       10. Здійснюється прогнозне передбачення соціально-економічного ефекту розширення   мінерально-сировинної   бази,   оптимізації   використання   МСР, покращання екологічного стану реґіону.

11. Із врахуванням проведених оцінок, розрахунків і прогнозів розробляються рекомендації щодо оптимізації інфраструктури МСК реґіону. Вони сприятимуть підвищенню ефективності його функціонування,  екологічності, перетворенню у чинник сталого розвитку території.

            Загалом, послідовність та зміст конструктивно-географічних досліджень мінерально-сировинних ресурсів окремого реґіону можуть бути продемонстровані  наступною блок-схемою ( рис. 1).

Апробація методологічних засад дослідження МСР здійснена автором для умов Поділля.

Умови формування мінерально-сировинних ресурсів Подільського реґіону розглянуті у другому розділі дисертації. Критичний аналіз результатів проведених природничо-географічних досліджень МСР, а також аналіз палеогеографічних умов формування ресурсомістких відкладів реґіону дозволяють констатувати таке.