НОМІНАТИВНИЙ ПРОСТІР “ІГРОВИЙ ВИД СПОРТУ” В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТИ

Краткое содержание

Розділ 1. “Лінгвокогнітивний та лінгвокультурний аспекти гри як форми соціальної взаємодії”. Модель світу є організацією знань про світ, що певним чином систематизована та властива когнітивній системі мовного колективу (О.М.Баранов, П.Б.Паршин). Пізнавальна діяльность людини ґрунтується на базових когнітивних структурах, що узагальнюють досвід індивіду та соціуму (Л.Вітгенштейн, Н.Хомський). Такий шлях опрацювання інформації про навколишній світ пов’язаний з аналізом концептів та їх об’єднань (О.С. Іссерс), які є  спільними для певної культури знаннями. Саме тому ігрова ситуація розглядається як відображення типового об’єкта дійсності у внутрішніх зв’язках його складників та зовнішніх його відносинах з іншими об’єктами.  

Ігри як один з найбільш популярних видів людської активності, що склався здавна, є носіями однієї з концептуальних сфер соціокультурної інформації (Л.Вітгенштейн, Й.Хейзинга). Гра виступає одним з перших і головних стимулів культури народу, інструментом впливу на хід історичних подій в суспільстві й природі, оскільки “формує типові навички соціальної поведінки, специфічні системи цінностей, […] розвиває схожі етнічні характери, стереотипи поведінки в людських спільнотах” (С.О.Шмаков).

Особливості ігрової діяльності в організованому культурному просторі, який увібрав знання попередніх поколінь (В.В.Миронов, С.О.Шмаков), встановлюються на основі дослідження функціонування мовних засобів у описі типової ігрової ситуації. Лінгвокультурний ракурс проведеного дослідження ігрової ситуації уможливлює встановлення семантичних і ономасіологічних особливостей лексики на позначення ігрових видів спорту в англомовній культурі. В основі концептуального моделювання ігрової ситуації лежить теоретико-ігровий принцип опису ігрової дії за типовими нормами, що описують комунікативну ситуацію як результат підкорення кожного з учасників певним правилам.