ПРИКЛАД ЯК ТИП ТЕКСТУ: ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ АСПЕКТИ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ ДИДАКТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ) : ПРИМЕР КАК ТИП ТЕКСТА: Лингвостилистичные и прагматические аспекты (На материале АНГЛИЙСКОЙ дидактической литературы)

Краткое содержание

Розділ І “Теоретичні засади дослідження тексту” присвячено з’ясуванню парадигмальних рис сучасної лінгвістики тексту; критичному узагальненню результатів попередніх досліджень з теорії тексту, з теорії функціональних стилів взагалі, та визначенню провідних характеристик підмов економіки й психології дидактичної літератури, зокрема.

У зв’язку з комунікативною переорієнтацією лінгвістики тексту, текст визначається водночас як посередник, засіб, процес та мета комунікації. Він складається із взаємообумовлених частин і володіє цілеспрямованістю й прагматичною настановою. На сучасному розвитку лінгвістики тексту текст вивчається з позицій семантики, синтактики й прагматики. Основним конституюючим фактором тексту визнається його комунікативне призначення.

Підмови економіки й психології наукового функціонального стилю є мовами спеціального призначення, які обслуговують не загальні, а окремі комунікативні системи, у зв’язку з чим послуговуються традиціями літературної мови  й мають свої особливості. Дані підмови характеризуються вживанням корпоративної (спеціальної) лексики, термінів, загальновживаної лексики, антропонімів, реалій, кліше, цитат, посилань на праці інших вчених, текстів прикладів.

Досліджувані підмови дидактичної літератури мають спільні риси, а відрізняються тільки спеціальною лексикою (корпоративною) і термінологією, що свідчить про домінування відповідного фахового “символу” в авторському мовленні та орієнтацією на свого адресата.

Дані підмови характеризуються ретельним добором адресантом як лінгвістичних, так і екстралінгвістичних засобів, високим ступенем вживання текстів прикладів. Тут текст прикладу виступає константною комунікативною одиницею, яка завдяки своєму лексичному та графічному маркуванню, функціонує як прийом акцентного виділення, чим підвищується експресивність загального твору. До такого прийому повсякчасно вдаються автори – мовлення авторів декілька разів на сторінку переривається фразами: for example чи for instance. Тексти прикладів допомагають донести інформацію контексту найбільш оптимальним способом і, таким чином, експлікують комунікативний намір адресанта на співпрацю з адресатом. Це свідчить, що мова дидактичної літератури не може функціонувати без текстів прикладів. Тексти прикладів виступають як основні реалізатори експланаторності. Саме текстам прикладів належить визначальна роль у формуванні таких провідних рис академічного підстилю (складовими якого є досліджувані підмови) як дидактичність та доступність викладу, конкретність та ілюстративність.

Розділ ІІ “Приклад як тип тексту у сучасній системі наукового функціонального стилю: лінгвістичні й прагматичні аспекти” містить результати дослідження генезису та визначень прикладу. Англійський термін example походить від латинського exemplum, що визначається як епізод, коротка історія, яка використовувалася в період середньовіччя у менторських проповідях; як оповідь повчального чи ілюстративного характеру. На сучасному етапі приклад здебільшого представлено у функціональному аспекті – він служить для експланації, ілюстрації абстрактних понять, чи як аргумент для підкріплення тверджень. Аналіз дефініцій свідчить, що приклад може виражатися словом, частиною речення, реченням і короткою розповіддю – текстом. Лексичними маркерами текстів прикладів виступають: for example, e.g., such as, as follows, say, if think, let’s consider, imagine тощо, які прагматично спрямовані, оскільки забезпечують упізнавання текстів прикладів, маніфестують присутність автора та є типом адресації. Маркери також виконують функцію акцентного виділення. Але тексти прикладів можуть успішно функціонувати і без зазначених маркерів, або можуть вживатися з текстовими демаркаторами – заголовками.

За допомогою валентнісного (комбінаторного) аналізу встановлено, що слово example сполучається з термінами-означеннями, які кваліфікуються як а) означення нейтрального значення: simple, following, classic,  familiar, specific, obvious, cogent; б) означення емоційно-експресивного значення: marvelous, fascinating, good, excellent, striking, dramatic, inappropriate, plausible; в) кванторні означення: one, a few, small, extended, detailed, the following is one of many examples та дієсловами в наказовому способі. Тексти прикладів відносяться до інформативно-експланаторного типу текстів.

Оскільки тексти прикладів побудовані за узуальною моделлю, їхня композиційно-змістова структура характеризується значною варіативністю. Домінантними типовими моделями є: ключова фраза + експозиція + висновок; експозиція + висновок; експозиція; заголовок + ключова фраза + експозиція + висновок. Ядром, облігаторним елементом композиційної структури усіх текстів прикладів виступає експозиція – частина, яка пояснює, коментує певні висловлення в контексті, презентує послідовне розгортання ідеї. Преамбула (презентація основної ідеї) майже завжди супроводжується маркером тексту прикладу, а якщо вона займає позицію перед текстом прикладу, то текст прикладу починається відразу з експозиції. Заголовок виступає факультативним елементом.

Детальна класифікація текстів прикладів створена за формою презентації, за джерелом інформації, за параметрами верифікації, демаркації, контекстуальної когерентності, обсягу, структурної організації, а також за критерієм локалізації відповідно до контексту. Виділено наступні різновиди текстів прикладів: усні / писемні, з авторським мовленням / з чужим мовленням, фактуальні / гіпотетичні, з заголовком / без заголовка, лексично марковані / не марковані, графічно виділені / не виділені графічно, одиничні / ланцюжкові, прості / складні, синсемантичні, малі за розміром / великі за розміром. Тексти прикладів, які містять фрагменти чужого мовлення, мають свої особливості. Тому релевантною видалася дихотомія – окремо розглянуто  типологію текстів прикладів з чужим мовленням. Класифікація текстів прикладів з чужим мовленням дозволяє виявити функцію введення чужого мовлення в науковий текст, яке допомагає визначити ту суму накопичених фактів, від яких автор відштовхується, висвітити його власну позицію, його оцінку. Чуже мовлення в текстах прикладів представлене як в експліцитній, так і в імпліцитній формах. До експліцитної форми відносяться цитати, до імпліцитної – посилання на автора, його праці. В наступному тексті прикладу чуже мовлення презентується в експліцитній формі:

Kellogg’s, for example, has helped persuade consumers aged 25 to 49 to eat, on the average, 26 percent more cereal than people that age consumed five years ago. William E. LaMothe, chairman of Kellogg’s, says proudly, “We’re driving the cereal industry’s growth” (Certo, 1993, P. 319).

Чуже мовлення супроводжується обов’язково посиланням, тобто допоміжним текстом, що містить інформацію про автора й джерело чужого мовлення. Такі тексти прикладів  за своєю природою кваліфікуються як жанрово інтертекстуальні.

Семантичний та структурний план в текстах прикладів в дидактичній літературі з економіки та психології з’єднується за допомогою композиційно-мовленнєвих форм, зокрема виділено: КМФ “інформативне повідомлення”, “повідомлення про факти”, “повідомлення про судження”, “констатуюче повідомлення”, “специфічне повідомлення”, “розповідь”, “текст-гасло”, “розсуд з питальним реченням”, “розсуд-аргументація”, “розсуд-коментар”, “опис-перелік”, “опис емоційного стану суб’єкта”, “опис-характеристика”. Наведемо ілюстрацію КМФ “опис-характеристика”:

Highlight 4.2 ILLUSTRATIVE EXAMPLE * Divergent Organizational Strategies in the Machine-Tool Industry

Machine tools are power-driven machines that cut, form, and shape metal. They are used to make products ranging from airplane parts and automobile engines to vacuum cleaners …(Certo, P. 103).

КМФ точніше визначаються в текстах прикладів більшого розміру, а в текстах прикладів невеликих за розміром мова може йти інколи лише про елементи тих чи інших форм. КМФ маніфестують прагматичну настанову автора та розкривають особливості його мовлення. Вони є авторським способом надання тексту дискретності.

Тексти прикладів виконують значне функціональне навантаження в контексті всього твору. Функції є багатоплановими. Усі різновиди текстів прикладів  в дидактичній літературі досліджуваних підмов виконують перш за все дві глобальні функції – дидактичну та риторичну. Залежно від свого різновиду, інтенції автора, складності пояснюваного та форми вираження змісту – КМФ, вони виконують такі функції: експланаторну, аргументації, збагачення, інтеграції, комісивну, вираження наступності нового знання, експресивну, когерентну та фатичну функції, а за критерієм локалізації – зачинно-тематичну функцію, градаційно-акцентуючу й функцію ретроспекції. Наступний тексту прикладу (подано фрагмент) виконує комісивну функцію. Таку функцію виконують тексти, що містять зобов’язання:

Highlight 4.5 ILLUSTRATIVE EXAMPLE * Formulating Strategy in a Small Business: Ten Suggestions for Survival and Success

Below is a list of ten suggestions for small business strategy formulation that are designed to enhance the chances of survival and success.

1.      Be objective. Self-delusion has no place in building a business. An honest, dispassionate assessment of the strengths and weakness of the company and its business and management skills is essential.

2.      Keep it simple and focused. In small business, simple is effective. Efforts and resources should be concentrated where the impact and.... (Certo, 1993, P. 122).

Тексти прикладів з чужим мовленням виконують, окрім перелічених вище функцій, функцію вираження наступності знання. Чуже мовлення в текстах прикладів є аргументованим доказом думки автора, елементом створення суб’єктивно-оцінної модальності й компонентом ретроспективної думки, елементом поєднання думок різних авторів з однієї й тієї ж проблеми

На підставі аналізу композиційно-змістових, типологічних, функціональних характеристик текстів прикладів та за результатами критичного осмислення дефініцій прикладу в літературних джерелах, розроблено визначення прикладу як типу тексту. Приклад як тип тексту  – це прагматично обумовлена одиниця комунікації, яка характеризується структурно-змістовою, композиційно-стилістичною та функціональною єдністю, має специфічну маркованість своєї структурно-змістової організації й надає додаткову інформацію експланаторного, ілюстративного чи повчального характеру висловленню, до якого наводиться, виступаючи невід’ємним атрибутом дидактичної літератури наукового функціонального стилю.

Розділ ІІІ “Основні текстові категорії текстів прикладів підмови економіки й психології дидактичної літератури” присвячено дослідженню основних засобів реалізації текстових категорій в текстах прикладів, єдність яких забезпечує специфіку й стійкість даного типу тексту. Наявність основних текстових категорій дозволяє віднести тексти прикладів до типових.

Категорія зв’язності реалізується за допомогою широкої палітри засобів експліцитного та імпліцитного зчеплення. До експліцитних зв’язків відносяться різні типи повторів. Засоби зв’язності представлені також референціями: деїстичними засобами – особовими та вказівними займенниками, означеним артиклем the, як показником граматичної залежності наступних речень від попередніх. Інцидентне зчеплення відбувається на основі граматичного тезауруса, відомого усім носіям мови.

Засоби вираження зв’язності сприяють більш ефективній передачі інформації й реалізують комунікативність текстів прикладів дидактичної літератури наукового функціонального стилю. Завдяки тісному зв’язку референта та займенника, реалізується така стилістична ознака наукового функціонального стилю як точність, що також сприяє успішній комунікації, і є засобом досягнення прагматичного ефекту в текстах цього типу. Сполучники, сполучні прислівники, які займають позицію на початку речень, виконують риторичну функцію, тобто виявляють логічні зв’язки між реченнями, дозволяють простежити за розвитком думок автора. Регулярна повторюваність ключових слів забезпечує предметно-змістову зв’язність. Метатекстові компоненти безпосередньо вказують на координати окремих фрагментів тексту (посилання на наукові праці), вводять підмет речення. Маркери тексту прикладу є елементами організації наукового викладу.

Змістова (семантична) зв’язність передбачає наявність формально-структурної зв’язності, а їх поєднання й створює цілісність тексту прикладу.

Категорія інформативності обумовлена основною комунікативною функцією текстів прикладів – автор визначає, яку інформацію треба донести до адресата (комунікативний аспект мовленнєвої діяльності), та якими засобами (прагматичний аспект) передати інформацію. Домінуючою інформацією є фактуальна інформація, переважання якої викликане вимогами точності наукового функціонального стилю: інформація, отримана адресатом, має бути найбільш адекватною авторській. Інформація подається у двох формах – дедуктивній та індуктивній. Експресивно-оцінна інформація знаходить своє експліцитне та імпліцитне вираження в даних текстах, оскільки вони різняться не лише інформаційним змістом, а й стратегіями комунікативного впливу, їм притаманне оцінне значення, яке досягається вживанням оцінних прикметників, інтенсифікуючих прислівників, питальних речень. Концептуальна інформація носить переважно імпліцитний характер, сприйняття якої потребує фонових знань. Вона передається зазвичай КМФ “розсуд”.

Категорія адресантності в текстах прикладів становить складну семантико-синтаксичну категорію, яка поширює та ускладнює зміст текстів прикладів та контексту загалом. Присутність автора в текстах прикладів актуалізується за допомогою експліцитних та імпліцитних засобів її вираження. Автор створює цей тип тексту, визначає асортимент і аранжування мовних засобів. Засобом формування цієї категорії є весь план вираження тексту. Позиція автора експлікується: наявністю авторського “я”, що виражається займенниками I та we; вживанням модальних дієслів; парентетичних конструкцій; оцінних слів.

Категорія адресантності тісно пов’язана з категорією модальності, яка також находить своє яскраве відображення в авторських креативних зонах – текстах прикладів. Модальність виявляється в текстах прикладів як категорія, вираження якої включає різні лексико-граматичні й стилістичні засоби: модальні дієслова та модальні прислівники, прикметники, парентетичні конструкції – засоби, які також експлікують присутність автора.

Аналіз суб’єктивно-модального змісту тексту має відношення до такої важливої проблеми, як оцінка автором висловлюваного. Оцінка складає основу модальності текстів прикладів. Оцінні слова й точка зору автора – це ті явища, що в першу чергу характеризують глибинну структуру текстів прикладів. Загальні особливості прояву модальності в текстах прикладів визначають функціонально-стилістичні властивості цього типу тексту.

Категорія адресатності виявляється як одна із сторін авторської присутності. В даних текстах роль автора активна, створення текстів прикладів є творчим процесом автора. Прагматична настанова автора полягає в умотивованому впливі на адресата й забезпеченні реакції адресата на викладені факти. Автор для досягнення бажаного ефекту використовує різні типи адресації: апелятивний тип (you, consider, let’s consider, pretend, if think), який залучає адресата до розгляду проблеми; фатичний тип адресації (for example), наприклад:

For example, we sometimes use the “representativeness heuristic”, a rule we apply when we judge people by the degree to which they represent a certain category or group of people. Suppose, for instance, you are the owner of a fast-food store and have been robbed many times by teenagers. The representativeness heuristic would lead you to raise your guard each time someone of this group enters your store (even though, statistically, it is unlikely that any given teenager will rob you) (Feldman, 1996, P. 261).

Вживаються питальні речення, риторичні питання, займенник we, який найчастіше об’єднує автора та адресата; терміни, що підвищують ефективність передачі інформації. Мовні засоби є поліфункціональними в текстах прикладів, вони можуть водночас служити планом вираження декількох категорій.

Категорії  присутності автора (адресантності), адресатності й модальності виступають в текстах прикладів дидактичної літератури з економіки й психології наукового функціонального стилю як такі, що підкреслюють найбільш вагомі ознаки  цього типу тексту, яскравіше  відображають його специфіку. Категорії модальності та адресатності несуть у собі ознаки присутності автора й доповнюють маніфестанти присутності автора в досліджуваних текстах прикладів.

Категорія темпорально-просторової віднесеності. Часова перспектива в текстах прикладів переважно автентична: факти, що презентуються, співвідносяться з об’єктивним часом та простором. В текстах прикладів позачасовість фіксується в узагальненнях, які в певному сенсі долають час, стають не тільки над одиничним випадком, а й над точно фіксованим часом. Дієслівна часова форма є граматичним ядром темпоральності – системою протипоставлених одна одній граматичних форм, що використовуються для вираження відношення дії до моменту мовлення. Темпоральні відношення виражаються і обставинами часу. Ці лексичні показники темпоральності можуть взаємодіяти з часовими формами дієслова. Вони уточнюють, конкретизують, а інколи визначають час реалізації дії. Їм належить особлива роль у випадках, коли вони є основними показниками темпоральності у конкретному висловленні.

Категорія локалізованості пов’язана з категорією темпоральності, оскільки йдеться про характер протікання дії, про її місцерозташування у часі. Маркерами локальної віднесеності в текстах прикладів виступають тільки обставини місця.

Домінантним видом інтертекстуальності в досліджуваних текстах є власне інтертекстуальність. Елементами інтертексту виступають цитати, фрагменти чужих текстів. Автор включає в тексти прикладів широкий культурний інтертекст. Виявлено, що функціональною особливістю таких текстів прикладів є інтеграція декількох смислів, які сконцентровані навколо єдиного смислу повідомлюваного.

Розділ ІV “Лінгвостилістичні характеристики тексту прикладу підмови економіки й психології дидактичної літератури” містить результати дослідження статусу тексту прикладу як стилістичного прийому й розкриває прагматичний потенціал виразних засобів і стилістичних прийомів, до яких вдається автор для досягнення прагматичних цілей. Текст прикладу як риторична фігура, як певна модель, стає в творчому арсеналі автора стилістичним прийомом, спрямованим на досягнення в зоні адресата відповідного стилістичного ефекту, і, таким чином, простежується механізм, що реалізує комунікативні, естетичні, емотивні, волюнтативні та інші потенції мови. Базуючись на такому підході, визначено, що текст прикладу як стилістичний прийом – це прийом екпланації певних тверджень демонстрацією простих і наочних ситуацій або апеляцією до їхнього мисленнєвого відтворення, який має інтенціональну заданість і регулярну модель. Він має цільову настанову, яка експлікується у самому співвіднесені вербальних елементів, що створюють дану стилістичну побудову. Сама структура текстів прикладів співвідношенням, зіставленням, композицією своїх елементів розкриває стилістичне завдання, організує та спрямовує комунікацію, служить засобом досягнення прагматичного ефекту, що є доказом їхнього генетичного зв’язку з риторикою: елементи текстів прикладів є відображенням давньої структури риторики як своєрідного алгоритму мовленнєво-розумового процесу.

Ціла низка стилістичних прийомів у текстах прикладів відображає специфіку авторської мовленнєвої діяльності і, відповідно, реалізує творчі витоки у мовотворенні. Автор свідомо продукує текст прикладу, відбираючи певні ресурси мови для максимально адекватного виразу своїх намірів та повного донесення потрібної інтелективної інформації в зону адресата з урахуванням його комунікативної компетенції та тезауруса, щоб уникнути комунікативних невдач, дисонансу в розумінні. Виявлено, що повтори, метафора та метафоричні порівняння, паралельні конструкції, градація, пряма мова, цитати, емфатичні конструкції прагматично зумовлені і об’єднані єдиною функцією в мовленні – спрямованістю на ефективність всього мовленнєвого твору та успішну його перцепцію.

Зіставлення текстів прикладів з загальним контекстом свідчить, що вони своїм лексичним та синтаксичним наповненням органічно вписуються в загальний контекст, повторюючи основні риси наукового функціонального стилю. Водночас вони є акумулятором оцінної лексики та елементів розмовної мови, а коли набувають форми розповіді, тоді контрастують із загальним стилем викладу, в результаті чого виникає стилістично контрастний комплекс.

Монотематичність текстів прикладів сприяє проникненню незначної функціонально-стильової амбівалентності, тобто спостерігається приєднання релятивних відрізків тексту при домінуючій функції наукового повідомлення. Тексти прикладів маніфестують синкретизм стилів та проникнення даних з інших галузей науки.

Висновки

Проведене комплексне системне дослідження текстів прикладів (вивчення композиційно-змістових, типологічних і функціональних характеристик) дало змогу розробити визначення прикладу як типу тексту та як стилістичного прийому. Тексти прикладів відносимо до інформативно-експланаторного типу текстів. За допомогою тексту прикладу як стилістичного прийому створюється особлива текстова зона, яка виражає прагматичну настанову автора. Тексти прикладів з широкою палітрою лінгвостилістичних засобів реалізують авторське відношення та оцінку і, загалом, підвищують експресивність усього мовленнєвого твору, в якому вони вживаються.

Встановлено, що функціонування цього типу тексту детерміновано фактором контексту, до важливих моментів якого наводиться текст прикладу, та фактором адресата. Специфічна маркованість композиційно-змістової організації текстів прикладів відіграє значну роль: окрім адресації, маркери експлікують присутність автора, однозначно визначають упізнавання цього типу тексту, окреслюють  його межі в контексті, виступають організуючим елементом тексту аналогічно функціям заголовка і, нарешті, виконують роль акцентного виділення значущих з точки зору автора частин загального твору.

Композиційна модель текстів прикладів відображає жанровий принцип їхньої побудови, який ґрунтується на єдності всіх елементів структури й змісту, та якісно відрізняє їх від інших типів текстів. Особливості композиційної організації зумовлені прагматичною спрямованістю текстів даного типу й експлікують тенденцію до стереотипності.

Дослідження КМФ дає більшу уяву про композиційний рівень досліджуваних текстів, оскільки форми володіють триєдиною сутністю: змістово-логічною, структурною й функціональною. Усі елементи структури текстів прикладів перебувають в синтагматичних та парадигматичних відношеннях. Синтагматика текстів прикладів реалізується в лінійній організації тексту та його когезії; парадигматика – в інтеграції всіх елементів тексту, спрямованій на передачу інформації й досягнення її прагматики, донесенні суб’єктивної авторської модальності до адресата.

На засадах структурно-семантичного та функціонального підходу створено класифікацію текстів прикладів. За визначеними параметрами (верифікації, демаркації, локалізації, обсягу тощо) виділено такі різновиди текстів прикладів: усні та писемні, з авторським та з чужим мовленням, фактуальні та гіпотетичні, марковані та не марковані, одиничні та ланцюжкові, прості та складні, тексти прикладів, що вводять тему твору та такі, що завершують, виділені графічно та не виділені, малі за розміром та великого розміру. За критерієм контекстуальної когерентності всі типи текстів визначено як синсемантичні.

Тексти прикладів, що презентують чуже мовлення (цитати і фрагменти чужих текстів), характеризуються новим рівнем зв’язності – інтегративністю та інтертекстуальністю. Такий аналіз може бути корисним для всебічного пізнання специфіки та структури наукового тексту, а, відповідно, і функціонального стилю у цілому.

Семантичне навантаження текстів прикладів виявляється в реалізації їхніх функцій. Функції є багатоплановими, проведено їх систематизацію. Виявлено, що використання різних типів текстів прикладів у різних позиціях контексту зумовлено значущістю авторської інтенції.

Реалізація основних текстових категорій в текстах прикладів визначає їхню належність до типових текстів. Категорії адресантності, адресатності й модальності виступають в текстах прикладів як такі, що найбільшою мірою визначають специфічні риси цього типу тексту.

Тексти прикладів відрізняються на фоні загального викладу психологічними й когнітивними засадами. Вони містять емоційно-оцінну лексику, виразні засоби мови, стилістичні прийоми, які виконують експресивну функцію. Усі виразні засоби та стилістичні прийоми прагматично зумовлені й вживаються авторами для впливу на адресата та підсилення виразності мовлення. Вони збагачують мовлення автора й сприяють оптимізації навчального процесу.

Прагматичні параметри текстів прикладів знаходять своє відображення в єдності лінгвальних та екстралінгвальних факторів та їх залежності один від одного, у взаємодії та взаємозв’язку комунікативної організації тексту та його прагматичних властивостей, в реалізації в межах текстів прикладів категорій адресантності, модальності й адресатності.

До перспективних напрямків подальшого дослідження відносимо: вивчення лінгвостилістичних та прагматичних характеристик текстів прикладів, створення їх типології в контекстах інших жанрів та в україномовній дидактичній літературі й зіставлення отриманих результатів з тими, що описані в нашій роботі; дослідження жанрової специфіки тексту прикладу як малої форми.