ТЕРИТОРІАЛЬНО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКС ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое содержание

У першому розділі роботи – “Науково-методичні основи суспільно-геогра­фіч­ного аналізу територіально-рекреаційних комплексів (ТРК)” доповнено сут­ність обласного територіально-рекреаційного комплексу як об’єкту суспільно-географічного дослідження, висвітлено наукові підходи до класифікації ТРК обласного рівня; запропоновано методи та методику дослідження обласного територіально-рекреаційного комплексу; розглянуто науково-методичні основи структурного аналізу територіально-рекреаційних комплексів.

Здійснення планів розвитку туристсько-рекреаційного господарства привело до необхідності виявлення й обґрунтування реально існуючих або нових струк­турних форм кооперування рекреаційних і супутніх галузей - територіально-рекреаційних комплексів (ТРК) на різних рівнях (державному, регіональному, обласному). ТРК адміністративної області розглядається як суспільно-географічне територіальне утворення системного характеру, яке формується й функціонує за наявності певної кількості елементів: рекреантів, природних, культурно-історич­них рекреаційних об’єктів, туристичних підприємств і допоміжних установ, пов'я­заних  прямими та зворотніми зв’язками, структура та інтенсивність яких фор­мують­ся під впливом рекреаційного попиту та стану суспільно-господарських територіальних комплексів.

З метою раціонального використання рекреаційних ресурсів території, для подальшого розвитку й розміщення закладів рекреаційного призначення проведена значна робота з класифікації та типізації ТРК. Класифікаційні ознаки рекреаційних комп­лек­сів розроблені в працях І.В.Зоріна, В.С.Преоб­ра­женського, Ю.О.Веденіна, Є.О. Котлярова, В.І. Павлова та Л.М.Чер­чик. Важли­вим показником, який об’єднує найсуттєвіші риси терито­ріаль­но-рекреаційних комплексів, головним критерієм їх класифікації є притаманна всім рекреаційним районам спеціалі­за­ція господарства, відповідно до якої виділяють три основні типи ТРК: лікувальний, оздоровчо-спортивний, пізнавальний. Кожен із виділених типів має свої завдання, напрямки, використовує відповідні природно-рекреаційні ресурси та залежить від характерної для нього  матеріально-технічної бази.

Вивченням важливих питань, що стосуються рівня розвитку, закономір­ностей функціонування, тери­то­ріальної організації рекреаційних комплексів, займались М.І.До­ліш­ній, В.І.Мацола, О.О.Бейдик, В.І.Куценко тощо. Вони розро­били ряд методик дослідження рекреаційно-ресурсного потенціалу територій – об’єктів та явищ природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються в рекреаційних цілях та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів, їх спеціалізацію та економічну ефективність. Ефективне використання наявного рекреаційно-ресурсного потенціалу передбачає його комплексну оцінку, яка в роботі здійснювалася з використанням методики, розробленої В.І.Мацолою і доповненої нами в процесі дослідження. Проводилась оцінка потенціалу суспіль­но-географічного положення(О_сгп); естетичної цінності території(О_е); забезпече­ності родовищами мінеральних вод та лікувальних грязей(О_м), лісовими(О_л), водними(О_в), кліматичними(О_к) рекреаційними  ресурсами; потенціалу природо­охо­ронних об’єктів(О_п); історико-культурного потенціалу(О_і); транспортної забезпеченості території(О_т); забезпеченості території санаторіями та установами відпочинку(О_с), готельними підприємствами(О_г), закладами торгівлі(О_торг) та громадського харчування(О_х); рекреаційного навантаження території(О_н). Ана­лізу­вались екологічна ситуація, оскільки вона може виступати стимулюючим або лімітуючим рекреацію фактором, населення й трудові ресурси, які відносяться до основних цілереалізуючих компонентів розвитку рекреаційного потенціалу території.